Рішення

від 17.05.2018 по справі 522/23197/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/397/18

Справа № 522/23197/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Шевчик В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 11.12.2017 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за Договором позики від 17.01.2017 року у розмірі 500 000 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 17.01.2017 року між ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 500 000 грн.. Проте, до теперішнього часу позичена сума коштів не була повернута позивачу, відповідач уникає будь-яке спілкування та добровільно свої зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим змушений був звернутись до суду з дійсним позовом.

Ухвалою суду від 22.12.2017 року провадження у справі було відкрито.

Ухвалою суду від 09.02.2018 року було закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з'явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява, згідно якої просив справу розглядати за його відсутності та задовольнити позов. Також, 01.03.2018 року надійшла до суду заява від відповідача про визнання позову, згідно якої не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 січня 2017 року між позивачем та відповідачем, ОСОБА_2. Було укладено договір позики, згідно якого позивач надав відповідача позику у сумі 500 000 грн..

Згідно п.3.1 договору, строк позики становить шість місяців з моменту отримання позичальником грошових коштів (суми позики).

Проте, до теперішнього часу позичені кошти відповідач не повернув ОСОБА_1. Доказів щодо продовження строку повернення позики суду не надано.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином.(ст.599 ЦК України)

Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.3 вказаної статті, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд вбачає, що не сплачуючи заборгованість Відповідач порушує вимоги діючого законодавства України, а саме: ст. 526 ЦК України , яка передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства; ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. ст. 629 ЦК України , згідно якої, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за договором позики від 17.01.2017 року у розмірі 500 000 грн..

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5000, 00 грн. (згідно квитанції №ПН1426 від 13.11.2017 року), а тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача вказаних судових витрат.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст.. 10, 11, 526, 530, 536, 612, 625, 640, 1046 - 1047, 1050 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 76, 81, 95, 133, 141, 206, 209, ч.1 ст. 223, 241, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Платова, буд. 2-А, гуртожиток) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, 68600, Одеська область, Ізмаїльський район, село Озерне вул. Лиманська, буд. 61) заборгованість за договором позики від 17.01.2017 року в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Платова, буд. 2-А, гуртожиток) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, 68600, Одеська область, Ізмаїльський район, село Озерне вул. Лиманська, буд. 61) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено 24.05.2018 року.

Суддя Л.В. Домусчі