Постанова

від 13.11.2018 по справі 823/730/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/730/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Мельничука В.П., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, суддя Паламар П.Г., у справі за адміністративним позовом Наукової виробничо-комерційної приватної фірми "Захист рослин 2000" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И Л А:

Наукова виробнича-комерційна приватна фірма "Захист рослин 2000" звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001131401 від 06.02.2018 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Наукова виробничо-комерційна приватна фірма "Захист рослин 2000" зареєстрована у виконавчому комітеті Черкаської міської ради 27 травня 2011 року, код ЄДРПОУ 31007472, за видом діяльності Оптова торгівля хімічними продуктами .

25.01.2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, зокрема з питань дотримання податкового законодавства при проведенні господарських відносин за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, за результатами якої, складено акт № 30/23-00-14-0107/31007472.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 330000 грн., в т.ч.: за червень 2016 року на суму 330000 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2018 року № 0001131401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 330000 грн, в т.ч. за штрафними санкціями 162000 грн.

Позивач, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпунктами а , б пункту 185.1. статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1. статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірних господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу першого пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобовязань продавця.

У відповідності до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 85.2 ст.85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Отже, з вищезазначеної норм закону слідує, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 червня 2016 року між Науковою виробничо-комерційною приватною фірмою "Захист рослин 2000" (Постачальник) та ТОВ Естер-Маркет (Покупець) укладено Договір поставки № 25 (далі Договір № 25), згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості, якості, ціні та в упаковці відповідно до Специфікації до даного договору.

Згідно з п. 2.1 вказаного Договору № 25 порядок і терміни розрахунків за товар, умови і терміни його постачання також визначаються у специфікаціях.

Відповідно Договору № 25 позивачем здійснювалась поставка мінеральних добрив: міндобриво КАС-32, добриво азотно-фосфорне.

На підтвердження поставки мінеральних добрив за Договором № 25 між Науковою виробничо-комерційною приватною фірмою "Захист рослин 2000" надано нступні документи: специфікація № 1 від 07.06.2016 року на поставку міндобрива КАС-32 на суму 1980000,00 грн, в т.ч. ПДВ 330000,00 грн; згідно якої відвантаження товару буде відбуватись на умовах самовивозу, адреса відвантаження товару: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 93; видаткова накладна № РН-0000100 від 08.06.2016 року на поставку міндобрива КАС-32 на суму 1980000,00 грн, в т.ч. ПДВ 330000,00 грн.

Крім того, 01 червня 2016 року між позивачем (Поклажодавець) та ТОВ Естер-Маркет (Зберігач) укладено Договір відповідального зберігання № 37 (далі Договір № 37), відповідно до умов якого, Зберігач зобов'язується прийняти на відповідальне зберігання від Поклажодавця продукцію мінеральні добрива (надалі Товар), зберегти цей Товар та повернути його в обумовлений Договором строк в схоронності.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 37, місце зберігання товару: м. Дніпро, вул. Білостоцького, 93.

На підтвердження виконання Договору № 37 позивачем надано наступні документи: акт № ОУ-0000355 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2016 року, акт № ОУ-0000390 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2016 року, акт № ОУ-0000436 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2016 року, акт № ОУ-0000544 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2016 року; видаткові накладні на відповідальне зберігання за липень вересень 2016 року, за якими місце складання м. Бориспіль; товарно-транспортні накладні за серпень вересень 2016 року на транспортування міндобрива; договори оренди транспортних засобів; згідно з товарно-транспортними накладними місце навантаження: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 93.

Разом з тим, платіжними дорученнями підтверджено, що позивач у повному обсязі оплатив вартість товарів.

Матеріали справи свідчать та сторонами не заперечується, що перевезення мінеральних добрив здійснювалось водіями позивача на транспортних засобах з причепами-цистернами, які спеціально пристосовані для перевезення рідин та перебувають у користуванні позивача на підставі нотаріально-засвідчених договорів оренди.

Факт переміщення мінеральних добрив засвідчений товарно - транспортними накладними, які містять усі необхідні реквізити, зокрема, номер і дату складання, найменування та відтиски печаток, підписи відповідальних осіб замовника (перевізника) і вантажовідправника, місце навантаження та розвантаження товару, дані про транспортні засоби, водіїв, які задіяні у перевезенні, назву, одиницю виміру та кількість товару, що перевозиться.

З матеріалів справи вбачається, що мінеральні добрива прийняті уповноваженою особою позивача - керівником відділу збуту Ігнатенком Костянтином Вікторовичем, що засвідчено його підписом з відтиском печатки НВК ГІФ Захист рослин 2000 .

На підтвердження його повноважень надано наказ НВК ПФ Захист рослин 2000 № 6 від 03 червня 2014 року та відповідна довіреність на отримання товару.

Щодо подальшої реалізації товару, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні договори та іншими первинними документи, а також квитанції ДФС України про реєстрацію податкових накладних виписаних на контрагентів-покупців.

Також суд першої інстанції вірно звернув увагу на недоліки видаткових накладних до договору поставки та видаткових накладниз з відповідального зберігання, що складені не у місці передачі товару, оскільки місце складання видаткової накладної не є свідченням про відсутність господарської операції внаслідок наявного договору укладеного з ТОВ Естер-Маркет про відповідальне зберігання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001131401 від 06.02.2018 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Мельничук В.П.

Степанюк А.Г.

Повний текст виготовлено: 14 листопада 2018 року.