ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 542/249/18 Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Григорова А.М.
суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду, м. Полтава, від 16.05.2018, суддя Л.О. Єресько, , повний текст складено 18.05.18 по справі № 542/249/18
за позовом ОСОБА_1
до Стовбинсько-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
28 лютого 2018 року позивач, ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернулася до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (надалі - відповідач), в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять дев'ятої позачергової сесії Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання від 16.02.2018 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,00га для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради;
- зобов'язати Стовбино - Долинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,00га для ведення особистого селянського господарства на території Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
В обґрунтування позову стверджувала про наявність у неї права на отримання у власність земельної ділянки площею не більше 2,00 га. Зазначила, що рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вважає протиправним, оскільки постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017 у справі №542/9/17 підтверджено факт відповідності заяви ОСОБА_1 від 08.11.2016 вимогам чинного законодавства.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2018р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Стовбино- Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції зазначив, що твердження позивача про те, що в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року у справі № 542/9/17 якою зобов'язано відповідача розглянути заяву позивача від 08.11.2016 у відповідності до вимог Земельного кодексу України, що фактично і було зроблено відповідачем, надано оцінку заяві від 08.11.2016 та встановлено, що відповідна заява відповідає вимогам закону, є безпідставними, оскільки дане рішення не містить оцінки поданої позивачем заяви на предмет її відповідності нормам законодавства. Зокрема, колегією суддів апеляційного суду вказано, що на розгляд сесії відповідачем виносився проект рішення сесії, а не сама заява позивача. Посилається на те, що з матеріалів справи вбачається, що клопотання (заява) позивача від 08.11.2016 розглядалось двічі, за результатами чого відповідачем приймались рішення, а саме: рішення 14-ї сесії Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області 7-го скликання від 20.12.2016 та 29-ї позачергової сесії Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області 7-го скликання від 16.02.2018, котрими позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2,00 га на території сільської ради з різних підстав. Аналіз згаданих вище норм законодавства, у сукупності з рішенням суду апеляційної інстанції по справі у справі № 542/9/17, дає підстави прийти до таких висновків. Відсутність належних графічних матеріалів, що обов'язково додаються до клопотання, позбавило б можливості відповідача ідентифікувати об'єкт і тим самим прийняти обґрунтоване рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні. В свою чергу, відповідач, користуючись тим, що позивач не змогла знайти вдома копії картографічного матеріалу із зазначенням конкретно визначеної земельної ділянки, за підписом сільського голови та землевпорядника, котрий на прохання позивача було їй надано самим же відповідачем для його приєднання до поданого нею клопотання (заяви) від 08.11.2016,зазначив однією із підстав оскаржуваної відмови - не надання позивачем до заяви картографічних матеріалів стосовно розташування такої земельної ділянки. Також посилається на те, що суд першої інстанції вказав, що з аналізу змісту клопотання (заяви) позивача від 08.11.2016 до відповідача також слідує, що останньою не визначено цільове призначення землі, яку вона бажала отримати. Проте, такий висновок суду не відповідає дійсності, оскільки у рішенні відповідача, прийнятому на 14-й сесії Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області 7-го скликання від 20.12.2016, яке після опрацювання клопотання (заяви) від 08.11.2016 ухвалено на підставі поданого сільським головою, відповідно до ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , проекту рішення, зазначено: Відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розміром для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради ... . Поряд з цим, відсутність генерального плану не є підставою для відмови заявнику у дозволі із розробки документації із землеустрою незважаючи на виключну компетенцію органу у цьому питанні (Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 810/1898/16). Просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року по справі №542/249/18 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Від Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних обставин.
Також від Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області до суду надійшов лист про відкладення розгляду справи до 10.08.2018р., в задоволенні якого протокольною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.18р. відмовлено.
Відповідач, Стовбино - Долинська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена заздалегідь та належним чином.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними, а тому не підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 08.11.2016 звернулася до Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області із заявою про надання їй земельної ділянки площею 2,00 га як працівнику соціальної сфери (а.с. 15) .
20.12.2016 рішенням чотирнадцятої сесії Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, так як відсутні на даний час вільні земельні ділянки (а.с. 22).
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017 у справі №542/9/17 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення чотирнадцятої сесії сьомого скликання Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 20.12.2016 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів" в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради ОСОБА_1. Зобов'язано Стовбино - Долинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради у відповідності до вимог Земельного кодексу України (а.с. 15-17).
16.02.2018 двадцять дев'ятою позачерговою сесією сьомого скликання Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області "Про виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року по справі № 542/9/17, про заяву громадянки ОСОБА_1 від 08.11.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території сільської ради у зв'язку з відсутністю затвердженого Генерального плану населених пунктів, а також з огляду на не зазначення у заяві від 08.11.2016 цільового призначення бажаної земельної ділянки та не надання картографічних матеріалів стосовно розташування такої земельної ділянки (а.с. 23 ).
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню та відповідним доводам сторін, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено частиною сьомого згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
А відповідно до частини четвертої цієї статті, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень.
