Рішення

від 21.05.2018 по справі 826/15296/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/182

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2018 року № 826/15296/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС - ПУЛЬТ"

До Головного управління ДФС у м. Києві

Про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.17 р.

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.11.2017 року № 0896140103.

В судовому засіданні 26.03.2018 року оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 9 ст. 205 КАС України.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІРІУС-ПУЛЬТ" (код 38792572, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Одеська, 14), зареєстроване в якості юридичної особи 19.06.2013 р., перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

24.10.2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на адресу позивача направлено запит за №22731/10/26-15-14-01-03 "Про надання інформації (пояснень та її документального підтвердження)", у якому міститься прохання надати інформацію, що безпосередньо стосується господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ "Сімузар" (код 39601662) за травень 2016 року, червень 2016 року.

Листом від 22.08.2017 року за №СП-2208/17 позивачем надано відповідь на вказаний запит з наданням копій відповідних документів.

На підставі наказу від 06.10.2017 р. №10276, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС-ПУЛЬТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Сімузар" (код 39601662) за травень 2016 року, червень 2016 року, про що складено акт перевірки від 25.10.2017 року №456/26-15-14-01-03/38792572.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "СІРІУС-ПУЛЬТ" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 120 650,00 грн., в т.ч. за травень 2016 року на суму 73250,00 грн., за червень 2016 року на суму 47400,00 грн.

При перевірці взаємовідносин ТОВ "СІРІУС-ПУЛЬТ" з підприємством - постачальником ТОВ "Сімузар" встановлено, що між ТОВ "СІРІУС-ПУЛЬТ" в особі директора Удовенка В.В., що діє на підставі Статуту з одного боку, та ТОВ "Сімузар", що є платником податку на прибуток на загальних умовах, в особі директора Юрченка В.В., що діє на підставі Статуту з іншої сторони, укладено договір від 04.05.2016 року № 04/05/16-2, згідно якого товариство замовило забезпечення технічного обслуговування та підтримки працездатності системи безпеки на об'єктах ТОВ "СІРІУС-ПУЛЬТ".

На підтвердження виконання договору між сторонами підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) у кількості 17 штук на загальну суму 723 900 грн. з ПДВ, проведено розрахунок на вказану суму.

На підставі вказаного договору ТОВ "Сімузар" на адресу товариства виписано податкові накладні №150 від 08.06.2016р. на суму 38 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6400 грн.), №117 від 07.06.2016 року на суму 30300,00 грн. (в т. ч. ПДВ 5050 грн.), № 116 від 07.06.2016 року на суму 31800,00 грн., (в т. ч. ПДВ 5300 грн.), № 51 від 06.06.2016 року на суму 39000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6500 грн.), №50 від 06.06.2016р. на суму 33000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5500грн.), №49 від 03.06.2016 року на суму 57600,00 грн. (в т. ч. ПДВ 9600 грн.), № 48 від 03.06.2016 року на суму 54300,00 грн., (в т. ч. ПДВ 9050 грн.), № 157 від 31.05.2016 року на суму 28500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4750 грн.), №156 від 31.05.2016р. на суму 42000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7000грн.), №154 від 27.05.2016 року на суму 45 300,00 грн. (в т. ч. ПДВ 7550 грн.), № 155 від 27.05.2016 року на суму 56 700,00 грн., (в т. ч. ПДВ 9450 грн.), № 153 від 23.05.2016 року на суму 40 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6700 грн.), №152 від 23.05.2016р. на суму 36 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6000 грн.), № 151 від 19.05.2016 року на суму 53 400,00 грн. (в т. ч. ПДВ 8900 грн.), № 150 від 19.05.2016 року на суму 48300,00 грн., (в т. ч. ПДВ 8050 грн.), № 26 від 06.05.2016 року на суму 43500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7250 грн.), № 25 від 06.05.2016 року на суму 45600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7600 грн.)

Вказані документи (договори та первинні документи) від імені ТОВ "Сімузар" підписано директором Юрченком В.В.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "Сімузар" згідно ІС "Податковий блок", зокрема - взято на облік в органі ДФС за № 101315008285 від 27.01.2015 року, остання декларація була подана до ДПІ за жовтень 2016 року, відсутня інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів та трудових ресурсів; в ході аналізу податкових накладних, отриманих ТОВ "Сімузар" у період з 01.05.2016 року по 30.06.2016 року встановлено основного постачальника - ТОВ "Лівайз Груп", у якого придбано 100% товару на загальну суму ПДВ 5495891, 45 грн. (остання декларація з ПДА подана за жовтень 2016 року).

Також в акті перевірки міститься посилання на отриману від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві інформацію, яка свідчить про непричетність до створення та діяльності ТОВ "Сімузар" засновника, директора та головного бухгалтера Юрченка Вадима Васильовича, а саме: відповідно до протоколу допиту свідка від 30.12.2016 року, встановлено, що після реєстрації підприємства жодного відношення до фінансово-господарської не мав, документи не підписував, а також на наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року по справі № 761/26927/17 по обвинувальному акту у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №32017100100000073 від 25.07.2017 року по кримінальному правопорушенню, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 1 ст. 205 ККУ (фіктивне підприємство) по ТОВ "Сімузар".

З врахуванням викладеного контролюючий орган зробив висновок про те, що первинні документи, надані до перевірки ТОВ "СІРІУС-ПУЛЬТ" не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017р. №0896140103, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 120 650,00 грн. за основним платежем та 30 163,00 грн. за штрафними санкціями.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІРІУС-ПУЛЬТ" - вважає податкове повідомлення рішення від 03.11.17р. №0896140103 протиправним та просить суд скасувати його з наступних підстав.

Позивач зазначає, що підстави для проведення позапланової перевірки згідно пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України були відсутні, оскільки на виконання запиту від 24.10.2017 року Головного управлінням ДФС у м. Києві №22731/10/26-15-14-01-03 позивачем надано усі документи.

Щодо висновків перевірки позивач вважає, що він є безпідставним та необґрунтованим, оскільки суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

ТОВ "Сімузар" станом на час здійснення господарських операцій з позивачем мав реєстрацію платника податку на додану вартість, склав та зареєстрував податкові накладні згідно вимог законодавства.

По господарським операціям з ТОВ "Сімузар" було проведено повний розрахунок, а також отримано послуги, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

В той же час, невиконання контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань перед бюджетом не може бути підставою для покладання на позивача відповідальності.

Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши висновки акту перевірки, зокрема, відповідач зазначає на наявності вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року по справі № 761/26927/17 по кримінальному правопорушенню, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 1 ст. 205 ККУ (фіктивне підприємство) по Юрченку В.В., яким він визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

В даному випадку згідно змісту письмового запиту контролюючого органу від 24.07.2017 р. № 22731/10/26-15-14-01-03 він містить всі необхідні, передбачені п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, реквізити; в ньому міститься підстава для скерування запиту, передбачена пп. 1 п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України.

Згідно матеріалів справи перевірка позивача згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 10276 від 06.10.2017 р. призначена у зв'язку з ненаданням в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу від 24.07.2017 р. № 22731/10/26-15-14-01-03, щодо взаємовідносин з ТОВ "Сімузар".

При чому, суд зазначає, що факт надання/ненадання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу оцінюється самим контролюючим органом після отримання відповіді на запит.

Згідно змісту листа-відповіді позивача від 22.08.2017 р. №СП-2208/17 позивачем надано перелік документів щодо господарських відносин з вказаним контрагентом, проте, не надано пояснень щодо реальності господарських операцій, тоді як згідно запиту контролюючим органом зазначено про підстави, з яких є підстави для висновку про нереальність господарських операцій.

За таких обставин суд не може погодитися з твердженням позивача про призначення перевірки згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 10276 від 06.10.2017 р. за відсутності передбачених пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України підстав.

Щодо висновків акту перевірки та оскаржуваного повідомлення-рішення по суті суд зазначає наступне.

Згідно п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на травень-червень 2016 року) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно акту перевірки за наслідками господарських операцій з ТОВ "Сімузар" ним були належним чином оформлені на ім'я позивача та передані позивачу податкові накладні, які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку.

Позивач, в свою чергу, включив зазначені у податкових накладних суми до податкового кредиту по зареєстрованих належним чином податкових накладних.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до чч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно акту перевірки (додаток №2) при її проведенні використано документи господарських відносин позивача з ТОВ "Сімузар", в тому числі, щодо податкового кредиту по податку на додану вартість (накладні, реєстри податкових накладних, платіжні доручення, договір, акти здачі-приймання робіт), надані позивачем під час проведення перевірки.

Вказані документи надані позивачем до суду у вигляді належним чином завірених копій.

Проте, фактично підставою для висновків акту перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала інформація з ІС "Податковий блок" щодо контрагента позивача - ТОВ "Сімузар", інформація, отримана від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві - пояснення посадової особи контрагента, викладені в протоколі допиту від 30.12.2016 р., який заперечив факт підписання будь-яких звітних, бухгалтерських та фінансово-господарських документів а також наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року у справі № 761/26927/17, яким визнано винним Юрченка Вадима Васильовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Щодо вказаних доказів суд зазначає наступне.

Оскільки станом на час проведення перевірки вже був наявний вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року у справі № 761/26927/17 щодо Юрченка Вадима Васильовича, то будь-які протоколи допиту вказаної особи, складені в рамках вказаного кримінального провадження, чи поза ним, не мають будь-якої доказової сили, і не є належними доказами по справі в розумінні ст. 77, 78 КАС України.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року у справі №761/26927/17, який є належним доказом у справі, встановлено, що Юрченко Вадим Васильович, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, за грошову винагороду погодився документально бути засновником та директором ТОВ "Сімузар", у зв'язку з чим підписав документи, які мали місце завідомо неправдиві відомості: договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Сімузар", протокол загальних зборів, статут, реєстраційну картку. На підставі вказаних документів було проведено реєстрацію юридичної особи ТОВ "Сімузар" (код ЄДРПОУ 39601662) з метою прикриття незаконної діяльності - надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарської діяльності під виглядом здійснення реальних фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

У вказаному вироку суду відсутня оцінка правовідносин ТОВ "Сімузар" з позивачем у справі, тоді як загалом констатовано факт реєстрації вказаної юридичної особи з метою надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарської діяльності.

Суд зазначає, що наявність вказаного вироку може бути одним з доказів безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сімузар", проте не є єдиним і не визначальним, оскільки навіть створена з фіктивною метою юридична особа може проводити реальні господарські операції.

У постанові від 16.01.2018 року у справі №К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію, яка полягає у тому, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71630425

У постанові від 06.03.2018 року у справі №804/5444/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію, яка полягає у тому, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина була визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72693919

В даному випадку згідно наявних у справі матеріалів та пояснень представників сторін у їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку контролюючого органу, викладеного у акті перевірки від 25.10.2017 року №456/26-15-14-01-03/38792572, щодо непідтвердження реальності господарської операції позивача з ТОВ "Сімузар", а саме.

Предметом договору згідно укладеного договору від 04.05.2016 р. №04/05/16-2 є надання ТОВ "Сізумар" як замовником послуг з забезпечення технічного обслуговування та підтримку працездатності систем безпеки на об'єктах позивача.

Вказані послуги за своїм характером є кваліфікованими, потребують наявності спеціалістів, кваліфікація яких має бути підтверджена, і замовник таких послуг на дотримання вимог належної обачності має таку інформацію про свого контрагента отримати.

Загальна інформація щодо ТОВ "Сімузар", що міститься в акті перевірки, не дає підстав для висновку про наявність у вказаного товариства можливостей надавати такі послуги, в свою чергу, позивач також не надав пояснень, яким чином він здійснив вибір контрагента для надання кваліфікованих послуг в даному випадку.

Також надані для перевірки первинні документи, зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких залучені до матеріалів справи, містять лише загальне формулювання - "техобслуговування охоронних систем" - без конкретизації об'єктів, на яких надано послуги. Для проведення перевірки та суду надано 17 актів здачі-приймання робіт (надання послуг), тоді як у листі позивача від 22.08.2017 року за №СП-2208/17 на запит контролюючого органу зазначено про надання послуг на 121 об'єктах.

Більш детальна інформація щодо того, хто, як і на яких об'єктах надавав вказані послуги, а також в чому саме полягало технічне обслуговування охоронних систем, в матеріалах справи відсутня, тоді як надані акти не можуть бути визнані достатніми доказами реального надання послуг.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи вирок у кримінальній справі, яким встановлено фіктивність контрагента позивача, специфіку надаваних послуг, суд дійшов висновку про те, що позивач у даному випадку не дотримався вимог належної обачності щодо вибору контрагента і, відповідно, що висновок акту перевірки та оскаржуване рішення прийняте за наявності на те підстав, а отже є правомірним.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 21.05.18 р.