Ухвала

від 07.05.2018 по справі 826/13576/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 травня 2018 року

Київ

справа №826/13576/17

адміністративне провадження №К/9901/49119/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018 у справі №826/13576/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українське промислове товариство до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українське промислове товариство у жовтні 2017 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 01.02.2018 позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.04.2018 повернув апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2018 апелянту.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві 25.04.2018 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що тимчасова відсутність коштів на рахунках відповідача через блокування рахунків є наслідком невиконання ухвали про залишення апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2018 без руху та ухвали про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини другої статті 55 Конституції України, статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018, судом з'ясовано такі обставини.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 01.02.2017 позовні вимоги задовольнив.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції разом із клопотанням про відстрочення або звільнення від сплати судового збору.

Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 14.03.2018 про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення та звільнення від сплати судового збору, а також про залишення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) щодо надання документу про сплату судового збору зі встановленням п'ятнадцятиденного строку з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору.

У межах встановленого ухвалою від 14.03.2018 строку Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, де зазначила, що податковий орган потребує більше часу для виконання вимог щодо сплати судового збору.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.04.2018 клопотання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнив та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.

Вказану ухвалу скаржником отримано 06.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем повторно подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків, яке мотивоване тим, що проведення платежів призупинено, на підтвердження надано копію довідки про блокування рахунків скаржника.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.04.2018 відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків. Цією ж ухвалою, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням ухвали про продовження строку для усунення недоліків, у встановлений строк, який закінчився 11.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) з урахуванням положень статті 169 цього Кодексу.

У зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та ухвали про продовження строку для усунення недоліків у встановлений строк, який закінчився 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.04.2018 повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) з урахуванням положень статті 169 цього Кодексу.

Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Зі змісту положень частини першої статті 169, частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що невиконання вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема щодо надання документу про сплату судового збору, при зверненні з апеляційною скаргою є підставою для постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання особі, яка подає апеляційну скаргу, усунути вказані недоліки. Така ухвала повинна містити інформацію щодо недоліків апеляційної скарги, способу їх усунення і встановлювати строк, достатній для вчинення відповідних процесуальних дій, який може бути продовжено у відповідності до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії).

Враховуючи викладене, суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду, зокрема з апеляційною скаргою, виконання обов'язку щодо усунення недоліків апеляційної скарги, в тому числі щодо сплати судового збору, на певний строк, у разі наявності в такої особи об'єктивних перешкод для своєчасного вчинення таких дій.

При цьому суд, вирішуючи питання про продовження процесуального строку, повинен врахувати обставини, які б вказували на реальну можливість виконання процесуального обов'язку з усунення недоліків.

Зі змісту положень частини першої статті 169, частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яка набрала законної сили, є безумовною підставою для повернення такої апеляційної скарги.

Як зазначено вище, відповідач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не виконав вимоги до апеляційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції було залишення апеляційну скаргу без руху та встановлено скаржнику достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

При цьому, скаржник звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку на усунення недоліків, у зв'язку із блокуванням рахунків.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися підставою для продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для висновку про неправомірність повернення судом апеляційної інстанції податковому органу апеляційної скарги, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судових рішень не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Зі змісту положень Закону України "Про судовий збір", Кодексу адміністративного судочинства України надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини другої статті 333, пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018 у справі №826/13576/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українське промислове товариство до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк