Постанова

від 22.05.2018 по справі 910/16801/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. Справа № 910/16801/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Стеценко Лариси Володимирівни на рішенняГосподарського суду міста Києва від 15.03.2018 суддя Головіна К.І. повний текст складено 20.03.2018 за позовомЖитлового кооперативу Річковик -3 , м. Київ дофізичної особи - підприємця Стеценко Лариси Володимирівни, м. Київ прозобов'язання вчинити певні дії

За результатом розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Житловий кооператив Річковик -3 (надалі-позивач/ЖК Річковик -3 ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця Стеценко Лариси Володимирівни (надалі-відповідач/ФОП Стеценко Л.В.) в якій просить суд зобов'язати ФОП Стеценко Л.В. звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Маяковського, 95-а, та передати його по акту прийому-передачі позивачу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.07.2006 укладений з відповідачем припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Однак, ФОП Стеценко Л.В. продовжує користуватися орендованим приміщенням, не маючи на це відповідних правових підстав.

Фізична особа - підприємець Стеценко Лариси Володимирівни проти позову заперечує та зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.07.2006 є діючим, оскільки за відповідно до п. 5.8. цього договору оренда приміщення автоматично продовжується на 1 рік, якщо відповідач провів поліпшення у орендованому приміщенні, вартість яких позивач не відшкодував. Крім того, відповідач зазначив, що орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, а загальними зборами кооперативу (до компетенції яких відноситься питання про використання об'єктів комунальній власності, що перебувають на балансі кооперативу), не було прийнято рішення про заперечення щодо продовження строку дії договору оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 порушено провадження у справі № 910/16801/17 та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/16801/17 позов задоволено.

Рішення місцевого господарського суду із посиланням на приписи ст.ст. 193, 283, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 610, 759, 763, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 17, 26, 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ст.ст. 73-79, 136, 236-237 Господарського процесуального кодексу України мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/16801/17, ФОП Стеценко Л.В. (надалі-скаржник) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з ЖК "Річковик-3" на користь ФОП Стеценко Л.В. суму судового збору, сплаченого за подання даної апеляційної скарги, яка становить 2 400,00 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ФОП Стеценко Л.В. вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевим господарським судом не було досліджено те, чи дійсно відбулися позачергові загальні збори саме 06.03.2017 та, яка саме кількість була присутня на позачергових загальних зборах саме 06.03.2017.

Вказує на те, що суд першої інстанції не досліджувалося питання про те, чи повідомлялися члени кооперативу про проведення позачергових зальних зборів.

Як стверджує заявник апеляційної скарги, місцевий господарський суд не з'ясував відомості про кількість будинків, які входять до складу кооперативу, а також про кількість квартир у цих будинках, а також не встановив чи є особи, які нібито приймали участь у позачергових загальних зборах, членами кооперативу.

Фізична особа-підприємець Стеценко Лариса Володимирівна зазначає, що місцевим господарським судом не було прийнято до уваги те, що позивач за один місяць до закінчення договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.07.2006 не було відшкодовано відповідачу вартості проведених відповідачем щодо влаштування відокремленого виходу та реконструкцію до приміщення, у зв'язку з чим, строк договору оренди, відповідно до його умов, автоматично продовжився на 1 рік.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Стеценко Лариси Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/6801/17 призначено на 15.05.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 розгляд справи № 910/6801/17 на 22.05.2018.

15.05.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (подано після судового засідання) ФОП Стеценко Л.В. надійшла заява про поновлення строку для подання доказів у порядку ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального строку та клопотання про приєдання до матеріалів справи.

В судовому адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених в ній підстав.

Позивач не подав суду відзив на апеляційну скаргу ФОП Стеценко Л.В.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального строку України).

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав.

У судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін, як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським, що 01.07.2006 між Житловим кооперативом "Річковик-3" (надалі-орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності Пантелеєвою Ларисою Володимирівною (надалі- орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення № 1 (надалі - договір оренди).

У подальшому, фізична особа - підприємець Пантелеєва Л.В. змінила прізвище на Стеценко, що підтверджується інформацією, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди, орендодавець здає, а орендар приймає в платне строкове користування нежитлове приміщення з балконом, загальною площею 25 кв.м., розташоване на першому поверсі будинку за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 95-А, та яке знаходиться на балансі орендаря.

Згідно з п. 1.2. договору оренди, приміщення передається орендареві для облаштування перукарні та здійснення підприємницької діяльності.

У п. 1.3 договору оренди сторони домовились, що орендар дозволяє ремонт та реконструкцію нежилого приміщення колясочної під перукарню, з окремим виходом.

При передачі приміщення сторони складають акт приймання-передачі, в якому відображається стан приміщення та орендоване майно. Акт приймання-передачі складається і підписується сторонами в термін, зазначений у п. 2.2 договору, і є підставою для передачі ключів від приміщення (п. 1.4. договору оренди).

Пунктами 2.1 та 2.2. договору оренди визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання. Строк оренди починається з 01 липня 2006 (Дата початку) і закінчується 01 закінчується 01 липня 2007 (дата закінчення).

У п. 2.3. договору оренди сторони визначили, що у випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії договору орендар надсилає орендодавцю повідомлення про його бажання переукласти договір на новий строк, договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах за погодженням орендодавця.

Договір може бути розірваний за узгодженням сторін, закінченням строку, на який його було укладено, або за рішенням суду у випадку невиконання іншою стороною своїх зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених цим договором ( п. 2.4. договору оренди).

Орендар повинен звільнити приміщення у будь-який зручний для нього час та в термін одного місяця з дати повідомлення про дострокове припинення договору. У такому випадку договір вважається припиненим на дату звільнення приміщення орендарем ( п. 2.5. договору оренди).

У п. 5. договору оренди сторони визначили, що протягом строку дії цього договору влаштувати відокремлений вихід до приміщення, отримавши на його влаштування відповідні дозвільні документи.

Відповідно до п. 4.9. договору оренди орендар зобов'язується звільнити приміщення у день закінчення дії договору і вивезти з нього устаткування та інші предмети у стані, який повинен відповідати акту приймання-передачі приміщення з урахуванням амортизації. Факт повернення також підтверджується актом приймання-передачі (повернення) приміщення.

У п. 5. договору оренди сторони передбачили, що у разі припинення дії цього договору орендодавець відшкодовує орендарю вартість проведених орендарем робіт щодо влаштування відокремленого виходу та реконструкції до приміщення згідно кошторису на проведення цих робіт, на протязі місяця до закінчення договору № 1 оренди ( від 01.07.06) в іншому випадку оренда приміщення продовжується автоматично на 1 рік.

На виконання умов укладеного договору ЖК "Річковик-3" передало, а ФОП Стеценко Л.В. прийняла приміщення площею 25 кв.м., розташоване у будинку за адресою: м. Київ, вул. В. Маяковського, 95-а, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.07.2006 ( а.с. 88).

19.05.2017 позивач листом № 01-юр повідомив відповідача про те, що строк дії договору оренди № 1 від 01.07.2006, який неодноразово пролонгувався у відповідності до п. 2.3 договору, закінчується 01.07.2017. Також, у цьому листі просив відповідача у 7-денний термін з дня його отримання звільнити орендоване приміщення за актом приймання-передачі. У подальшому аналогічна вимога була повторно направлена листом позивача № 02-юр від 19.06.2017.

Вказаний лист позивача залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

10.07.2017 ЖК "Річковик-3" направило на адресу відповідача окрему вимогу № 03-юр, якою зобов'язав відповідача звільнити орендоване приміщення в семиденний строк з дня отримання вказаної вимоги.

Однак, ця вимога також була залишена ФОП Стеценко Л.В. без відповіді та задоволення.

Фізична особа-підприємець Стеценко Л.В. своїх зобов'язань за договором оренди № 1 від 01.07.2006 щодо звільнення орендованого приміщення у зв'язку з припиненням дії договору оренди не виконала, орендоване приміщення за актом приймання-передачі не повернула.

Вказане й стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з нормами частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Нормами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 цього Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що ФОП Стеценко Л.В., як орендодавець не зверталась до позивача (орендодавця) із заявою про своє бажання переукласти договір на новий строк у відповідності до п. 2.3 договору.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач заперечував щодо продовження строку дії спірного договору оренди, що підтверджується, листом № 01-юр позивача від 19.05.2017, в якому останній повідомив відповідача, що строк дії договору оренди приміщення № 1 від 01.07.2006 закінчується 01.07.2017, а тому просив звільнити об'єкт оренди та передати його за актом приймання-передачі позивачу.

Таким чином, колегія судів приходить до висновку, що орендодавець завчасно, до закінчення дії договору оренди № 1 від 01.07.2006 повідомив орендаря про неможливість продовження дії вказаного договору після закінчення строку, на який він укладався, тобто орендодавець фактично заперечив проти продовження дії договору.

Отже, враховуючи приписи закону і умови договору та зважаючи на той факт, що відповідач до орендодавця не звертався із проханням продовжити (переукласти) договір відповідно до п. 2.3. договору оренди, а зі свого боку позивач - направив ФОП Стеценко Л.В. лист № 01-юр від 19.05.2017 про припинення дії договору оренди і орендар був належним чином про це повідомлений, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір оренди № 1 від 01.07.2006 є припиненим з 01.07.2017.

Щодо позовних вимог ЖК "Річковик-3" в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Маяковського, 95-а, та передати його по акту прийому-передачі ЖК "Річковик-3", колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.5 договору оренди передбачено, що орендар повинен звільнити приміщення у будь-який зручний для нього час в термін одного місяця з дати повідомлення про дострокове припинення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт припинення між сторонами договірних правовідносин щодо використання спірного приміщення, і відсутні докази повернення відповідачем даного майна, відповідно до умов п. 4.9. договору оренди (акт приймання-передачі), використання наразі відповідачем спірного приміщення є неправомірним та таким, що порушує права позивача. У зв'язку з цим позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом були прийняті до матеріалів справи надані позивачем докази, а саме-протокол позачергових зборів № 1 від 06.03.2017(з додатками), та використання їх під час розгляду справи у якості доказів, які на думку відповідача були подані позивачем невчасно, без направлення іншим учасникам справи та без належного оформлення, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що протокол № 1 від 06.03.2017з додатками був поданий представником позивача 23.01.2018 після переходу судом до розгляду справи за правилами, визначеними новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності 15.12.2017, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін згідно з ухвалою суду від 22.01.2018.

Цією ж ухвалою було надано сторонам строк для реалізації всіх своїх процесуальних прав та добросовісного виконання своїх обов'язків, передбачених законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи (для подання відповіді на відзив, заперечень до відповіді на відзив, для направленням їх копій усім учасникам справи).

Крім того, вищевказаною ухвалою сторонам був встановлений строк до 15.02.2018 (відповідно до ст. 113 ГПК України) для подачі ними будь-яких заяв, пояснень, письмових доказів, тощо.

Так, статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач своїм правом скористався та у визначені судом строки подав додаткові докази (протокол позачергових зборів членів кооперативу та мешканців будинку 95-а по вул. В. Маяковського № 1 від 06.03.2017), до якого у подальшому долучив підтвердження направлення цього доказу відповідачу (оригінал поштової квитанції та опису вкладення про направлення поштового відправлення).

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, та вбачається з матеріалів справи, що питання щодо поновлення строку для подання доказів позивачем було вирішено місцевим господарським судом у судовому засіданні 19.02.2018 до початку розгляду справи по суті, про що у журналі судового засідання міститься протокольна ухвала, якою було поновлено строк для надання доказів (зокрема і відповідачу) та залучено до матеріалів справи його докази.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що сторонам були забезпечені рівні можливості та права, виходячи з принципів господарського судочинства таких, як: рівність перед законом і судом, принцип диспозитивності.

Твердження скаржника про автоматичне продовження договору оренди на підставі п. 5.8 договору, відповідно до якого орендодавець відшкодовує орендарю вартість проведених орендарем робіт щодо влаштування відокремленого виходу та реконструкції до приміщення згідно кошторису на проведення цих робіт, на протязі місяця до закінчення договору оренди, в іншому випадку оренда приміщення продовжується автоматично на 1 рік, правомірно були не прийнятті місцевим господарським судом, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Зі змісту вказаного пункту не вбачається можливість автоматичного продовження договору. Указаний пункт лише містить зобов'язання орендодавця відшкодувати орендарю вартість проведених робіт щодо облаштування відокремленого виходу та реконструкції до приміщення об'єкту оренди. Зазначений пункт міститься в розділі договору, який регулює обов'язки орендодавця, а не строк дії договору чи підстави його поновлення.

Отже, відповідач на свій розсуд трактує вказаний пункт як підставу для продовження дії договору.

Крім того, пунктом 4.5 договору оренди орендар зобов'язується протягом строку дії договору влаштувати відокремлений вихід приміщення, отримавши на його влаштування відповідні дозвільні документи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником відповідача, відокремленого входу у приміщення, яке знаходиться в оренді протягом дії договору так і не облаштовано, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди.

При цьому, зі змісту п. 5.8 договору оренди вбачається, що відшкодування вартості проведених робіт з облаштування приміщення можливе лише за умови фактичного припинення договору оренди, водночас, відповідач цього факту (припинення дії договору з 01.07.2017 ) не визнає.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення порядку скликання та проведення позачергових зальних зборів членів ЖК Річковик-3 , яке мали місце 06.03.2017, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки предметом даного спору є зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Маяковського, 95-а, та передати його по акту прийому-передачі позивачу, а не спір про визнання недійсним/дійсним рішення позачергових зальних зборів членів ЖК кооператив Річковик -3 від 06.03.2017, яке оформлене протоколом -1.

Крім того, матеріали не містять, а відповідачем не надано доказів визнання недійсним рішення позачергових зальних зборів членів ЖК Річковик -3 від 06.03.2017, оформленого протоколом № 1, на якому членами ЖК Річковик -3 вирішено позбавити прав оренди орендаря ФОП Пантелєєвої Л. (Стеценко Л.В.), а тому посилання заявника апеляційної скарги на порушення порядку та проведення позачергових зальних зборів членів ЖК Річковик -3 , без надання відповідних доказів визнання недійсним такого рішення в судовому є безпідставними та неспроможними.

Також, відповідачем не надано та матеріли справи не містять доказів сплати за користування нежитловим приміщенням на дату подання позову.

Крім того, скаржником до суду апеляційної інстанції було подано додаткові документи проте, судом апеляційної не приймаються до уваги додаткові документи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що подані скаржником докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Також, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Стеценко Лариси Володимирівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/16801/17 залишити без змін.

2. Справу № 910/16801/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 24.05.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв