Ухвала

від 24.05.2018 по справі 344/6144/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/6144/18

Провадження № 11-сс/779/178/2018

Категорія ст. 170 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

представника ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою накласти арешт на приміщення готелю «Прикарпатський», загальною площею 2697,2 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , номер об`єкта РПВН 15995216 та забороняти вчиняти дії щодо його відчуження.

Обґрунтовує такі вимоги встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Вказує, що вручено повідомлення про підозру приватному нотаріусу ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України. Зазначає узагальнюючий зміст пояснень потерпілої ОСОБА_10 . Посилається на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України 25 липня 2017 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні нерухоме майно - приміщення готелю «Прикарпатський». Наголошує, що збереження речових доказів виступає важливою гарантією забезпечення публічних та приватних інтересів у кримінальному провадженні. Вважає, що суд першої інстанції під час вирішення клопотання не взяв до уваги те, що готель «Прикарпатський» є об`єктом кримінально-протиправних дій і набутий ТзОВ «Целестія» кримінально-протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а обмежився наявністю постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2018 року, якою скасовано рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2017 року та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_10 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ТзОВ «Целестія», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу готель «Прикарпатський». Вказує, що рішення про накладення арешту на предмет злочинного посягання приймається як захід забезпечення кримінального провадження, що передбачено п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України, з метою недопущення відчуження чи пошкодження майна і недопустимості втрати його як речового доказу в подальшому. За таких обставин, вважає ухвалу слідчого судді незаконною з підстав невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а саме за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про арешт на приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2697,2 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , номер об`єкта РПВН 15995216 та заборону вчиняти дії щодо його відчуження.

При прийнятті рішення слідчий суддя виходив зі змісту ч. 1 ст. 170 КПК України, ч. 2 ст. 170 КПК України, ч. 3 ст. 170 КПК України, ч. ч. 1, 2 ст. 98 КПК України. Послався на те, що згідно з постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2018 року розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ТзОВ «Целестія», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за апеляційними скаргами представника ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТзОВ «Целестія» на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, яким рішення Калуського міськрайонного суду від 27 грудня 2017 року скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_10 до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТзОВ «Целестія», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено. Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що підстав для задоволення даного клопотання немає.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, та пояснив, що дійсно в провадженні органу досудового розслідування знаходиться кримінальному провадженні № 12017090170000940 від 27 червня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 382, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365-2 КК України, з приводу незаконних дій посадових осіб виконавчої служи, приватного нотаріуса та працівників банку щодо нерухомого майна;

- представника ТзОВ «Целестія» ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її безпідставною, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017090170000940 від 27 червня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 382, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів клопотання слідчого, органом досудового розслідування установлено, що 05 листопада 2006 року між «ПриватБанком», та ОСОБА_10 укладено кредитний договір № LOK-КС-036 про позику грошових коштів, а з метою його забезпечення з вказаним банком укладено договір іпотеки про передачу в заставу банку приміщення готелю «Прикарпатський», що в АДРЕСА_1 .

У зв`язку з частковим невиконанням ОСОБА_10 умов кредитного договору, Калуським міськрайонним судом за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» 09 серпня 2016 року по справі № 345/1262/16-ц винесено заочне рішення, яке переглянуто в апеляційному порядку і 09 листопада 2016 року Апеляційним судом Івано-Франківської області постановлено нове рішення про надання права продажу ПАТ КБ «Приватбанк» предмету іпотеки із застосуванням процедури продажу згідно ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», що дає право першочергового викупу власнику.

В свою чергу, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , зловживаючи повноваженнями особи, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, діючи всупереч рішенню Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2016 року про порядок стягнення предмету іпотеки - приміщень готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ПАТ КБ «Приватбанк», що знаходиться в м. Калуші по вул. Підвальна, 9, діючи умисно, не взявши до уваги фактичні обставини, що унеможливлювали посвідчення ним договору купівлі-продажу указаного приміщення, посвідчив такий договір.

Так, приватний нотаріус ОСОБА_9 , діючи в інтересах ТзОВ «Целестія», умисно зазначив у договорі неправдиву інформацію про земельну ділянку, на якій розташовано приміщення готелю, вказавши, що вона належить Калуській міській раді, хоча володів витягом з Державного реєстру речових прав на майно, де зазначено що власником земельної ділянки є ОСОБА_10 . Також, ОСОБА_9 не пересвідчився, що ОСОБА_10 , як особа, яка має зареєстровані в установленому законодавством порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, не відмовлялась одержати від банку повідомлення про намір продати предмет іпотеки та від свого першочергового права на його викуп, тим самим порушив п. 2.11. глави 2 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Продовжуючи свої протиправні дії, приватний нотаріус ОСОБА_9 під час складання та посвідчення договору купівлі-продажу приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » взяв до уваги звіт про ринкову оцінку вартості нерухомого майна готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка становить 5 272 507 грн., який складено для реєстрації права власності за кредитором з метою звернення стягнення на предмет іпотеки, а не для цілей оподаткування та його купівлі-продажу і відповідно не встановив, що такий звіт до єдиної бази даних звітів про оцінку не внесено.

Як результат, 19 червня 2017 року приватний нотаріус ОСОБА_9 посвідчив договір купівлі-продажу приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ціною 5 272 507 грн., що на 33 470 302,9 грн. менше ринкової вартості об`єкта на час його продажу, тим самим спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_10 .

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, про те, що він підозрюється у зловживанні своїми повноваженнями нотаріуса, з метою отримання неправомірної вигоди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Слідчий, керуючись відповідними нормами кримінального процесуального кодексу України, просить накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Дійсно, постановою слідчого СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_11 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні об`єкт - готель «Прикарпатський», загальною площею 2697,2 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить ТзОВ «Целестія», код ЄДРПОУ 40720884, що розташоване в м. Києві по вул. О. Гончара, 60.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, крім іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів.

За переконанням суду апеляційної інстанції, прокурором не доведена необхідність накладення арешту на приміщення готелю «Прикарпатський», загальною площею 2697,2 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , номер об`єкта РПВН 15995216

Наведені прокурором обставини у своїй сукупності не є достатніми, щоб вважати дане майно таким, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК України.

При цьому, жодних доказів чи переконливих мотивів існування обставини, які вказують, що незастосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, немає.

Суд апеляційної інстанції враховує, що суспільний інтерес розслідування та встановлення істотних обставин у кримінальному провадженні переважає приватний інтерес особи щодо тимчасового позбавлення володіти належним їй майном.

Разом з тим, прокурором не доведено, що ТзОВ «Целестія», яке є власником майна, на яке прокурор просить накласти арешт, є стороною даного кримінального провадження, оскільки зміст клопотання та долучених до нього документів, попередня кримінально-правова кваліфікація, не дозволяють дійти до висновку, що нерухоме майно ТзОВ «Целестія» набуте ним кримінально-протиправним шляхом або отримано юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується зі змістом постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ТзОВ «Целестія», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за апеляційними скаргами представника ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТзОВ «Целестія» на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, яким рішення Калуського міськрайонного суду від 27 грудня 2017 року скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_10 до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТзОВ «Целестія», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовлено.

Таким чином, вказане рішення, яке набуло законної сили в день його прийняття, підтверджує правомірність набуття ТзОВ «Целестія» права власності на спірне нерухоме майно та спростовує твердження прокурора про набуття такого кримінально-протиправним шляхом або отримання юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з слідчим суддею суду першої інстанції та вважає, що арешт даного майна у кримінальному провадженні не є виправданим, оскільки не впливає на забезпечення всебічності, повноти та об`єктивності дослідження усіх обставин кримінальних правопорушень та не перешкоджає досягненню цілей кримінального провадження.

Зміст матеріалів клопотання та пояснення прокурора в судовому засіданні апеляційного суду не дають підстав для обґрунтованого висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, врахував правову підставу для накладення арешту, наслідки арешту майна для інших осіб, перевірив розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності і необґрунтованості ухвали слідчого судді, є непереконливими.

При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя правильно у відповідності до ч. 1 ст. 173 КПК України відмовив задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки прокурором не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а тому в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 170, 172, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя ОСОБА_3