Рішення

від 17.05.2018 по справі 911/401/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа № 911/401/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

а позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НК Енергогруп»

(адреса: 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, офіс 122, код 39187845)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансторгагро»

(адреса: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 25, код 37083040)

про стягнення 394 827,86 гривень

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Енергогруп» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансторгагро» про стягнення 407 679,16 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки нафтопродуктів від 23.01.2018 №23/01/18 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2018 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи призначено на 19.04.2018.

Розгляд справи відкладався.

19.03.2018 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості та про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних. Просить стягнути з ТОВ «Трансторгагро» на користь ТОВ «НК Енерогруп» заборгованість за поставку нафтопродуктів у сумі 332026,76 гривень основного бору, 37202,68 гривень штрафу, 14538,59 гривень пені, 1335,72 гривень 3% річних.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 385 103,75гривень.

10.04.2018 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Трансторгагро» про стягнення штрафу, пені та судові витрати.

17.04.2018 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних. Просить стягнути з ТОВ «Трансторгагро» на користь ТОВ «НК Енерогруп» 394827,86 гривень, з яких: 332026,76 гривень заборгованості за поставку нафтопродуктів, 37202,68 гривень штрафу, 23198,58 гривень пені, 2399,84 гривень 3% річних.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 394 827,86 гривень.

16.05.2018 через канцелярію суду представник позивача додав до матеріалів справи оригінали банківської виписки по рахунку з доказами часткової оплати основної заборгованості у суму 22 000,00 гривень від 14.05.2018 та 10 000,00 гривень від 15.05.2018.

16.05.2018 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про зменшення вимог в частині стягнення основної заборгованості та збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд залишає без розгляду заяву позивача від 16.05.2018, оскільки вони була подана після закінчення встановленого строку.

16.05.2018 через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив та клопотання про застосування норми ч. 10 ст. 238 ГПК України при постановленні рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 21.03.2018, 19.04.2018 направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю НК ЕНЕРГОГРУП (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Трансторгагро (покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №23/01/18, відповідно до п. 1.1. якої постачальник зобов'язується передати покупцю у власність нафтопродукти (товар), а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на базі письмової заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які складають невід'ємну частину договору (п. 1.2. договору). Поставка товару здійснюється окремими партіями, погодженими сторонами (п.1.5. договору). Ціна на товар встановлюється у рахунках, видаткових накладних на кожну окрему партію товару (1.6. договору).

Покупець зобов'язаний надіслати письмову заявку постачальнику. Товар поставляється погодженими партіями відповідно до письмової заявки, яку надає покупець постачальнику, та у відповідності із рахунком-фактурою на поставку тої чи іншої партії товару. Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, підписаними представниками обох сторін (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах. Покупець зобов'язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100% (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах наданих постачальником, протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунка-фактури. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару (з урахуванням обраного базису поставки товару), що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або акти приймання-передачі) (п.п. 4.1.-4.3. договору).

Цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 23.01.2019, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 7.1. договору).

На виконання умов договору від 23.01.2018 №23/01/18 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 372026,76 гривень, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000048 від 25.01.2018, яка підписана уповноваженими представниками сторін які підписані представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у видатковій накладних вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару.

У вказаній видатковій накладній міститься посилання на рахунок-фактуру №СФ-0000061 від 25.01.2018, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

На порушення умов договору п 4.2. відповідач оплату за поставлений товар у повному обсязі та у визначені строки не здійснив, а оплатив товар лише частково. У зв'язку з цим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 332 026,76 гривень.

З метою врегулювання спору, 07.02.2018 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимого сплатити заборгованість у сумі 413469,93 гривень, яка залишилась без відповіді.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо повної оплати отриманого товару, оплативши товар частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 332026,76 гривень, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 332026,76 гривень, штраф у розмірі 37202,68 гривень, пеню у розмірі 23198,58 гривень, 3% річних у розмірі 2399,84 гривень (з урахуванням заяви від 17.04.2018 про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, покупець зобов'язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100% (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах наданих постачальником, протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунка-фактури (п. 4.2. договору).

Враховуючи умови п. 4.2 договору, відповідач повинен був у повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №РН-0000048 від 25.01.2018 на суму 372026,76 гривень 30.01.2018.

Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 332026,76 гривень за поставлений товар підтверджується належними доказами (видатковою накладною та податковою накладною, копії яких наявні в матеріалах справи), відповідачем, станом на час розгляду справи в суді, існування заборгованості у стягуваному розмірі 332026,76 гривень належними та допустимими доказами не спростованою, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 332026,76 гривень є обґрунтованими.

Однак, відповідач частково оплатив основну заборгованість у сумі 22 000,00 гривень 14.05.2018 та 10 026,76 гривень 15.05.2018, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, копія якої міститься в матеріалах справи.

В свою чергу, пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Згідно п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 32 026,76 гривень підлягають припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 23198,58 гривень за загальний період з 31.01.2018 по 13.04.2018 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.04.2018, яка була прийнята судом).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі прострочення покупцем строків оплати за товар, покупець додатково сплачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за рахунком, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 5.8. договору).

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за період з 31.01.2018 по 13.04.2018, то вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2399,84 гривень за загальний період нарахування з 31.04.2018 по 13.04.2018 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.04.2018, яка була прийнята судом).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення 3 % річних в розмірі 2399,84 гривень, які нараховані позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленного товару за договорами на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 37 202,68 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У разі прострочення покупцем строків оплати за товар, у випадку якщо сторони узгодили надання відстрочки по оплаті для покупця, покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від вартості відвантаженого, але недоплаченого товару (п. 5.7. договору).

Таким чином, право у позивача на стягнення з відповідача штрафу в порядку п. 5.7 договору виникає лише у випадку, якщо сторони узгодили надання відповідачу відстрочки по оплаті товару, та у випадку, якщо відповідачем порушені строки оплати товару з відстроченням платежу.

Відповідно до п. 4.2.1 договору строки та порядок оплати товару покупцем, вказані в п. 4.2. договору, за домовленістю сторін можуть бути переглянуті, і відображені письмово в додатку до договору, підписаному та скріпленому печатками обох сторін, який буде невід'ємною частиною цього договору.

Доказів погодження між сторонами інших строків здійснення відповідачем оплат (зокрема, відстрочення платежу) у порядку п. 4.2.1 договору поставки нафтопродуктів матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів погодження сторонами договору поставки нафтопродуктів надання покупцю (відповідачу) відстрочки по оплаті товару, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості нарахування позивачем штрафу в порядку п. 5.7 договору поставки нафтопродуктів, так як підстави для нарахування штрафу виникають виключно у випадку оплати товару на умовах відстрочення платежу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові ТОВ НК Енергогруп в частині стягнення з ТОВ Трансторгагро штрафу у розмірі 37 202,68 гривень.

Щодо пояснень відповідача стосовного того, що представник позивача розголошує інформацію про те, що відповідач порушує умови договору, судом до уваги не береться, оскільки нічим не підтверджується.

З приводу клопотання позивача про зазначення в рішенні суду про нарахування 3 % річних, інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.

Частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Однак, враховуючи, що частина десята статті 238 Господарського процесуального кодексу України вводиться в дію з 1 січня 2019 року (розділ Х Прикінцевих положень), подане позивачем клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 32 026,76 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трансторгагро» (адреса: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 25, код 37083040) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НК Енергогруп» (адреса: 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, офіс 122, код 39187845) 300 000,00 гривень основного боргу, 23 198,58 гривень пені, 2 399,84 гривень 3% річних та 5 364,38 гривень судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 24.05.2018.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак