Рішення

від 16.05.2018 по справі 542/249/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. ПолтаваСправа № 542/249/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Нестор Л.О., Плішкіна Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стовбино- Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2018 року позивач, ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернулася до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (надалі - відповідач), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять дев'ятої позачергової сесії Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання від 16.02.2018 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,00га для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради;

- зобов'язати Стовбино - Долинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,00га для ведення особистого селянського господарства на території Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

В обґрунтування позову стверджувала про наявність у неї права на отримання у власність земельної ділянки площею не більше 2,00 га. Зазначила, що рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вважає протиправним, оскільки постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017 у справі №542/9/17 підтверджено факт відповідності заяви ОСОБА_1 від 08.11.2016 вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12.03.2018 матеріали адміністративної справи №542/249/18 передано на розгляд Полтавському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 542/249/18, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

20.04.2018 судом одержано відзив відповідача на позов /а.с. 44-51/. У поданому відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначив, що на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017 у справі №542/9/17 сільською радою повторно було розглянуто заяву позивача про надання земельної ділянки, однак у зв'язку із не зазначенням позивачем категорії земель та з огляду на відсутність вільних земельних ділянок комунальної власності, рішенням від 17.11.2017 погоджено вирішення питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га за межами населеного пункту с. Давидівка. Однак, оскільки відповідна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, вирішення питання про надання дозволу на розробку землевпорядної документації належить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. А у подальшому, рішенням сільської ради від 16.02.2018 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території сільської ради у зв'язку з тим, що у заяві від 08.11.2016 не зазначено цільове призначення землі, а до заяви не додано картографічні матеріали стосовно розташування обраної земельної ділянки.

03.05.2018 судом одержано відповідь на відзив, у якій представник позивача стверджував про те, що повторна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та статті 118 Земельного кодексу України /а.с. 81-83/.

10.05.2017 до суду надійшли заперечення на відповідь, у яких представник відповідача стверджував про те, що спірне рішення відповідає вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України /а.с. 89-91/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 08.11.2016 звернулася до Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області із заявою про надання їй земельної ділянки площею 2,00 га як працівнику соціальної сфери /а.с. 15/.

20.12.2016 рішенням чотирнадцятої сесії Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, так як відсутні на даний час вільні земельні ділянки /а.с. 22/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017 у справі №542/9/17 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення чотирнадцятої сесії сьомого скликання Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 20.12.2016 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів" в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради ОСОБА_1. Зобов'язано Стовбино - Долинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради у відповідності до вимог Земельного кодексу України /а.с. 15-17/.

16.02.2018 двадцять дев'ятою позачерговою сесією сьомого скликання Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області "Про виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року по справі № 542/9/17, про заяву громадянки ОСОБА_1 від 08.11.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території сільської ради у зв'язку з відсутністю затвердженого Генерального плану населених пунктів, а також з огляду на не зазначення у заяві від 08.11.2016 цільового призначення бажаної земельної ділянки та не надання картографічних матеріалів стосовно розташування такої земельної ділянки /а.с. 23/.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки , погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомого згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

А відповідно до частини четвертої цієї статті, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень.

Однією із підстав оскаржуваної відмови відповідачем визначено - не надання позивачем до заяви картографічних матеріалів стосовно розташування такої земельної ділянки /а.с. 23/.

Позивач та її представник в ході судового розгляду наполягали, що картографічні матеріали нею подавалися, однак жодних доказів тому матеріали справи не містять.

Стосовно посилань позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року у справі № 542/9/17 суд звертає увагу на те, що даним судом рішенням відповідача зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2016 у відповідності до вимог Земельного кодексу України, що фактично і було зроблено відповідачем.

При цьому твердження позивача про те, що у згаданій постанові судом надано оцінку заяві від 08.11.2016 та встановлено, що відповідна заява відповідає вимогам закону, є безпідставними, оскільки у даному випадку рішення про задоволення позову судом ухвалено з огляду на порушення органом місцевого самоврядування порядку розгляду клопотання про надання дозволу на розробку землевпорядної документації.

Дане рішення не містить оцінки поданої позивачем заяви на предмет її відповідності нормам законодавства. Зокрема, колегією суддів апеляційного суду вказано, що на розгляд сесії відповідачем виносився проект рішення сесії, а не сама заява позивача.

В будь-якому випадку рішення судів в інших справах можуть мати преюдиційне значення лише в частині встановлених фактів та обставин (як підстава для звільнення сторін від їх повторного доказування в інших справах), оцінка ж судами таких фактів та обставин не має преюдиційного значення для інших справ і повинна здійснюватися судами самостійно у кожному конкретному провадженні.

В той же час, судами нижчих інстанцій враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у його постановах при вирішенні аналогічних спорів, які стосуються застосування норм права.

Зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки на графічних матеріалах, які повинні обов'язково подаватися до клопотання в порядку ст. 118 ЗК України, має значення для надання об'єктивної оцінки прийнятого рішення за результатами розгляду клопотання позивача, оскільки пошук такої ділянки до повноважень ради не віднесено (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.01.2018 у справі № 354/407/14-а).

Не зазначення місця розташування земельної ділянки є порушенням порядку звернення із згаданою заявою, що не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України через відсутність графічних матеріалів із позначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами та, відповідно, підставою для відмови в наданні земельної ділянки через її фактичну відсутність (правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.01.2018 у справі № 354/407/14-а та у справі № 396/3184/14-а).

З аналізу змісту заяви позивача від 08.11.2016 до Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про надання їй земельної ділянки площею 2,00 га як працівнику соціальної сфери /а.с. 15/ також слідує, що останньою не визначено цільове призначення землі, яку вона бажала отримати.

Суд зауважує, що в силу наведених вище вимог статті 118 Земельного кодексу України саме на заявника покладено обов'язок визначити цільове призначення землі, оскільки від визначеного цільового призначення земельної ділянки залежить її розмір, який для кожного виду цільового призначення земельної ділянки визначений окремо нормами означеного Кодексу. Тобто дана вимога законодавства до заяви фактично відображає правову підставу для відповідного звернення особи.

Таким чином правова підстава відмови в задоволенні клопотання позивача, викладена в оскаржуваному рішенні відповідача, що є предметом оскарження у дній справі, повністю узгоджується з приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

За таких обставин, твердження позивача та її представників про невідповідність означеного рішення відповідача нормам статті 118 вказаного Кодексу є безпідставними.

З урахуванням наведених вище недоліків заяви позивача від 08.11.2016, суд дійшов висновку, що сільська рада рішенням від 16.02.2018 правомірно відмовила гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

А відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Таким чином, витрати відповідача на правничу допомогу розподілу не підлягають.

У свою чергу, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, так само не підлягають розподілу судові витрати, понесені позивачем.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 134, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Стовбино- Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Покровська, б. 7/1, с. Стовбина Долина, Новосанжарський район, Полтавська області, 30312, ідентифікаційний код юридичної особи 21043723) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суду у відповідності до вимог підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 18 травня 2018 року.

Суддя Л.О. Єресько