Постанова

від 22.05.2018 по справі 183/3887/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3386/18 Справа № 183/3887/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 69

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року про забезпечення позову

по цивільній справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_1» до Миколаївської сільської ради Новомосковського району, Новомосковської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ).

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» , справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2017 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява позивача про забезпечення позову у справі (уточнена 27.09.2017р.), у відповідності до якої позивач просив застосувати заходи забезпечення позову, шляхом заборони державі Україна, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії пов'язані з розпорядженням (користуванням, володінням) земельною ділянкою площею 14 га, кадастровий номер: 1223284000:03:401:0001, що розташована на території Миколаївської сільської ради, наданої для ведення фермерського господарства, а також надання (затвердження) дозвільних документів будь-яким особам на виготовлення будь-якої землевпорядної документації відносно зазначеної земельної ділянки, до набрання чинності рішення суду по справі.

В обґрунтування заяви зазначав, що після смерті засновника, питання щодо подальшої долі земельної ділянки може бути вирішене її власником , тобто державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області або іншим органом влади, який буде розпоряджатись землями сільськогосподарського призначення у зв'язку з децентралізацією запровадженою в країні.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року заява про забезпечення позову задоволена.

Вжито заходи забезпечення позову у справі за позовом Фермерського господарства Олександрія до Миколаївської сільської ради, Новомосковської районної державної адміністрації та головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення.

До набрання рішенням у справі законної сили заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії пов'язані з розпорядженням (користуванням, володінням) земельною ділянкою площею 14 га, кадастровий номер: 1223284000:03:401:0001, що розташована на території Миколаївської сільської ради, наданої для ведення фермерського господарства, а також надання (затвердження) дозвільних документів будь-яким особам на виготовлення будь-якої землевпорядної документації відносно зазначеної земельної ділянки.

Крім того, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року внесено зміни до вищезазначеної ухвали суду першої інстанції від 27 вересня 2017 року, зазначивши строк пред'явлення виконавчого документу до виконання - три роки.

В апеляційній скарзі прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаної ухвали та постановлення нової про відмову у задоволенні заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи .

Також скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З огляду на вимоги, заявлені Фермерським господарством «ОСОБА_1» в заяві про забезпечення позову, не зазначено, яким чином може бути утруднене та буде неможливим в майбутньому виконати судове рішення у разі задоволення позовних вимог. Отже, яким саме чином може бути невиконано рішення суду, заявником не зазначено.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Однак, у порушення зазначених вище вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції не обґрунтував причини застосування саме такого виду забезпечення позову. Суд взагалі не зазначив доказів і мотивів, з яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384ЦПК України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - задовольнити .

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року про забезпечення позову - скасувати .

У задоволенні заяви Фермерського господарства «ОСОБА_1» про забезпечення позову - відмовити .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

ОСОБА_2