Рішення

від 24.05.2018 по справі 806/1420/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/1420/18

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання розглянути клопотання та передати в оренду земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо не розгляду клопотання від 27 лютого 2018 року, зобов'язати відповідача розглянути клопотання від 27 лютого 2018 року та передати в оренду земельну ділянку за кадастровим №1820983600:02:000:0510 для сінокосіння на 49 років земельну ділянку площею 18,6319 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із відповідним клопотанням про надання в оренду для сінокосіння терміном на 49 років земельної ділянки площею за кадастровим №1820983600:02:000:0510 площею 18,6319 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області. Проте, станом на 16 березень 2018 року клопотання відповідачем у встановлені чинним законодавством строки не розглянуто, чим порушено права позивача та норми Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 23.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Відповідач 16 квітня 2018 року подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування якого вказав, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом №П-1461/0-1690/0/22-18 від 27.03.2018 надало відповідь на клопотання позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.

Позивач 24.04.2018 подав до відділу документального забезпечення суду заперечення від 24.04.2018, в якому просив при розгляді справи не брати до уваги зміст відзиву на адміністративний позов.

Ухвалою суду від 24.05.2018 заяву позивача про зміну позовних вимог від 15.05.2018 повернуто без розгляду.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням від 26.02.2018, зареєстроване відповідачем 27.02.2018 під №П-1461/0/21-18, в якому просив надати в оренду для сінокосіння терміном на 49 років земельну ділянку за кадастровим №1820983600:02:000:0510 площею 18,6319 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області (а.с.8).

В клопотанні позивач також зазначив, що проект землеустрою зазначеної ділянки знаходиться в Брусилівському районному відділі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області. Додатками до клопотання зазначено: інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія паспорту, копія ідентифікаційного коду.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач наголошує, що його клопотання станом на 16 березня 2018 року не розглянуто.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду вказаного клопотання, чим порушено права та законні інтереси позивача, він звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною другою статті 22 ЗК України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За приписами частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено абзацом першим частини третьої статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною четвертою статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Положеннями частини четвертої статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною п'ятою статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з ч.6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Частиною восьмою статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Відповідно до ч.6 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Положеннями частини десятої статті 123 Земельного кодексу України визначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно з ч. 13 ст. 123 ЗК України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Частиною чотирнадцятою статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

При цьому, за приписами статті 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858-IV) цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ст.25 Закону України №858-IV види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом. Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

До видів документації із землеустрою, зокрема, відносяться: проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Положеннями статті 26 Закону України №858-IV визначено, що органи державної влади, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі є самостійними замовниками відповідної документації із землеустрою.

Таким чином, технічна документація із землеустрою розробляється щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та щодо інвентаризації земель. Для відведення земельних ділянок та приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій розробляються проекти землеустрою. При цьому, для кожної конкретної мети використання земельної ділянки, розробляється відповідний вид документації. Тобто, для відведення земельної ділянки має виготовлятися саме проект землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд звертає увагу, що прийняттю рішення про надання земельної ділянки у користування, як складової комплексного процесу передачі земельної ділянки, зокрема, передує надання дозволу на розробку проекту землеустрою, погодження проекту землеустрою, а також затвердження такого проекту.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач наголошує, що його клопотання станом на 16 березня 2018 року не розглянуто, чим порушено право позивача на отримання земельної ділянки в оренду.

Відповідачем до відзиву долучено лист №П-1461/0-1690/0/22-18 від 27.03.2018, яким позивача повідомлено, що його клопотання про надання в оренду земельних ділянок для сінокосіння терміном на 49 років на території Брусилівського району Житомирської області, зокрема, щодо земельної ділянки за кадастровим номером №1820983600:02:000:0510 площею 18,6319 га, розглянуто. Відповідно до листа відділу у Брусилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.03.2018 №12/309/18-0.22, вказаний у клопотанні проект землеустрою у відділі у Брусилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не перебуває. Виходячи з наведеного, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило у задоволенні клопотань.

Проте, відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів надіслання позивачу листа вих. №П-1461/0-1690/0/22-18 від 27.03.2018, а також отримання вказаного листа позивачем.

Щодо надання позивачу відмови у передачі в оренду земельної ділянки, оформленої листом, суд зазначає наступне.

Надання в оренду земельної ділянки або відмова у її наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, Земельним кодексом України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Зокрема, у частині дев'ятій статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

Відповідно до ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Положеннями частини десятої статті 123 Земельного кодексу України визначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином, нормами Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Вказані норми також узгоджуються зі змістом Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про надання (передачу) земельної ділянки в оренду (користування), або про відмову у наданні земельної ділянки оренду оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання в оренду земельної ділянки або про відмову у наданні в оренду земельної ділянки після спливу встановленого законом строку для прийняття такого рішення, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, тобто вчинив протиправну бездіяльність.

Правова позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17 (адміністративне провадження №К/9901/4400/17), які, відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, відповідач при розгляді клопотання позивача діяв всупереч ч.2 ст. 19 Конституції України, а надана відмова у формі листа не відповідає вимогам ч.2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи відсутність прийняття суб'єктом владних повноважень у визначений чинним законодавством строк відповідного рішення встановленої форми, а також зважаючи на відсутність доказів надіслання позивачу відмови, оформленої у вигляді листа, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26.02.2018, яке зареєстроване в Головному управління Держгеокадастру в області 27.02.2018, а тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача розглянути клопотання від 027 лютого 2018 року та передати в оренду земельну ділянку за кадастровим №1820983600:02:000:0510 для сінокосіння на 49 років земельну ділянку площею 18,6319 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області, суд зазначає наступне.

Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області здійснено запит за вих. №651/3-18-0.334 від 26.03.2018 до відділу у Брусилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо наданні інформації про наявність у відділі у Брусилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області проектів землеустроїв, вказаних позивачем у клопотаннях, зокрема, щодо клопотання, зареєстрованого від 27.02.2018 №П-1461/0/21-18.

Відповідно до листа відділу у Брусилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.03.2018 №12/309/18-0.22, вказаний у клопотанні проект землеустрою у відділі у Брусилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не перебуває.

Позивачем до позовної заяви додані інформаційна довідка із Державного реєстру речових прав, лист Брусилівської районної державної адміністрації від 19.12.20147 №02-44/46 (а.с. 9-10), з яких вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером №1820983600:02:000:0510 площею 18,6319 га не передана в оренду.

Проте, суд зазначає, що вказані документи не доводять факту розроблення позивачем проекту землеустрою щодо передачі вказаної земельної ділянки в оренду позивачу.

Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів розроблення такого проекту, його погодження та затвердження у встановленому чинним законодавством порядку матеріали справи також не містять.

Таким чином, відсутність проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером №1820983600:02:000:0510 площею 18,6319 га, його погодження та затвердження у встановленому чинним законодавством порядку, виключає можливість прийняття відповідачем рішення про передачу такої земельної ділянки в оренду з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.02.2018, яке зареєстровано у Головному управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.02.2018 №П-1461/0/21-18, про передачу в оренду земельної ділянки та за результатами розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм Земельного кодексу України, висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не спростовано, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено наявність протиправної бездіяльності щодо не розгляду клопотання позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258, 261-262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26.02.2018, яке зареєстровано у Головному управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.02.2018 №П-1461/0/21-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (вул. Житомирська, 229, с. Биків, Брусилівський район, Житомирська область, 12642, ідентифікаційний код НОМЕР_1) від 26.02.2018, яке зареєстровано у Головному управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.02.2018 №П-1461/0/21-18, про передачу в оренду земельної ділянки та за результатами розгляду прийняти рішення встановленої форми, з урахуванням норм Земельного кодексу України, правових висновків Верховного Суду та встановлених судом обставин справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст рішення складено: 24.05.2018