Рішення

від 21.05.2018 по справі 926/634/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

21 травня 2018 року Справа № 926/634/18

Господарським судом Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Попової К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу №926/634/18

За позовом Акціонерного товариства Чернівціобленерго м.Чернівці

До відповідача ОСОБА_1 протитуберкульозного санаторію Красноїльськ Сторожинецького району спеціалізоване медичне об'єднання Фтизіатрія смт.Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області

Про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 68886,18 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт (дов. № 173 від 25.04.2018р.)

Від відповідача: ОСОБА_3 - головний лікар (рішення № 74-18/08 від 12.03.2008р.), ОСОБА_4 - представник (дов. від 10.05.2018 року)

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго 26.02.2018 року звернулося з позовом до ОСОБА_1 протитуберкульозного санаторію Красноїльськ Сторожинецького району спеціалізоване медичне об'єднання Фтизіатрія про стягнення заборгованості за перевищення ліміту споживання електричної енергії в сумі 68886,18 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами 23.01.2012 року було укладено договір про постачання електричної енергії №129, згідно якого позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується дотримуватись режиму споживання електричної енергії та оплачувати надані послуги. 17.05.2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, якою внесено додаткову точку обліку в договір. Всупереч умовам договору відповідач перевищив договірні величини споживання електричної енергії за листопад, грудень 2016 року та за лютий, травень 2017 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 68886,18 грн.

Протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 26.02.2018 року справу №926/634/18 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 26.02.2018 року позовну заяву залишено без руху для усунення певних недоліків.

Ухвалою суду від 07.03.2018 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.03.2018 року.

Ухвалою суду від 27.03.2018 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 12.04.2018 року.

У своєму відзиві на позов, який зареєстрований через канцелярію суду за вх.887 від 29.03.2018 року, відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що дії позивача щодо нарахування двократної вартості спожитої електричної енергії є неправомірними, так як позивачем помилково розділено обсяги постачання електричної енергії по лічильниках на дві площадки, копії рахунків, які надані стороною не підписані відповідачем, таке перевищення договірних величин споживання не були оформлені належним чином, крім того, позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення неустойки.

У своєму запереченні на відзив, який зареєстрований через канцелярію суду за вх.849 від 12.04.2018 року позивач звертає увагу на те, що між сторонами було укладено договір на споживання електричної енергії від 23.01.2012 року, проте 17.05.2015 року сторони підписали додаткову угоду до договору, якою внесли дві площадки обліку електричної енергії, рахунки підписані відповідальною особою споживача, отже такі доводи відповідача є необґрунтованими. Що ж стосується заперечень відповідача, щодо пропуску позовної давності, позивач посилається на те, що перевищення договірної величини споживання електроенергії не є штрафними санкціями в розумінні Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні, яке відбулося 12.04.2018 року оголошено перерву до 24.04.2018 року.

У своїх додаткових запереченнях (вх.1009 від 24.04.2018 року) відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів, в підтвердження того, що додатки № 2 до договору № 0129 від 01.10.2012 року є невід'ємною частиною договору № 129 від 23.01.2012 року, а тому посилання позивача на такі документи є неправомірними.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.05.2018 року.

До початку судового засідання, 10.05.2018 року , позивач подав повідомлення про зміну назви товариства з Приватного акціонерного товариства Енергопостачальної компанії Чернівціобленерго на Акціонерне товариство Чернівціобленерго , що підтверджується копією випискою з ЄДР, посилаючись на те, що така зміна відбулась у зв'язку з набранням чинності Закону України Про ринок електричної енергії , а відтак позивач просить в подальшому використовувати назву Акціонерне товариство Чернівціобленерго .

У судових засіданнях 10.05.2018 року та 15.05.2018 року оголошено перерву.

У судовому засіданні 21.05.2018 року представник позивача підтримав свої вимоги в повному обсязі.

В свою чергу представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов та додаткових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 275 Господарського кодексу України. - за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України Про засади функціонування ринку електричної енергії та Про електроенергетику (у редакції, яка була чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин - далі - Закон).

Пунктом 1.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31 липня 1996р. (надалі - ПКЕЕ), передбачено, що ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами. При цьому, дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 5.1. ПКЕЕ визначено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Пункт 5.2. ПКЕЕ передбачає, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.

23.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго , яка після зміни назви стала акціонерним товариством Чернівціобленерго ) - (Постачальник) та ОСОБА_1 протитуберкульозним санаторієм Красноїльськ Сторожинецького району спеціалізоване медичне об'єднання Фтизіатрія (Споживач), укладено договір № 129 (далі - договір) про постачання електричної енергії, при цьому в самому договорі зазначено, про те, що він укладений 22.01.2004 року, а переукладено 23.01.2012 року (а.с.16-30).

Відповідно до п.1 договору постачальник взяв на себе зобов'язання продавати електроенергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 500,0 кВт. величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком № 7.1 до договору, а споживач в свою чергу взяв на себе зобов'язання оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

У відповідності до п.2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно п.2.3.4 договору споживач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами додатків Порядок розрахунків та Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії .

Пунктом 2.3.5 договору сторони узгодили, що споживач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії .

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором, а згідно з п.3.1.3 договору постачальник має право визначати величини споживання електричної енергії та потужності і вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів споживання.

Величини дозволеної потужності по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком № 7.1 Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію включаючи субспоживачів .

В свою чергу споживач має право на зміну договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору (п.3.2.1 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з визначенням очікуваного споживання електричної енергії та потужності для кожної площадки вимірювання. У випадку ненадання споживачем зазначених відомостей розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року. Договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях, заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору обсягів.

Звернення споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин розглядаються відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури (п.5.5 договору).

Контроль за дотриманням споживачем встановлених режимів електроспоживання здійснюється постачальником (п.5.6 договору).

У відповідності до п.7.2 договору у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії на ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком № 9 Розрахунки втрат електричної енергії в мережах споживача .

Пунктом 9.1 договору визначено, що до договору є ряд додатків, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012 року. Договір вважається продовженим, на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов.

17.05.2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 209 до договору про постачання електричної енергії № 129 від 23.01.2012 року, якою сторони визначили про розподіл дозволеної потужності до договору № 129 на 2 об'єкти: санаторій - 50 кВт., та санаторій опалення - 450 кВт., а тому в договір № 129 були внесені зміни на сторінках 1 10, 11 та додатках 2, 3, 7, 7.1, 9, 11, 11.1, 14 (а.с.31-50).

Зокрема у додатку № 3 до договору № 129 Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін сторони договору визначили, дві площадки вимірювання, а також у відповідності до додатку № 14 до договору № 129 Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі на 2 об'єктах було встановлено лічильники: об'єкт санаторій № 0226687 та об'єкт санаторій опалення № 0102407.

На момент вирішення спору договір є діючим, докази визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні, а також відсутні докази того, що між сторонами існують інші договірні відносини.

Відповідно до п.4.2 ПКЕЕ узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформляються додатком до договору як договірні величини. Обсяги постачання електричної енергії та потужності споживачу та субспоживачу зазначаються в додатку № 2 до договору. При цьому, відповідно до п.4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутись до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідно до додатку № 2 до договору відповідачем замовлено обсяг споживання електричної енергії на 2016 рік, а саме:

- на лічильник № 0102407 замовлено: на січень 75 кВт., лютий 65 кВт., березень 60 кВт., квітень 45 кВт., травень, червень, липень, серпень, вересень 0 кВт., жовтень 40 кВт., листопад 55 кВт., грудень 65 кВт. (а.с. 59);

- на лічильник №0226687 замовлено: на травень 20 кВт., червень 20 кВт., липень 20 кВт., серпень 20 кВт., вересень 15 кВт., січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 0 кВт. (а.с. 59);

Відповідно до додатку № 2 до договору відповідачем замовлено обсяг споживання електричної енергії на 2017 рік, а саме:

- на лічильник № 0102407 замовлено: на січень 65000 кВт., лютий 65000 кВт., березень 60000 кВт., квітень 35000 кВт., травень, червень, липень, серпень, вересень 0 кВт., жовтень 40000 кВт., листопад 65000 кВт., грудень 65000 кВт. (а.с.61);

- на лічильник №0226687 замовлено: на квітень 10000 кВт., травень 15000 кВт., червень 15000 кВт., липень 20000 кВт., серпень 20000 кВт., вересень 15000 кВт., жовтень 10000 кВт., січень, лютий, березень, листопад, грудень 0 кВт. (а.с. 61).

При цьому, згідно заяви споживача, обсяг споживання електричної енергії на лютий місяць 2017 року був скорегований а саме: на лічильник № 0102407 замовлено - 50000 кВт., а на лічильник №0226687 замовлено - 15000 кВт. (а.с.122).

Згідно з п.4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис.кВт год. і більше.

Постачання електричної енергії здійснюється у відповідності з Законом України Про електроенергетику (у редакції, яка була чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин), Правилами користування електричною енергією затвердженим постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 №475 (далі - Порядок (441-99-п).

Порядком (414-99-п) визначено, що постачання електричної енергії здійснюється шляхом встановлення споживачам граничних величин споживання електричної енергії та потужності в залежності від стану розрахунків за використану електричну енергію.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог п.13 Порядку (441-99-п) Споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України Про електроенергетику .

Частинами 6-7 статті 26 Закону України Про електроенергетику передбачено, що споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору. Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (п. 6.16 ПКЕЕ).

Згідно з п.10.2.2 ПКЕЕ споживач зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення Правил та умов договору.

Споживач за період 2016-2017 років споживав електричну енергію, що підтверджено актами споживача про використану електричну енергію:

за листопад 2016 року по лічильнику № 0102407 спожито 31935,60 кВт., по лічильнику №0226687 спожито 16749,04 кВт. (а.с. 55);

за грудень 2016 року по лічильнику № 0102407 спожито 40560 кВт., по лічильнику №0226687 спожито 9700,68 кВт. (а.с. 56);

за лютий 2017 року по лічильнику № 0102407 спожито 61944 кВт., по лічильнику №0226687 спожито 15492,78 кВт. (а.с. 57);

за травень 2017 року по лічильнику № 0102407 спожито 11040кВт., по лічильнику №0226687 спожито 8302 кВт. (а.с. 58);

Як вже було зазначено вище, відповідачем було заявлено до споживання:

- на листопад 2016 року по лічильнику №0226687 - 0 кВт., а фактично спожито по цьому лічильнику - 16749,04 кВт., позивачем виставлено рахунок від 22.11.2016 року на 16805 кВт., на суму 33104,17 грн. (а.с.51), в даний рахунок (згідно пояснень позивача) включено 56 кВт., донараховані у відповідності до п.7.2 договору технологічні втрати в мережах;

- на грудень 2016 року по лічильнику №0226687 - 0 кВт., а фактично спожито по цьому лічильнику - 9700,68 кВт, позивачем виставлено рахунок від 19.12.2016 року на 9719 кВт., на суму 19145,46 грн.(а.с.52), в даний рахунок(згідно пояснень позивача) включено 18 кВт., донараховані у відповідності до п.7.2 договору технологічні втрати в мережах;

- на лютий 2017 року по лічильнику №0102407 - 50000 кВт., а фактично спожито по цьому лічильнику - 61944 кВт; по лічильнику №0226687 - 15000 кВт., а фактично спожито по цьому лічильнику - 15492,78 кВт. позивачем виставлено рахунок від 17.02.2017 року по лічильнику №0102407 - 15639 кВт. на суму 9202,01 грн., по лічильнику №0226687 - 537 кВт., на суму 1081,41 грн. (а.с.53), в даний рахунок (згідно пояснень позивача) включено 101 кВт. по лічильнику №0102407, та 44 кВт, по лічильнику №0226687, які донараховані у відповідності до п.7.2 договору технологічні втрати в мережах;

- на травень 2017 року по лічильнику №0102407 - 0 кВт., а фактично спожито по цьому лічильнику - 11043 кВт, по лічильнику №0226687 - 15000 кВт., а фактично спожито по цьому лічильнику - 8302 кВт., позивачем виставлено рахунок від 17.05.2017 року на 11043 кВт., на суму 6353,13 грн.(а.с.54), в даний рахунок (згідно пояснень позивача) включено 3 кВт., донараховані у відповідності до п.7.2 договору технологічні втрати в мережах.

Таким чином, перевищення ліміту споживання за вказаний період встановлено на загальну суму 68886,18 грн.

Всі рахунки про перевищення договірної величини споживання електричної енергії були отримані споживачем, що останнім не заперечується.

Судом з достовірністю встановлено, що відповідач в порушення договірних умов та Правил ПКЕЕ, за листопад, грудень 2016 року та за лютий, травень 2017 року споживав електричну енергію і допустив перевищення ліміту споживання, проте оплату за перевищення не провів, що призвело до виникнення заборгованості за перевищення ліміту споживання в сумі 68886,18 грн., крім того, саме таку заборгованість відповідач визнав, підписавши акт звірки розрахунків № 319 (а.с 63).

Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за отриману електричну енергію, а тому з нього слід стягнути заборгованість в сумі 68886,18 грн. за перевищення ліміту споживання.

Що стосується доводів відповідача про необхідність застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії, то вони є помилковими, з наступних підстав:

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Слід врахувати, що відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно з пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. за № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , Цивільним кодексом України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

Враховуючи приписи ст.ст.26, 27 Закону, а також положення пунктів 4.4, 6.14, 6.15, 8.1 ПКЕЕ нарахування двократної вартості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є встановленим законом спеціальним способом визначення вартості спожитої електричної енергії із застосуванням подвійного тарифу, а не видом відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи норми вищезазначеного законодавства та умови договору, санкції, які передбачені п.4.2.2 договору є оперативного - господарськими санкціями, а не неустойкою, в зв'язку з чим суд відмовляє відповідачу в застосуванні до даних правовідносин спеціальної позовної давності передбаченої ст. 258 ЦК України (щодо неустойки).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 23.04.2018 року у справі № 926/2121/17.

Що ж до тверджень відповідача, що в додатках до договору на які посилається позивач, зазначено іншу дату до договору, а відтак між сторонами існують інші договірні відносини, до уваги не беруться, так як під час підготовчого засідання відповідачем не було подано доказів існування інших договорів між сторонами, за яким відповідач споживає електричну енергію, а також не надано доказів того, що договір № 129 про постачання електричної енергії та додаткова угода № 209 від 17.05.2015 року до зазначеного договору припинили свою дію.

Всі інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та у додаткових запереченнях спростовуються вище викладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на наведене та на переконання суду, представником відповідача не обґрунтовано належним чином ті обставини, які б могли бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 129 ГПК України ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду у судовому порядку.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 219, 222, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш ИВ :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 протитуберкульозного санаторію Красноїльськ Сторожинецького району спеціалізоване медичне обєднання Фтизіатрія смт.Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області, вул.Степана Великого, 173, (код 02005786) на користь акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго м.Чернівці, вул. Прутська, 23-а, (код 01130760, на р/р 26039309800000, МФО 356334 в Чернівецьке обласне АТ Ощадбанк м.Чернівці) - 68886,18 грн. заборгованості перевищення ліміту споживання електричної енергії та 1762 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 24.05.2018 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя С.М. Гушилик