Рішення

від 16.05.2018 по справі 910/2178/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

16.05.2018Справа № 910/2178/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/2178/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ПАПІРЛЕНД-ПЛЮС , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародного Агентства Ресурсів і Технологій М.А.Р.Т. , м. Київ,

про стягнення 38 738,06 грн.,

без виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ПАПІРЛЕНД-ПЛЮС (далі - Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародного Агентства Ресурсів і Технологій М.А.Р.Т. (далі - Агентство) про стягнення за договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2015 № 08-2/15: 29 768 грн. (далі - Договір) основного боргу; 4 222,80 грн. втрат від інфляції; 848,29 грн. 3% річних; 3 898,97 грн. пені, а всього 38 738,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

14.03.2018 до суду надійшло клопотання Товариства про долучення до матеріалів справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та платіжне доручення про сплату судового збору у сумі 162 грн., на виконання вимог ухвали суду від 28.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

02.04.2018 позивач подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

27.04.2018 позивач подав суду клопотання про надання оригіналів документів для огляду, які були повернуті листом від 27.04.2018.

Ухвалу Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

До матеріалів справи долучено конверти і копії ухвал суду, які повернуті з адрес позивача (01004, м. Київ, вул. Горького, буд 18, кв. 2) та відповідача (03142, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 42) з відміткою Укрпошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 178 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2015 позивачем (орендодавець) і відповідачем (орендар) було укладено Договір, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) орендоване приміщення строком на 1 рік з правом продовження оренди. Приміщення надається для використання в якості складського приміщення. Передача приміщення оформлюється актом прийому-передачі приміщення в оренду, який є невід'ємною частиною Договору:

- строк Договору складає 1 (один) рік з моменту підписання його сторонами, якщо жодна із сторін не заявить письмово, в строк не пізніше, ніж за 1 місяць, про наміри припинити дію Договору. Договір автоматично продовжується на 1 (один) рік (пункт 1.5 Договору);

- дата початку орендованих платежів з моменту підписання акту прийому -передачі приміщення в оренду (пункт 1.6 Договору);

- орендна плата за користування орендованим приміщенням під склад загальною площею 170 кв.м. складає 40,80 грн. за 1 кв. метр в місяць включаючи ПДВ. В указаний розмір орендної плати також включаються банківські операції витрати, виключаючи вартість електроенергії, опалення, газопостачання, які оплачуються окремо на підставі фактичних обсягів споживання (пункт 3.1 Договору);

- орендна плата здійснюється орендарем наперед, щомісячно але не пізніше 5 числа поточного місяця, в національній валюті України на підставі рахунків, що виставлені орендодавцем (пункт 3.2 Договору);

- у разі несвоєчасного внесення орендної плати, орендар зобов'язаний виплатити пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу (пункт 3.3 Договору);

- у випадку несвоєчасного внесення орендної плати, орендар зобов'язаний виплатити пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, якщо прострочення платежу складає 30 календарних днів, Договір розривається в односторонньому порядку з відшкодуванням орендодавцю всіх збитків (пункт 8.3 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Жаборовського С.М., яки діє на підставі статуту, від відповідача - директором Ашумок В.М., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором з оренди комунального майна.

Судом встановлено, що орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 01.11.2015, який підписано повноважними представниками учасників процесу і скріплено печатками.

Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, пунктами 1 та 3 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Орендна плата здійснюється Агентством наперед, щомісячно, але не пізніше 5 числа поточного місяця на підставі рахунків, що встановленні Товариством.

З листопада 2015 року по жовтень 2016 року позивачем було виставлено відповідачу такі рахунки: від 30.11.2015 № 326; від 01.12.2015 № 327; від 11.01.2016 № 2; від 01.02.2016 № 31; від 29.02.2016 № 58; від 31.03.2016 № 89; від 30.04.2016 № 113; від 31.05.2016 № 141; від 01.06.2016 № 166; від 02.08.2016 № 199; від 01.09.2016 № 242; від 01.10.2016 № 276.

Товариством сформовані та надіслані Агентству акти виконаних робіт: від 30.11.2015 № 309; від 31.12.2015 № 313; від 29.01.2016№ 11; 29.09.2016 № 39; від 31.03.2016 № 66; від 29.04.2016 № 95; від 31.05.2016 № 122; від 30.06.2016 № 142; від 30.07.2016 № 172; від 31.09.2016 № 202; від 30.09.2016 № 244; від 31.10.2016 № 293.

Позивач зазначає, що акти виконаних робіт відповідачем були підписані та претензії щодо наданих послуг позивачу не надходили.

31.10.2016 відповідач звільнив орендоване приміщення, про що було складено акт приймання-передачі.

Станом на день подання позовної заяви до суду зобов'язання Агентства щодо сплати орендної плати за період оренди приміщення виконано не в повному обсязі.

Відповідачем не сплачено рахунки: від 11.01.2016 № 2 у сумі 800 грн.; від 01.06.2016 № 166 - 6 800 грн.; від 02.08.2016 № 199 - 6 800 грн.; від 01.09.2016 № 242 - 6 800 грн.; від 01.10.2016 № 276 - 8 568 грн.; загальна сума заборгованості складає 29 768 грн.

30.09.2016 сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2017 року по вересень 2016 року.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 04.09.2018 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 29 768 грн., проте, Агентство залишило вказану вимогу без відповіді та належного реагування; суму заборгованості на день подання позову не сплатило.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 29 768 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 4 222,08 грн. втрат від інфляції і 848,29 грн. 3% річних.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум втрат від інфляції і 3% річних та періодів їх нарахування, суд встановив, що періоди нарахування визначені позивачем вірно, проте суми втрат від інфляції і 3% річних розраховані неправильно.

Так, за перерахунком суду суми втрат від інфляції і 3% річних становлять:

з 06.07.2016 (оскільки 05.07.2016 є останнім днем оплати заборгованості за липень 2016 року; нарахованих на 6 800 грн. заборгованості) по 05.09.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку) сума втрат від інфляції становить 1 066,78 грн.; 3% річних - 238,65 грн.;

з 06.08.2016 (оскільки 05.08.2016 є останнім днем оплати заборгованості за серпень 2016 року; нарахованих на 6 800 грн. заборгованості) по 05.09.2017 сума втрат від інфляції становить 1 074,66 грн.; 3% річних - 221,33 грн.;

з 06.09.2016 (оскільки 05.09.2016 є останнім днем оплати заборгованості за жовтень 2016 року; нарахованих на 6 800 грн. заборгованості) по 05.09.2017 сума втрат від інфляції становить 1 098,35 грн.; 3% річних - 204 грн.;

з 06.10.2016 (оскільки 05.10.2016 є останнім днем оплати заборгованості за листопад 2016 року; нарахованих на 6 800 грн. заборгованості) по 05.09.2017 сума втрат від інфляції становить 958,70 грн.; 3% річних - 187,23 грн.

Таким чином, сума втрат від інфляції становить 4 198,49 грн., а 3% річних - 851,21 грн.

Разом з тим, частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, оскільки суд не може виходити за межі визначеної позивачем суми 3% річних, то стягненню з відповідача підлягає 848,29 грн. 3% річних за розрахунком позивача та 4 198,49 грн. втрат від інфляції за розрахунком суду; у стягненні решти суми (23,59 грн.) втрат від інфляції слід відмовити.

Що ж до стягнення 3 898,97 грн. пені, то слід зазначити таке.

У частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3 Договором передбачено, що у випадку несвоєчасного внесення орендної плати, орендар зобов'язаний виплатити пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, якщо прострочення платежу складає 30 календарних днів, Договір розривається в односторонньому порядку з відшкодуванням орендодавцю всіх збитків.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, судом встановлено, що періоди нарахування суми пені визначені позивачем вірно, проте сума пені розрахована неправильно.

За перерахунком суду сума пені становить:

з 06.07.2016 (оскільки 05.07.2016 є останнім днем оплати заборгованості за липень 2016 року; нарахованих на 6 800 грн. заборгованості) по 03.01.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку) - 1 011,08 грн.;

з 06.08.2016 (оскільки 05.08.2016 є останнім днем оплати заборгованості за серпень 2016 року; нарахованих на 6 800 грн. заборгованості) по 03.02.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку) - 985,37 грн.;

з 06.09.2016 (оскільки 05.09.2016 є останнім днем оплати заборгованості за жовтень 2016 року; нарахованих на 6 800 грн. заборгованості) по 06.03.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку) - 968,59 грн.;

з 06.10.2016 (оскільки 05.10.2016 є останнім днем оплати заборгованості за листопад 2016 року; нарахованих на 6 800 грн. заборгованості) по 06.03.2017 - 799,46 грн.

Отже, сума пені становить 3 764,44 грн. і підлягає стягненню з відповідача; у стягненні ж решти суми (134,53 грн.) пені слід відмовити.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Витрати по сплаті судового збору відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 178, 232, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародного Агентства Ресурсів і Технологій М.А.Р.Т. (03142, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, буд. 42; ідентифікаційний код 25411595) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю ПАПІРЛЕНД-ПЛЮС (01004, м. Київ, вул. Горького, буд 18, кв. 2; поштова адреса: 02002, м. Київ, вул. О.Туманяна, 15 А, офіс 630; ідентифікаційний код 25271875): 29 768 (двадцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. боргу; 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 29 коп. 3 % річних; 4 198 (чотири тисячі сто дев'яносто вісім) грн. 49 коп. втрат від інфляції; 3 764 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 44 коп. пені та 1 754 (одну тисячу сімсот п'ятдесят чотири) грн. 78 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.05.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук