Рішення

від 23.05.2018 по справі 465/7109/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/7109/17

2/465/1235/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

23.05.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Козюренко Р.С.

секретаря судових засідань - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕКУА , про захист прав споживача, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить:

1.Визнати дії відповідача стосовно ненадання українською мовою інформації про товари, які ними реалізовуються - неправомірними.

2.Зобов'язати відповідача надати інформацію про товари, які ним реалізовуються українською мовою на запити від 03.11.2017 та 16.11.2017, що були надіслані в порядку ЗУ Про захист прав споживачів .

3.Зобов'язати відповідача надати позивачу всю необхідну інформацію про товари, які ним реалізовуються, в тому числі і на інформаційному порталі https://www.bezpeka-shop.com, українською мовою.

Як на підставу позову посилається на те, що мав намір придбати систему (комплект) відеонагляду у інтернет-магазині https://www.bezpeka-shop.com, який належить відповідачу, однак не зміг цього зробити, оскільки вся інформація оформлена іноземною (не зрозумілою для позивача) мовою. Запити відповідач ігнорує, інформацію про товар не надає. Вважає, що своїми діями відповідач порушив норми п.4 ст.4, ч.1 ст.15 Закону України Про захист прав споживачів . а саме право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

В судове засідання позивач свою явку не забезпечив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, між тим представник ОСОБА_3 подав заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідач відзив не подав, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та дату судового засідання, причини неявки суду не повідомив, що в силу частини першої статті 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства та принцип правової визначеності, поширення закріпленого в п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України загального правила про відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання учасника справи, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету розгляду для заявника (рішення у справі Писатюк проти України ), відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів. У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснюється.

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності в межах позовних вимог, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 03 листопада 2017 року здійснив вхід на веб-сайт інтернет-магазину https://www.bezpeka-shop.com, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Секуа» та мав намір придбати товар - систему (комплект) відеонагляду.

Оскільки уся інформація на веб-ресурсі відповідача оформлена іноземною (російською) мовою, він не зміг отримати усю необхідну інформацію про товар українською мовою, як це передбачено чинним законодавством України, а отже не зміг здійснити його купівлю.

У зв'язку із цим позивач звернувся із запитом про надання інформації від 03 листопада 2017 року (а.с.8), який відповідач отримав 06.11.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.9). Однак, відповідач відповіді не надав. У зв'язку з тим, 16 листопада 2017 року, повторно звернувся до відповідача із запитом (а.с.8), який останнім отримано 20.11.2017 (а.с.11).

За таких обставин, слід дійти висновку про фактичну відмову відповідачем надати інформацію щодо запитуваної продукції, яку останній пропонує до реалізації через власний інтернет-магазин.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України вказує, що державною мовою в Україні є українська мова.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачає що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про засади державної мовної політики , державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.

Крім того, ч.2 та ч.3 ст. 8 Закону України Про засади державної мовної політики передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої мовні права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про засади державної мовної політики , в економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів , споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Відповідно до ст.17 Закону України Про захист прав споживачів за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно- правовими актами.

Згідно зі ст.18 Закону України Про захист прав споживачів продавець, виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Згідно із п. 1.4 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року № 103, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити споживачів необхідною, достовірною, своєчасною та доступною інформацією про перелік послуг, що надаються, тарифи на них, час приймання і видачі замовлень, асортимент і ціни на товари, що пропонуються до продажу, години доставки замовлень, споживчі властивості товарів, строки їх придатності до споживання або гарантійні строки та строк служби.

Згідно із п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року № 104, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року № 5 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.99 №10-рп (справа про застосування української мови) надано тлумачення положенню частини першої статті 10 Конституції України, відповідно до якого українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Отже, у всіх сферах суспільного життя в Україні українська мова використовується як державна мова.

Враховуючи те, що на веб-сторінці інтернет-магазину міститься інформація про характеристики товару, його ціна, зовнішній вигляд, тощо, що дає можливість кваліфікувати зазначений інтернет-магазин, як електронний каталог, та що веб-сайт, де розміщений згаданий каталог є програмним засобом, за допомогою якого невизначене коло покупців має змогу здійснити замовлення товару, суд прийшов до висновку, що інтернет-магазин, відповідно до статті 699 ЦК України, є публічною пропозицією укласти договір.

Відповідно до статті 700 ЦК України продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, слід дійти висновку, що своїми діями Відповідач порушив норми п. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів , а саме право позивача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Крім того, відповідно до вимог ст.7 Закону України Про засади державної мовної політики , чинного на момент виникнення спору, зазначено, що до кожної мови, визначеної у частині другій ст. 7, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення.

За рішенням місцевої ради (чи за ініціативою мешканців певної території) в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території.

Оскільки передбачені діючим Законом заходи не проводились, відповідне рішення місцевою радою не приймалось, та позивач просив надати йому на надання іншою мовою не було представлено суду, то підстав для відмови у наданні інформації іншою мовою, ніж державною, у відповідача не було.

Суд вважає, що надання інформації про товари виключно російською мовою і ненадання цієї інформації державною мовою безумовно свідчить про порушення законних прав споживачів.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Між тим, матеріалами справи не обґрунтовано спосіб захисту цивільних прав та інтересів позивача шляхом визнання вказаних дій відповідача неправомірними.

З наведених міркувань, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 141, 258, 259, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Зобов'язатиТовариство з обмеженою відповідальністю СЕКУА надати інформацію про товари, які ним реалізуються українською мовою на запити ОСОБА_2 від 03.11.2017 та від 16.11.2017, що були надіслані в порядку Закону України Про захист прав споживачів .

Зобов'язатиТовариство з обмеженою відповідальністю СЕКУА надати ОСОБА_2 всю необхідну інформацію про товари, які ним реалізовуються, в тому числі і на інформаційному порталі https://www.bezpeka-shop.com, українською мовою.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СЕКУА на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень) гривень.

Позивач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю СЕКУА , місцезнаходження: м.Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 30, кімната 248; код ЄДРПОУ 40789438 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Якщо відповідачу, повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Роз'яснити, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова.

Суддя Р.С. Козюренко