Постанова

від 18.09.2018 по справі 826/15296/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15296/17 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Бєлової Л.В.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС - ПУЛЬТ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС - ПУЛЬТ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІРІУС - ПУЛЬТ" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник апелянта в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати, а позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що суд першої інстанції неповністю дослідив надані докази, та дійшов хибного висновку про характер господарських відносин між ТОВ СІРІУС - ПУЛЬТ та ТОВ Сімузар .

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення , з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.10.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві на адресу позивача направлено запит за №22731/10/26-15-14-01-03 "Про надання інформації (пояснень та її документального підтвердження)", у якому міститься прохання надати інформацію, що безпосередньо стосується господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ "Сімузар" (код 39601662) за травень 2016 року, червень 2016 року.

Листом від 22.08.2017 №СП-2208/17 позивачем надано відповідь на вказаний запит з наданням копій відповідних документів.

На підставі наказу від 06.10.2017 №10276, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС-ПУЛЬТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Сімузар" за травень 2016 року, червень 2016 року, про що складено акт перевірки від 25.10.2017 №456/26-15-14-01-03/38792572, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "СІРІУС-ПУЛЬТ" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 120 650,00 грн., в т.ч. за травень 2016 року на суму 73 250,00 грн., за червень 2016 року на суму 47400,00 грн.

В результаті проведення перевірки, Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 №0896140103, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 120 650,00 грн. за основним платежем та 30 163,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним висновком контролюючого органу, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що надані для перевірки первинні документи, зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких залучені до матеріалів справи, містять лише загальне формулювання - "техобслуговування охоронних систем" - без конкретизації об'єктів, на яких надано послуги, а відтак не підтверджують реальність означених операцій. Крім того, судом враховано докази, які свідчать про наявність інформації про непричетність директора ТОВ Сімузар до ведення господарської діяльності товариства.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ "СІРІУС-ПУЛЬТ" та ТОВ "Сімузар" укладено договір від 04.05.2016 року № 04/05/16-2, згідно якого товариство замовило забезпечення технічного обслуговування та підтримки працездатності системи безпеки на об'єктах ТОВ "СІРІУС-ПУЛЬТ".

На підтвердження виконання договору між сторонами підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) у кількості 17 штук на загальну суму 723 900 грн. з ПДВ, проведено розрахунок на вказану суму.

На підставі вказаного договору, ТОВ "Сімузар" на адресу товариства виписано податкові накладні №150 від 08.06.2016, №117 від 07.06.2016, № 116 від 07.06.2016, № 51 від 06.06.2016, №50 від 06.06.2016, №49 від 03.06.2016, № 48 від 03.06.2016, № 157 від 31.05.2016, №156 від 31.05.2016, №154 від 27.05.2016, № 155 від 27.05.2016, № 153 від 23.05.2016, №152 від 23.05.2016, № 151 від 19.05.2016, № 150 від 19.05.2016, № 26 від 06.05.2016, № 25 від 06.05.2016.

Вказані документи (договори та первинні документи) від імені ТОВ "Сімузар" підписано директором ОСОБА_2 Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "Сімузар" згідно ІС "Податковий блок", зокрема - взято на облік в органі ДФС за № 101315008285 від 27.01.2015 року, остання декларація була подана до ДПІ за жовтень 2016 року, відсутня інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів та трудових ресурсів; в ході аналізу податкових накладних, отриманих ТОВ "Сімузар" у період з 01.05.2016 по 30.06.2016 встановлено основного постачальника - ТОВ "Лівайз Груп", у якого придбано 100% товару на загальну суму ПДВ 5495891, 45 грн.

Крім того, в акті перевірки міститься посилання на інформацію, яка свідчить про непричетність до створення та діяльності ТОВ "Сімузар" засновника, директора та головного бухгалтера ОСОБА_2, а саме: відповідно до протоколу допиту свідка від 30.12.2016, встановлено, що після реєстрації підприємства жодного відношення до фінансово-господарської не мав, документи не підписував, а також на наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 по справі № 761/26927/17 по обвинувальному акту у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №32017100100000073 від 25.07.2017 року по кримінальному правопорушенню, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємство) по ТОВ "Сімузар".

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта стосовно неправомірності проведення перевірки, оскільки як видно з матеріалів справи, перевірка позивача згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 10276 від 06.10.2017 призначена у зв'язку з ненаданням в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу від 24.07.2017 № 22731/10/26-15-14-01-03, щодо взаємовідносин з ТОВ "Сімузар".

Згідно змісту листа-відповіді позивача від 22.08.2017 р. №СП-2208/17 позивачем надано перелік документів щодо господарських відносин з вказаним контрагентом, проте, не надано пояснень щодо реальності господарських операцій, тоді як згідно запиту контролюючим органом зазначено про підстави, з яких є підстави для висновку про нереальність господарських операцій.

Отже, твердження позивача про призначення перевірки згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 10276 від 06.10.2017 за відсутності передбачених пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України підстав, не відповідає обставинам справи.

Згідно з п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Згідно акту перевірки за наслідками господарських операцій з ТОВ "Сімузар", ним були належним чином оформлені та передані позивачу податкові накладні, які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку. Позивач включив зазначені у податкових накладних суми до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до чч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В той же час, аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд першої інстанції вказав, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 у справі №761/26927/17 встановлено, що ОСОБА_2, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, за грошову винагороду погодився документально бути засновником та директором ТОВ "Сімузар", у зв'язку з чим підписав документи, які мали місце завідомо неправдиві відомості: договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Сімузар", протокол загальних зборів, статут, реєстраційну картку. На підставі вказаних документів було проведено реєстрацію юридичної особи ТОВ "Сімузар" з метою прикриття незаконної діяльності - надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарської діяльності під виглядом здійснення реальних фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Представник апелянта під час розгляду справи неодноразово зазначав, що вказаний вирок не набрав законної сили, що враховується судом апеляційної інстанції. В той же час, даний вирок та матеріали відповідного кримінального провадження свідчать про те, що діяльність ТОВ Сімузар могла носити безтоварний характер, або здійснювати види діяльності, щодо яких є заборона.

Між тим, суд першої інстанції вірно вказав, що наявність вказаного вироку може бути одним з доказів безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сімузар", проте не є єдиним і не визначальним, оскільки навіть створена з фіктивною метою юридична особа може проводити реальні господарські операції.

Так, у постанові від 16.01.2018 у справі №К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію, яка полягає у тому, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У постанові від 06.03.2018 у справі №804/5444/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію, яка полягає у тому, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Досліджуючи матеріали справи та встановлюючи реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Сімузар , суд першої інстанції вірно вказав, що в даному випадку згідно наявних у справі матеріалів та пояснень представників сторін у їх сукупності, можна дійти висновку про обґрунтованість доводів контролюючого органу, викладеного у акті перевірки від 25.10.2017 №456/26-15-14-01-03/38792572, щодо непідтвердження реальності господарської операції позивача з ТОВ Сімузар , з огляду на те, що предметом договору згідно укладеного договору від 04.05.2016 №04/05/16-2 є надання ТОВ Сімузар послуг з забезпечення технічного обслуговування та підтримки працездатності систем безпеки на об'єктах позивача.

Так, зазначені послуги, які за договором мало надавати ТОВ Сімузар є кваліфікованими, потребують спеціальних знань та спеціалістів, кваліфікація яких має бути підтверджена. Всупереч вказаному, інформація щодо ТОВ Сімузар , що міститься в акті перевірки, матеріалах справи, не дає підстав для висновку про наявність у вказаного товариства можливостей надавати такі послуги.

В свою чергу, представник позивача також не надав пояснень, яким чином проводився вибір контрагента - виконавця послуг, які потребують спеціальної кваліфікації працівників.

Крім того, надані для перевірки первинні документи, зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких залучені до матеріалів справи, містять лише загальне формулювання - "техобслуговування охоронних систем" - без конкретизації об'єктів, на яких надано послуги, характеру робіт тощо.

Суд першої інстанції вірно вказав, що для проведення перевірки було надано 17 актів здачі-приймання робіт (надання послуг), тоді як у листі позивача від 22.08.2017 за №СП-2208/17 на запит контролюючого органу зазначено про надання послуг на 121 об'єктах. Інформація стосовно того, хто, як і на яких об'єктах надавав вказані послуги, а також в чому саме полягало технічне обслуговування охоронних систем, в матеріалах справи відсутня, а надані акти не можуть бути визнані достатніми доказами реального надання послуг.

Стосовно доводів апелянта про неправомірність врахування вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 у справі №761/26927/17 щодо ОСОБА_2, то як вказано вище, колегією суддів взято до уваги зазначені посилання, проте наявність зазначеного вироку не була визначальною для суду першої інстанції, який навів інші обґрунтовані аргументи, зокрема, щодо відсутності достатніх доказів на підтвердження проведення описаних господарських операцій між позивачем та ТОВ Сімузар , фактів надання послуг позивачу, а тому такі посилання не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправомірність дій Головного управління ДФС у м. Києві при винесенні податкового повідомлення-рішення від 03.11.2017 №0896140103.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС - ПУЛЬТ" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 24.09.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Л.В. Бєлова

Суддя В.П. Мельничук