Постанова

від 22.05.2018 по справі 826/14638/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №826/14638/14

адміністративне провадження №К/9901/11318/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів:Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року у справі № 826/14638/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Партнер" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал Партнер (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - відповідач, заявник, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2014 №0007342213, №0007352213, податкової вимоги від 03.07.2014 №12923-25 та рішення від 21.07.2014 №655/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, позовні вимоги Товариства задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21 листопада 2017 року залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Не погодившись з ухвалю Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подала до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених п. 1 та п. 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 30 січня 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

Ухвалою Верховного Суду від 2 лютого 2018 року заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року у справі №826/14638/14 було залишено без руху.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у визначені в ухвалі строк усунула недоліки заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 5 березня 2018 року відкрито провадження у справі №826/14638/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Партнер" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року.

Розгляд заяви контролюючого органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

За правилами п. 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а п. 5 частини першої вказаної статті передбачено, що таким мотивом є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, не погодившись із рішенням суду касаційної інстанції, просить його переглянути посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктами 1 та 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування норм п. 138.2 ст.138, п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо реального здійснення господарських операцій в якості обов'язкової умови виникнення у платника податків права на формування витрат та податкового кредиту за такими операціями.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 3 лютого 2016 року (№ К/800/11101/14), від 26 квітня 2016 року (№К/800/48948/14), від 10 серпня 2016 року (№ К/800/16228/16), постанов Верховного Суду України від 24 грудня 2010 року (№ 21-25а10), від 1 грудня 2015 року (№ 21-3788а15), та від 22 березня 2016 року (№ 2а-1670/7873/11) які, на думку контролюючого органу підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права та невідповідність ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року висновкам Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Позиція контролюючого органу, наведена в акті перевірки ТОВ Глобал Партнер по взаємовідносинам з ТОВ Старксервіс від 07.05.2014 №1043/2213/38568111, що була проведена на виконання СУ ФР ГУ Міндоходів у місті Києві від 25.03.2014 в рамках кримінального провадження №32013110000000012 від 17.01.2013, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), за результатами якої і було прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення, вимогу про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу, а також у апеляційній, касаційній скаргах та у заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції, полягає у відсутності реальних правових наслідків господарських операцій в межах договорів, укладених позивачем з контрагентом ТОВ Старксервіс упродовж 2012-2014 років, з огляду на наявність вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі №761/22932/13-к відносно громадянина ОСОБА_5 та протоколу допиту свідка ОСОБА_6 (директор і засновник контрагента позивача) від 22 березня 2014 року.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про реальність спірних господарських операцій здійснених позивачем з контрагентом ТОВ Старксервіс з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи щодо реального характеру спірних господарських операцій, що підтверджується належним чином оформленими копіями первинних документів, які наявні у матеріалах справи (видаткові та податкові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, документи щодо зберігання та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності), висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.08.2015 №7771/7772/14798-14803/15-45, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, оформлених за результатами реально здійснених господарських операцій.

При цьому Вищим адміністративним судом України також було враховано і те, що кримінальне провадження №32014100100000012 від 17.01.2013 (за ч. 3 ст. 209 КК України - легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), в рамках якого і було призначено перевірку позивача, було закрито 06.09.2013, а кримінальне провадження, зареєстроване за матеріалами акта перевірки від 07.05.2014 №1043/2213/38568111, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, в діях службових осіб ТОВ Глобал Партнер .

В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2016 року (№К/800/48948/14), від 10 серпня 2016 року (№ К/800/16228/16), наданих для порівняння, суд касаційної інстанції, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачами та їх контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки господарські операції не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, оскільки такі підписані керівниками контрагентів, що заперечують факт такого підписання, що зокрема підтверджується експертним висновком у кримінальній справі, а тому за встановлених обставин суди дійшли висновку, що у позивачів були відсутні підстави відображення наслідків таких господарських операцій у податковому обліку.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справах № 21-3788а15 та № 2а-1670/7873/11, висловленого у постановах від 1 грудня 2015 року та від 22 березня 2016 року відповідно, на які посилається заявник, суд дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими, спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та бути підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважаться належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт здійснення господарських операцій.

Щодо вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі №761/22932/13-к, на який посилається скаржник, то такому судами уло надано оцінку, зокрема зазначено, що вказаним вироком визнано винним у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (пособництво у створенні ряду фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ Старксервіс ) громадянина ОСОБА_7, тоді як всі перинні документи за господарськими операціями позивача з ТОВ Старксервіс підписано ОСОБА_6 (директором ТОВ Старксервіс з 04.12.2012), вказаним вироком не було встановлено, що ТОВ "Старксервіс" не мало взаємовідносин з ТОВ "Глобал Партнер", обставини господарської діяльності ТОВ"Старксервіс" по взаємовідносинам із ТОВ "Глобал Партнер" не досліджувались. Крім того вказаний вирок датований 24 вересня 2013 року в той час як господарські операції позивача з ТОВ Старксервіс здійснювались починаючи з жовтня 2013 року.

Із зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішеннями на які робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні, вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність, товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку (позивачу) сформувати витрати та податковий кредит за такими господарськими операціями, а в порівняних рішеннях - як такі, що не давали для цього підстав.

Щодо ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 лютого 2016 року (№К/800/11101/14) то суд зазначає, що такою рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, а отже у вказаній справі відсутні висновки суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального права, у зв'язку з чим така ухвала не може бути розглянута як підстава (приклад) для розгляду питання щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Наведене вище дає підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України додані на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 241 - 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, пунктом 1 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, Суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року у справі № 826/14638/14 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова