Постанова

від 21.05.2018 по справі 822/3783/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3783/17

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

21 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року (м. Хмельницький, 21 лютого року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення при перерахунку пенсії з 01 жовтня 2017 року індивідуального коефіцієнту стажу роботи позивачу, який враховується для розрахунку пенсії, з 0,47475 до 0,35167 за рахунок зменшення оцінки страхового стажу та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 жовтня 2017 року з урахуванням коефіцієнту страхового стажу роботи, який враховується для розрахунку пенсії в розмірі 0,47475, визначеного із застосуванням оцінки страхового стажу 1,35%.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти рішення, яким задовольнити позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач перебуває на обліку у Віньковецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області та отримує пенсію за віком з 19 жовтня 2009 року, що призначена згідно із ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка була чинною до 01 жовтня 2017 року та передбачала, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

У зв'язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01 жовтня 2017 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

29 листопада 2017 року не погоджуючись із тим, що відповідач під час перерахунку пенсії застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, позивач звернувся до Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із запитом щодо здійсненого перерахунку пенсії позивачу з 01 жовтня 2017 року та просив повідомити про розмір величини оцінки одного року страхового стажу, який було враховано пенсійним органом при визначені індивідуального коефіцієнта страхового стажу під час перерахунку пенсії.

01 грудня 2017 року відповідач надав позивачу копію розрахунку щодо здійсненого перерахунку пенсії з 01 жовтня 2017 року та листом № 7547 від 01 грудня 2017 року повідомив, що відповідно до розділу XV пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсії призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст. 10 Закону № 1058-IV вказано, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений ст. 25 Закону №1058 та передбачає, що при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 1058 в редакції Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 №107-V1, яка діяла з 01.01.2008р., було передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %.

При цьому, положеннями ч. 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Відповідно до ч. 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія була призначена позивачу відповідно до положень Закону № 1058-IV до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв'язку з чим у відповідності до вище вказаних положень підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з врахуванням ч. 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Колегія суддів зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 року визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.

Необхідно зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн..

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні Великода проти України від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі Кйартан Асмудсон проти Ісландії

Згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до правової позиції Конституційного ОСОБА_1 України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також відповідно до правової позиції Конституційного ОСОБА_1 України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.

Колегія суддів зауважує, що розмір пенсії позивача після перерахунку є збільшеним, тому посилання позивача на звуження змісту та обсягу його права є необгрунтованим.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими і сама скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена 21 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4