Однією із підстав оскаржуваної відмови відповідачем визначено - не надання позивачем до заяви картографічних матеріалів стосовно розташування такої земельної ділянки (а.с. 23).
Позивач та її представник в ході судового розгляду наполягали, що картографічні матеріали нею подавалися, однак колегія суддів зазначає, що жодних доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять.
Згідно заявою про надання позивачці земельної ділянки площею 2,00 га як працівнику соціальної сфери (а.с. 15) не вбачається, які документи, в тому числі картографічні матеріали, додавалися до заяви.
Стосовно посилань позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року у справі № 542/9/17 суд апеляційної інстанції, зазначає наступне.
Даним судом рішенням відповідача зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2016 у відповідності до вимог Земельного кодексу України, що фактично і було зроблено відповідачем.
Колегія суддів зазначає, що дійсно в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року у справі № 542/9/17 зазначено, що колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач, при поданні заяви, не надав картографічних матеріалів. Даний висновок суду апеляційної інстанції пов'язаний з тим, що проект рішення виносився на розгляд сесії, а відсутність належних графічних матеріалів, що обов'язково додаються до клопотання, позбавило б можливості відповідача ідентифікувати об'єкт і тим самим прийняти обґрунтоване рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні, проте наведене є оцінкою посилань та обставин справи.
В постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року у справі № 542/9/17 не зазначено, що позивачка надала картографічні матеріали.
При цьому твердження позивача про те, що у згаданій постанові судом надано оцінку заяві від 08.11.2016 та встановлено, що відповідна заява відповідає вимогам закону, є безпідставними.
В даному рішенні позов задоволено з огляду на порушення органом місцевого самоврядування порядку розгляду клопотання про надання дозволу на розробку землевпорядної документації.
Дане судове рішення не містить оцінки поданої позивачем заяви на предмет її відповідності нормам законодавства. Зокрема, колегією суддів апеляційного суду вказано, що на розгляд сесії відповідачем виносився проект рішення сесії, а не сама заява позивача.
В будь-якому випадку рішення судів в інших справах можуть мати преюдиційне значення лише в частині встановлених фактів та обставин (як підстава для звільнення сторін від їх повторного доказування в інших справах), оцінка ж судами таких фактів та обставин не має преюдиційного значення для інших справ і повинна здійснюватися судами самостійно у кожному конкретному провадженні.
В той же час, судами нижчих інстанцій враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у його постановах при вирішенні аналогічних спорів, які стосуються застосування норм права.
Зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки на графічних матеріалах, які повинні обов'язково подаватися до клопотання в порядку ст. 118 ЗК України, має значення для надання об'єктивної оцінки прийнятого рішення за результатами розгляду клопотання позивача, оскільки пошук такої ділянки до повноважень ради не віднесено (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.01.2018 у справі № 354/407/14-а).
Колегія суддів зазначає, що не зазначення місця розташування земельної ділянки є порушенням порядку звернення із згаданою заявою, що не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України через відсутність графічних матеріалів із позначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами та, відповідно, підставою для відмови в наданні земельної ділянки через її фактичну відсутність (правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.01.2018 у справі № 354/407/14-а та у справі № 396/3184/14-а).
Також колегія суддів зазначає, що з аналізу змісту заяви позивача від 08.11.2016 до Стовбино - Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про надання їй земельної ділянки площею 2,00 га як працівнику соціальної сфери (а.с. 15) також слідує, що останньою не визначено цільове призначення землі, яку вона бажала отримати.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що в самій заяві позивачка не зазначає для яких цілей буде виділятися бажана земельна ділянка, що також на думку колегії суддів унеможливлює позитивне вирішення цієї заяви та вирішення питання про належне місце розташування земельної ділянки.
Той факт що при попередньому розгляді звернення позивачки Стовбинсько-Долинська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області в рішенні зазначила, що розглядалось питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, жодним чином не змінює змісту заяви позивачки.
Крім того попереднє рішення Стовбинсько-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області визнано протиправним постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017 у справі №542/9/17 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява позивачки оформлена з порушенням статті 118 Земельного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу наведених вище вимог статті 118 Земельного кодексу України саме на заявника покладено обов'язок визначити цільове призначення землі, оскільки від визначеного цільового призначення земельної ділянки залежить її розмір, який для кожного виду цільового призначення земельної ділянки визначений окремо нормами означеного Кодексу. Тобто дана вимога законодавства до заяви фактично відображає правову підставу для відповідного звернення особи.
Таким чином правова підстава відмови в задоволенні клопотання позивача, викладена в оскаржуваному рішенні відповідача, що є предметом оскарження у даній справі, повністю узгоджується з приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
За таких обставин, твердження позивача та її представників про невідповідність оскаржуваного рішення відповідача нормам статті 118 вказаного Кодексу є безпідставними.
З урахуванням наведених вище недоліків заяви позивача від 08.11.2016, суд дійшов висновку, що сільська рада рішенням від 16.02.2018 правомірно відмовила гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 по справі № 542/249/18 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 27.07.2018.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.07.2018 |
Оприлюднено | 28.07.2018 |
Номер документу | 75543857 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Григоров А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні