Рішення

від 17.05.2018 по справі 128/1739/17

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1739/17

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2018 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі головуючого - судді Ганкіної І.А.

при секретарі Жигаровій Д.О.

за участю пред-ків

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

пред-ка відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробнича Корпорація СІВЕР про стягнення коштів по договору оренди нежитлових приміщень та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробнича Корпорація СІВЕР до ОСОБА_4 про стягнення помилково сплачених коштів та стягнення коштів за проведений капітальний ремонт, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом та в подальшому збільшила позовні вимоги, які були прийняті ухвалою суду від 22.02.2018 року (а.с. 155).

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 31 грудня 2015 року між нею, ОСОБА_4, як орендодавцем та ТОВ НВК Сівер в особі директора ОСОБА_5, як орендарем був укладений договір оренди нежитлових приміщень.Відповідно до вказаного договору, орендодавець надає в тимчасове користування орендарю нежитлове приміщення, а саме: кабінет № 410 в будинку № 53 по вул. Келецькій в м. Вінниці, а орендар приймає його у користування на строк з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.Сторони договору також погодили, що орендар, не пізніше 5 календарних днів до початку наступного місяця оренди за попередній місяць, сплачує на банківський рахунок орендодавцю платню в розмірі 3000,00 гривень за місяць за користування об'єктом оренди.Позивач зазначає, що відповідачем неодноразово порушувались умови договору щодо сплати орендної плати. На день подання позовної заяви за відповідачем рахується заборгованість зі сплати орендної плати за квітень, травень, червень 2017 року.Листом від 16 червня 2017 року за вих. № 9 відповідач в односторонньому порядку припинив договір оренди нежитлових приміщень, хоча, згідно договору, у випадку, коли орендар терміново припиняє дію договору оренди в односторонньому порядку за власним бажанням, він добровільно звільняє приміщення та сплачує орендарю плату за двонедільний термін, як неустойку за дострокове припинення дії договору.За розрахунком позивача сума боргу на даний час становить: квітень 2017 року - 3000,00 гривень, травень 2017 року - 3000,00 гривень, червень 2017 року - 3000,00 гривень, загалом 9000,00 гривень.За вказаних обставин позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 9000,00 грн., 989,17 грн. - втрат від інфляції та 223,00 грн. - 3 % річних, а також судові витрати по справі.

23 серпня 2017 року ТОВ НВК Сівер звернулось до суду з зустрічним позовом, який ухвалою суду від 29 серпня 2017 року було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (а.с. 125).

Зустрічні позовні вимоги позивач за зустрічним позовом та відповідач за первісним позовом ТОВ НВК Сівер мотивує тим, що в період часу з 01.07.2014 року по 30.06.2017 року ТОВ НВК Сівер на підставі договору орендувало у ОСОБА_4 кабінет № 410 в будинку № 53 по вул. Келецька в м. Вінниці.Договір оренди було розірвано ТОВ НВК Сівер в односторонньому порядку у зв'язку з систематичним порушенням умов договору оренди з боку Орендодавця, а саме, не надання актів виконаних робіт. Так, на період дії договору оренди між ТОВ НВК Сівер та ОСОБА_4№ б/н від 26 лютого 2012 року по 31 грудня 2014 року, доходи від здачі в оренду нерухомого майна підлягали оподаткуванню за ставкою 15 %, тожсума орендної плати за період з 31.07.2014 року по 31.08.2014 року становила 2125 грн. 00 коп. за місяць, а згідно додаткової угоди №1 від 29.08.2014 року, сума орендної плати була збільшена до 3000 грн. 00коп. і становила 2550,00 гривень. ТОВ НВК Сівер вважає, що таким чином за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року сума орендної плати склала - 14875 гривень 00 копійок, а підприємством було сплачено 17000 гривень 00 копійок, сума переплати становить 2125 гривень 00 копійок. У 2015 році доходи у вигляді орендної плати оподатковувались за ставкою 15%. Також такі доходи ще й підлягають оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5% за рахунок орендодавця, тому орендна плата становила 30060 грн.00 копійок, підприємством було сплачено 36000 гривень 00 копійок, сума переплати за 2015 рік становить 5940 грн.00 копійок. У 2016 році сума орендної плати становила 28980 грн.00 копійок, підприємством було сплачено 36000 гривень 00 копійок, сума переплати за 2016 рік становить 7020 грн.00 копійок. За період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року сума орендної плати становить 14490 грн. 00 копійок. Підприємством було сплачено 9000 грн. 00 копійок, заборгованість перед орендодавцем становить 5490, 00 грн.2125 грн. + 5940 грн. + 7020 грн. - 5490 грн. = 9595 грн. Враховуючи викладене, з 01.07.2014 року по 27.06.2017 року за підприємством рахується сума переплати в розмірі 9595 грн. 00 копійок, яку позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4.Також вказує, що в період експлуатації орендованого приміщення були виявлені недоліки, зазначені в акті № 1 від 01.12.2009 року та акті № 2 від 31.08.2012 року, які не давали можливості використовувати орендоване приміщення за призначенням, а тому за взаємною згодою сторін було прийнято рішення, щодо проведення капітального ремонту орендованого приміщення, витрати за який були повністю понесені ТОВ НВК Сівер . Вважає, що проведений ТОВ НВК Сівер капітальний ремонт орендованого приміщення, а саме: заміна вікон, ремонт електромережі та встановлення електрообладнання, не можна відокремити від об'єкта оренди без його пошкодження, тому позивач за зустрічним позовом, як орендар, керуючись правом, наданим йому ч. 3 ст. 778 ЦК України, вимагає відшкодування вартості понесених ним витрат на капітальний ремонт об'єкта оренди. Зазначає, що сума коштів на виконаний капітальний ремонт орендованого приміщення становить 18931 гривень 36 копійок, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4

В судовому засіданні представники позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов ОСОБА_4 підтримали, зустрічний позов не визнали. Представник ОСОБА_1 суду показав, що 31.12.2015р. між ОСОБА_4 та ТОВ НВК Сівер був укладений договір оренди нежитлових приміщень.Відповідно до вказаного договору, орендодавець надав в тимчасове користування орендарю нежитлове приміщення, а саме, кабінет № 410 в будинку № 53 по вул. Келецькій в м. Вінниці, а орендар прийняв його у користування на строк з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.Сторони договору також погодили, що орендар, сплачує щомісячну орендну платню в розмірі 3000,00 гривень за користування об'єктом оренди. При цьому, суму та відсотки інших внесків та відрахувань сторонами визначено не було. Додаткові угоди не укладалися. За договором була визначена стала сума орендної плати у розмірі 3000 грн. Вказана орендна плата вносилася по березень 2017р., а за травень, квітень і червень 2017р. плата внесена не була. Листом від 16.06.2017р. орендар повідомив ОСОБА_4 про одностороннє розірвання договору. У відповідності до дії п.4.2 укладеного між сторонами договору у випадку коли орендар терміново припиняє дію договору в односторонньому порядку за власним договором, він добровільно звільняє приміщення та сплачує орендодавцю плату за двотижневий термін як неустойку за дострокове припинення дії договору. Добровільно орендар приміщення не звільнив, між сторонами відбувся конфлікт, і відповідач звільнив орендоване приміщення не сплативши заборгованість по оренді за 3 місяці. Питання щодо проведення ремонту з орендодавцем не оговорювалося та дозволу на проведення будь-якого ремонту власник приміщень не надавав. Також зазначив, що заміна вікон та проведення нової проводки не є капітальним ремонтом, а є поточним ремонтом, проведення якого згідно умов договору покладається сама не орендаря. Щодо зайво сплачених коштів, зазначив що відповідачем жодного разу не проводилося нарахування відрахувань податків з суми у 3000 грн. Як саме проводилася сплата даних відрахувань відповідачем та в якій сумі ОСОБА_4 не повідомлялася і такі умови з зазначенням даних відрахувань не включалися у сам договір. Орендна плата була оговорена у сталій сумі без зазначення сум відрахувань. Позов ОСОБА_4 просив задоволити, шляхом стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних витратах та 3 % річних в загальній сумі 10 210 грн. 17 коп. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробнича Корпорація СІВЕР - ОСОБА_3 позов ОСОБА_4 не визнав, зустрічний позов підтримав та суду показав, що згідно умов договору було передбачено, що в суму орендної плати входять відповідні нарахування прибуткових податків та військового збору. Однак, вказані суми відрахувань відповідач не відраховував з 3000 грн. орендної плати та сплачував їх позивачеві. Вважає вказані виплати такими, що є помилково сплаченими коштами, які слід стягнути з орендодавця. Також суду показав, що приміщення передане для оренди було у неналежному стані, його було неможливо використовувати за призначенням в зв'язку з чим товариством було проведено капітальний ремонт, замінено вікна на метало-пластик та проведено ремонт електропроводки та електрообладнання. Вказані дії було вчинено з усної згоди орендодавця і дана сума витрат склала 18 931,36 грн. Сума переплат склала в період з 2014 р. по 2017р. - 9585,00 грн. Вказані кошти просить стягнути з ОСОБА_4 та зазначає, що вказана сума перекриває собою суму можливої заборгованості по орендній платі. В позовних вимогах ОСОБА_4 просив відмовити, зустрічний позов задоволити.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, врахувавши письмові заперечення відповідача на позовні вимоги, дослідивши письмові докази по справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

В судовому засіданні встановлено, що 31 грудня 2015 року між ОСОБА_4 як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою корпорацією Сівер як орендарем було укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого в оренду було передано нежитлове приміщення, яке належить орендодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва № 156 від 26 грудня 2005 року, в адмінбудинку за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 53, каб. 410 та належну до нього частину місць загального користування площею 56,7 кв.м, для використання з метою, визначеною в реєстраційних документах Орендаря, що підтверджується ксерокопією вказаного договору (а.с. 4-6, 118-119).

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 Договору строк дії оренди визначається в межах 36 календарних місяців, тобто з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

Підпунктом 4.1 пункту 4 Договору визначено, що сторони домовляються проводити розрахунки за взаємною згодою сторін, виходячи з наступного розрахунку: Орендар сплачує на банківський рахунок орендодавцю платню в розмірі 3000 (три тисячі) гривень за місяць за орендований об'єкт. Орендар згідно до вимог діючого законодавства, самостійно проводить щомісячне нарахування та сплату прибуткового податку з доходів фізичної особи (Орендодавця), військовий збір до відповідних фондів державного бюджету.

Згідно з п.п. 4.2 п. 4 Договору Орендар не пізніше за 5 календарних днів до початку кожного наступного місяця оренди, проводить оплату повної місячної суми орендної плати за минулий місяць Орендодавцю, згідно п.4.1. даного договору. У випадку, коли Орендар терміново припиняє дію даного договору в односторонньому порядку за власним бажанням, він добровільно звільняє приміщення та сплачує Орендарю плату за двонедільний термін, як неустойку за дострокове припинення дії договору.

09 червня 2017 року ОСОБА_4 на адресу директора ТОВ НВК Сівер ОСОБА_5 було направлено лист з проханням до 15 червня 2017 року розрахуватись, що підтверджується його ксерокопією (а.с. 7).

16 червня 2017 року за вих. № 09 директором ТОВ НВК Сівер ОСОБА_6 було направлено лист на адресу ОСОБА_4, в якому її було повідомлено, що відповідно до п. 5.2 Договору підприємством було достроково припинено договір у зв'язку з порушенням нею умов оренди, а саме, порушенням обов'язку, передбаченого п. 2.4 Договору. Зазначено, що Договір є припиненим з 24 червня 2017 року та запрошено її з'явитися 24 червня 2017 року за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 53, офіс 410, для підписання акту прийому-передачі (повернення) приміщення, що підтверджується ксерокопією даного листа (а.с. 8, 117).

Відповідно до п.п. 2.4 п. 2 Договору Орендодавець видає по закінченню кожного місяця акт виконаних робіт.

Згідно п.п. 5.2 п. 5 Договору дострокове припинення дії даного договору може мати місце при порушенні викладених в договорі умов оренди.

З ксерокопії банківської виписки ПАТ Укргазбанк вбачається, що дійсно за період з квітня по червень 2017 року включно відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ТОВ НВК Сівер не вносилась на картковий рахунок ОСОБА_4 як орендодавця орендна плата, визначена договором оренди нежитлових приміщень від 31 грудня 2015 року в розмірі 3000,00 грн. в місяць, що спільно за три місяці становить 9000,00 грн. (а.с. 9-11).

21 червня 2017 року ОСОБА_4 було направлено на адресу ТОВ НВК Сівер лист-вимогу щодо необхідності перерахувати на банківський рахунок Орендодавця (зазначений в договорі) на протязі 2-х банківських днів з дня отримання даного листа-вимоги суму боргу у розмірі 9000,00 грн., що підтверджується ксерокопією вказаного листа (а.с. 12-14, 111-112).

24 червня 2017 року між ОСОБА_4 як орендодавцем та ТОВ НВК Сівер як орендарем було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення площею 56,7 кв.м, яке розташоване на четвертому поверсі адмінбудинку за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 53, каб. № 410, що підтверджується ксерокопією вказаного акта (а.с. 17, 113).

26 червня 2017 року ТОВ НВК Сівер на адресу ОСОБА_4 було направлено лист за № 11, в якому йдеться про те, ТОВ НВК Сівер не погоджується з листом-вимогою, вважаючи його безпідставним у зв'язку з тим, що ним було здійснено за власні кошти капітальний ремонт орендованого приміщення, що підтверджується ксерокопією вказаного листа (а.с. 108-110).

Факт невнесення орендної плати за період з квітня по червень (включно) 2017р. за три поточних місяці стороною відповідача не заперечується.

Враховуючи підтвердження даної обставини, а саме, виникнення заборгованості за орендною платою за три місяці в загальній сумі 9000 грн. (3000 х3=9000), суд вважає, вказані вимоги позивача ОСОБА_4 доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором, або законом.

За статтею 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобовґязання, на вимогу кредитора зобовґязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, грошовим є зобовґязання, за яким боржник зобовґязується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Грошовими є, наприклад, зобовґязання покупця за договором купівлі-продажу, орендаря за договором оренди, замовника за договором підряду тощо. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовґязання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобовґязання за рахунок іншої.

Частина 2 статті 625 ЦК України, визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобовґязання. У відповідності до даного нормативного положення, боржник на вимогу кредитора зобовґязаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до ст. 3 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Також, боржник, який прострочив виконання грошового зобовґязання, на вимогу кредитора зобовґязаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з первинної суми заборгованості по орендній платі у 9000,00 грн. з відповідача ТОВ НВК Сівер на користь позивача ОСОБА_4 підлягають до стягнення втрати від інфляції на суму 989,17 грн. (за період з квітня 2017р.по січень 2018р.), згідно розрахунку (а.с.151) та 3 відсотки річних (за період з 25.04.2017р. по 21.02.2018р.) на суму 223,00 грн. Загалом до стягнення з ТОВ НВК Сівер підлягають 10 210,17 грн. та судові витрати, за сплату судового збору, що складають 640,00 грн.

Щодо вимоги за зустрічним позовом про стягнення витрат за проведення капітального ремонту, суд враховує, що 24 липня 2017 року ТОВ НВК Сівер на адресу ОСОБА_4 було направлено лист за № 13, в якому йдеться про те, що відповідно до п.2.2 Договору оренди приміщення від 31 грудня 2015 року та акту№1-2 від 31 серпня 2012 року на обстеження офісного приміщення, товариством булоприйняте рішення про проведення капітального ремонту орендованогоприміщення, так як капітальний ремонт приміщення, який є невідкладним обов'язком орендодавця не проводився.

В листі первинний відповідач зазначив, що товариством було проведено ремонті роботи, а саме, заміна вікон, ремонт електромережі та встановлення електрообладнання. Також в листі відповідачем було вказано, що після спливу строку договору оренди проведений капітальний ремонт неможна відокремити від об'єкта оренди без його пошкодження. Враховуючи вказанівище обставини, пов'язані, зокрема з витратами, які були понесені ТОВ НВК Сівер ,обґрунтування якої з посиланням на відповідні документальні докази буловикладено в ОСОБА_6 приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих тамодернізованих об'єктів, який переданий ОСОБА_4 для ознайомлення та листа-повідомлення № 9 від 16.06.2017 року, кінцева сума витрат становить 23313 грн. 27коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сівер вважає, що розмір витратпов'язаний з ремонтом приміщення, перелік яких був зазначений в актах, єоб'єктивно встановлений, та підлягає відшкодуванню ОСОБА_4 у будь-який спосіб, що підтверджується ксерокопією зазначеного листа.

Згідно претензій відповідача, викладених у листі, зазначено, що в період експлуатації орендованого приміщення були виявлені недоліки, зазначені в акті №1 від 01.12.2009 року та акті №2 від 31.08.2012 року, що підтверджується ксерокопіями вказаних актів (а.с. 47, 54), тому ТОВ НВК Сівер було прийнято рішення, щодо проведення капітального ремонту орендованого приміщення, витрати за якими були повністю понесені підприємством, що підтверджується наданими стороною відповідача письмовими доказами щодо проведення розрахунків за виконані роботи (а.с. 46-58). Сума коштів на виконаний капітальний ремонт орендованого приміщення, понесена ТОВ НВК Сівер згідно позовної заяви, становить 18 931,36 коп.

Визначаючись щодо вимоги ТОВ НВК Сівер щодо стягнення вказаних коштів за проведення капітального ремонту, суд виходить з того, що згідно роз'яснення наданого Міністерством регіонального розвитку та будівництва України у листі від 15 липня 2009 р. № 9/9-1056 капітальним ремонтом будівлі вважається комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також поліпшення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності). Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного обладнання.

В обсяг проведених робіт по ремонту позивач за зустрічним позовом враховує заміну вікон, ремонт електромережі та встановлення електрообладнання, що загалом склали витрати на суму 18 931 гривень 36 копійок (а.с.46,49-52) та були проведені в період 2009-2012р.р.

Судом є встановленим, що у відповідності до положень договору оренди від 31.12.2015р. , а саме, п. 3.4 Орендар не має права самостійно проводити перебудову або перепланування орендованих приміщень, здавати приміщення в суборенду. В пункті 3.5. договору від 2009 року передбачено, що Орендар зобов'язується проводити поточний ремонт орендованого приміщення, а також усувати будь-які пошкодження орендованого приміщення, якщо такі виникли з його вини.

Частиною 3 статті 776 ЦК України визначено, що якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 778 ЦК України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Тобто, виходячи з вищевказаних нормативних положень, законодавцем питання щодо права на відшкодування вартості ремонту поставлено в залежність від попереднього отримання згоди наймодавця на проведення зазначених поліпшень в наслідок ремонтних робіт.

Однак, судом є встановленим, що надані ТОВ НВК СІВЕР як докази на підтвердження згоди ОСОБА_4 щодо проведення підприємством капітального ремонту орендованого приміщення за власний рахунок ксерокопії акта № 1 від 01.12.2009 року та акта № 2 від 31.08.2012 року, є односторонніми актами та підпису ОСОБА_4 не містять. Даний акт був складений без присутності власника приміщення та жодного повідомлення на адресу ОСОБА_4 як орендодавця про намір провести ремонтні роботи не поступало.

Долучені до справи акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 12.11.2012 року, також підпису іншої сторони, а саме, орендодавця не містять. Акти є односторонніми і як доказ згоди власника орендованого приміщення на проведення капітального ремонту ТОВ НВК СІВЕР прийняті бути не можуть.

Оскільки виконані ТОВ НВК СІВЕР ремонті роботи не були погоджені з власником приміщень, і доказ зворотного стороною ТОВ НВК СІВЕР суду не поданий, суд вважає дану вимогу такою, що до задоволення не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення надлишку зайво сплачених коштів, суд враховує, що відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб виступають юридичні особи (їхні філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайняті особи, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Податкового кодексу України.

Особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, подавати у строки, встановлені Податкового кодексу України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду у відповідності до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України. Отже, згідно з абзацом б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Податкового кодексу України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної фіскальної служби за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Тобто у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в податковому розрахунку такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, у тому числі виплачені на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб - підприємців та осіб, що проводять незалежну професійну діяльність).

Враховуючи зазначене суд виходить з того, що підпунктом 4.1 пункту 4 Договору від 16 лютого 2012 року визначено, що сторони домовляються проводити розрахунки за взаємною згодою сторін, виходячи з наступного розрахунку: Орендар сплачує на банківський рахунок орендодавцю платню в розмірі 2500 грн. за місяць за орендований об'єкт та згідно до вимог діючого законодавства, самостійно проводить щомісячне нарахування та сплату прибуткового податку з доходів фізичної особи (Орендодавця) до відповідних фондів державного бюджету.

З ксерокопії Додаткової угоди № 1 до Договору оренди нежитлових приміщень від 16 лютого 2012 року вбачається, що сторонами було погоджено збільшення суми договору до 3000 грн. за один календарний місяць. Також в угоді зазначено, що дана угода вступає в силу з 01.09.2014 року і діє до 31.12.2015 року, що підтверджується її ксерокопією (а.с. 120).

Вказані положення є продубльованими і у п.4.1 подальшого договору від 31.12.2015р. (а.с.4).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договору оренди від 16.02.2012р. та 31.12.2015р. за змістом договору є визначеною кінцева сума оренди, яка підлягає до сплати орендодавцю. Відповідно до договору оренди від 16.02.2012р. кінцева сума оренди, що підлягає до виплати орендодавцю складає 2500 грн, а за змістом договору від 31.12.2015р. - 3000 грн. Тобто сторонами є чітко визначеною сума орендної плати, яка і проводилася за обома договорами до квітня 2017р. Оплату щомісячне нарахування та сплату прибуткового податку з доходів фізичної особи до відповідних фондів державного бюджету за договорами від 2012р. та 2015р. взяв на себе саме орендар.

Зазначення, що вказані нарахування включаються до суми орендної плати, яка підлягає до виплати орендодавцю положеннями зазначених договорів не передбачено. В зв'язку з чим вказана вимога щодо стягнення зайво переплачених коштів в розмірі 9595 грн. 00 коп. до задоволення не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог до стягнення судові витрати за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробнича Корпорація СІВЕР до ОСОБА_4 не підлягають.

Керуючись ст.ст.525,530,612,625,626,627, 765,763, 771,776,778 ЦК України, ст.ст. ст.ст.17, 30, 60, 81,83, 133, 141, 265-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробнича Корпорація СІВЕР (код ЄДРПОУ 35098139) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по сплаті орендної плати, інфляційних витратах та 3 % річних в загальній сумі 10 210 грн. 17 коп. та судові витрати в сумі 640 грн. 00 коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробнича Корпорація СІВЕР до ОСОБА_4 про стягнення помилково сплачених коштів та стягнення коштів за проведений капітальний ремонт та стягненні судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається на рішення суду до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ І.А.Ганкіна