Постанова

від 20.01.2017 по справі 810/6201/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2017 року Справа № 810/6201/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДК Ельбрус до про Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю ДК Ельбрус звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2014 № 0002662201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3170659,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 792665,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2014, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 та Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДК Ельбрус задоволено, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2014 № 0002662201 визнано протиправним та скасовано.

Постановою Верховного суду України від 22.03.2016 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2014, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 та Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Верховний суд України як на підставу для направлення справи на новий розгляд посилався на неповне з'ясування судами усіх обставин справи.

Враховуючи викладене, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2016 справу прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду.

При новому розгляді справи суд враховує, що підставою для донарахування платнику податків оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про незаконне включення позивачем до складу податкового кредиту за січень - квітень 2014 року податку на додану вартість у загальному розмірі 3170659,00 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням у Приватного підприємства Оптова компанія Ельбрус товарно - матеріальних цінностей.

Позивач не згоден із висновками податкового органу відносно факту вчинення підприємством податкового правопорушення та зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято територіальним органом доходів і зборів з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону.

Представники позивача звертають увагу на те, що у ході перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства посадовими особами податкового органу не досліджувались первинні документи фінансового та податкового обліку, що сформовані у ході вказаного вище правочину, а також за його результатами.

Фактично в акті перевірки відображені лише доводи контролюючого органу про фіктивний характер діяльності Приватного підприємства Оптова компанія Ельбрус , які ґрунтуються на показаннях ОСОБА_2, яка будучи засновником, директором та головним бухгалтером Приватного підприємства Оптова компанія Ельбрус , надала пояснення в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036 про власну непричетність до фінансово - господарської діяльності цього підприємства.

Представники позивача наголошують на тому, що пояснення громадянки ОСОБА_2 були отримані у ході досудового розслідування, а відтак не можуть вважатися належним доказом у розумінні процесуального закону та, як наслідок, не спростовують факт здійснення господарської операції між позивачем та Приватним підприємством Оптова компанія Ельбрус .

Крім того, посилаючись на положення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України представники позивача наполягають на тому, що нарахування територіальним органом доходів і зборів податкового зобов'язання здійснено без дотримання встановленої податковим законодавством процедури, оскільки спірне податкове повідомлення - рішення було прийнято до дня набрання законної сили відповідним рішенням за результатами розгляду кримінального провадження № 32014100000000036 у кримінальній справі, в рамках якої і було призначено проведення позапланової перевірки позивача.

Відповідач проти адміністративного позову заперечував та зазначив, що посадові особи контролюючого органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. В обґрунтування заперечень представник відповідача також звернув увагу на те, що статус фіктивного підприємства - Приватного підприємства Оптова компанія Ельбрус - не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому будь-які документи, виписані від імені підприємства особою, яка заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності зазначеного суб'єкта господарювання, не можуть бути підставою для отримання його контрагентом податкових вигод у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість.

У судове засідання, призначене на 20.01.2017, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності (т. 9 а.с. 20).

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК Ельбрус" (ідентифікаційний код 37091235) зареєстроване в якості юридичної особи 01.07.2010 та на момент виникнення спірних правовідносин перебувало на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області, у тому числі як платник податку на додану вартість.

У жовтні 2014 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС 2-го ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві Сергієнко А.В. від 25.09.2014 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю ДК Ельбрус вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" за 2014 рік.

За результатами перевірки складено акт від 07.10.2014 № 512/10-13-22-03/37091235 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що позивачем під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у його контрагента - Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" товарів не дотримано вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень-квітень 2014 року на загальну суму 3170659,00 грн.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди посадовою особою податкового органу прийнято до уваги відомості, отримані в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036, щодо непричетності громадянки ОСОБА_2 (засновника, директора та головного бухгалтера Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус") до господарської діяльності цього підприємства.

Зокрема, громадянка ОСОБА_2 під час допиту надала пояснення, що до фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" вона не має жодного відношення, дане підприємство зареєструвала за грошову винагороду у розмірі 1000 доларів США без мети ведення підприємницької діяльності, відомості щодо місця перебування реєстраційних документів, печатки підприємства та фінансово-господарських документів їй не відомі (протокол допиту свідка від 25.03.2014).

Оскільки усі первинні документи по правочину з продажу Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" позивачу товару були виписані від імені ОСОБА_2, яка заперечує свою участь у діяльності даного підприємства, зокрема, і в підписанні будь-яких первинних документів, а також з огляду на неподання позивачем до перевірки підтверджуючих документів щодо транспортування товару (товарно-транспортних накладних), податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій та, як наслідок, про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 3170659,00 грн., сплаченого позивачем на користь Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус".

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 № 0002662201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3170659,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 792665,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю ДК Ельбрус податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з його контрагентом належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем товару із його господарською діяльністю.

З аналізу поданих позивачем документів вбачається, що 01.09.2011 між Приватним підприємством "Оптова компанія "Ельбрус" та позивачем укладено договір купівлі-продажу № 01/09/04-11, відповідно до умов якого Приватне підприємство "Оптова Компанія "Ельбрус" зобов'язується здійснити поставку позивачу UNI скретч-карт, що надають абоненту право на тимчасове користування послугами стільникового мобільного зв'язку у телекомунікаційній мережі Київстар та у телекомунікаційних мережах роумінг партнерів Київстар , за ціною та асортиментом, що визначені додатком № 1 до цього договору. У свою чергу, позивач зобов'язується здійснити 100 % попередню оплату за замовлений ним товар у 3-денний строк з моменту виставлення продавцем рахунку - фактури. Право власності на товар, визначений договором та додатками до нього, переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної (т. 2 а.с. 80-85).

У період з 10.01.2014 по 06.03.2014 за результатами обробки замовлень позивача Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" виставлено рахунки - фактури із відображеним в них переліком товарів (UNI скретч - картки 40 та 100), їх кількістю згідно з замовленням покупця, а також із запропонованою ціною продажу.

Як вбачається з даних виписок по особовим рахункам (т. 8 а.с. 2 - 50), позивачем у період з 10.01.2014 по 06.03.2014 здійснено оплату за товар згідно договору від 01.09.2011 № 01/09/04-11 у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунки Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" коштів у загальному розмірі 20215488,00 грн. (з них: ПДВ - 20%, збір до Пенсійного фонду України - 7,5%).

Відповідно до відомостей, що викладені у підписаних Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" та позивачем у період з 10.01.2014 по 06.03.2014 видаткових накладних (т. 7 а.с. 2-123, 130-134), за результатами проведеної оплати позивачем отримано товарно - матеріальні цінності (UNI скретч - карток 40 та 100) на загальну суму 20215488,00 грн.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" виписані податкові накладні від 10.01.2014 № 15, № 18, 13.01.2014 № 22, № 23, 14.01.2014 № 27, № 30, № 31, № 33, № 36, 17.01.2014 № 49-№ 51, 20.01.2014 № 52, № 54-№ 56, 21.01.2014 № 58-№ 60, № 67-№ 69, 22.01.2014 № 70-№ 73, № 75, 23.01.2014 № 78, № 80, № 81, № 83, № 87, 24.01.2014 № 88-№ 90, № 92, № 93, № 96, № 98, 27.01.2014 № 99, № 100, № 102, № 104, № 106, № 109, 28.02.2014 № 110, № 111, № 115, № 117, 29.01.2014 № 118, № 120, № 122, № 123, № 126, 30.01.2014 № 128-№ 133, 31.01.2014 № 138 - № 140, 31.01.2014 № 142, № 144, № 148, 06.02.2014 № 10, 19.02.2014 № 48-№ 53, 20.02.2014 № 56-№ 58, № 60, 21.02.2014 № 65-№ 70, № 72, 24.02.2014 № 73-№ 76. № 78-№ 80, 25.02.2014 № 81- № 86, 26.02.2014 № 87-№ 91, 28.02.2014 № 92-№ 96, 05.03.2014 № 1-№ 4, 06.03.2014 № 5 на загальну суму 20215488,00 грн., у тому числі ПДВ - 3170659,75 грн.

Як вбачається з даних податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за січень - квітень 2014 року, а також реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (т. 6 а.с. 2-123), сплачений позивачем згідно вказаних вище податкових накладних податок на додану вартість включено до складу податкового кредиту за січень 2014 року у сумі 1470750,34 грн., лютий 2014 року у сумі 958116,53 грн., березень 2014 року у сумі 630187,41 грн. та квітень 2014 року у сумі 111605,47 грн.

Позивач наголошує на тому, що усі первинні документи за господарською операцією з придбання наведених вище товарно-матеріальних цінностей зі сторони продавця - Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" підписувались особисто громадянкою ОСОБА_2 як директором цього підприємства.

На підтвердження участі громадянки ОСОБА_2 як директора Приватного підприємства Оптова компанія Ельбрус у господарській діяльності даного підприємства під час виконання правочину з продажу позивачу товарно - матеріальних цінностей представниками позивача надано суду:

- висновок експертного почеркознавчого дослідження від 28.10.2014 № 0980, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2, розміщені у графі "Продавець" у рядку "Директор ОСОБА_2" у договорі купівлі-продажу від 01.09.2011 № 01/09/04-11, а також в інших документах, наданих на дослідження та виписаних на користь позивача, виконаний самою ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 234-245);

- висновок експерта Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення експертного економічного дослідження від 22.10.2014 № 0973, яким встановлено, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу щодо донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ДК Ельбрус" податку на додану вартість за операціями з Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" у сумі 3170659,00 грн. документально та нормативно не підтверджуються (т. 2 а.с. 117-132);

- висновок експерта Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення судово - економічної експертизи від 25.12.2014 № 1059, відповідно до якого висновки акта перевірки, з урахуванням матеріалів кримінального провадження № 32014100000000036 (в т.ч. протоколів допиту ОСОБА_2 від 25.03.2014 та від 18.03.2014, протоколу огляду матеріалів відеофіксації допиту від 22.04.2014 та ін.), документально та нормативно не підтверджуються (т. 3 а.с. 19-47).

Висвітлені у вказаних вище експертних дослідженнях висновки, на думку позивача, спростовують достовірність та щирість показань громадянки ОСОБА_2, відібраних в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036, щодо її непричетності до фінансово - господарської діяльності Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус".

Крім того, на підтвердження наведених вище доводів представниками позивача надано суду належним чином засвідчену копію листа старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в АР Крим Самородова М.В. від 03.06.2014 № 2011/9/09.3 (т. 2 а.с. 135), в якому повідомляється про те, що 04.10.2011 в рамках розслідування кримінальної справи № 12011003080001 було допитано в якості свідка громадянку ОСОБА_2 - засновника, директора та головного бухгалтера Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" з 23.08.2011. У ході допиту ОСОБА_2 як директор Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" особисто підтвердила наявність ведення фінансово-господарських відносин з контрагентами. Крім того, 04.10.2011 на підставі постанови про проведення виїмки від 30.09.2011 особисто у ОСОБА_2 були вилучені оригінали первинних документів Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус", про що було складено протокол виїмки від 04.10.2011 (т. 2 а.с. 137 - 140).

При цьому, як вбачається з наведеного вище протоколу виїмки, старшим слідчим з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в АР Крим Самородовим М.В. були вилучені видаткові та податкові накладні, що були виписані Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" на адресу його контрагентів, у тому числі на адресу позивача, а також видаткові та податкові накладні, виписані контрагентами цього підприємства, у тому числі позивачем.

Таким чином, господарські відносини між позивачем та Приватним підприємством "ОК Ельбрус" тривають з серпня 2011 року, участь у них Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" як продавця та як покупця товарів (робіт, послуг) була підтверджена особисто засновником, директором та головним бухгалтером підприємства ОСОБА_2 Водночас висновки посадових осіб податкового органу про допущення позивачем порушень податкового законодавства за результатами оподаткування у 2014 році господарських операцій з Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" ґрунтуються виключно на припущеннях про підписання фінансово-господарської документації від імені Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" не ОСОБА_2, що не підтверджені ні документально, ні в судовому порядку.

У свою чергу, представник відповідача наполягає на тому, що наявні у позивача первинні документи, що стали підставою для формування податкового кредиту за січень-квітень 2014 року, виписані від імені його контрагента особою, яка категорично заперечує свою участь у діяльності цього підприємства, у тому числі і в підписанні будь - яких документів, а відтак не можуть вважатися належним чином оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання позивачем товарів. За таких обставин, представник відповідача вважає, що віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

На підтвердження власних доводів представником відповідача надано суду ряд почеркознавчих, судово-технічних та судово-економічних експертиз (т. 4 а.с. 105 - 220) за матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036, в рамках якого і було отримано показання ОСОБА_2 про її непричетність до фінансово - господарської діяльності Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус".

Представник відповідача також наголошує на відсутності у позивача трудових ресурсів та транспортних засобів, необхідних для ведення господарської діяльності, пов'язаної з реалізацією придбаних у Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, представник відповідача не погоджується з доводами представників позивача про передчасність винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення, оскільки за правилами пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України окремий порядок та строки прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення за результатами перевірки, проведеної в рамках кримінального провадження, поширюється на тих платників податків, стосовно посадових осіб яких в рамках цього кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що податкову перевірку позивача було проведено на підставі постанови старшого слідчого з ОВС 2-го ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві Сергієнко А.В. від 25.09.2014, що винесена в рамках кримінального провадження № 32014100000000036, під час якого розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадових осіб інших підприємств, а не відносно посадових осіб позивача, представник відповідача вважає, що винесення спірного податкового повідомлення - рішення у загальні строки, що передбачені пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, є цілком обґрунтованим.

Як вже зазначалось судом вище, справа розглядалась судами неодноразово. За результатами перегляду Верховний суд України у своїй постанові від 22.03.2016 наголосив на тому, що при новому розгляді справи судам слід враховувати, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом.

Верховний суд України також звернув увагу на те, що пояснення директора підприємства щодо непричетності до ведення фінансово - господарської діяльності, а також висновки почеркознавчих експертиз, призначених саме в рамках кримінального провадження № 32014100000000036, не можуть бути не враховані судами, а відтак перевірка та встановлення обставин участі особи у створенні та діяльності контрагента платника податків має значення для правильного вирішення спору, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

В силу вимог підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, що нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Згідно з приписами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

За загальним правилом, передбаченим пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.7 пункту 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України).\

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (чинного до 01.03.2014) та пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 (який набрав чинності з 01.03.2014), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Цим же пунктом передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та/або інформацію про яку внесено до реєстру платників податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

При цьому, дослідження обставин реальності господарської діяльності платника податків та відповідності господарської операції її дійсному економічному змісту здійснюється в рамках податкового контролю податковим органом на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків.

Саме первинні фінансово-господарські документи платника податків, а також податкова інформація, зібрана відповідно до Податкового кодексу України, експертні висновки, судові рішення та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи, є виключним переліком матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок (стаття 83 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача).

Як вбачається з даних акта перевірки, у ході невиїзного позапланового контролюючого заходу податковим органом не вчинено жодних дій, направлених на дослідження наявних у позивача первинних документів, у тому числі і на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства, повноти та достовірності заявлених у них даних.

Фактично для висновку про порушення позивачем податкового законодавства посадовою особою податкового органу було використано інформацію, відображену у протоколі допиту свідка ОСОБА_2 від 25.03.2014 (досудове розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що протокол допиту свідка оформлюється в рамках досудового розслідування діянь, що носять ознаки злочину, та в силу вимог Кримінального процесуального кодексу України: не є документом, що встановлює факт правопорушення та/або винну особу; не підлягає розголошенню до завершення досудового розслідування; досліджується і набуває статусу доказу тільки за наслідками розгляду його судом в рамках кримінального провадження.

Отже, до компетенції податкового органу не відноситься аналіз відомостей, що викладені у протоколі допиту свідка, а також висновки про наявність або відсутність події злочину, так як вказані функції притаманні виключно судам загальної юрисдикції при здійсненні кримінального судочинства.

При цьому, в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, фактична наявність письмових пояснень громадянки ОСОБА_2, в яких вона заперечує свою участь у діяльності Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус", у тому числі і в підписанні будь - яких документів, є підставою для вжиття податковим органом заходів щодо виявлення, аналізу та перевірки господарських операцій такого платника податків з його контрагентами - продавцями та покупцями товарів (робіт або послуг). При цьому, у податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, а повинен довести фіктивність (нереальність) такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою - отримати незаконну податкову вигоду та/або податкову економію.

Суд також звертає увагу на те, що самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, оскільки відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

Відтак, формальна відмова особи від причетності до створення та/або управління підприємством не може розглядатися як обставина, достатня для висновку про достовірність даного факту.

Так, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 02.03.2016 № К/800/11712/15 зазначив, що дійсно, згідно з позицією Верховного суду України, викладеної ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, а також у постанові від 22.09.2015 у справі № 21-887а15, документи, виписані особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, у тому числі і у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Водночас, Вищий адміністративний суд України наголосив, що наявність таких обставин має підтверджуватись документально, зокрема, результатами почеркознавчої експертизи з категоричними висновками про неавтентичність проставлених підписів на поданих первинних документах, оскільки особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю.

