Рішення

від 22.05.2018 по справі 826/15026/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2018 року № 826/15026/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислові інновації України до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і акта перевірки,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промислові інновації України (далі - позивач, ТОВ Промислові інновації України ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), у якій просить суд:

- скасувати акт перевірки №447/26-59-11-05-50 від 20.04.2016 щодо перевірки граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад, грудень 2015 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0023751201 від 13.05.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2016 відкрито провадження та призначено судове засідання.

У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 18.05.2017 справу прийнято до провадження суддею Григоровичем П.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що камеральна перевірка граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад, грудень 2015 року проведена відповідачем з порушенням строків, встановлених пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, з огляду на що, складений акт перевірки №447/26-59-11-05-50 від 20.04.2016 є необґрунтованим. Як наслідок, податкове повідомлення-рішення №0023751201 від 13.05.2016, прийняте на підставі такого акта підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), які встановлені пунктом 201.10 статті 200 Податкового кодексу України. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2016 року відповідачем, на підставі акта перевірки № 447/26-59-12-01-50 від 20.04.2016, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0023751201, яким до позивача, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених ст. 201 Податкового кодексу України (затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 1 424 472,68грн), застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 10% в сумі 142447,27 грн.

Не погоджуючись з правомірністю акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, визначено, що при здійсненні операцій із постачання товарів/послуг Платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Починаючи з 01.02.2015 року, реєстрації в ЄРПН підлягають усі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (в тому числі податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільненні від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН в інші терміни, ніж визначено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є порушенням порядку їх реєстрації.

При цьому, Податковий кодекс України не забороняє платнику податків реєстрацію податкових накладних в інші терміни, аніж визначено пунктом 201.1 Податкового кодексу України, однак з нарахуванням штрафних санкцій.

Згідно із пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Як вбачається з акта перевірки та підтверджується витягом з АІС контролюючого органу (а.с.62 том 1) та не заперечується представником позивача, ТОВ Промислові інновації України порушено терміни реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме податкова накладні, складені на ім'я контрагента ТОВ Трансінвестсервіс (код ЄДРПОУ 22447500) 03.11.2015, 13.11.2015, 20.11.2015, 08.12.2015 та податкова накладна складена на ім'я контрагента ТОВ Івіса Груп (код ЄДРПОУ 40028220) 30.11.2015 зареєстровані із порушенням граничних термінів від 3 до 12 календарних днів.

Відповідно до пункту 35 підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу України, при порушенні термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених до 1 жовтня 2015 року, не застосовуються штрафні санкції, визначені пунктом 120-1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

З 01.10.2015 штрафи за порушення платниками податку термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, визначені пунктом 120-1 статті 120-1 Податкового кодексу України, застосовуються у розмірі 10 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення терміну реєстрації від 1 до 15 календарних днів.

Враховуючи те, що порушення строку реєстрації податкових накладних мало місце у листопаді та грудні 2015 року, застосування відповідачем санкцій, передбачених пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України є обґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення №0023751201 від 13.05.2016 є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

Посилання позивача на те, що перевірку проведено з порушення 30-денного строку, визначеного п.200.10 Податкового кодексу України, Судом відхиляються, адже в даному випадку контролюючим органом проведено перевірку термінів реєстрації податкових накладних, а не перевірку відповідної податкової декларації з податку на додану вартість.

В той же час, суд вважає за необхідне відзначити, що прийняття чи не прийняття Порядку застосування штрафних санкцій (штрафу), передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України за порушення 15-денного терміну реєстрації податкових накладних, не може впливати на дію вказаної норми Податкового кодексу України або скасовувати її дію.

Відсутність порядку застосування штрафних санкцій не звільняє позивача від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України за несвоєчасну реєстрацією податкових накладених та не свідчить про відсутність у податкового органу повноважень щодо застосування штрафних санкцій за вказане порушення, передбаченого вказаним Кодексом.

Крім того, норма п.120-1.3 ст. 120 Податкового кодексу України, що діяла у редакції Податкового кодексу від 16.07.2015 року, та якою встановлено, що Порядок застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 120-1, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику була виключена з 01.01.2016 року.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017 № К/800/368/17.

Щодо позовної вимоги про скасування акта перевірки №447/26-59-11-05-50 від 20.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Підпунктом 75.1.1 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Позивач вказав на те, що відповідачем 20.04.2016 проведено камеральну перевірку, якою перевірено податкові накладні, заявлені у деклараціях за періоди листопад, грудень 2015 року, тобто з порушенням строку, встановленого пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

Водночас, в силу вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, контролюючий орган має право на проведення камеральних перевірок з питань адміністрування податку на додану вартість протягом 1095 днів, що випливає з положень статті 102 Податкового кодексу України

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.02.2016 №21-4341а15.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постановах №21-4265а15 від 03.02.2016, №21-511а14 від 09.12.2014, №21-5231а15 від 15.12.2015, 21-3638а15 від 22.12.2015.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович