Постанова

від 13.11.2018 по справі 911/401/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2018 р. Справа№ 911/401/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Луцишин Ю.М. - ордер КВ 401619 від 05.10.2018 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро"

на рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 р. (повний текст складено 24.05.2018 р.)

у справі № 911/401/18 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НК Енергогруп"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро"

про стягнення 394 827,86 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "НК Енергогруп" звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" про стягнення 394 827,86 грн., з яких: 332 026,76 грн. заборгованості, 37 202,68 грн. штрафу, 23 198,58 грн. пені, 2 399,84 грн. 3% річних (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних від 13.04.2018 р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № 23/01/18 від 23.01.2018р. щодо здійснення своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2018 р. позовні вимоги задоволено частково: припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 32 026,76 грн. та стягнуто з ТОВ "Трансторгагро" на користь ТОВ "НК Енергогруп" 300 000,00 грн. основного боргу, 23 198,58 грн. пені, 2 399,84 грн. 3% річних та 5 364,38 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що сума боргу в розмірі 300 000,00 грн. за поставлений позивачем товар підтверджується належними доказами (видатковою накладною) і відповідачем документально не спростована, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. В частині стягнення основного боргу в розмірі 32 026,76 грн. провадження у справі припинено, у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачено позивачу відповідну суму заборгованості, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача. Враховуючи прострочення сплати відповідачем суми основного боргу з 31.01.2018 р. по 13.04.2018 р., суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення 23 198,58 грн. пені та 2 399,84 грн. 3% річних за наведений період. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 37 202,68 грн. відмовлено з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів погодження сторонами договору поставки нафтопродуктів надання покупцю (відповідачу) відстрочки по оплаті товару, адже в порядку пункту 5.7 договору, підстави для нарахування штрафу виникають виключно у випадку оплати товару на умовах відстрочення платежу.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 р., в частині стягнення з ТОВ "Трансторгагро" на користь ТОВ "НК Енергогруп" 23 198,58 грн. пені, 2 399,84 грн. 3% річних та 5 364,38 грн. судового збору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на те, що позивачем здійснено невірний розрахунок пені та 3% річних, а судом першої інстанції не було перевірено таких нарахувань при задоволенні позову в цій частині. За твердженням скаржника, пеня та 3% річних повинні нараховуватись на заборгованість у розмірі 300 000,00 грн. за період прострочення оплати товару з 31.01.2018 р. по 13.04.2018 р., і за наведеним в апеляційній скарзі контррозрахунком, складає 19 627,39 грн. та 1 775,00 грн. відповідно. Зазначив також, що враховуючи невірний розрахунок стягуваних сум, судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача судовий збір за подання позову у розмірі 5 364,38 грн., який підлягає розподілу у загальному порядку відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" та призначено розгляд справи на 13.11.2018 р.

31.10.2018 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив, в якому зазначено про повне виконання відповідачем оскаржуваного рішення та оплатою заборгованості у розмірі 280 962,80 грн. (платіжне доручення № 813 від 17.10.2018 р.).

У судовому засіданні 13.11.2018 р. представник відповідача просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені, 3% річних та судових витрат. Представники позивача не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.01.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "НК ЕНЕРГОГРУП" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 23/01/18 (далі - договір) (а.с. 20-25 том 1), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність нафтопродукти (товар), а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на базі письмової заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 договору поставка товару здійснюється окремими партіями, погодженими сторонами, а ціна на товар встановлюється у рахунках, видаткових накладних на кожну окрему партію товару.

Покупець зобов'язаний надіслати письмову заявку постачальнику. Товар поставляється погодженими партіями відповідно до письмової заявки, яку надає покупець постачальнику, та у відповідності із рахунком-фактурою на поставку тої чи іншої партії товару. Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, підписаними представниками обох сторін (пункти 2.1, 2.2 договору).

Зі змісту пунктів 4.1-4.3 договору вбачається, що загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах. Покупець зобов'язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100% (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах наданих постачальником, протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунка-фактури. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару (з урахуванням обраного базису поставки товару), що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або акти приймання-передачі).

Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 23.01.2019 р., а в частині розрахунків до їх повного проведення (пункт 7.1 договору).

На виконання умов договору постачальником поставлено покупцю товар на загальну суму 372 026,76 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000048 від 25.01.2018 р. (а.с. 26 том 1), яка підписана уповноваженими представниками сторін без будь-яких заперечень. У вказаній видатковій накладній міститься посилання на рахунок-фактуру № СФ-0000061 від 25.01.2018 р., копія якого долучена позивачем до матеріалів справи (а.с. 28 том 1).

В порушення умов пункту 4.2 договору, покупець оплату за поставлений товар у повному обсязі та у визначені строки не здійснив, у зв'язку з чим 07.02.2018 р. позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с. 31), в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 372 026,76 грн. та штрафні санкції.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість погасив частково, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 332 026,76 грн. боргу, 37 202,68 грн. штрафу, 23 198,58 грн. пені, 2 399,84 грн. 3% річних за період прострочення оплати заборгованості з 31.01.2018 р. по 13.04.2018 р. (з урахуванням заяви від 13.04.2018 р. про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів № 23\01\18 від 23.01.2018 р., що підтверджується видатковою накладною про поставку товару. Однак відповідач своєчасно, відповідно до п. 4.2 вищевказаного договору, в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 300 000,00 грн. При цьому, в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 32 026,76 грн. припинив провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання, щодо сплати за поставлений товар на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнув з відповідача 3% річних 2 399,84 грн. та пеню в розмірі 23 198,58 грн., керуючись п. 5.8 договору поставки.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Нормами частини 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище відповідно до пункту 4.2 договору поставки нафтопродуктів - покупець зобов'язується оплатити повну вартість в розмірі 100% за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах наданих постачальником, протягом 3 банківських днів. При цьому, згідно з пунктом 4.3 вищевказаного договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та\або актах приймання-передачі).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи постачальник виконав обов'язок за договором та передав товар покупцю у відповідності з асортиментними потребами покупця, тож постачальник вправі від покупця вимагати повної оплати вартості прийнятого ним товару, від якого той не відмовився. Однак, відповідач за отриманий товар на суму 372 026,76 грн. (згідно видаткової накладної № РН-0000048 від 25.01.2018 р.) розрахувався лише частково у розмірі 72 026,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1086 від 08.02.2018 р. на суму 10 000,00 грн. (а.с. 22 том 1), № 1157 від 13.03.2018 р. на суму 30 000,00 грн. (а.с. 41 том 1), і банківською випискою по рахунку позивача - 14.05.2018 р. у сумі 22 000,00 грн. та 15.05.2018 р. у сумі 10 026,76 грн. (а.с. 62-63 том 1).

При цьому, покупцем за договором поставки не було надано доказів оплати заборгованості у розмірі 300 000,00 грн., у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідач під час розгляду спору судом першої інстанції частково оплатив основну заборгованість 14.05.2018 р. у сумі 22 000,00 грн. та 15.05.2018 р. у сумі 10 026,76 грн., то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 32 026,76 грн. підлягають закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Заявляючи вимоги про стягнення основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 23 198,58 грн. пені на підставі п. 5.8 договору поставки нафтопродуктів № 23\01\2018 від 23.01.2018 р. та 2 399,84 грн. 3% річних, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару за загальний період з 31.01.2018 р. по 13.04.2018 р.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту пункту 5.8 договору випливає, що у разі прострочення покупцем строків оплати за товар, покупець додатково сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за рахунком, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з відповідністю розрахунку позивача в частині стягнення 3% річних.

За перерахунком суду апеляційної інстанції розрахунок пені та 3% річних є наступний.

За перерахунком суду апеляційної інстанції розрахунок пені та 3% річних є наступний.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 372 026.76 31.01.2018 - 07.02.2018 8 16.0000 % 0.088 %* 2 609.28 362 026.76 08.02.2018 - 01.03.2018 22 16.0000 % 0.088 %* 6 982.65 362 026.76 02.03.2018 - 12.03.2018 11 17.0000 % 0.093 %* 3 709.53 332 026.76 13.03.2018 - 13.04.2018 32 17.0000 % 0.093 %* 9 897.12 .

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів прострочення 3 % річнихЗагальна сума процентів 372 026.76 31.01.2018 - 07.02.2018 8 3 % 244.62 362 026.76 08.02.2018 - 12.03.2018 33 3 % 981.94 332 026.76 13.03.2018 - 13.04.2018 32 3 % 873.28 Отже, задоволені судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 23 198,58 грн. є арифметично вірними.

Відносно позовних вимог про стягнення 3% річних за загальний період нарахування з 31.01.2018 р. по 13.04.2018 р. за несвоєчасну сплату вартості, судом першої було допущено арифметично помилку, та вірним є задоволення позовних вимог в цій частині в розмірі 2 099,84 грн.

Наведений скаржником в апеляційній скарзі контррозрахунок колегією суддів відхиляється з тих підстав, що при здійсненні розрахунку відповідачем не було враховано зменшення суми заборгованості у період нарахування пені та 3% річних в залежності від часткової оплати покупцем заборгованості за отриманий товар (08.02.2018 р. на суму 10 000,00 грн., 13.03.2018 р. на суму 30 000,00 грн.). Разом з цим, посилання скаржника на оплату 14.05.2018 р. у сумі 22 000,00 грн. та 15.05.2018 р. у сумі 10 026,76 грн. судом до уваги не приймаються, оскільки зменшення суми боргу не входить до заявленого позивачем періоду нарахування пені та 3% річних.

Стосовно стягнення з відповідача штрафу у розмірі 37 202,68 грн. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.

Пунктом 5.7 договору визначено, що у разі прострочення покупцем строків оплати за товар, у випадку якщо сторони узгодили надання відстрочки по оплаті для покупця, покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від вартості відвантаженого, але недоплаченого товару.

Таким чином, право у позивача на стягнення з відповідача штрафу в порядку пункту 5.7 договору виникає лише у випадку, якщо сторони узгодили надання відповідачу відстрочки по оплаті товару, та у випадку, якщо відповідачем порушені строки оплати товару з відстроченням платежу.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору строки та порядок оплати товару покупцем, вказані в пункті 4.2 договору, за домовленістю сторін можуть бути переглянуті, і відображені письмово в додатку до договору, підписаному та скріпленому печатками обох сторін, який буде невід'ємною частиною цього договору.

Доказів погодження між сторонами інших строків здійснення відповідачем оплат (зокрема, відстрочення платежу) у порядку п. 4.2.1 договору поставки нафтопродуктів матеріали справи не містять, тож вимоги позову щодо стягнення штрафу в порядку п. 5.7 договору поставки нафтопродуктів необґрунтовані, так як підстави для нарахування штрафу виникають виключно у випадку оплати товару на умовах відстрочення платежу.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно на обидві сторони.

Разом з тим, згідно положень статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Клопотання позивача про повернення судового збору матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" на рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 р. у справі № 911/401/18 - частково задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 17.05.2018 р. у справі № 911/401/18 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 25, ЄДРПОУ 37083040) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НК Енергогруп" (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, офіс 122, ЄДРПОУ 39187845) 300 000,00 грн. основного боргу, 23 198,58 грн. пені, 2 099,84 грн. 3% річних та 4 879,48 грн. судового збору за подання позову.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 32 026,76 грн.

В решті позову відмовити".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НК Енергогруп" (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, офіс 122, ЄДРПОУ 39187845) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 25, ЄДРПОУ 37083040) судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 31,72 грн.

4. Доручити господарському суду Київської області видати накази.

5. Матеріали справи № 911/401/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.11.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко