Постанова

від 16.05.2018 по справі 910/466/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2018 р. Справа№ 910/466/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зубець Л.П.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представники сторін у судове засідання 16.05.2018 не прибули,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю

НВО ПУЛЬСАР

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.03.2018

у справі № 910/466/18 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська Залізниця

в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця

Публічного акціонерного товариства Українська Залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю

НВО ПУЛЬСАР

про стягнення 759 999,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Українська Залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська Залізниця (далі - позивач, ПАТ Українська Залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НВО ПУЛЬСАР (далі - відповідач, ТОВ НВО ПУЛЬСАР ) про стягнення 759 999,84 грн. штрафу за непоставлений у визначений Договором № ПЗ/НХ-17907/НЮ від 12.05.2017 (далі - Договір) строк товар: комплектно-трансформаторних підстанцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/466/18 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НВО ПУЛЬСАР на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця 759 999,84 грн. штрафу, 11 400,00 грн. судового збору.

Обґрунтування рішення суду зводиться до невиконання відповідачем зобов'язання з поставки решти 10 штук комплектних-трансформаторних підстанцій за Договором № ПЗ/НХ-17907/НЮ від 12.05.2017.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю НВО ПУЛЬСАР звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/466/18 скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ НВО ПУЛЬСАР посилається, зокрема, на необхідність залучення гаранта в якості третьої особи, оскільки за умовами п.п. 13.1, 13.2 Договору відповідач мав внести забезпечення виконання своїх зобов'язань з поставки у розмірі 1% від вартості товару, у вигляді гарантії. Передчасність звернення з даним позовом та його розгляд, з огляду на п. 9.1 Договору, яким передбачено, що додержання досудового врегулювання спору є обов'язковим, тоді як така процедура завершена не була, оскільки відповідач не надав відповіді на претензію позивача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВО ПУЛЬСАР передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів Зубець Л.П., Зеленіна В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю НВО ПУЛЬСАР у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2018.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.05.2017 між ПАТ Українська Залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця (далі - покупець) та ТОВ НВО ПУЛЬСАР (далі - постачальник) було укладено Договір поставки № ПЗ/НХ-17907/НЮ (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язався у 2017 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (товар) відповідно до Специфікації № 1: комплектно-трансформаторні підстанції у кількості 12 штук, а покупець - прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 до нього.

Пунктами 3.2-3.4 Договору встановлено, що ціна в накладних і в рахунках-фактурах вказується в національній валюті України та може бути зменшена за згодою сторін. Сума по договору становить 4 559 999,04 грн.

Згідно з п.п. 4.1-4.3 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій валюті. Покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків, протягом 20-ти банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. До рахунку додається видаткова накладна.

Як встановлено п.п. 5.1-5.2 Договору, товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця. Заявка направляється постачальнику поштою або передається нарочно під особистий підпис представнику постачальника.

Листом № НХ-4/936 від 22.05.2017 позивач звернувся до відповідача з проханням забезпечити поставку обладнання по Договору в кількості 12 шт. (а.с. 24).

12.06.2017 відповідачем було здійснено поставку комплектно-трансформаторних підстанцій у кількості 2 шт. на суму 759 999,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000026 від 12.06.2017 (а.с. 25).

19.09.2017, у зв'язку з поставкою товару не в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача з листом № НХ-4/1936 від 18.09.2017, у якому просив допоставити товар по Договору в кількості 10 шт. Надсилання листа підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення (а.с. 27-28).

16.11.2017, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач направив відповідачу претензію № НЮ-16-105/17п від 13.11.2017, в якій висунув вимогу здійснити поставку решти товару на суму 3 799 999,20 грн. та сплатити штраф за несвоєчасну поставку товару у розмірі 759 999,84 грн.

За твердженнями позивача, відповідач поставку комплектно-трансформаторних підстанцій в кількості 10 шт. по Договору, у визначені ним строки, не здійснив.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару, ПАТ Українська Залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця звернулося з даним позовом та просить суд стягнути з ТОВ НВО ПУЛЬСАР на свою користь 759 999,84 грн. штрафу.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено п. 5.1 Договору, товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця.

На вимогу позивача про поставку комплектно-трансформаторних підстанцій у кількості 12 шт. на суму 4 559 999,04 грн., викладену у листі № НХ-4/936 від 22.05.2017, відповідачем 12.06.2017 передано, а позивачем прийнято комплектно-трансформаторні підстанції у кількості 2 шт. на суму 759 999,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000026 від 12.06.2017 (а.с. 25).

Доказів поставки решти комплектно-трансформаторних підстанцій у кількості 10 шт. на суму 3 799 999,20 грн. суду не надано.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3 Договору за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від суми непоставленого у строк товару.

Судова колегія дійшла висновку, що позивач зі своєї сторони вчинив всі належні дії з метою отримати товар, що підтверджується листами № НХ-4/936 від 22.05.2017, № НХ-4/1936 від 18.09.2017 та претензією № НЮ-16-105/17п від 13.11.2017. Проте, відповідач не здійснив поставку комплектно-трансформаторних підстанцій у кількості 10 шт. на суму 3 799 999,20 грн., у строки передбачені п. 5.1 Договору, що є підставою для застосування до відповідача санкцій, у виді штрафу, передбачених п. 7.3 Договору.

Враховуючи вказане вище, здійснивши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 20% штрафу в сумі 759 999,84 грн. за несвоєчасно поставлений товар.

Посилання апелянта на необхідність залучення третьої особи - гаранта, судова колегія вважає безпідставними, оскільки, по-перше, відповідачем не надано доказів внесення такої гарантії та не зазначено особу, яка виступає гарантом, по-друге, гарантія є забезпечувальним зобов'язанням поряд з основним - Договором поставки, відповідальність за невиконання якого покладається саме на відповідача.

Стосовно посилання на обов'язковість досудової процедури врегулювання спору, судова колегія відмічає, по-перше, з моменту пред'явлення претензії до звернення з позовом минуло майже два місяці, по-друге, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю НВО ПУЛЬСАР в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/466/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю НВО ПУЛЬСАР задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю НВО ПУЛЬСАР (апелянта).

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВО ПУЛЬСАР залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/466/18 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/466/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.П. Зубець

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 21.05.2018