Постанова

від 22.05.2018 по справі 915/244/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/244/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : К.В. Богатиря, В.В. Бєляновського,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

від відповідача - Гусєв М.М., Антіпов В.Г.;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького

на рішення Господарського суду Миколаївської області, прийняте головуючим суддею С.М.Ковалем, суддями Е.М. Олейняш, М.В. Мавродієвою, 16.12.2016 о 12 год 50 хв, м.Миколаїв, повний текст складено 22.12.2016,

у справі №915/244/15

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького

про стягнення 823551,44 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся з позовом в редакції заяви б/н від 16.09.2016 (вх. №15823/16 від 19.09.2016) до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького (далі - ТОВ ім. Богдана Хмельницького) про стягнення з останнього на користь позивача 823 551,44 грн, з яких: 466 229,25 грн -вартість частини майна товариства, 325 669,69 грн - втрати від інфляції та 31652,50 грн -проценти за користування коштами.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 на підставі заяви про вихід зі складу учасників ТОВ ім. Богдана Хмельницького, поданої ним у червні 2013 року, вийшов із товариства, проте відповідач в порушення положень статуту та норм законодавства не здійснив у повному обсязі виплату належної йому частини статутного капіталу у строк до дванадцяти місяців.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 23.02.2015 порушено провадження у справі №915/244/15.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 у справі №915/244/15 (головуючий суддя С.М. Коваль, судді Е.М. Олейняш, М.В. Мавродієва) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ ім. Богдана Хмельницького на користь ОСОБА_1 395 154,05 грн вартості частини майна, 269 377,05 грн втрат від інфляції; 26804,10 грн 3% річних, а також 13 826,70 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що стягненню підлягає вартість частини майна ТОВ ім. Богдана Хмельницького на загальну суму 395194,05 грн (6641000 грн (вартість майна) - 128189,2 грн (виплати спадкоємцям померлих пайщиків) - 227187 грн (майно, що не викуплено товариством) * 20% - 790970,75 грн (часткова виплата вартості частини майна) - 71000 грн (автомобіль ВАЗ 21214 Нива , переданий позивачу в рахунок розрахунків), а також 269377,05 грн втрат від інфляції та 26804,10 грн 3% річних, нарахованих на вказану суму заборгованості за період, визначений позивачем у позовній заяві.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ ім. Богдана Хмельницького звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 у справі №915/244/15 змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 164230 грн вартості частини майна, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за результатами проведених 23.04.2013 загальних зборів відповідач станом на 27.02.2014 розрахувався з позивачем у грошовому виразі у розмірі 790970,75 грн та передав автомобіль вартістю 71000 грн, при цьому через невизначеність позивачем іншого конкретного майна відповідачем запропоновано останньому перелік майна, про що вирішено на загальних зборах від 27.02.2014, та надіслано позивачу відповідний витяг з протоколу від 27.02.2014, який залишився без реагування, а тому на думку апелянта його вина у неотриманні позивачем частки майна відсутня, відтак нарахування 3% річних і втрат від інфляції-безпідставне. Скаржник також зазначає, що при визначенні вартості частини майна товариства, що належить позивачеві при виході з товариства, суд першої інстанції без належного обгрунтування включив до вартості чистих активів товариства вартість майна, яке не є власністю останнього та не належить йому на відповідній правовій підставі. При цьому, місцевим господарським судом було безпідставно відмовлено у проведенні повторної судової економічної експертизи, а прийнято до уваги висновок експерта, яким не було враховано, що баланси з 2013 року складалися на підставі даних, переданих колишнім бухгалтером за часів, коли керівником товариства був позивач; ці особи разом відповідали за правильність та достовірність бухгалтерського обліку, і тому помилково віднесено до вартості чистих активів вартість вартість об'єктів, які не повинні відображатися у балансі товариства.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу висловив заперечення щодо її задоволення, посилаючись на те, що твердження відповідача стосовно того, що на загальних зборах учасників товариства, які відбулися 23.04.2013, розглядалося й питання порядку денного під номером 3: Визначення форми оплати та строки виплати коштів передачі майна ОСОБА_1 , по якому останній виступив з вимогою про виплату йому вартості частини майна в грошовому і майновому виразі у співвідношенні 35% або 388 тис майном і 65 % або 720 тис грн у грошовій формі (загалом - 1 108 000грн) та з якою ТОВ ім. Богдана Хмельницького погодилось та прийняло відповідне рішення оформлене протоколом №6 є помилковими, оскільки статтею 148 Цивільного кодексу України, статтею 54 Закону України Про господарські товариства та пунктом 5.5 статуту ТОВ ім. Богдана Хмельницького, передбачено, що лише на вимогу учасника вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі, проте позивач таких заяв не подавав та не підписував, тому підстав для виплати вартості частини майна в майновому виразі у відповідача не має. Звернув позивач увагу суду і на те, що пунктом 2 порядку денного, оформленого протоколом №6 від 23.04.2016 передбачено Визначення суми належної до виплати ОСОБА_1, що вибув із складу ТОВ Богдана Хмельницького , при цьому позивач вибув зі складу засновників відповідача 13.06.2013, тобто значно пізніше ніж прийнято рішення, яке оформлено протоколом №6. Щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, то позивач зазначає про те, що датою виходу його зі складу учасників ТОВ ім. Богдана Хмельницького є 13.06.2013 , а тому з урахуванням вимог законодавства відповідач в строк до 13.06.2014 повинен був виплатити належну йому частку статутного капіталу в повному обсязі, але не виконав цю вимогу законодавства.

У судовому засіданні 22.05.2018, проведеному в режимі відеоконференції, представники відповідача апеляційну скаргу підтримали; представники позивача у її задоволенні просили відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 статуту ТОВ ім. Богдана Хмельницького, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол №2 від 15.05.2012) та зареєстрованого державним реєстратором Доманівської районної державної адміністрації 01.10.2012 за №15101050017000237 (далі - статут ТОВ ім. Богдана Хмельницького) товариство відповідача створено в процесі реорганізації СВК ім.Б.Хмельницького з метою отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, насичення внутрішнього ринку України товарами широкого вжитку, високоякісної продукції вітчизняного та іноземного виробництва, здійснення будівництва промислових об'єктів та об'єктів соцкультпобуту.

Згідно з пунктами 3.2, 4.1 статуту ТОВ ім. Богдана Хмельницького для забезпечення фінансово-господарської діяльності товариства, а також для гарантії його майнових зобов'язань, за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал (фонд) в розмірі 11 800 грн; учасниками товариства є: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_9; розмір статутного капіталу (фонду) товариства розподіляється між учасниками наступним чином: ОСОБА_6- 2360 грн, що складає 20% статутного капіталу товариства; ОСОБА_7 - 2360 грн, що складає 20% статутного капіталу товариства; ОСОБА_8 - 2360 грн, що складає 20% статутного капіталу товариства; ОСОБА_1- 2360 грн, що складає 20% статутного капіталу товариства; ОСОБА_9 - 2360 грн, що складає 20% статутного капіталу товариства.

13.06.2013 позивач подав відповідачу нотаріально посвідчену заяву, в якій повідомив про свій вихід зі складу учасників товариства.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ ім. Богдана Хмельницького, оформленим протоколом №7 від 13.06.2013, вирішено, зокрема, задовольнити заяву позивача про його вихід зі складу учасників товариства та виплатити останньому частку в розмірі 20% активів товариства, в тому числі внесок в статутний капітал, що складає 2360 грн.

17.06.2016 державним реєстратором Доманівської районної державної адміністрації були зареєстровані відповідні зміни до статуту ТОВ ім. Богдана Хмельницького.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 та постановою Вищого господарського суду від 24.12.2014 у справі №915/376/14 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ім. Богдана Хмельницького про стягнення 1179429,25 грн встановлено, що датою виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ ім. Богдана Хмельницького є 13.06.2013.

Після виходу позивача зі складу учасників ТОВ ім. Богдана Хмельницького відповідач у 2013 році здійснив виплату вартості частини майна у сумі 545150,52 грн, 26.02.2014 у сумі 240000 грн та 17.03.2014 у сумі 5820,23 грн - на загальну суму 790 970,75 грн, а також передав по накладній №94 від 30.04.2013 позивачу автомобіль ВАЗ 21214 "НИВА", д/н НОМЕР_1, вартістю 71000 грн.

Позивач, не погодившись з виплаченою сумою його частки в майні товариства, звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з ТОВ ім. Богдана Хмельницького 823 551,44 грн, з яких: 466229,25 грн - вартість частини майна товариства; 325669,69 грн - втрати від інфляції за період з червня місяця 2014 року по вересень місяць 2016 року та 31652,50 грн - проценти за користування коштами за період з 14.06.2014 по 16.09.2016.

Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 50 Закону України "Про господарські товариства" визначає, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів (стаття 144 Цивільного кодексу України).

В силу приписів пункту "в" частини першої статті 10 Закону України "Про господарські товариства", частини першої статті 148 Цивільного кодексу України учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Частиною першою статті 54 Закону України "Про господарські товариства", частиною другою статті 148 Цивільного кодексу України передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі; виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 5.1, 5.5 статуту ТОВ ім. Богдана Хмельницького, згідно з якими учасник товариства має право вийти з товариства. Про своє рішення вийти зі складу учасників товариства, учасник повинен попередити товариство не пізніше, ніж за місяць до дня виходу. 3 цією метою необхідно подати до товариства заяву про вихід зі складу учасників. Моментом виходу учасника зі складу товариства вважається день ухвалення про це рішення загальними зборами. Учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до дванадцяти місяців з дня виходу. В протоколі зборів про вихід учасника зі складу товариства зазначається дата, на яку має бути проведено розрахунок суми, належної до виплати учаснику, що вибув зі складу товариства, форма оплати (грошова чи натуральна, вартість майна), сроки виплати коштів чи передачі майна. Спосіб визначення суми виплати учаснику, що вийшов зі складу товариства, є розрахунок його частки в чистих активах товариства на дату виходу. Баланс для розрахунку складається на день подачі заяви про вихід, якщо це відбувається посеред звітного періоду. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі, при цьому натуральна форма повернення вкладу не повинна перевищувати 50% його розміру. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Отже, право на вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Системний аналіз наведених вище нормативно - правових положень та статуту відповідача свідчить про те, що учасник, який виходить з товариства, має право на отримання вартості частини майна, пропорційної його частці (вкладу) у статутному капіталі, яке виникає в останнього під час його виходу зі складу учасників товариства шляхом подання відповідної заяви або виключенні особи з товариства на основі рішення зборів учасників.

Вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

З метою визначення вартості частини майна ТОВ ім. Богдана Хмельницького, належної до виплати ОСОБА_1 пропорційно його частці у статутному капіталі товариства (20%) станом на 13.06.2013 (дату виходу з товариства), Одеським апеляційним господарським судом було призначено судово -економічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи №17-1495/1496 від 29.12.2017 за наданими документами визначити вартість частини майна ТОВ ім. Б. Хмельницького, належної ОСОБА_1 на дату виходу зі складу учасників товариства (13.06.2013) не надається за можливе у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи фінансової звітності товариства станом на 13.06.2013. Разом з цим експертом за результатами проведеного дослідження визначено вартість частини майна ТОВ ім. Б. Хмельницького, належної ОСОБА_1 пропорційно його частці у статутному капіталі товариства (20%) станом на найближчу дату за наявною у матеріалах справи фінансовою звітністю, а саме: станом на 30.06.2013, яка становить 1 091 000 грн.

Згідно з приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має зазделегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, якими би спростовувалась достовірність висновку судової експертизи, а також інших обставин, з якими закон пов'язує можливість відхилення висновку судового експерта як доказу по справі, судова колегія вважає доведеним той факт, що вартість частини майна ТОВ ім. Б.Хмельницького, належної ОСОБА_1 пропорційно його частці у статутному капіталі товариства відповідача (20%), станом на 30.06.2013 становить 1 091 000 грн.

Доводи позивача про те, що перед експертом не ставилося питання щодо визначення вартості частини майна на будь-яку іншу дату, ніж на дату виходу ОСОБА_1 з числа учасників товариства, є необгрунтованими, оскільки в силу частини шостої статті 69, частини восьмої статті 98 Господарського процесуального кодексу України експерт має право викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; має право включити до висновку свої міркування про обставини, що мають значення для справи.

При цьому колегією суддів не приймається до уваги висновок експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №67 від 29.02.2016, тому що у ньому вартість чистих активів ТОВ ім. Б.Хмельницького визначена станом на 31.12.2013, в той час як висновок судово-економічної експертизи №17-1495/1496 від 29.12.2017 визначає вартість частини майна ТОВ ім. Б. Хмельницького, належної ОСОБА_1 пропорційно його частці у статутному капіталі підприємства відповідача, станом на найближчу за наявною у матеріалах справи фінансовою звітністю дату, а саме: станом на 30.06.2013.

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені вище обставини та норми права, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення відповідачем з позивачем розрахунків на загальну суму 861 970,75 грн, що не заперечується жодною із сторін, стягненню зі скаржника на користь ОСОБА_1 підлягає вартість частини майна останнього у статутному капталі ТОВ ім.Б.Хмельницького у розмірі 229 029,25 грн (1 091 000 грн -861 970,75 грн).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, з огляду на положення наведеної вище норми та на те, що відповідно до приписів статті 54 Закону України "Про господарські товариства" виплата вартості частини майна товариства, пропорційна частці учасника у статутному (складеному) капіталі, провадиться в строк до 12 місяців з дня його виходу, тобто до 14.06.2014, підлягають частковому задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 165 795,29 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з червня місяця 2014 року по вересень місяць 2016 року та 15516,69 грн 3% річних, нарахованих за період з 14.06.2014 по 16.09.2016.

При цьому доводи скаржника щодо відсутності його вини у неотриманні позивачем частки майна з підстав прийняття загальними зборами рішення, оформленого протоколом від 23.04.2013, про виплату позивачеві вартості частини майна в грошовому та майновому виразі, та з підстав невчиненням ОСОБА_1 дій, направлених на визначення ним конкретного майна, до уваги колегією суддів не приймається, оскільки в силу частини другої статті 148 Цивільного кодексу України виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі виключно за домовленістю між учасником та товариством. Між тим докази існування такої домовленності між позивачем та відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14).

Оскаржене судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2016 у справі №915/244/15 не в повному обсязі відповідає цим вимогам з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає зміні.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, за подання апеляційної скарги та витрати, пов'язані з проведенням експертиз, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги задоволено на 50%).

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 270, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2016 у справі №915/244/15 в частині задоволених позовних вимог змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького на користь ОСОБА_1 229 029,25 грн вартості частини майна, 165 795,29 грн інфляційних втрат, 15 516,69 грн 3% річних та 8 206,82 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького 9059, 07 грн витрат за подання апеляційної скарги та 13392 грн витрат за проведення судової експертизи.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 25.05.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя В.В. Бєляновський