Постанова

від 17.05.2018 по справі 820/6466/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6466/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 05.02.2018 р. (16:40 год., повний текст виготовлено 13.02.18 р.) по справі № 820/6466/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна фірма "Технопрінт"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна фірма "Технопрінт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Науково-технічна фірма "Технопрінт") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 14.12.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 р. по справі № 820/6466/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна фірма "Технопрінт" (місцезнаходження - вул. Ромена Роллана, буд. 12, м. Харків, 61058, ідентифікаційний код - 38493921) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 14.12.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна фірма "Технопрінт" (місцезнаходження - вул. Ромена Роллана, буд. 12, м. Харків, 61058, ідентифікаційний код - 38493921) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код 39599198) судовий збір у розмірі 22944 (двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн 00 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 р. по справі № 820/6466/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на податкову інформацію, що надійшла до ГУ ДФС у Харківській області відносно контрагентів позивача, дані Єдиного реєстру податкових накладних, стверджує про неможливість здійснення контрагентами позивача ТОВ "ДЕЛІВЕРІ ГРУПП", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "НЬЮ ФІНАНС-2016", ТОВ "АРІАЛ ТОРГ", ТОВ "СІЛЬВЕР БУД", ТОВ "УКРБУД КОМПАНІ" господарських операцій, які є предметом договорів із позивачем по справі, з огляду на невідповідність номенклатури придбання товарів цими підприємствами згідно з даними ЄРПН змісту господарських операцій з позивачем по справі, відсутність необхідних трудових ресурсів. Вказане порушення вплинуло на правильність визначення позивачем належних до сплати сум податку на прибуток, податку на додану вартість та від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. З огляду на викладене, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та не вбачає підстав для їх скасування.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 р. по справі № 820/6466/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що господарські операції між позивачем та вказаними вище контрагентами мали реальний характер, що повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за результатами даних господарських операцій. Таким чином, підстави для висновку про заниження позивачем належних до сплати грошових зобов'язань по податку на прибуток та по податку на додану вартість, а також про завищення позивачем від'ємного значення ПДВ, є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "Науково-технічна фірма "Технопрінт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2014 р. по 30.09.2017 р., валютного законодавства за період з 01.10.2014 р. по 30.09.2017 р., законодавства з питань нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2014 р. по 30.09.2017 р..

Результати перевірки оформлені актом № 22947/20-40-14-11-11/38493921 від 30.11.2017 р., яким зафіксовані наступні порушення :

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України - заниження податку на прибуток за 2016 рік на суму 285000,00 грн.,

- пп.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України - заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1001663,00 грн., у тому числі за листопад 2014 року у сумі 67500,00 грн., за грудень 2014 року у сумі 91667,00 грн., за грудень 2015 року у сумі 372797,00 грн., за квітень 2016 року у сумі 211552,00 грн., за червень 2016 року у сумі 7952,00 грн., за липень 2016 року у сумі 143060,00 грн., за серпень 2016 року у сумі 35638,00 грн., за вересень 2016 року у сумі 47462,00 грн., за листопад 2016 року у сумі 4897,00 грн., за квітень 2017року у сумі 8079,00 грн., за травень 2017 року у сумі 11059,00 грн., завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 2506,00 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки № 22947/20-40-14-11-11/38493921 від 14.12.2017 р. Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким ТОВ "Науково-технічна фірма "Технопрінт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 356250,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 285000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 71250,00 грн.;

- № НОМЕР_2, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1170836,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 936669,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 234167,25 грн.;

- № НОМЕР_3, яким ТОВ "Науково-технічна фірма "Технопрінт" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2506,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Науково-технічна фірма Технопрінт звернулось до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ "ДЕЛІВЕРІ ГРУПП", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "НЬЮ ФІНАНС-2016", ТОВ "АРІАЛ ТОРГ", ТОВ "СІЛЬВЕР БУД", ТОВ "УКРБУД КОМПАНІ", та, як наслідок, відсутності підстав для донарахування позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним, з наступних підстав.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин щодо формування позивачем витрат за 2016 рік) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі по тексту - П(С)БО 16).

Згідно з п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У відповідності до п. 17 П(С)БО 16 витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Як встановлено пунктом 18 П(С)БО 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з абз. 5 п. 19 П(С)БО 16 витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Науково-технічна фірма "Технопрінт" та ПАТ "УКРГІДРОПРОЕКТ" 03.09.2014 укладено угоду про співробітництво, предметом якого є співробітництво партнерів в галузі створення програмного комплексу на основі "приватної хмари", що забезпечує інтегрований підхід на всіх рівнях надання інформаційних ресурсів: IaaS, PaaS, SaaS, і однією з грід-платформ для вирішення завдань, де потрібні значні обчислювальні ресурси.

В угоді від 03.09.2014 зазначено, що всі роботи в рамках угоди проводяться на партнерській основі між сторонами та не підтверджуються актами виконаних робіт, за бажанням партнерів деякі роботи можуть бути платними, в такому випадку партнери складають окремий договір, де і зазначається всі умови виконання платних робіт.

За умовами вказаної угоди, ТОВ "Науково-технічна фірма "Технопрінт" має інформувати ПАТ "УКРГІДРОПРОЕКТ" про нові ідеї, події в сфері інформаційно-комунікаційних технологій; переваги нових інтегрованих можливостей виявлення і аналізу за допомогою Azure, переваги переходу в хмару за допомогою служб та інструментів Azure, про можливості технології Grid-обчислень для вирішення наукових, математичних задач, що вимагають значних обчислювальних ресурсів, а також для можливості використання грід-обчислень в комерційній інфраструктурі для вирішення таких трудомістких завдань.

ПАТ "УКРГІДРОПРОЕКТ" в свою чергу мало інформувати своїх контрагентів про вказані можливості ТОВ "Науково-технічна фірма "Технопрінт", розміщувати у себе рекламні та інформаційні буклети та інформувати ділову громадськість про діяльність ТОВ "Науково-технічна фірма "Технопрінт", тощо.

В подальшому, ТОВ "Науково-технічна фірма "Технопрінт" мало на меті здійснювати співробітництво з ПАТ "УКРГІДРОПРОЕКТ" та його діловими партнерами в галузі надання послуг в сфері хмарних обчислень на підставі мультітенантності, шляхом укладення з ними відповідних господарських договорів.

З метою виконання власних зобов'язань в рамках вказаної угоди про співробітництво позивачем як замовником було укладено договори про виконання робіт :

- № 15-04/15 від 15.04.2015 із ТОВ "АРІАЛ ТОРГ" (виконавець), предметом якого є виконання роботи "Алгоритм анализа состояний коммуникационной инфраструктуры предприятий";

- № 01-09/15 від 01.09.2015 із ТОВ "АРІАЛ ТОРГ" (виконавець), предметом якого є виконання роботи "Интеллектуальные технологии энергосбережения офисных помещений" часть 3, часть 4, часть, 5, часть 6";

- № 04-01/16 від 04.01.2016 із ТОВ "АРІАЛ ТОРГ" (виконавець), предметом якого є виконання роботи "Концепція безпеки Grid";

- № 18-05/16 від 18.05.2016 із ТОВ "ДЕЛІВЕРІ ГРУПП" (виконавець), предметом якого є виконання роботи "Мультитенантная архитектура в Windows Azure";

- № 10-03/16 від 10.03.2016 із ТОВ "НЬЮ ФІНАНС-2016" (виконавець), предметом якого є виконання роботи «Концепция Smart Grid» Часть 3, Часть 4.» ;

- № 08-10/14 від 08.10.2014 із ТОВ "СІЛЬВЕР БУД" (виконавець), предметом якого є виконання роботи "Разработка коммерческих икт-систем на основе Грид";

- № 06-10/14 від 06.10.2014 із ТОВ "УКРБУД КОМПАНІ" (виконавець), предметом якого є виконання роботи "Открытые исходные коды в Грид-приложениях";

- № 20-05/15 від 20.05.2015 із ТОВ "УКРБУД КОМПАНІ" (виконавець) укладено договір, предметом якого є виконання роботи "Математические алгоритмы построения параллельных вычислительных систем";

- № 15-08/16 від 15.08.2016 із ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", предметом якого є виконання роботи "Обеспечение разработки безопасных приложений Windows Azur, Часть 1, Часть 2".

Виконання робіт, обумовлених вказаними вище договорами, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі - приймання робіт від 30.09.2015 на загальну суму 1215000,00 грн., податкових накладних № 92 від 30.09.2015, № 55 від 20.08.2015, № 56 від 20.08.2015, № 22 від 23.06.2015, № 21 від 23.06.2015 на загальну суму 1215000,00 грн.; актів здачі - приймання робіт № 1, № 2 від 12.11.2015 та № 3, № 4 від 25.12.2015 на загальну суму 1050000,00 грн, податкових накладних: № 321 від 25.12.2015, № 315 від 25.12.2015, № 101 від 12.11.2015, № 100 від 12.11.2015 на загальну суму 1050000,00 грн.; актів здачі - приймання робіт від 26.01.2016 на загальну суму 400000,00 грн., податкових накладних: № 164 від 26.01.2016, № 165 від 26.01.2016 на загальну суму 400000,00 грн.; актів здачі - приймання робіт від 31.07.2016 на загальну суму 1000000,00 грн., податкових накладних: № 247 від 28.07.2016, № 246 від 28.07.2016, № 245 від 28.07.2016, на загальну суму 1000000,00 грн.; акту здачі - приймання робіт № 1 від 31.03.2016 на суму 250000,00 грн., № 2 від 31.03.2016 на суму 250000,00 грн., податкових накладних: № 120 від 31.03.2016, № 119 від 31.03.2016, на загальну суму 500 000,00 грн.; акту здачі - приймання робіт від 31.12.2014 на суму 550000,00 грн. та податкових накладних : № 63 від 25.12.2014, № 61 від 25.12.2014, № 60 від 25.12.2014, на загальну суму 550000,00 грн.; акту здачі - приймання робіт від 31.12.2014 на суму 405000,00 грн. та податкових накладних № 62 від 28.11.2014, № 60 від 28.11.2014, № 61 від 28.11.2014 на загальну суму 405000,00 грн.; акту здачі - приймання робіт від 30.09.2015 на суму 505000,00 грн., податкових накладних: № 56 від 23.07.2015, № 57 від 23.07.2015 на загальну суму 505000,00 грн.; актів здачі - приймання робіт № 1 від 31.10.2016 на суму 400 000,00 грн. та № 2 від 31.10.2016 на суму 300000,00 грн., податкових накладних: № 18 від 11.10.2016, № 19 від 11.10.2016, № 54 від 28.09.2016, № 53 від 28.09.2016.

Результати виконаних робіт були оформлені виконавцями у формі звітів на паперових носіях, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії звітів за вищевказаними темами. Зазначені звіти були фактично передані виконавцем позивачу разом з актом здачі-прийняття робіт, про що свідчить підпис керівника ТОВ Технопрінт на титульних аркушах звітів.

Оплата вартості виконаних робіт здійснена в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень : № 658 від 30 вересня 2015 року на суму 205000,00 грн., № 528 від 20 серпня 2015 року на суму 252500,00 грн., № 527 від 20 серпня 2015 року на суму 252500,00 грн., № 385 від 23 червня 2015 року на суму 252500,00 грн., № 384 від 23 червня 2015 року на суму 252500,00 грн.; № 901 від 25 грудня 2015 року на суму 250000,00 грн., № 900 від 25 грудня 2015 року на суму 250000,00 грн., № 861 від 16 грудня 2015 року на суму 275000,00 грн., № 860 від 16 грудня 2015 року на суму 275000,00 грн.; № 50 від 26 січня 2016 року на суму 200000,00 грн, № 51 від 26 січня 2016 року на суму 200000,00 грн.; № 567 від 28 липня 2016 року на суму 320000,00 грн, № 568 від 28 липня 2016 року на суму 320000,00 грн, № 569 від 28 липня 2016 року на суму 360000,00 грн.; № 289 від 21 квітня 2016 року на суму 250000,00 грн, № 290 від 21 квітня 2016 року на суму 250000,00 грн.; № 1156 від 25 грудня 2014 року на суму 100 000,00 грн, № 1155 від 25 грудня 2014 року на суму 150000,00 грн, № 1154 від 25 грудня 2014 року на суму 150000,00 грн, № 1153 від 25 грудня 2014 року на суму 150000,00 грн.; № 1100 від 28 листопада 2014 року на суму 135000,00 грн, № 1102 від 28 листопада 2014 року на суму 135000,00 грн, № 1103 від 28 листопада 2014 року на суму 135 000,00 грн.; № 474 від 23 липня 2015 року на суму 252500,00 грн, № 475 від 23 липня 2015 року на суму 252500,00 грн.; № 752 від 11 жовтня 2016 року на суму 150 000,00 грн., № 751 від 11 жовтня 2016 року на суму 150 000,00 грн., № 722 від 28 вересня 2016 року на суму 200000,00 грн., № 721 від 28 вересня 2016 року на суму 200000,00 грн.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між ТОВ Науково-технічна фірма Технопрінт та ПАТ "УКРГІДПРОМПРОЕКТ", ТОВ "ДЕЛІВЕРІ ГРУПП", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "НЬЮ ФІНАНС-2016", ТОВ "АРІАЛ ТОРГ", ТОВ "СІЛЬВЕР БУД", ТОВ "УКРБУД КОМПАНІ" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операці й між позивачем та його контрагентами ТОВ "ДЕЛІВЕРІ ГРУПП", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "НЬЮ ФІНАНС-2016", ТОВ "АРІАЛ ТОРГ", ТОВ "СІЛЬВЕР БУД", ТОВ "УКРБУД КОМПАНІ" повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме в рамках виконання взятих на себе зобов'язань за угодою про співробітництво із ПАТ Укргідропроект .

Колегією суддів встановлено, що висновок про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ Технопрінт та вказаними вище контрагентами відповідачем зроблено виходячи з податкової інформації, що надійшла від Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ДПІ у Києво-Святоштнському районі ГУ ДФС у Київській області, Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, якими встановлено факт нереальності здійснення господарських операцій між "Науково-технічна фірма "Технопрінт" та ПАТ "УКРГІДПРОМПРОЕКТ", ТОВ "ДЕЛІВЕРІ ГРУПП", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "НЬЮ ФІНАНС-2016", ТОВ "АРІАЛ ТОРГ", ТОВ "СІЛЬВЕР БУД", ТОВ "УКРБУД КОМПАНІ", а також з даних "Архіву електронної звітності" та АІС "Промінь", якими не підтверджується факт виконання вказаними контрагентами робіт, обумовлених договорами з позивачем.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, отримання контролюючим органом податкової інформації, де викладено висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки податкова інформація не підтверджує достовірно та безсумнівно обставини фактичної дійсності.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено доводів, що спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що перевірки або зустрічні звірки вказаних контрагентів не проводились, податковими органами не здійснювався вихід за юридичною адресою контрагентів позивача, первинні документи вказаних контрагентів по відносинам із позивачем по справі не вивчались, а отже, висновок про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами не є підтвердженим документально.

Також, з приводу вищенаведених доводів відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ Науково-технічна фірма Технопрінт , не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.9 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за рахунок відносин із контрагентами-виконавцями робіт ТОВ "ДЕЛІВЕРІ ГРУПП", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "НЬЮ ФІНАНС-2016", ТОВ "АРІАЛ ТОРГ", ТОВ "СІЛЬВЕР БУД", ТОВ "УКРБУД КОМПАНІ".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.12.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 356250,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 285000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 71250,00 грн., № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1170836,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 936669,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 234167,25 грн., № НОМЕР_3 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2506,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 по справі № 820/6466/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 22.05.2018 р.