Рішення

від 24.05.2018 по справі 907/219/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.05.2018 м. Ужгород Справа № 907/219/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» , м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «ГЕОСВІТ» , м. Ужгород

до товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНСІС» , м. Одеса

про визнання недійсним нікчемного правочину,

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю №230318/2 від 23.03.2018, взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

Від відповідачів - не з'явилися;

Від третьої особи - ОСОБА_2 - представник за довіреністю №27-26508/17 від 27.12.2017, взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство ІМЕКСБАНК , м. Одеса звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія ГЕОСВІТ , м. Ужгород та до товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНСІС , м. Одеса про визнання недійсним нікчемного Договору про розірвання Договору застави майнових прав від 26.05.2017, укладеного 23.12.2014 між АТ ІМЕКСБАНК та відповідачами, посилаючись на порушення ними вимог ст.ст. 37, 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ст.ст. 15, 16, 22, 190, 215, 236, 572, 604, 605, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 224 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі №907/219/18, залучено до часті у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний код 21708016; 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) та призначено судове засідання на 18.04.2018 на 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2018 підготовче засідання відкладено на 16.05.2018 з проведенням такого у режимі відеоконференцзв'язку.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24.05.2018.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладений між сторонами договір про розірвання Договору застави майнових прав від 26.05.2017, укладеного 23.12.2014 між АТ ІЕКСБАНК та відповідачами за яким було зареєстровано припинення обтяження заставою, є нікчемним згідно статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" про що відповідачам було направлено повідомлення № 4019 від 30.11.2017, у зв'язку з чим у відповідачів виник обов'язок щодо поновлення майнових прав на об'єкт застави згідно Договору застави майнових прав (далі - Договір застави), відповідно до умов якого, Банку в заставу було передано майнові права, що випливають з договору від 02.04.2013 року, укладеного ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ та ТОВ АВЕНСІС , дольова участь у будівництві жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом, площею 9732 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 90 (далі - Предмет застави).

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами.

Станом на 24.05.2018 відповідачами вимог ухвали суду від 27.03.2018 та від 18.04.2018, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу від 27.03.2018 було отримано відповідачем-2 03.04.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 65039 0652842 1. У свою чергу, поштова кореспонденція суду надіслана відповідачу-1 повертаються із відміткою поштового відділення за закінченням строку.

Представник третьої особи вважає заявлені позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Закарпатської області, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2014 року між Публічним акціонерним товариством ІМЕКСБАНК (далі - Позивач, Банк, Кредитор, Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ ГЕОСВІТ (далі - Відповідач-1, Позичальник) був укладений Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 22/14 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.1. кредитного договору).

Згідно з п. 1.1.1. Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №4 від 23.12.2014 року), надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 252 980 700,00 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за всіма траншами до 22.12.2015 року (включно) на умовах, визначених Кредитним договором.

В забезпеченим виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором 26.05.2014 року між Банком, Позичальником та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВЕНСІС (далі - Відповідач-2, Заставодавець, Майновий поручитель) був укладений Договір застави майнових прав (далі - Договір застави), відповідно до умов якого, Банку в заставу було передано майнові права, що випливають з договору від 02.04.2013 року, укладеного ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ та ТОВ АВЕНСІС , дольова участь у будівництві жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом, площею 9732 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 90 (далі - Предмет застави).

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надав Позичальнику кредитні кошти, в розмірі, обумовленому Кредитним договором, водночас Позичальник своїх обов'язків за Кредитним договором не виконав та кошти Банку не повернув.

Зазначене підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили, та досі не виконане Позичальником, а саме рішенням господарського суду Одеської області від 08.10.2015 року по справі № 916/1527/15-г, яким на користь Банку з Позичальника стягнуто заборгованість за Кредитним договором.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 №50 Про віднесення АТ ІМЕКСБАНК до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від

26.01.2015 №16 Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ ІМЕКСБАНК , згідно з яким з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ ІМЕКСБАНК .

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ ІМЕКСБАНК з 27.05.2015, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ ІМЕКСБАНК , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію.

Частинами 1, 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації № 66-в від 02.03.2015 вирішено здійснити в АТ ІМЕКСБАНК перевірку правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) АТ ІМЕКСБАНК протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В результаті перевірки уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ ІМЕКСБАНК правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, відбулось вилучення ліквідних предметів застави та іпотеки шляхом укладення додаткових договорів та договорів про розірвання відповідних договорів застави та іпотеки.

Так, 23.12.2014 року між Банком, Позичальником та Заставодавцем був укладений Договір про розірвання Договору застави (далі - Договір про розірвання), за умовами якого сторони дійшли згоди розірвати Договір застави.

