Рішення

від 16.05.2018 по справі 823/730/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року справа № 823/730/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

представника позивача - ОСОБА_1І.(за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом науково виробничо-комерційної приватної фірми «Захист рослин 2000» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 до суду звернулося науково виробничо-комерційна приватна фірма «Захист рослин 2000» (18029, м. Черкаси, вул. Смілянська, 130/5) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Черкаській області № НОМЕР_1 від 06.02.2018.

07.05.2018 закінчено підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі податкової інформації по контрагенту позивача ТОВ "Естер-Маркет", викладеної в листі ГУ ДФС у Кіровоградській області №34/11-28-14-04/40398775 від 13.02.2017 складено акт № 30/23-00-14-0107/31007472 від 25.01.2018, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001131401 від 06.02.2018 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ. Представник стверджує, що інших доказів, які можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства контролюючий орган за виключенням листа не навів. Натомість відповідачами протиправно не враховано первинні бухгалтерські документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Естер-Маркет . Крім того, представник зазначив, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Естер-Маркет", останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було зареєстровано платником податку на додану вартість. Представник звернув увагу, що відповідачем в акті перевірки підтверджені та визнаються грошові зобов'язання позивача з ПДВ щодо подальшої реалізації мінеральних добрив, натомість безпідставно не визнаються суми податкового кредиту. Враховуючи вищенаведені обставини, позивач вважає, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Черкаській області № НОМЕР_1 від 06.02.2018 протиправним.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби України в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що в порушення положень Закону України від 02.03.1995 № 86/95-ВР «Про пестициди і агрохімікати» , постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 № 881 «Про затвердження Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів» , постанови Кабінету міністрів України від 18.09.1995 № 746 «Про затвердження Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами» , позивачем не надано допуски (посвідчення) на право роботи з агрохімікатами і т.д. Відповідач зазначає про недоліки первинних бухгалтерських документів, зокрема, про те, що видаткові накладні до договору поставки та видаткові накладні з відповідального зберігання складені не у місці передачі товару, а саме: у м. Бориспіль (а не за місцем навантаження: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 93).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Суд встановив, що наукова виробничо-комерційна приватна фірма «Захист рослин 2000» (далі - НВК ПФ «Захист рослин 2000» , позивач) зареєстрована у виконавчому комітеті Черкаської міської ради 27 травня 2011 року, код ЄДРПОУ 31007472, за видом діяльності Оптова торгівля хімічними продуктами .

25.01.2018 посадовими особами ГУ ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку НВК ПФ «Захист рослин 2000» зокрема з питань дотримання податкового законодавства при проведенні господарських відносин за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої, складено акт № 30/23-00-14-0107/31007472.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 330000 грн., в т.ч.: за червень 2016 року на суму 330000 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2018 № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 330000 грн, в т.ч. за штрафними санкціями 162000грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірних господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 вказаної статті визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, 01 червня 2016 року між НВК ПФ «Захист рослин 2000» (Постачальник) та ТОВ «Естер-Маркет» (Покупець) укладено Договір поставки № 25 (далі - Договір № 25), згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості, якості, ціні та в упаковці відповідно до Специфікації до даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 25 порядок і терміни розрахунків за товар, умови і терміни його постачання також визначаються у специфікаціях.

За Договором № 25 здійснювалась поставка мінеральних добрив: міндобриво КАС-32, добриво азотно-фосфорне.

На підтвердження поставки мінеральних добрив за Договором № 25 позивачем до суду надано:

- специфікація № 1 від 07.06.2016 на поставку міндобрива КАС-32 на суму 1980000,00 грн, в т.ч. ПДВ 330000,00 грн; згідно якої відвантаження товару буде відбуватись на умовах самовивозу, адреса відвантаження товару: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 93;

- видаткова накладна № РН-0000100 від 08.06.2016 на поставку міндобрива КАС-32 на суму 1980000,00 грн, в т.ч. ПДВ 330000,00 грн.

Також, 01 червня 2016 року між НВК ПФ «Захист рослин 2000» (Поклажодавець) та ТОВ «Естер-Маркет» (Зберігач) укладено Договір відповідального зберігання № 37 (далі - Договір № 37), відповідно до якого Зберігач зобов'язується прийняти на відповідальне зберігання від Поклажодавця продукцію мінеральні добрива (надалі - Товар), зберегти цей Товар та повернути його в обумовлений Договором строк в схоронності.

У відповідності до додаткової угоди № 1 до договору № 37, місце зберігання товару: м. Дніпро, вул. Білостоцького, 93.

На підтвердження виконання Договору № 37 позивачем надано до суду:

- акт № ОУ-0000355 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2016, акт № ОУ-0000390 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2016, акт № ОУ-0000436 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2016, акт № ОУ-0000544 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2016;

- видаткові накладні на відповідальне зберігання за липень - вересень 2016 року, за якими місце складання - м. Бориспіль;

- товарно-транспортні накладні за серпень - вересень 2016 року на транспортування міндобрива; договори оренди транспортних засобів; згідно з товарно-транспортними накладними місце навантаження: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 93.

Позивач у повному обсязі оплатив вартість товарів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Перевезення мінеральних добрив здійснювалось водіями позивача на транспортних засобах з причепами-цистернами, які спеціально пристосовані для перевезення рідин та перебувають у користуванні позивача на підставі нотаріально-засвідчених договорів оренди.

Факт переміщення мінеральних добрив засвідчений товарно - транспоргними накладними, які містять усі необхідні реквізити, зокрема, номер і дату складання, найменування та відтиски печаток, підписи відповідальних осіб замовника (перевізника) і вантажовідправника, місце навантаження та розвантаження товару, дані про транспортні засоби, водіїв, які задіяні у перевезенні, назву, одиницю виміру та кількість товару, що перевозиться.

Мінеральні добрива прийняті уповноваженою особою позивача - керівником відділу збуту ОСОБА_3, що засвідчено його підписом з відтиском печатки НВК ГІФ Захист рослин 2000 . Підтвердженням повноважень останнього є наказ НВК ПФ Захист рослин 2000 № 6 від 03 червня 2014 року та відповідна довіреність на отримання товару.

Крім того, подальша реалізація товару узгоджується з наявними в матеріалах справи договорами та іншими первинними документами, а також квитанціями ДФС України про реєстрацію податкових накладних виписаних на контрагентів-покупців.

Суд звернув увагу на недоліки первинних бухгалтерських документів, а саме: видаткові накладні до договору поставки та видаткові накладні з відповідального зберігання складені не у місці передачі товару, а саме: у м. Бориспіль (а не місцем навантаження: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 93).

Однак, місце складання видаткової накладної не є свідченням про відсутність господарської операції внаслідок наявного договору укладеного з ТОВ «Естер-Маркет» про відповідальне зберігання.

Також, суд вважає, безпідставним посиланням представника відповідача на Закон України «Про пестициди і агрохімікати» в наслідок відсутності обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, оскільки порушення останнього позивачем в силу норм ПК України, не пов'язується з фактом наявності у позивача права на відшкодування податкового кредиту.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, які слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду, в повному обсязі, правомірність дій щодо донарахування ПДВ та штрафних санкцій відображених у податковому повідомленні-рішенні.

За таких обставин, на підставі викладеного, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та таким що підлягає до скасування, в зв'язку з чим позовна вимога є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 06.02.2018 №0001131401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) на користь науково виробничо-комерційної приватної фірми «Захист рослин 2000» (код ЄДРПОУ 31007472) судовий збір в сумі 7425 грн. (сім тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 23.05.2018