Як вже зазначалось судом вище, на підтвердження власних доводів представником відповідача надано суду копії почеркознавчих, судово-технічних та судово-економічних експертиз (т. 4 а.с. 105 - 220) за матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036.

При оцінці відомостей, що викладені у вказаних вище експертних дослідженнях, суд керується приписами частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких: належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи положення наведеної вище правової норми суд під час розгляду даної справи не бере до уваги висновки експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 07.04.2014 № 297 та 06.10.2014 № 1302, оскільки об'єктами судових почеркознавчих експертиз згідно вказаних висновків були документи (підписи на них), що фіксували обставини господарських взаємовідносин Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" не з позивачем, а з іншими суб'єктами господарювання, та стосувались придбання товарів і робіт/послуг в частково інших податкових періодах, відмінних від перевіряємих відповідачем.

Водночас, досліджуючи відомості, що викладені у висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 28.11.2014 № 15679/15680/15681/15682/15683/14-32, судом встановлено, що на вирішення даної судової почеркознавчої експертизи, призначеної в рамках кримінального провадження № 32014100000000036, поставлені питання щодо виконання підписів від імені ОСОБА_2 як директора Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" на наступних документах:

- документах Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус", що вилучені у банківських установах (картках із зразками підписів та відбитку печатки, договорах про внесення змін і доповнень до договору банківського рахунку, договорі про банківське обслуговування клієнта віддаленого доступу, договорі про обслуговування рахунку);

- документах, що були вилучені за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62 (видаткові накладні);

- документах по взаємовідносинам Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" з позивачем, що були подані директором підприємства позивача ОСОБА_5 у ході досудового розслідування (видаткові та податкові накладні).

За результатами проведення цієї експертизи судовим експертом зазначено, що питання стосовно виконання підписів від імені ОСОБА_2 у документах, що були вилучені за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62, не вирішувалось, оскільки для проведення почеркознавчого дослідження не було надано оригіналів документів.

У свою чергу, судовим експертом за результатами проведення почеркознавчого дослідження підписів у документах Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус", що вилучені у банківських установах, а також у документах щодо взаємовідносин з позивачем, які були подані директором позивача ході досудового розслідування, встановлено, що підписи у вказаних документах виконані однією особою - ОСОБА_2

При цьому, у висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 05.12.2014 № 15671-15675/14-33/15829/14-33 додатково відображено відомості про те, що за результатами судово-технічної експертизи документів встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у видаткових та податкових накладних, наданих директором позивача ОСОБА_5 у ході досудового розслідування, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів та не є зображенням підписів.

Як встановлено судом у ході розгляду справи та не заперечувалось представником відповідача, податковий кредит позивача за січень - квітень 2014 року у загальному розмірі 3170659,75 грн. було сформовано саме на підставі фінансово-господарських документів (у тому числі податкових накладних), щодо яких експертними дослідженнями від 28.11.2014 № 15679/15680/15681/15682/15683/14-32 та 05.12.2014 № 15671-15675/14-33/15829/14-33 в рамках кримінального провадження № 32014100000000036 встановлено автентичність підписів ОСОБА_2

Враховуючи подані в рамках розгляду даної справи письмові докази суд ставить під сумнів відомості, що викладені у поясненнях громадянки ОСОБА_2 від 25.03.2014, щодо її непричетності до підписання первинних фінансово-господарських документів та, як наслідок, щодо її неучасті у веденні фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" як директора, засновника та головного бухгалтера підприємства.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що пунктом 86.10 статті 86 Податкового кодексу України передбачено обов'язок податкового органу зазначати в акті перевірки як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника податків.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, у перевіряємий період позивач декларував наявність господарських відносин з Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" як з продавцем товарів (у результаті чого збільшував податковий кредит на суму податку на додану вартість, сплачену на користь цієї юридичної особи), а також як з покупцем робіт/послуг (у результаті чого збільшував податкові зобов'язання звітних періодів на суму податку, що була сплачена на його користь цією юридичною особою).

Водночас, податковий орган, спираючись на відомості, викладені в поясненнях громадянки ОСОБА_2 від 25.03.2014, стосовно заперечення нею своєї участі у діяльності Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус", зокрема, і в підписанні будь-яких первинних документів, корегує за результатами перевірки виключно показники податкового кредиту позивача за січень - квітень 2014 року.

При цьому, посадовою особою податкового органу під час перевірки не було встановлено обставин заниження або завищення визначених позивачем податкових зобов`язань за наведені вище звітні періоди (на числове значення яких згідно з відомостями, що викладені у податкових деклараціях позивача, реєстрах виданих та отриманих податкових накладних та банківських виписках, вплинули саме операції з продажу позивачем на користь покупця - Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" робіт/послуг).

Під час судового розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити суду наявність підстав для такого вибіркового підходу у корегуванні показників податкової звітності позивача за результатами перевірки, у ході якої податковим органом зроблено висновок про фіктивний характер діяльності Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус".

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які, як вже зазначалось судом, не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

У свою чергу, судом під час судового розгляду справи встановлено, що факт продажу Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" на користь позивача товарно-матеріальних цінностей та оплати їх вартості підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про товар, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

Суд також враховує, що у період виконання Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" господарського зобов`язання перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість, тобто не була позбавлена права на складання податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій з постачання товарів.

Крім того, із досліджених судом відомостей, що наведені в копіях податкових розрахунків форми № 1ДФ за I та II квартали 2014 року, договору оренди приміщення від 18.12.2012 № 18/12 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії CАО № 371230 вбачається наявність у позивача достатніх матеріальних потужностей, працівників, офісних приміщень та інших основних засобів (автотранспорту), задіяних в обслуговуванні дрібнороздрібної торгівельної мережі позивача, пов'язаної з продажем скретч-карт через засоби пересувної мережі.

З урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД, досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання у власній господарській діяльності отриманих від Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" товарно-матеріальних цінностей, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведеної вище операції.

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування придбаного у Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" товару не приймаються судом до уваги, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання товару та на підставі якого формується податковий кредит. Зокрема, вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 № К-27230/10.

При цьому, суд враховує пояснення позивача стосовно того, що придбаний у його контрагента товар був малогабаритним (компактним), а тому за наявності у позивача власних працівників та транспортних засобів залучення стороннього перевізника для організації перевезення вантажу з оформленням товарно-транспортної документації не було доцільним.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на контролюючі органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили його доводи про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Крім того, контролюючим органом не було надано рішення суду у цивільній або господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності Приватного підприємства "Оптова компанія "Ельбрус", у тому числі доказів притягнення посадових осіб Приватного підприємства "Оптова компанія "Ельбрус" до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України.

Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, в тому числі і результатів почеркознавчої експертизи з категоричними висновками щодо підробки підписів на поданих підприємством первинних документах.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений позивачем з Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень-квітень 2014 року на загальну суму 3170659,00 грн., суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що його доводи про порушення відповідачем вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України під час винесення податкового повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної невиїзної позапланової перевірки, що проводиться на виконання постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної в рамках кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи), що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача була проведена відповідачем на підставі вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме: за результатами надходження до відповідача постанови старшого слідчого з ОВС 2-го ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві Сергієнка А.В. від 25.09.2014 (т. 2 а.с. 167).

Вказана постанова винесена старшим слідчим з ОВС 2-го ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві Сергієнком А.В. в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з даних витягу з кримінального провадження № 32014100000000036 (т. 2 а.с. 155-158), досудове розслідування розпочато щодо ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, фіктивного підприємництва та легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, вчинених в особливо великих розмірах службовими особами ряду підприємств, у тому числі Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус".

Таким чином, в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036 розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадових осіб інших підприємств, а не відносно посадових осіб позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування податковим органом положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Твердження позивача про проведення відповідачем перевірки на підставі іншої постанови старшого слідчого з ОВС 2-го ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві Сергієнка А.В. від 25.09.2014, що винесена в рамках кримінального провадження за № 32014100000000195, з огляду на період, що охоплювався проведеною перевіркою, не знайшли свого підтвердження в рамках розгляду даної справи.

Водночас, поряд з передбаченими Податковим кодексом України повноваженнями контролюючого органу виносити за результатами перевірок податкові повідомлення-рішення, цим же Кодексом встановлені обов'язки такого органу: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання на користь позивача товарів були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми податкового кредиту, задекларованого позивачем, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2014 № 0002662201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2014 № 0002662201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.