Рішення

від 08.05.2018 по справі 804/2058/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року Справа № 804/2058/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

23.03.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про невідповідність висновків акта перевірки від 05.09.2017 року № 10816/04-36-14-18/36004020 дійсності, внаслідок порушення відповідачем норм матеріального права. Вказав, що висновки акту перевірки щодо недійсності правовідносин з контрагентом ТОВ Металлсервіс Україна є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Вказує, що всі господарські операції, які вчинилися між позивачем та його контрагентом у періоді, що перевірявся є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин контрагент мав необхідний обсяг правосуб'єктності та був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Крім того, вказав, що контролюючим органом застосовано штрафну санкцію за завищеною ставкою - 50%, на що відсутні законні підстави.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, зокрема вказав, що під час перевірки встановлено, що в ході проведення перевірки позивача було здійснено аналіз податкової інформації контрагента позивача ТОВ Металлсервіс Україна , первинних документів та встановлено, що останні мають типовий характер, неможливо встановити ланцюг постачання товару (чавуну), що характеризує діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, з метою створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Отже, надані ДП Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування до перевірки документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції; досліджені операції спрямовані на документальне оформлення купівлі-продажу товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, метою яких є мінімізація податкових зобов'язань.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у письмовому провадженні, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до положень частини 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Державне підприємство Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування (код ЄДРПОУ 36004020) зареєстроване у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Кам'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У період з 17.08.2017 р. по 29.08.2017 р., на підставі наказу № 4386-п від 14.08.2017 р., згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку ДП Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2014 р. по 16.08.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 16.08.2017 р.

За результатами перевірки 05.09.2017 року складено акт № 10816/04-36-14-18/36004020, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

1. п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.135, п.138.2, п.138.4 ст.138 та п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування за 2014 рік на загальну суму 44517 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на загальну суму 44517 грн., в тому числі: 2 квартал 2014 року - 7578 грн., 3 квартал 2014 року - 19296 грн., 3 квартал 2014 року - 17643 грн.;

2. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 8904 грн.;

4. п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України - платником порушено термін сплати узгодженої суми визначеної контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток після оскарження;

5. п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб;

6. п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору.

26.10.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0015941306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 104539,66 грн. та нарахована пеня в сумі 12302,41 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0015951306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору за штрафними санкціями у розмірі 5706,86 грн. та нарахована пеня у сумі 473,28 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0018421418 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 44517 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0018271418 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у сумі 5045 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2522,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0018291418 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 373,20 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0018301418 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 136,40 грн.

Досліджуючи правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що ДП Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування , як покупцем, було укладено з ТОВ Металлсервіс Україна договір купівлі-продажу № 0985 від 01.06.2014 р., предметом якого є постачання товару - металопрокату.

На підставі вказаного договору ТОВ Металлсервіс Україна виписано на адресу позивача видаткові накладні на товар (металопрокат) на загальну суму 53421,61 грн. (у т.ч. ПДВ 8903,53 грн.), а саме: № 34 від 12.11.2014 р., № 102 від 27.10.2014 р., № 101 від 27.10.2014 р., № 87 від 21.10.2014 р., № 86 від 21.10.2014 р., № 22 від 06.10.2014 р., № 21 від 06.10.2014 р., № 20 від 06.10.2014 р., № 49 від 11.09.2014 р., № 65 від 15.08.2014 р., № 59 від 14.08.2014 р., № 28 від 07.08.2014 р., № 77 від 28.07.2014 р., № 55 від 17.07.2014 р., № 4 від 03.06.2014 р., № 1 від 02.06.2014 р. та податкові накладні, суми ПДВ за якими включено ДП Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Також, ДП Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування надано до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в підтвердження надання ТОВ Металлсервіс Україна послуг з порізки металопрокату

Дослідивши первинні документи, складені на підставі наведеного договору, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, акт здачі приймання робіт, судом не приймаються такі документи, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між означеними підприємствами, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок оподаткування прибутку підприємств визначений розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно із п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлювалося, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 Щодо підтвердження даних податкового обліку документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13 судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Судом встановлено, що ТОВ Металлсервіс Україна не є виробником товару, поставленого в адресу позивача на підставі договору купівлі-продажу № 0985 від 01.06.2014 року. У той же час, під час перевірки посадовими особами відповідача було проаналізовано номенклатури товарів, вказаних у виписаних постачальниками ТОВ Металлсервіс Україна податкових накладних за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., та встановлено відсутність придбання зазначеного товару (металопрокат) в інших підприємств.

Суд зазначає, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Слід зазначити, що платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

Для цього необхідно встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи було фактично виділено платником кошти на виконання цих операцій; чи були співрозмірні залучені платником кошти та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту.

При цьому, при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040030000292 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч.4 ст. 190, ч.3 ст.28, ст.205 КК України, встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_3 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: ТОВ "Металлсервіс Україна" (код ЄДРПОУ 38946535) з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 26 січня 2016 року у справі № 2а-15327/12/2670, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Також, як зазначив Верховний Суд України в постанові від 14.06.2016 року у справі № 826/14268/14 первинні документи, які стали підставою для формування товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

Суд зазначає, що відсутність вироку, постановленого за фактом фіктивного підприємництва, не є свідченням реальності здійснення господарської діяльності між ДП Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування та ТОВ Металлсервіс Україна . Аналогічна позиція з цього питання висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 01.06.2016 року у справі № К/800/20518/15.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарської взаємодії ДП Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування з ТОВ Металлсервіс Україна , є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаним підприємством не є реальними, оскільки судом не встановлено самого факту їх здійснення та не ідентифіковано посадових осіб від контрагента - ТОВ Металлсервіс Україна , якими б такі операції могли бути вчинені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ Металлсервіс Україна суму у розмірі 8903,53 грн. та формування валових витрат. Отже, зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 44517 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 26.10.2017 року №0018421418 та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у сумі 5045 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2522,50 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 26.10.2017 року №0018271418 здійснено на законних підставах, з урахуванням чого означені податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому відсутні підстави для їх скасування судом.

Щодо висновків перевірки про порушення п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України - платником порушено термін сплати узгодженої суми визначеної контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток після оскарження, суд зазначає, що 25.06.2013 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 про визначення зобов'язання з податку на прибуток.

Вказане податкове повідомлення-рішення набуло статус узгодженого 03.03.2017 року, проте сплата грошового зобов'язання здійснена ДП Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування 29.03.2017 року та 09.05.2017 року.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Згідно статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Отже, з огляду на те, що граничним терміном сплати зобов'язання з податку на прибуток, визначеного відповідно до податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_7 від 25.06.2013 року, є 03.03.2017 року, а сплата відбулась лише 29.03.2017 року та 09.05.2017 року, тобто з затримкою на 24 та 66 календарних днів, застосування штрафної санкції у розмірі 10 та 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, відповідно, є вірним.

Аналогічні порушення вимог Податкового кодексу України встановлені в частині сплати податку на доходи фізичних осіб та перерахування до бюджету військового збору.

Так, п.п.168.1.2 ст.168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п.168.1.5 ст.168 Податкового кодексу України).

Пунктом а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України вказано, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Державного підприємства Науково-виробничий комплекс Автоматика та машинобудування до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1