Рішення

від 16.05.2018 по справі 635/1373/17

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №635/1373/17

Провадження по справі №2/635/1165/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

за участю представників позивача - ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева, 5 до Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ 04396584, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Орєшкова, 49, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ЄДРПОУ 3792822, юридична адреса: м.Харків, майдан ОСОБА_5, 5, Держпром про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним, його скасування та зобов"язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що є власником земельних ділянок площею 0,15 га, кадастровий номер 6325156400:00:005:0065, з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,17 га, кадастровий номер 6325156400:00:005:0064, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева (колишня вул.Кірова), 5. 19 липня 2016 року представник позивача ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою щодо передачі частини земельної ділянки, яка примикає до належної йому земельної ділянки, і яка використовується позивачем більш ніж 15 років для ведення садівництва, у розмірі 0,01 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева (колишня вул.Кірова), 5 її батьку - позивачу по справі для ведення садівництва. Рішенням ХІ сесії VІІ скликання Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області від 04 листопада 2016 року було відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва біля земельної ділянки за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева (колишня вул.Кірова), 5, площею 0,0100 га. З вказаним рішенням він не згоден, тому просив визнати незаконним та скасувати рішення ХІ сесії VІІ скликання Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області від 04 листопада 2016 року та зобов'язати Васищевську селищну раду Харківського району Харківської області надати дозвіл на виготовлення документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,0070 га, яка розташована біля домоволодіння за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева (колишня вул.Кірова), 5 для садівництва.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 09 березня 2017 року позовну заяву було прийнято до провадження суду і призначено до судового розгляду на 03 квітня 2017 року.

16 травня 2017 року до суду надійшов лист №9-20-14.2-8456/0/19-17 першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 05 травня 2017 року, згідно з яким на виконання постанови КМУ №851 від 31 серпня 2018 року повноваження Управління Держгеокадастру у Харківському району Харківської області припинені і передані Головному управлінню Держгеокадастру в Харківській області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 травня 2017 року було замінено третю особу у вищевказаній справі з Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області на Головне управління Держгеокадастру в Харківській області.

11 вересня 2017 року відповідач надав до суду заперечення на позову заяву та клопотання про закриття провадження по вищевказаній справі, посилаючи на те, що дані спори підсудні адміністративним судам.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 вересня 2017 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у вищевказаній справі.

12 жовтня 2017 року представник третьої особи надав до суду письмові пояснення, в яких просив розглядати справу у їх відсутність та звернув увагу на те, що відповідно до матеріалів позовної заяви позивач просить відповідача зобов'язати надати дозвіл на виготовлення документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,0070 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева (колишня вул.Кірова), 5 - для садівницта. Однак, як вбачається з заяви ОСОБА_4, з якою він звернувся до відповідача, позивач просив надати дозвіл на виготовлення документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку розміром 0,01 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева (колишня вул.Кірова), 5. Крім того, згідно інформації, наданої Міськрайонним управлінням у Харківському районі та місті Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності або користування (оренди) земельною ділянкою за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Кірова, 5 на ім'я ОСОБА_4 в управлінні не обліковуються. Однак, згідно даних програми ведення Державного земельного кадастру Національної кадастрової системи, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6325156400:00:005:0065 та 6325156400:00:005:0064, які розташовані за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Кірова, 5, зареєстровані 03 вересня 2013 року Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області за ОСОБА_4

09 листопада 2017 року представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони Васищівській селищній раді Харківського району Харківської області, у будь-який спосіб здійснювати будь-які дії спрямовані на формування земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0070 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищево, вул.Вишнева (колишня вулиця Кірова), 5, а також виготовляти землевпорядну документацію на вищевказану земельну ділянку та передавати права на неї будь-яким третім особам.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області 13 листопада 2017 року було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов"язання вчинити певні дії. До набрання рішенням суду законної сили Васищівській селищній раді Харківського району Харківської області, було заборонено у будь-який спосіб здійснювати будь-які дії спрямовані на формування земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0070 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищево, вул.Вишнева (колишня вулиця Кірова), буд.5, а також виготовляти землевпорядну документацію на вищевказану земельну ділянку та передавати права на неї будь-яким третім особам.

У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали і просили позов задовольнити у повному обсязі, надали пояснення анологічні викладеним в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позовна заява суперечить нормам діючого законодавства. Оскільки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної та вирішення питання про передачу земельних ділянок у власність громадянам є виключною компетенцією органів, які передають земельні ділянки, а не суду. А оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 18 вересня 2013 року, зареєстрованих 18 вересня 2013 року Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області є власником земельних ділянок, розташованих за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева (колишня Кірова), 5, з кадастровим номером 6325156400:00:005:0064, площею 0,17 га та з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та з кадастровим номером 6325156400:00:005:0065, площею 0,15 га та з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.10).

З довідки №92 , виданої головою Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області 30 січня 2017 року вбачається, що ОСОБА_4, який мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева (колишня вул.Кірова), 5, з 01 вересня 1995 року звільнений від сплати податку на землю, площею 0,15, оскільки є пенсіонером за віком. До 2014 року сплачувався земельний податок на земельну ділянку, площею 0,1893 га. З 18.09.2013 року ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, також був звільнений від сплати податку на земельну ділянку, площею 0,17 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог Податкового кодексу України. Заборгованості по сплаті земельного податку за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева (колишня вул.Кірова), 5 станом на 01.01.2017 року немає (а.с.14).

Як вбачається з довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 18 жовтня 2016 року, земельна ділянка, яка розташована за адресою: область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева (колишня вул.Кірова), 5, що проектується до відведення ОСОБА_4 для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0070 га є присадибною ділянкою (а.с.15).

19 липня 2016 року представник позивача ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою щодо передачі частини земельної ділянки, яка примикає до належної позивачу земельної ділянки, для ведення садівництва, у розмірі 0,01 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева (колишня вул.Кірова), 5 її батьку - позивачу по справі, для ведення садівництва. Дана заява була отримана відповідачем 20 липня 2016 року (а.с.9).

22 вересня 2016 року голова Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області звернувся з запитом до Державного підприємства "Український державний проектний інститут УКРМІСЬКБУДПРОЕКТ з приводу надання копії проекту та матеріали щодо забудови центральної садиби радгоспу ім.Калініна Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області, розробленого інститутом Укрміськбудпроект в 1967 році. (а.с.69).

Як вбачається з копії листа директора Державного підприємства "Український державний проектний інститут УКРМІСЬКБУДПРОЕКТ ОСОБА_6 №06/15-480 від 28 серпня 2016 року, відповідно до проектної документації в смт.Васищеве Харківського району Харківської області, розробленої інститутом Укрміськбудпроект в 1990 році, через територію, зазначену в запиті, має проходити вулиця місцевого значення (від вулиці Орєшкова до вулиці 8-го Березня) з проектним профілем перетину завширшки 15 метрів (а.с.70-71).

Як вбачається з витягу з протоколу XІ сесії VІІ скликання Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області від 03 листопада 2016 року та від 04 листопада 2016 року було заслухано інформацію голови комісії ОСОБА_7 про звернення ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки по вулиці Вишневій (колишня вул.Кірова), 5 в смт.Васищеве. ОСОБА_7 ознайомив членів комісії з листом ДП "Український державний проектний інститут УКРМІСЬКБУДПРОЕКТ №06/15-480 від 28 вересня 2016 року, відповідно до якого через спірну земельну ділянку проходить дорога (а.с.162).

Рішенням XІ сесії VІІ скликання Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області від 04 листопада 2016 року було відмовлено у наданні ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва біля земельної ділянки за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева, 5, площею 0,0100 га (а.с.17).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 підтвердили той факт, що дійсно позивач протягом більш ніж 20 років, користується земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,0070 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева, 5. На даній земельній ділянці позивачем посаджені багаторічні фруктові дерева. Користування позивачем вищевказаною земельною ділянкою не порушує жодних прав третіх осіб, не створює для сусідів жодних незручностей. Крім того, через вказану земельну ділянку не проходить та ніколи не проходила дорога або вулиця.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Статтями 10, 11 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Приписами статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частиною 1, 2, 3 статті 59 Про місцеве самоврядування визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26 , пунктами 1 , 29 і 31 статті 43 та статтями 55 , 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Статтею 39 Земельного кодексу України врегульовано, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

У відповідності до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_10 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено абзацом першим частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_10 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_10 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом ОСОБА_11 України.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до ст.39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і правил.