На підставі Договору про розірвання було зареєстровано припинення обтяження заставою.

В силу пункту 4 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до приписів частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

При цьому, у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (частина 5 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

30.11.2017, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноваженою особою Фонду, відповідно до повідомлення № 4019, Товариство з обмеженою відповідальністю Авенсіс та Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія Геосвіт було повідомлено про нікчемність правочину, а саме: договору про розірвання Договору застави майнових прав від 26.05.2014 укладеного 23.12.2014 між сторонами.

Дані лист відповідачами було проігноровано.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що у відповідності до норм п. 1 ч. З ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

При цьому, право застави виникає з моменту державної реєстрації відповідно до закону і з цієї дати у сторін виникають взаємні права та обов'язки, одним з яких є право заставодержателю звернути стягнення на предмет застави в разі порушення боржником основного зобов'язання. Вимогу про сплату (дострокове повернення) кредитних коштів може бути направлено у будь-який час після порушення зобов'язання боржником, а відсутність надіслання такої вимоги або надіслання її після виникнення порушення зобов'язання, не свідчить про відсутність порушення зобов'язання

Зобов'язання станом на час розірвання Договору застави не було виконане Позичальником у повному обсязі, а отже у Банку існувало право заставн, а як наслідок - майнова вимога до Заставодавця та Позичальника.

Згідно з чч. 4, 5 ст. 38 Закону Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Майнова вимога кредитора до боржника ґрунтується на відповідному майновому праві. В теорії цивільного права поняття майнове право та майнова вимога ототожнюються. Тому фактично відмова від власних майнових вимог є тотожною відмові від власного майнового права.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

До майнових прав відносять: 1) речові права; 2) виключні права на результати інтелектуальної діяльності; 3) корпоративні права; 4) зобов'язальні права (вимоги).

Відповідно до ч.І ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями Закону України Про заставу та Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено, що заставою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Отже, укладення договору застави тягне за собою виникнення зобов'язальних правовідносин між заставодавцем та заставодержателем. Кредитор у таких правовідносинах має суб'єктивне право вимагати від заставодавця, у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання, одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.

Згідно з ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. За приписами ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Звільнення кредитором боржника від його обов'язків може відбуватися як одностороннім правочином з боку кредитора (без згоди на те боржника), так і шляхом укладення двостороннього договору.

Відмова від зобов'язального майнового права (тобто від права вимоги кредитора) ідентична прощенню боргу. Аналогічної думки дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 26.12.2012 р. у справі №10/171(9/32).

Розірвавши Договір застави, Банк фактично при непогашеній заборгованості за Кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до Заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості Позичальника, внаслідок чого відповідний договір про розірвання є нікчемним в силу п„ 1 ч. 3 ст. 38 Закону.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком).

Судом встановлено, що уклавши розірвання Договору застави майнових прав від 26.05.2014 укладеного 23.12.2014, AT ІМЕКСБАНК фактично відмовився від власних активів, майнових вимог (майнові права до позичальників Банку за кредитними договорами та договорами забезпечення) на Користь Відповідачів, не отримавши взамін нічого (матеріальні блага/цінності/надходження), що з урахуванням пункту 1 частини третьої ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою нікчемності цих правочинів.

Таке відчуження відбулося протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у АТ ІМЕКСБАНК .

За таких обставин, уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у позивача правомірно в силу приписів статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" віднесла спірний договір про розірвання Договору застави майнових прав до нікчемних.

Як передбачено пунктом 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 ;Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними та пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом та оспорювані правочини, недійсність яких встановлюється судом.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

За змістом роз'яснень, викладених у пункті 3.12 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом яких під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, вимоги Публічне акціонерне товариство ІМЕКСБАНК , м. Одеса до товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія ГЕОСВІТ , м. Ужгород та до товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНСІС , м. Одеса про визнання недійсним нікчемного Договору про розірвання Договору застави майнових прав від 26.05.2017, укладеного 23.12.2014 між АТ ІМЕКСБАНК та відповідачами, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним нікчемний Договір про розірвання Договору застави майнових прав від 26.05.2017, укладений 23.12.2014 між АТ ІМЕКСБАНК , Товариством з обмеженою відповідальністю КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ ГЕОСВІТ та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВЕНСІС .

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія ГЕОСВІТ (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 14, ідент. код 35697136) на користь публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А, ідент. код 20971504) суму 881грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНСІС (65039, Одеська область, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, буд. 12-А, ідент. код 35697136) на користь публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А, ідент. код 20963918) суму 881грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати накази на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 25.05.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі