Рішення

від 15.05.2018 по справі 910/21783/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2018Справа № 910/21783/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лісова", м. Київ

до 1. Київської міської ради, м. Київ

2. Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

про визнання договору поновленим, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Клюц С.О. (адвокат за ордером № 117269 від 22.01.2018р.);

- Хозієнко С.М. (представник за довіреністю № 4юр від 17.01.2018р.);

від відповідача-1: Перепеліцин К.М. (представник за довіреністю № 225-КМГ-1367 від 10.04.2018р.);

від відповідача-2: Ткаченко О.О. (представник за довіреністю № 05703-22903 від 15.12.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство фірма "Лісова" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Київської міської ради (відповідач-1) та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2) про визнання Договору оренди земельної ділянки від 05.12.2002р., зареєстрованого в реєстрі за № 2418, з наступними змінами поновленим, а Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 20.11.2017р. укладеною у поданій редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі звернення позивача, відповідачем-1 було прийнято відповідне рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки та встановлено, що розмір річної орендної плати підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства, з наданим відповідачем-2 проектом договору про поновлення договору оренди земельної ділянки позивач не погодився та запропонував свою редакцію договору, однак, як зазначає позивач переговори та переписка сторін не завершились підписанням остаточної редакції договору. Наразі позивач також вказує на те, що у зв'язку з набранням чинності відповідного рішення відповідача-1 поновлення договорів оренди земельної ділянки відбувається шляхом укладення додаткової угоди, однак відповідач-2 всупереч вимогам чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини не підготував відповідну додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки та не погодив її з позивачем як з орендарем. Підготувавши проект додаткової угоди та надіславши його на адресу відповідача-1 з пропозицією з'явитися до нотаріуса для її підписання, останній ухилився від підписання такої угоди, що, на думку позивача, свідчить про наявність зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди, що порушує право позивача як орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки, а відтак підлягає захисту в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 23.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2018р.

23.01.2018р. до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що вимога позивача щодо визнання спірної угоди укладеною в його редакції є безпідставною, оскільки позивач запропонував змінити не тільки строк дії договору, але й розмір річної орендної плати (істотні умови договору) та в частині визначення розміру річної орендної плати не відповідає закону. Відповідач-1 вказує на те, що орендована позивачем земельна ділянка не є вільною від нерухомого майна, надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог не свідчать про відсутність на ній будівель і споруд, які ним можуть бути надані в оренду або орендуються. Крім того, відповідач-1 зазначає, що оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов спірної угоди, за приписами ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право орендаря на укладення договору оренди земельної ділянки припиняється, що, на думку відповідача-1, що є підставою для відмови в задоволенні вимог позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018р. здійснено заміну позивача - Приватного акціонерного товариства фірма "Лісова" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лісова", прийнято заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.02.2018р.

13.02.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, за змістом якої позивач вказує на безпідставність доводів відповідача-1, посилаючись на те, що на підставі відповідного рішення останнього розмір орендної плати встановлено в розмірі 3 відсотки від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а не 6 відсотків, на що безпідставно посилається відповідач-1 у своєму відзиві, позивач зазначає, що відповідачем-1 жодним чином не спростовано неправильність застосування до визначення орендної плати у розмірі 3%, не наведено жодного положення, яке б суперечило рішенню № 736/1600 від 16.07.2015р., безпідставність доводів щодо розташування на орендованій земельній ділянці будівель та споруд, які б належали позивачу та передавались в оренду.

27.02.2018р. відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що ним у межах своєї компетенції було підготовлено відповідний проект договору про поновлення договору оренди земельної ділянки з урахуванням вимог чинного законодавства України, в тому числі й щодо розміру орендної плати, оскільки за умовами Угоди № 62-6-00519 від 26.05.2009р. розмір орендної плати становив 6 % від її нормативної грошової оцінки, який погоджений сторонами та оскільки погіршення стану орендованої земельної ділянки не відбулось, підстави для зменшення орендної плати, на думку відповідача-2, відсутні.

В підготовчому засіданні 27.02.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 27.03.2018р.

19.03.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, відповідно до якої позивач вказує на те, що погоджений в Угоді № 62-6-00519 від 26.05.2009р. розмір орендної плати (6%) було встановлено відповідно до чинного на той час (на момент укладення угоди) рішення відповідача-1, тоді як згідно рішення відповідача-1 №736/1600 від 16.07.2015р. розмір орендної плати підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства та за умовами п. 7 додатку № 10 до рішення № 554/1558 від 12.12.2016р. становить 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2018р.

В судовому засіданні 24.04.2018р. судом оголошено перерву до 15.05.2018р.

В судових засіданнях 24.04.2018р. та 15.05.2018р. представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідачів проти задоволення вимог позивача заперечували та просили суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 15 травня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради №19/179 від 05.12.2002р. між відповідачем-1 (орендодавець) та ВАТ Фірма "Лісова", правонаступником якого є позивач (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за №2418 та Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, про що зроблено запис від 28.12.2002р. за № 62-6-00044 (надалі - Договір оренди земельної ділянки), відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у короткострокову оренду на 5 (п'ять) років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Миропільська, 2 у Деснянському районі м. Києва, розміром 0,8258 га в межах червоних ліній для реконструкції, експлуатації та обслуговування ринку Лісовий у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною договору.

На підставі рішення Київської міської ради №407/407 від 02.10.2008р. та Закону України "Про оренду землі", 22.05.2009р. між сторонами укладено Угоду про поновлення та про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за №327 та Головним управлінням земельних ресурсів ВО КМР (КМДА), про що зроблено запис від 26.05.2009р. за № 62-6-00519 (надалі - Угода про поновлення та внесення змін), згідно з п. 1 якої поновлено на п'ять років до двадцять дев'ятого грудня дві тисячі дванадцятого року Договір оренди земельної ділянки.

В п. 3 Угоди про поновлення та внесення змін сторони дійшли згоди внести зміни до підпункту 2.2. та пункту 3 Договору оренди земельної ділянки, згідно з якими річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 6 (шести) відсотків від її нормативної грошової оцінки, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 21 647 235,96 грн.

14.09.2010р. між орендодавцем та орендарем укладено Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки у наступній редакції, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за №754 та Головним управлінням земельних ресурсів ВО КМР (КМДА), про що зроблено запис від 24.09.2010р. за № 62-6-00558 (надалі - Договір про внесення змін), згідно п. п. 1, 2 якого сторони погодили змінити в п. 1 Договору оренди земельної ділянки площу орендованої земельної ділянки з 0,8258 га на 0,68809 га, з них 0,5218га (в межах червоних ліній) та в п. 3 Договору оренди земельної ділянки погодили нормативну грошову оцінку земельної ділянки на суму 18 034 994,36 грн.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами при розгляді справи, за умовами п.1 Угоди про поновлення та внесення змін строк дії Договору оренди земельної ділянки сплинув 28.12.2012р.

Як зазначає позивач, а відповідачі не заперечують, листом № 52 від 24.09.2012р. він звернувся до відповідача-1 з проханням поновити Договір оренди земельної ділянки (вх. № 44366 від 26.09.2012р. у відповідача-1 та вх. № 43514 від 28.09.2012р. у відповідача-2).

Рішенням Київської міської ради № 736/1600 від 16.07.2015р. поновлено на 15 років Договір оренди земельної ділянки та встановлено, що розмір річної орендної плати підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства.

У зв'язку з прийняттям названого вище рішення, позивач звернувся до відповідача-2 з листом № 44 від 08.09.2015р. з проханням підготувати проект Договору оренди земельної ділянки.

З матеріалів справи також вбачається звернення позивача до відповідача-1 з листом №03 від 12.01.2016р. про наявні на земельній ділянці недоліки та направлення двох примірників проекту Договору оренди земельної ділянки, листом № 19 від 19.02.2016р. щодо викладення п. 4.2. Договору оренди земельної ділянки у новій редакції (встановлення річної орендної плати у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки та вилучення п. п. 4.3., 4.4., 8.4.

У листі № 05707-5439 від 24.03.2016р. (у відповідь на листи позивача № 19 від 19.02.2016р. та № 26 від 10.02.2016р.) відповідач-2 зазначив, що розмір орендної плати за орендовану земельну ділянку (6 %) знаходиться в межах розміру орендної плати, визначених законодавством, інший відсоток розміру орендної плати (відмінний від зазначеного у договорі) може бути визначений лише за рішенням відповдача-1 про внесення змін до договору, надані позивачеві розрахунки орендної плати та проект Договору оренди земельної ділянки не суперечать законодавству, а відповідні зміни до договору, зокрема, щодо вилучення з нього пунктів 4.3., 4.4., 8.4. можуть бути внесені у випадку прийняття Київською міською радою відповідного рішення про внесення таких змін.

31.10.2017р. позивач засобами поштового зв'язку (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист за 31.10.2017р., а також поштове повідомлення про вручення 01.11.2017р. вказаного відправлення відповідачеві містяться у матеріалах справи)було направлено листа № 44юр від 30.10.2017р. про підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого позивач запропонував направити 20.11.2017р. уповноваженого представника до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ніколіци В.Ф. за адресою: АДРЕСА_1 для підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Однак, як зазначає позивач та підтверджується Довідкою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ніколіци В.Ф. № 183/01-16 від 20.11.2017р. представник відповідача-1 для у запропонований позивачем час для підписання Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки не з'явився.

Наведене вище, за висновками позивача, свідчить про наявність зволікання з боку відповідача-1 в укладенні додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки та порушує право позивача на поновлення такого договору, передбачене ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а відтак порушене право, на думку позивача, підлягає захисту в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Як передбачено в ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, закон пов'язує право користування відповідною земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах своїх повноважень (у даному випадку рішення відповідача-1).

Аналогічне положення міститься в п. 2.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ спорах, то виникають із земельних відносин".

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується факт укладення Договору оренди земельної ділянки, Угоди про поновлення та внесення змін, за умовами якої Договір оренди земельної ділянки поновлено на п'ять років до двадцять дев'ятого грудня дві тисячі дванадцятого року, Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки щодо зміни площі орендованої земельної ділянки.

Таким чином, за умовами укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки з наступними змінами, цільове призначення земельної ділянки - реконструкція, експлуатація ринку Лісовий по вул. Миропільська, 2 у Деснянському районі м. Києва, розміром 0,68809 га, з них 0,5218га (в межах червоних ліній), річна орендна плата - 6 % відсотків від її нормативної грошової оцінки, строк дії договору - до 29.12.2012р.

Таким чином, як вірно вказано позивачем та не заперечується відповідачами, строк дії Договору оренди земельної ділянки сплинув 28.12.2012р.

В п. 7.1. Договору оренди земельної ділянки закріплено право позивача як орендаря на поновлення договору після закінчення строку дії договору.

Це положення Договору оренди земельної ділянки узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Згідно з пунктом 2.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ спорах, то виникають із земельних відносин" відповідно до яких, у вирішенні спорів пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011 р.) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14 та від 25.05.2016р. у справі № 3-312гс16.

Як встановлено судом, позивач скористався своїм переважним правом на поновлення Договору оренди земельної ділянки, оскільки більш ніж за один місяць до закінчення строку його дії подав до відповідача-1 лист № 52 від 24.09.2012р. з проханням про поновлення договору разом із проектом відповідної Додаткової угоди. Отже, орендар належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору про намір його поновити, що узгоджується з умовами Договору оренди земельної ділянки та ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Матеріалами справи підтверджується прийняття Київською міською радою за зверненням позивача (лист № 52 від 24.09.2012р.) рішення №736/1600 від 16.07.2015р., яким поновлено на 15 років Договір оренди земельної ділянки та встановлено, що розмір річної орендної плати підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства.

У зв'язку з прийняттям названого вище рішення, позивач звернувся до відповідача-2 з листом № 44 від 08.09.2015р. з проханням підготувати проект Договору оренди земельної ділянки.

Як зазначає відповідач-2, а позивачем не заперечується, ним в межах своєї компетенції було підготовлено відповідний проект договору про поновлення договору оренди земельної ділянки з урахуванням вимог чинного законодавства України, в тому числі й щодо розміру орендної плати, оскільки за умовами Угоди № 62-6-00519 від 26.05.2009р. розмір орендної плати становив 6 % від її нормативної грошової оцінки та видано його позивачу під розписку, однак з наданим відповідачем-2 проектом договору про поновлення договору оренди земельної ділянки позивач не погодився та запропонував свою редакцію договору, в якому згідно рішення відповідача-1 № 736/1600 від 16.07.2015р. п. 7 додатку №10 до рішення № 554/1558 від 12.12.2016р. розмір орендної плати визначено у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, від підписання якого відповідач-1 ухилився.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в частині сплати орендної плати, відповідачами у своїх заявах по суті та протягом розгляду справи не оспорюється.

Спір у даній справі, на думку позивача, виник внаслідок недосягнення згоди між сторонами щодо істотних умов договору при поновленні дії Договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як передбачено ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Істотні умови договору оренди землі закріплені в ст. 15 Закону України "Про оренду землі", до яких також відноситься орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість вчинення змін до договору в такій самій формі, що й договір.

В силу норм ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У відповідності до п. п. 9.8. - 9.10. Рішення Київської міської ради № 241/2463 від 20 квітня 2017 року Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві після прийняття Київською міською радою рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки або поновлення договору оренди у випадку, визначеному пунктом 9.11 цього Порядку, Департамент земельних ресурсів повідомляє орендаря про необхідність підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки. Додаткова угода про поновлення договору оренди земельної ділянки відповідно до рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки або у разі поновлення договору оренди у випадку, визначеному пунктом 9.11 цього Порядку, готується Департаментом земельних ресурсів у термін, що не перевищує 14 днів, та погоджується з орендарем. Додаткова угода про поновлення договору оренди земельної ділянки укладається у такій же формі, в якій укладено договір оренди відповідної земельної ділянки, та на підставі рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки, крім випадку, визначеного пунктом 9.11 цього Порядку.

Відповідно до п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Згідно з п. 288.2. зазначеної статті платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду(п. 288.3.); розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4.); розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки (п. 288.5).

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Посилання позивача на положення п. 7 Додатку 10 до рішення Київської міської ради Про бюджет міста Києва на 2016 рік від 22.12.2015р. № 61/61, відповідно до якого розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва, що не увійшли до переліку (пункти 1-6) становить 3 % від нормативної грошової оцінки, при поновленні Договору оренди земельної ділянки, з урахуванням того, що сторонами погоджено в Угоді про поновлення та внесення змін розмір річної орендної ставки 6% суд не приймає як такі, що не узгоджуються з положеннями ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, судом встановлено, що запропонований відповідачем-2 у проекті договору про поновлення Договору оренди земельної ділянки розмір річної орендної плати за земельну ділянку (6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) узгоджується як з нормами Податкового кодексу України, так і з умовами Договору оренди земельної ділянки (з наступними змінами).

Суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження відсутності на орендованій позивачем земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:023:0012) будівель і споруд, які позивачем можуть надаватись в оренду або орендуються ним.

Оскільки, як встановлено судом, позивач не звертався до відповідача з вимогою продовжити договір на той самий строк і на тих самих умовах, і така додаткова угода не була укладена (відсутнє підтвердження юридичного факту поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах), а між сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо розміру орендної плати, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку спірного Договору оренди земельної ділянки та припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

При розгляді даної справи, суд виходить з того, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", матиме місце при укладенні договору оренди: з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у разі недосягнення згоди щодо умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

У справі відсутні докази на підтвердження наявності відповідного порушення відповідачем-1 переважного права позивача на отримання права оренди земельної ділянки, яка визначена предметом договору.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Проте, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем відмови чи бездіяльності уповноваженого органу (відповідача-1) щодо укладення додаткової угоди в судовому порядку.

Наведене, за висновками суду, є достатньою правовою підставою для відмови позивачу в задоволенні його вимог.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судові витрати, у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.05.2018р.

Суддя С.М. Морозов