Водночас, щодо порушення рішенням XІ сесії VІІ скликання Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області від 04 листопада 2016 року прав та законних інтересів позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням цивільного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1 другого речення частини третьої статті 8 статті 55 Конституції України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Положеннями статті 10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно ч.1 ст.55 Конституції України та п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Таким чином до суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд зазначає, що у разі протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду відповідного клопотання або надання відповідним органом відмови поза межами встановленого строку, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність або у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_10 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування . До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність чи користування.

Суд звертає увагу позивача, що чинні норми земельного законодавства не забороняють діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи користування, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи у користування. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування.

Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність чи користування. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність чи користування.

Відповідно до ч.14 ст.123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Натомість можливості оскарження відмови цих органів у наданні такого дозволу Земельним кодексом України не передбачено.

Оскільки протиправна бездіяльність щодо ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то і протиправне рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу, теж не повинно бути перешкодою.

Таким чином, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у встановлений строк, або у разі протиправної відмови у наданні такого дозволу особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2208/17 (провадження №К/9901/4400/17).

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про порушення прав та законних інтересів позивача, зазначених у позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 звернулась до відповідача з клопотанням про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва біля земельної ділянки за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева, 5, площею 0,0100 га - 19 липня 2016 року. В свою чергу відповідач розглянув дане клопотання лише 04 листопада 2016 року, з порушенням граничного строку, визначеного ч.1 ст.123 Земельного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення XІ сесії VІІ скликання Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області від 04 листопада 2016 року про відмову у наданні ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва біля земельної ділянки за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева, 5, площею 0,0100 га, є не вмотивованим та достатньо необґрунтованим, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому суд вважає, що вищевказане рішення підлягає скасуванню, оскільки суперечить нормам діючого законодавства.

Що стосується вимог позивача щодо зобов"язання Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області надати йому дозвіл на виготовлення документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,0070 га, яка розташована біля домоволодіння №5 по вулиці Вишневій (колишня вул.Кірова) в смт.Васищеве Харківського району Харківської області - для садівництва, то в даній частині суд відмовляє, то в даній частині позов задоволенню не підлягає, оскільки, як вже зазначалося вище, згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Вирішення питання щодо надання дозволу на виготовлення документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції суду, а відтак суд не повноважний брати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію, суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

У разі задоволення судом даної позовної вимоги позивача є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме: прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань цивільного судочинства.

При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_11 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_11 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №1380/5 від 23.06.2010 року, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Дискреційні повноваження в більш звуженому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Разом з цим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними.

Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. При цьому, суд вважає, що вирішення спору подібним чином буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, враховуючи те, що у відповідача законодавчо закріплене право адміністративного розсуду при прийнятті рішення у даному випадку. Відтак, зобов'язання судом відповідача прийняти рішення конкретного змісту, суд вважає втручанням у дискреційні повноваження.

За таких обставин суд доходдить до висновку про те, що в задоволенні позову ОСОБА_4 в частині зобов'язання органу місцевого самоврядування вчинити певні дії слід відмовити.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України , з відповідача на користь позивача покладаються витрати по оплаті судового збору у розмірі 604 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7-11, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева, 5 до Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ 04396584, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Орєшкова, 49, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ЄДРПОУ 3792822, юридична адреса: м.Харків, майдан ОСОБА_5, 5, Держпром про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним, його скасування та зобов"язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення XІ сесії VІІ скликання Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області від 04 листопада 2016 року про відмову у наданні ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва біля земельної ділянки за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева, 5, площею 0,0100 га.

В задоволенні позову ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева, 5 до Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ 04396584, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Орєшкова, 49, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ЄДРПОУ 3792822, юридична адреса: м.Харків, майдан ОСОБА_5, 5, Держпром в частині зобов"язання органу місцевого самоврядування вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ 04396584, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Орєшкова, 49 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Вишнева, 5 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів зі дня складання повного тексту рішення через Харківський районний суд Харківської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2018 року.

Суддя Н.Л.Панас