Ухвала

від 21.05.2018 по справі 9/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

58000 вул. О.Кобилянської,14 м. Чернівці

"21" травня 2018 р. Справа № 9/82

Суддя М.І.Ніколаєв, розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

про поновлення строку виконавчого документа до виконання та видачу дублікату судового наказу

За позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Чернівці»

до відповідача 1 - приватного підприємця ОСОБА_1 м. Чернівці

відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Київ» м. Чернівці

про стягнення заборгованості -1488615,75 грн.

Представники сторін

Від заявника: ОСОБА_2, довіреність від 21.09.2017 року;

Від відповідача 1: не з'явився;

Від відповідача 2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області № 9/82 від 14.04.2010 року задоволено позовні вимоги та стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 (2-ий пров. І. Підкови, 4/11 м. Чернівці код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк» (пров. Шевченка, 12 м. Київ код 00039002) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Чернівці » (вул. Головна м. Чернівці, 205 код 09356164) 1488615,75 грн. боргу, 14886,16 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26.04.2010 року видано наказ № 9/82 про примусове виконання рішення суду.

08.05.2018 року від стягувача (Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк» ) до суду надійшла заява за вх. №1046 про поновлення строку виконавчого документу та видачу дубліката судового наказу Господарського суду Чернівецької області № 9/82 від 26.04.2010 року, у зв'язку з його втратою.

Ухвалою суду від 08.05.2018 року розгляд вказаної заяви призначено на 17.05.2018 року.

У судовому засіданні 17.05.2018 року оголошено перерву до 21.05.2018 року.

21.05.2018 року від відповідача 2 надійшли заперечення на заяву, в яких останній просить розглянути справу за його відсутності та відмовити у задоволенні заяви, оскільки наказ суду по даній справі повністю виконаний Державною виконавчою службою.

Розглянувши у судовому засіданні 21.05.2018 подану заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В обґрунтування зазначеної заяви стягувач посилається на те, що 26.04.2010 року Господарським судом Чернівецької області видано наказ про примусове виконання рішення суду від 14.04.2010 року по справі №9/82, зі строком пред'явлення до виконання - до 26.04.2013 року.

Постановою старшого державного виконавця Садгірського ВДВС Чернівецького МУЮ від 03.06.2010 року відкрито виконавчого провадження з виконання вищевказаного наказу.

27.10.2013 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ Промінвестбанк) звернулося з листом до Садгірського ВДВС Чернівецького МУЮ щодо звернення стягнення на належну боржнику земельну ділянку та просило надати доручення ВДВС Кіцманського РУЮ про проведення опису та арешту земельної ділянки.

26.12.2016 року ПАТ Промінвестбанк звернулось із запитом до Чернівецького міського ВДВС Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області про надання інформації про хід виконавчого провадження.

У відповідь на даний запит Чернівецький міський ВДВС Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області довідкою (датована груднем 2016 року) повідомив, що 26.06.2014 року державним виконавцем на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий документ до ВДВС Кіцманського РУЮ.

23.01.2017 року ПАТ Промінвестбанк звернулось із запитом до ВДВС Кіцманського РУЮ про надання інформації про хід виконавчого провадження.

10.02.2017 року Кіцманське районне відділення державної виконавчої служби повідомило заявника, що станом на 10.02.2017 року вищевказаний виконавчий документ до відділу на виконання не надходив.

16.02.2018 року заявник звернувся до Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з проханням надати копію постанови про закінчення виконавчого провадження та видати довідку про втрату виконавчого документа для відновлення заходів примусового стягнення у встановленому порядку.

Листом від 18.05.2018 року Перший відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області повідомив ПАТ Промінвестбанк, що на виконанні Садгірського відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції перебувало виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 26.04.2010 року по справі 9/82.

Як вбачається з доданого до вищевказаного листа Витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження (ВП-спецпідрозділ) наказ Господарського суду Чернівецької області від 26.04.2010 року по справі 9/82 перебував на виконанні в Садгірському ВДВС Чернівецького міського управління юстиції з 01.06.2010 року по 26.06.2014, провадження зупинялось на час розшуку транспортних засобів, приєднувалось до зведеного виконавчого провадження у якому виявлений транспортний засіб реалізовано із розподіленням стягнутих коштів між стягувачами зведеного провадження (ПАТ Промінвестбанк перераховано 4 826,58 грн.). За дорученням Садгірського ВДВС Чернівецького міського управління юстиції проведено опис та арешт земельної ділянки в Кіцманському районі, що належить приватному підприємцю ОСОБА_1 та для подальших дій із звернення стягнення на земельну ділянку виконавчий документ Садгірський ВДВС Чернівецького міського управління юстиції передавав до ВДВС Кіцманського районного управління юстиції.

Проте, як встановлено судовим слуханням, після пред'явлення виконавчого документа до виконання у 2010 році, останній стягувачу не повертався, Кіцманському районному відділенню державної виконавчої служби на виконання не надходив.

Відповідно до довідки ПАТ Промінвестбанк № 20-2/8/2018/178 від 18.05.2018 року, не погашений залишок боргу приватного підприємця ОСОБА_1 перед банком за Кредитним договором № 1396 від 02.06.2006 року згідно наказу Господарського суду від 26.04.2010 року по справі №9/82 про примусове виконання рішення станом на 18.05.2018 року становить 1 439 855,94 грн., в свою чергу погашено частково проценти та комісія в розмірі 48 759,81 грн.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

До заяви заявником додано платіжне доручення №151364 від 20.02.2018 року про сплату судового збору.

При цьому розглядаючи вищевказану заяву позивача (стягувача) судом враховується необхідність з'ясування дати закінчення строку пред'явлення виконавчого документа у даній справі до виконання.

Зокрема, як вказувалось вище у п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (чинна редакція на момент розгляду даної заяви) зазначено, що у разі втрати виконавчого документа суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Аналогічні за змістом положення містила ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.) відповідно до якої у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання

Надаючи оцінку строку пред'явлення наказу у даній справі до виконання, в контексті встановлених обставин, суд зазначає наступне.

Як вказувалось вище, 26.04.2010 року на виконання рішення Господарським судом Чернівецької області від 14.04.2010 року видано наказ, строком пред'явлення до виконання протягом трьох років - до 26.04.2013 року.

26.06.2014 року державним виконавцем Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий документ до ВДВС Кіцманського районного управління юстиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент видачі судом наказу 26.04.2010 року ) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання - протягом трьох років.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" (станом на день повернення виконавчого документа 26.06.2014 року) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Тобто, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем самого виконавчого документа та постанови про неможливість повного або часткового його виконання).

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту надіслання та отримання позивачем (стягувачем) постанови Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 26.06.2014 року про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий документ до ВДВС Кіцманського районного управління юстиції.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року (ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції Закону України від 02.06.2016 р.).

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України від 02.06.2016 р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У розумінні Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року, виконавчі дії виконавець вчиняє під час здійснення виконавчого провадження, а виконавче провадження, відповідно, - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень.

У п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Із аналізу змісту наведеної вище норми суд приходить до висновку, що за напрямом темпоральної дії вказана норма являється нормою зворотної дії (ретроактивна форма дії закону в часі), тобто з моменту набрання чинності положеннями Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону поширюється на всі правовідносини, які виникли як до так і після набуття чинності Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України від 02.06.2016 року виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно із ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження" строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Аналогічна позиція стосовно пред'явлення строку наказу до виконання з моменту вступу Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII в силу викладена у постановах Вищого господарського суду України від 28.09.2017 р. у справі № 921/70/13-г та від 27.11.2017 р. у справі № 41/904/334/2013.

Судом встановлено, що наказ Господарського суду Чернівецької області від 26.04.2010 року у справі № 9/82 видано на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.04.2010 року.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.04.2010 року у відповідності до приписів ч. 5 ст. 85 ГПК України (в редакції чинній на момент її винесення) набрало законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу подано не було (26.04.2010 року).

Таким чином, враховуючи викладене, строк пред'явлення наказу у даній справі до виконання, становить три роки з моменту набрання законної сили рішення Господарського суду Чернівецької області.

У свою чергу, стягувач пред'явив наказ до примусового виконання у встановлений законом строк, у зв'язку з чим строк пред'явлення виконавчого документа до виконання перервався.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що наказ стягувачу не повертався, тож перебіг строку пред'явлення виконавчого документа до виконання заново не розпочався.

При цьому судом взято до уваги наступне.

Значення обов'язковості виконання рішення суду висловлено в правовій позиції Європейського суду з прав людини в Рішенні у справі "Деркач та Палек проти України" (Заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21.12.2004 р. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява №589498/00, п. 34). Аналогічний висновок міститься і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції", Reports of Judgments and Decisions, 1997-II, с. 510, п.40).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у рішенні "У справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 5-рп/2013 від 26.06.2013 р. послався на практику Європейського суду з прав людини, який в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р. вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд) як джерело права.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

У вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 року зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 року існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа " ОСОБА_3 проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009 року).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002 року; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 року, рішення у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 року (заява № 67534/01).

У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00), яке загадувалось вище, суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що заяву про видачу дублікату наказу подано в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, наказ втрачено не з вини ПАТ Промінвестбанк, у зв'язку з чим слід видати його дублікат, а у задоволенні вимог про відновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання слід відмовити, оскільки такий строк заявником не пропущено.

Керуючись ст.ст.18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 329, п.п.19.4 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Заяву публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката судового наказу задовільнити частково.

2. Видати стягувачу - публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - дублікат наказу Господарського суду Чернівецької області від 26.04.2010 року по справі №9/82.

3. В частині вимог щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у задоволенні заяви відмовити.

Згідно з приписами ст.235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Повний текст ухвали складено та підписано - "24" травня 2018 року.

Суддя М.І.Ніколаєв