Постанова

від 14.05.2018 по справі 388/2151/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 травня 2018 року

м. Київ

справа № 388/2151/15-ц

провадження № 61-8992св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - селянське фермерське господарство Павел ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу селянського фермерського господарства Павел на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2016 року у складі судді Бойка П. М. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 8 червня 2016 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суржика М. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до селянського фермерського господарства Павел (далі - СФГ Павел ) про стягнення невиплаченої орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 9,1724 га, розташованої на території Пишненської сільської ради Долинського району.

25 жовтня 2009 року позивач уклала з відповідачем договір оренди землі, зареєстрований 25 листопада 2011 року, за умовами якого орендна плата вноситься орендарем один раз на рік у формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на момент укладення договору становила 2 966,10 грн.

На порушення умов договору оренди, відповідач не сплатив їй орендну плату за весь час користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 32 917,29 грн.

На неодноразові вимоги сплатити орендну плату відповідач не реагує.

Просила стягнути на її користь орендну плату за 2010-2015 роки в сумі 32 917,29 грн та розірвати договір оренди, укладений між СФГ Павел та нею. Стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з СФГ Павел на користь ОСОБА_4 орендну плату в межах строку позовної давності за 2013-2015 роки включно в сумі 19 849,68 грн та судові витрати в сумі 974,40 грн.

Розірвано договір оренди землі від 25 жовтні 2009 року, укладений між ОСОБА_4 та СФГ Павел , що був зареєстрований 25 листопада 2011 року у відділі Держкомзему у Долинському районі за № 352190004000715.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач систематично не виконував свої зобов'язання із сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди. Факт наявності заборгованості відповідачем не оспорюється, а тому позовні вимоги про стягнення орендної плати підлягають задоволенню в межах строку позовної давності, про який заявлено відповідачем.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 8 червня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, доводи відповідача щодо відсутності заборгованості з орендної плати не знайшли свого підтвердження.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, СФГ Павел просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довела наявності заборгованості з орендної плати та не надала доказів того, що орендодавець вимагав від орендаря сплати орендної плати. Позивач не довела того, що вона була позбавлена права вимог щодо отримання орендної плати та нею пропущено строк позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

13 лютого 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд встановив, що позивач є власником земельної ділянки площею 9,1724 га, яка знаходиться на території Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

10 лютого 2005 року між ОСОБА_4 та СФГ Павел укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років зі сплатою орендної плати в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на час підписання договору становила 80 647,00 грн.

25 жовтня 2009 року сторони уклали договір оренди цієї земельної ділянки строком на 49 років зі сплатою орендарем орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на час підписання договору становила 98 870,00 грн.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що переглядається щорічно. Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня в розмірі 0,02 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Договір оренди зареєстровано 25 листопада 2011 року.

Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6‑ 977цс16.

Встановивши, що відповідач систематично не сплачував орендну плату, суди попередніх інстанцій, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати в межах строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не довів наявності заборгованості з орендної плати не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності такої заборгованості та не надав доказів сплати.

Доводи скарги про те, що орендодавець не звертався до орендаря та не вимагав сплати орендної плати, а також про те, що вона не довела, що була позбавлена права вимог щодо отримання орендної плати є необґрунтованими, оскільки сплата орендної плати це обов'язок орендаря, передбачений умовами договору оренди.

Доводи відповідача про те, що позивач пропустила строк позовної давності враховано судами під час ухвалення судових рішень та стягнуто заборгованість з орендної плати в межах строку позовної давності.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу селянського фермерського господарства Павел залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 8 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. С. Висоцька С. П. Штелик