Ухвала

від 22.05.2018 по справі 826/9313/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9313/17                                                                               УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху   22 травня 2018 року                                                                                   м. Київ            Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Федотов І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві    на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-безпека» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві    про скасування наказу, ВСТАНОВИВ : Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехно-безпека» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві    про скасування наказу від 14.07.2017 №6516. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2018 адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору. Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, а саме: апелянтом не сплачено судовий збір та не надано доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для його звільнення від сплати судового збору. Так, відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. При цьому, у п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. У п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі, закріплено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною собою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить  1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У Законі України «Про Державний бюджет на 2017 рік» станом на 01.01.2017 р. було встановлено розмір прожиткового мінімуму 1600,00 грн. Отже, з викладених правових норм та наведених обставин цієї справи вбачається, що судовий збір за подання до адміністративного суду позову у цій справі складає 1600,00 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги – 1600,00 x 150%=2400,00 грн. Однак, апелянтом судовий збір сплачено не було. При цьому, разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Перевіривши зазначене клопотання вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони. При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами. Тож, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Разом з тим, доводи заявника щодо необхідності звільнення від сплати судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для звільнення його від сплати судового збору у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому його клопотання задоволенню не підлягає. Крім того, за приписами ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними. Як убачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято 22 лютого 2018 року. Апеляційна скарга подана лише 27 квітня 2018 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження. Відповідач, в обґрунтування причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначив, що фактично отримав оскаржуване рішення поштою 27.03.2018 про що, як стверджує останній, свідчить відмітка канцелярії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, однак такого рішення до апеляційної скарги не додано. Разом з тим, вважаю за доцільне звернути увагу на те, що належним доказом на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження в даному випадку буде супровідний лист та конверт в якому надійшло оскаржуване рішення. Тому, скаржнику слід надати оригінал супровідного листа та конверту, в якому надійшло судове рішення або зазначити інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, з наданням належних доказів, що їх підтверджують. Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, а апелянтом не надано належних доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови та, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, то у відповідності до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту необхідно надати строк для усунення недоліків. Керуючись ст.ст. 133, 169, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суддя-доповідач, УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві     про звільнення від сплати судового збору – відмовити. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві     – залишити без руху. Встановити Головному управління Державної фіскальної служби у місті Києві    строк для усунення вказаних недоліків – десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків у зазначений вище строк буде вирішуватись питання про повернення апеляційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.   Суддя:                                                                                                                                             І.В.       Федотов