Постанова

від 17.05.2018 по справі 822/196/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/196/18

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

17 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2018 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кам'янець-Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови виплати одноразової допомоги як члену сім'ї ОСОБА_3, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та зобов'язати відповідача виплатити одноразову допомогу як члену сім'ї, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Кам'янець-Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо відмови виплати одноразової допомоги позивачу як члену сім'ї ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок нещасного випадку на виробництві;

- зобов'язано Кам'янець-Подільське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України виплатити ОСОБА_2 одноразову допомогу як члену сім'ї ОСОБА_3, що дорівнює 100 розмірам мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату;

- стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань КАмянець-Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що особи, які проживали та були зареєстровані в житловому будинку разом із померлим ОСОБА_3, вказані у довідці Гуменецької сільської ради, зокрема і ОСОБА_2, не являються членами сім'ї ОСОБА_3, не є особами, які перебували на його утримані, не є дітьми, які народилися протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, а отже не входять до переліку осіб котрі мають право на отримання одноразової допомоги за рахунок коштів Фонду у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.

04.04.2018 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року - без змін.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, 25.10.2017 року із батьком позивача - ОСОБА_3 стався нещасний випадок, в результаті якого від отриманих травм наступила смерть.

За наслідком вказаного нещасного випадку, Управлінням Держпраці у Хмельницькій області складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 29.11.2017 року форми Н-5.

Із вказаного акту вбачається, що комісія дійшла висновку, що даний нещасний випадок зі слюсарем з ремонту автомобілів ТОВ "Промтехтранс" ОСОБА_3, відповідно до вимог п. 15 "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232 вважається пов'язаним з виробництвом.

Разом з тим, Управлінням Держпраці у Хмельницькій області 29.11.2017 складено акт №1/17 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом на потерпілого ОСОБА_3 за формою Н-1.

08 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо отримання одноразової допомоги як члену сім'ї ОСОБА_3, у зв'язку з настанням нещасного випадку на виробництві із смертельним наслідком.

Листом від 18.12.2017 року №794 Кам'янець-Подільське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, з посиланням на Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Сімейний кодекс України, порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, повідомило позивача, що він та члени сім'ї, вказані у довідці Гуменецької сільської ради, не мають правових підстав для отримання одноразової допомоги, оскільки дружина потерпілого - померла, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є годувальниками і в них на утриманні перебувають дружина та діти.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач як син потерпілого ОСОБА_3, що проживав з ним однією сім'ю, має право на отримання одноразової допомоги як член сім'ї ОСОБА_3, що дорівнює 100 розмірам мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до ч.6 ст.42 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Як вбачається із довідки Гуменецької сілької ради №624/04-24 від 29.12.2017 року ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до дня смерті і на день смерті проживав і був зареєстрований в житловому будинку разом з синами ОСОБА_4 та ОСОБА_2, племінником ОСОБА_5, невісткою ОСОБА_6, онуками ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

А тому, враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач і загиблий складали одну сім'ю на підставі спільного проживання, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, а отже позивач має право на отримання одноразової допомоги як член сім'ї померлого ОСОБА_3, що дорівнює 100 розмірам мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що вказані у довідці Гуменецької сільської ради особи, зокрема і ОСОБА_2, не являються членами сім'ї ОСОБА_3, не є особами, які перебували на його утримані, не є дітьми, які народилися протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, а отже не входять до переліку осіб котрі мають право на отримання одноразової допомоги за рахунок коштів Фонду у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, колегія суддів зазначає наступне.

Із ч.6 ст. 42 Закону № 1105-XIV слідує, що дана стаття встановлює та розмежовує виплату одноразової допомоги в разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, зокрема виплата одноразової допомоги сім'ї потерпілого, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та виплату одноразової допомоги кожній особі, яка перебувала на утриманні потерпілого, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Як слідує із позовної заяви, позивач просить зобов'язати відповідача виплатити одноразову допомогу як члену сім'ї ОСОБА_3, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка передбачена ч.6 ст.42 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а тому для отримання вказаної допомоги позивачу достатньо бути членом сім'ї ОСОБА_3

Оскільки позивач звернувся до відповідача не про виплату одноразової допомоги кожній особі, яка перебувала на утриманні потерпілого, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, а щодо отримання одноразової допомоги, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому колегія суддів відхиляє вищевказані доводи відповідача.

Також колегія суддів не приймає доводи відповідача щодо відсутності відомостей в актах форми Н-5, Н-1 щодо членів сім'ї, які перебувають на утриманні, оскільки особи, зазначені в довідці Гуменецької сільської ради від 29.12.2017 року №624/04-24 є членами сім'ї потерпілого та не є особами, які перебували на його утриманні.

Крім того, у апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не здійснює владні управлінські функції, тому даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо вказаних доводів скаржника, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 8 Закону № 1105-XIV виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Згідно ст. 9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Тобто Фонд є суб'єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями.

Статтею 44 Закону № 1105-XIV встановлено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Враховуючи принципи, функції Фонду та зміст положень вищезазначених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що за предметним та суб'єктним складом цей спір має ознаки публічно-правових правовідносин, а отже підлягає розгляду за правилами КАС України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позовна вимога стосується саме відмови у виплаті одноразової допомоги внаслідок смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництв, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, а не встановлення статусу особи, яка перебувала на утриманні потерпілого.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.