Постанова

від 23.05.2018 по справі 823/2047/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/2047/17 Суддя суду першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, що прийнята о 11 год. 39 хв. у місті Черкаси (повний текст складений 01.02.2018), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 20 листопада 2017 року №0006741402.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2017 року №0006741402 є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 15.05.2018 всіх учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю Черкасихліб ЛТД зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 27.05.2011, ідентифікаційний код 37715680 та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до наказів від 02.11.2016 №1789, від 08.11.2016 №1815 та на підставі направлень від 23.05.2016 №75-79 службовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ПП Інтер Дрід Фуд за період з 01.09.2013 по 30.09.2013, з 01.12.2013 по 31.12.2013, з 01.03.2014 по 31.05.2014, з 01.12.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 31.01.2015 та з ПП Інтер Парс за період з 01.03.2015 по 31.03.2015.

За результатами перевірки складено акт №766/23-01-14-02/37715680 від 17.11.2016, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 17 327 грн, за 2014 рік в сумі 44 866 грн, за 2015 року на суму 74 730 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень, грудень 2013 року, березень, квітень, травень 2014, березень 2015 року на загальну суму 83 476 грн та зменшено суму від'ємного значення за період грудень 2014 року, січень 2015 року, на суму 67 616 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 06.12.2016 №0001172301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 104 345 грн, в тому числі за основним платежем 83 476 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 20 869 грн;

- від 06.12.2016 №0001182301, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 67616 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 16 904 грн;

- від 06.12.2016 №0001192301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 152 471 грн, в тому числі за основним платежем 136 923 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 15 548 грн.

За результатами оскарження позивачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.02.2017 №2948/23-00-10-0210 скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001182301 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість частково на суму 16 904 грн штрафних санкцій, а в іншій частині на суму 67 616 грн зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а також залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001172301 та №0001192301.

Листом Головне управління ДФС у Черкаській області №33047/23-00-14-0216 від 21.11.2017 повідомило позивача, що у зв'язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001182301 воно вважається відкликаним, внаслідок чого прийнято податкове повідомлення рішення від 20.11.2017 №0006741402.

Так, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 20.11.2017 №0006741402 позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 67 616 грн, в тому числі задекларованого позивачем за лютий 2015 року на 35 533 та за червень 2015 року на 32 083 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП Інтер Дрід Фуд та ПП Інтер Парс на підставі зареєстрованих останніми належним чином оформлених податкових накладних.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 67 616 грн, які позивачем були віднесені до податкового кредиту на підставі податкових накладних № 18 від 08.12.2014, № 69 від 26.12.2014, № 2 від 08.01.2015, № 8 від 21.01.2015, що виписані ПП Інтер Дрід Фуд .

На підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача за ПП Інтер Дрід Фуд .

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій з ПП Інтер Дрід Фуд , а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Черкасихліб ЛТД (покупець) та ПП Інтер Дрід Фуд (постачальник) укладено договір поставки №04/12-13 від 04.12.2013, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити у домовлені строки продукцію (далі - Товар) (пункт 1).

Згідно абзацу другого пункту 1 зазначеного договору найменування, ціни на Товар зазначаються в рахунку-фактурі і видаткових накладних на кожну партію товару. Абзацом четвертим пункту 2 договору передбачено, що Товар повинен супроводжуватися наступними документами на кожну партію Товару: податкова накладна, видаткова накладна, якісне посвідчення, копія заключення санітарно-епідеміологічної експертизи, протокол санітарної служби на відсутність ГМО.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем до перевірки були надані документи: наказ про призначення та звільнення посадових осіб; список осіб, які мають право на отримання довіреностей на ТОВ Черкасихліб ЛТД ; договори оренди цілісного майнового комплексу від 20.12.2011, від 01.12.201; акти прийому-передачі цілісного комплексу №1 від 01.02.2012, №2 від 01.01.2012; договори поставки при проведенні господарських взаємовідносин з ПП Інтер Дрід Фуд та ПП Інтер Парс ; видаткові накладні; податкові накладні; платіжні доручення; товарно-транспортні накладні; висновки санітарно-епідеміологічної експертизи від 12.08.2013 №05.03.02-03/62 02, від 10.10.2014 №05.0.3.02-03/63354, від 12.03.2015 №05.03.02-03/3962; картки рахунку 631; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками ; картки рахунку 201 сировина і матеріали ; звіти по проводках.

Що ж стосується конкретно поставок, за які відповідачем було нараховано позивачу податок на додану вартість (зменшено розмір від'ємного значення) оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, то позивачем до суду були надані належним чином засвідчені копії таких первинних та інших документів: рахунки-фактури та платіжні доручення (т.1 а.с. 219-231), видаткові та товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 248-249, т. 2 а.с. 1-9), прибуткові накладні (т.2 а.с. 14-16), висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо придбаного товару (т.2 а.с. 46-51), документи на підтвердження повноважень посадових осіб позивача на отримання придбаного товару (т. 2 а.с.19-25, 35-45).

Кількісні та цінові показники зазначених копій документів співпадають із даними податкової звітності позивача.

Позивачем також долучено до матеріалів справи документи, що підтверджують використання придбаного товару при виробництві власної продукції (т.2 а.с. 17-18, 26-34), картки рахунку 201 та акти списання (т. 2 а.с. 142).

На підтвердження правосуб'єктності ПП Інтер Дрід Фуд позивачем до суду також було надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 170-188)

Викладене у своїй сукупності дає підстави для висновку про реальність господарських операцій, здійснених позивачем з ПП Інтер Дрід Фуд у спірний період. Позивачем як до перевірки так і до суду надано достатньо первинних та інших документів, які свідчать про правомірність формування ТОВ Черкасихліб ЛТД сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП Інтер Дрід Фуд на загальну суму на 67 616 грн.

Посилання відповідача на окремі недоліки у видаткових накладних не можуть бути підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій. Не свідчать про це також і доводи скаржника про те, у висновках державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо придбаного товару не конкретизовано його кількість.

В акті перевірки відповідач посилається на те, що згідно його баз даних станом на момент підпитання договору поставки №04/12-13 від 04.12.2013, директором ПП Інтер Дрід Фуд був ОСОБА_6, однак договір підписано ОСОБА_7 Проте, колегія суддів наголошує на тому, що дані внутрішніх баз даних податкового органу не є даними, які достовірно свідчать про ті чи інші факти. Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.03.2015, ОСОБА_7 був директором та підписантом ПП Інтер Дрід Фуд з 26.11.2013, а отже 04.12.2013 мав право на підписання спірного договору.

Посилання на матеріали кримінального провадження №22014220000000328 судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки як вбачається з ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20 липня 2016 року (справа № 640/10122/16-к), зазначене кримінальне провадження здійснювалося не відносно посадової особи ПП Інтер Дрід Фуд . Закриття зазначеного кримінального провадження з нереабілітуючих підстав також не може свідчити про фіктивність ПП Інтер Дрід Фуд , оскільки, як зазначалося, це кримінальне провадження не стосувалося фіктивності створення та діяльності ПП Інтер Дрід Фуд , а ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 20 липня 2016 року (справа № 640/10122/16-к) оцінки господарським операціям ПП Інтер Дрід Фуд не надавалося.

Не приймаються судом апеляційної інстанції доводи скаржника, що стосуються обчислення позивачем податку на прибуток, а також господарських операцій із ПП Інтер Парс , оскільки спірне податкове повідомлення-рішення, як зазначалося, стосується лише формування позивачем податкового кредиту за результатами операцій з ПП Інтер Дрід Фуд .

Іншим сумам (за іншими податками, іншими періодами та господарськими операціями) нарахованим позивачу на підставі акту перевірки акт №766/23-01-14-02/37715680 від 17.11.2016 було надано оцінку судами у межах справи №823/730/17. Так, Київський апеляційний адміністративний суд в постанові від 07 листопада 2017 року у вказаній справі зазначив, що … проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари та послуги отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки .

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини п. 70 рішення від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У п. 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (№21-1376во06), зазначивши, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про правомірність формування позивачем спірних сум податкової звітності, оскільки останнім було надано достатньо первинних та інших документів, які свідчать про реальність господарських операцій ТОВ Черкасихліб ЛТД з ПП Інтер Дрід Фуд .

Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов