Постанова

від 21.05.2018 по справі 466/864/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/3161/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова (головуючий суддя Донченко Ю.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 10 год 38 хв 13 березня 2018 року, повне судове рішення складено 19 березня 2018 року, у справі №466/864/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06.02.2018 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області ОСОБА_4 про закриття справи від 13.12.2017 №752-ДК/0277По/08/01/-17.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 13 березня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що начальник Управління контролю за використання охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області ОСОБА_4 при винесенні постанови про закриття провадження №752-ДК/0277По/08/01/-17 від 13 грудня 2017 року діяла в межах наданих повноважень та у відповідності із законом. При цьому, твердження позивача в частині необхідності застосування відповідачем при проведенні перевірки норм Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , на переконання суду першої інстанції, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вказаний ОСОБА_4 не поширюється на такі правовідносини. Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено письмовими доказами, а саме: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки ДК/827/17П/09/01/-17 від 04.12.2017, актом обстеження земельної ділянки №752-ДК/344/АО/10/01/-17 від 12.12.2017, актом обстеження земельної ділянки №752-ДК/345/АО/10/01/-17 від 12.12.2017, №752-ДК/346/АО/10/01/-17 від 12.12.2017, що Приватне підприємство Скоринка плюс використовує 0,6380 га земельної ділянки без правовстановлюючих документів на землекористування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 13.03.2018 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при здійсненні державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідач повинен був дотриматися вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Скаржник вказує, що до 31.12.2017 зазначеним законом встановлювався мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Також зазначає, що посилання відповідача на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 27.11.2017 у справі №464/7797/17, як на підставу проведення позапланової перевірки, вважає неправомірним в силу передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності підстав для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель. Крім того, скаржник вказує, що судом першої інстанції не враховано, що у документах є розбіжність у загальній площі земельної ділянки, яку використовує ПП Скоринка плюс , що у свою чергу не могло слугувати для проведення державним інспектором правильного розрахунку визначення розміру самовільно зайнятих земельних ділянок. Вказує, що діяльність ПП Скоринка плюс здійснюється на підставі Договору від 01.04.2011 №130 про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає частково.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, на виконання ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 27.11.2017 Державними інспекторами-головними спеціалістами відділу контролю за використанням та охороною земель у Золочівському, Миколаївському, Перемишлянському, Пустомитівському районах та м. Львові Управління контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_5 та ОСОБА_6 04.12.2017 проведено обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 4610136800:07:001:0017 та 4610136800:07:001:0019 та земель м. Львова між ними.

За результатами проведеного обстеження складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №752-ДК/827/17П/09/01/-17 відповідно до якого вказані земельні ділянки використовуються (частково) як одне ціле, під розміщення автостоянки. Земельна ділянки огороджена сіткою, має заїзд (брама). Встановлено об'єкт малою архітектурної форми, в якому знаходиться охорона. Діяльність на території автостоянки здійснює підприємство Скоринка плюс . Орієнтовна площа земельної ділянки, яку використовує ПП Скоринка плюс становить 1,2000 га. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, чим порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України та статті 53-1 КУпАП. ПП Скоринка плюс пред'явлено договір №130П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів від 01.04.2011 з Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (а.с.17).

В подальшому 12.12.2017 Державними інспекторами-головними спеціалістами відділу контролю за використанням та охороною земель у Золочівському, Миколаївському, Перемишлянському, Пустомитівському районах та м. Львові Управління контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складено акти обстеження земельної ділянки №752-ДК/344/АО/10/01/-17, №752-ДК/345/АО/10/01/-17, №752-ДК/346/АО/10/01/-17, відповідно до яких за результатами обстеження земельних ділянок кадастровий номер 4610136800:07:001:0019 площею 0,2563 га, кадастровий номер 4610136800:07:001:0017 площею 0,1620 га та земельної ділянки площею 0,2197 га встановлено, що такі використовуються під розміщення автостоянки ПП Скоринка плюс , правовстановлюючі документи відсутні, чим порушено статті 125, 126 Земельного кодексу України та ст.53-1 КУпАП (а.с.15-17).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 13.12.2017 №752-ДК/0310П/07/01/-17 при перевірці дотримання вимог земельного законодавства шляхом проведення перевірки щодо законності використання земельних ділянок під облаштування автостоянки у м.Львові по вул.Скрипника - проспект Червоної Калини встановлено, що 04.12.2017 ПП Скоринка плюс в особі керівника ОСОБА_3 здійснено самовільне зайняття частини земельних ділянок з кадастровими номерами 4610136800:07:001:0017, 4610136800:07:001:0019 та земель міста Львова між ними на загальній площі 0,6380 га без правовстановлюючих документів на землекористування, що є порушенням статті 125, 126, 211 Земельного кодексу України, відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст.53-1 КУпАП.

Відповідно до зазначених в протоколі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, директор ПП Скоринка плюс ОСОБА_3 з вказаним протоколом не згідний, так як у 2001 році Львівською міською радою надано договір оренди і відведено земельну ділянку в постійне користування строком на 5 років, який продовжено.

13.12.2017 начальником Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області ОСОБА_4 за результатом розгляду протоколу від 13.12.2017 №752-ДК/0310П/07/01/-17, винесено Постанову про закриття справи №752-ДК/0277ПО/08/01/-17, згідно з якою встановлено, що директор ПП Скоринка плюс ОСОБА_3 допустив самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 0,6380 га за адресою: м.Львів, вул.Скоринка-пр.Червоної Калини, а саме здійснено влаштування автостоянки на земельній ділянці загальною площею 0,6380 га на землях житлової та громадської забудови та землях рекреаційного призначення за відсутності правовстановлюючих документів на землекористування, а саме відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про передачу її у власність або надання у користування, оренду, тобто вищезгадана земельна ділянка самовільно зайнята, чим порушені вимог статей 93, 124, 125, 126 Земельного кодексу України. При розгляді справи зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за який передбачено ч.1 ст.197-1 Кримінального кодексу України, а тому постановлено справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив директор Скоринка плюс ОСОБА_3 закрити, матеріали справи передати в Львівську місцеву прокуратуру №1 Львівської області (а.с.18).

Вважаючи вказану постанову протиправною, ОСОБА_3 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Статтею 187 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - ЗК України) встановлено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з ст.188 ЗК України та ч.1 ст.5 Закону №963-IV встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 №963-IV (далі - ОСОБА_4 №963-IV) державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

За приписами статей 244, 255 КУпАП особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, є громадський інспектор сільського господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади ліквідовано Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади та реалізує державну політику, зокрема, у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

Згідно з Положенням про Управління Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з питань контролю за використанням та охороною земель, затверджене Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05.01.2017 №2, Управління Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з питань контролю за використанням та охороною земель є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Посадові особи Управління в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель, розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Статтею 10 Закону №963-IV встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, з урахуванням змін, які відбулися в чинному законодавстві в частині визначення державного органу, до повноважень якого віднесено здійснення нагляду (контролю) за використанням земель усіх категорій та форм власності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що контроль за дотриманням вимог земельного законодавства є прямим обов'язком відповідача, однією з законодавчо встановлених форм здійснення такого контролю є проведення перевірок земельних ділянок, за результатом проведення яких посадові особи відповідача в межах законодавчо наданих повноважень мають право складати, зокрема, акти перевірок, протоколи перевірок та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення.

Статтею 1 Закону №963-IV визначено поняття самовільне зайняття земельної ділянки як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, згідно з ст.197-1 Кримінального кодексу України самовільне зайняття земельної ділянки це діяння, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Згідно з приміткою до вказаної статті шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, визначення розміру шкоди є підставою кваліфікації вчинених правопорушень або як злочину, або як адміністративного правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963, затверджено ОСОБА_5 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок, зокрема, самовільного зайняття земельних ділянок.

Згідно з п.7 вказаної ОСОБА_5 розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок проводиться Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року №1619.

Як встановлено з листа ДП Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (ДП Львівський інститут землеустрою ) від 05.12.2017 №795 на прохання Львівської місцевої прокуратури 04.12.2017 ДП Львівський інститут землеустрою забезпечив присутність спеціаліста для проведення огляду земельної ділянки під облаштовану автостоянку по вул.Скрипника у м.Львові. По суті поставлених вимог при огляді виникла необхідність в горизонтальному зніманні території земельної ділянки, яка використовується під облаштовану автостоянку. Роботи виконувались за допомогою електронного тахометра Sokkia SET 530 RK3-33T, обробка матеріалів геодезичних вишуків та обрахунок площі земельної ділянки при допомозі спеціалізованого програмного забезпечення Digitals, а також для встановлення перетинів з земельними ділянками за кадастровими номерами: 4610136800:07:001:0017, 4610136800:07:001:0019 використані їхні обмінні файли формату XML. За результатами виконаних робіт встановлено, що загальна площа обстежуваної земельної ділянки становить 0,7990 га, перетин з земельною ділянкою з кадастровим номерами відповідно 4610136800:07:001:0017 - 0,1620 га, 4610136800:07:001:0019 - 0,2564 га, землями м.Львова - 0,3807 га.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача надано пояснення, що відповідачем здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки виходячи з ОСОБА_5 та встановленої площі самовільно зайнятої земельної ділянки, та визначено розмір такої шкоди, який у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, про що надано суду апеляційної інстанції відповідні розрахунки.

Вказані розрахунки позивачем в судовому порядку не оскаржувались, оскільки про такі, як зазначив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, йому не було відомо.

Відповідно до ст.253 КУпАП якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

Згідно з ч.2 ст.284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при передачі матеріалів на розгляд прокурору, органу досудового розслідування.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, предмет позову суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що начальник управління контролю за використання охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області ОСОБА_4 наділена законодавчими повноваженнями приймати Постанову про закриття провадження №752-ДК/0277По/08/01/-17 від 13 грудня 2017 року.

Щодо вимог апеляційної скарги то слід зауважити, що суд розглядає справу на підставі поданої позовної заяви і не може вийти за межі її вимог, що в адміністративному судочинстві є дотриманням принципу диспозитивності, тоді як до предмета доказування у даній справі не входить правомірність та підставність як проведення перевірки, так і результати її проведення. Не можуть бути взяті до уваги судом і покликання скаржника на неправильність визначення розмірів самовільно зайнятої земельної ділянки, а також не з'ясування відповідачем чи мало місце правопорушення та чи винна особа в його вчиненні.

Щодо надання судом першої інстанції правової оцінки договору № 130 П/Т від 01.04.2011 та додаткових договорів, якими продовжувався термін дії основного договору та встановлювався розмір щомісячних авансових внесків, а також висновків в частині використання ПП Скоринка плюс 0,6380 га земельної ділянки без правовстановлюючих документів на землекористування, то на переконання суду апеляційної інстанції, з врахуванням закріпленого ст.73 КАС України розуміння предмету доказування, такі не входять до предмета доказування у даній справі, оскільки предметом спору у цій справі є повноваження відповідача щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а не питання притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід змінити з вищевикладених мотивів.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 317, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2018 року у справі №466/864/18 змінити з вищевикладених мотивів.

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2018 року у справі №466/864/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_7 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 24.05.2018.