Рішення

від 15.05.2018 по справі 813/566/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/566/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Львів

17 год. 06 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., представниці позивача ОСОБА_1, представниці відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_3 до Головного управління державного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.10.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 53267,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками викладеними у акті перевірки позивача від 20.06.2017 року (примірник контролюючого органу містить виправлення на дату 20.09.2017 року) та вважає, що такі не відповідають фактичним обставинам. Позивачем правильно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що відображено належним чином, відповідно до приписів податкового законодавства, у податковій звітності. З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 04.10.2018 року про збільшення ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 53267,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 13.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 15.05.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 15.05.2018 представниці позивача та відповідача, відповідно до ч. 7 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, подали спільну заяву про те, щоб розпочати розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання

Представниця позивача позовні вимог підтримала повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представниця відповідача проти позову заперечила, з підстав, викладених у письмовому відзиві за вх. № 6005 від 06.03.2018 (а.с. 86-87) та зазначила, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 04.10.2017 за № НОМЕР_1 є правомірним. Перевіркою правильності визначення податкового зобов'язання за перевіряємий період встановлено заниження суми податкового зобов'язання на суму 42614,00 грн., у зв'язку з невключенням до складу податкового зобов'язання сум ПДВ за придбаний товар, який не використовується в операціях, що є об'єктом оподаткування. Вважає, що контролюючий орган приймаючи вказане рішення діяв у спосіб та в межах, передбачених чинним законодавством, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представниць сторін, дослідив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

ФОП ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 02.02.2005, перебуває на облікеу в Червоноградській ОДПІ (Сокальське відділення) ГУ ДФС у Львівській області перебуває на податковому обліку з 09.03.2005, реєстраційний номер 603.

02.01.2018 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

В період 31.08.2017 по 13.09.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено акт № 1512/13-01-13-07-2724312216 від 20.06.2017 (а.с. 12-45).

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

- вимог п. 177.2 п. 177.4, п. 177.5.1, п. 177.5.3 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб та за період 01.01.2014р.- 30.06.2014р. в сумі 1005,58 грн. та за період 01.07.2015р.-31.12.2015р. в сумі 19,64 грн.;

- вимог п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України, в частині не ведення обліку доходів та витрат.

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.5 ст. 198, пп. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України у зв'язку з чим донараховано ПДВ за грудень 2016 року в сумі 42614,00 грн.;

- п. 16.1 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено військовий збір за період 01.07.2015р.-31.12.2015р. в сумі 1,96 грн.;

- вимог п. 4 ч. І ст. 4, п. 4 ч. 2 ст.6, ч. 1 п. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року на загальну суму 22,74 грн. (а.с.44)

На підставі цього акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.10.2017, за платежем: податок на додану вартість, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 53267,50 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями 10653,50 грн.) (а.с.53).

Позивач не погоджуючись із цим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи таке протиправним та таким, що порушує його права, звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 193.1. статті 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (пункт 198.5. статті 198 ПК України).

У відповідності до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства принцип змагальності передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що документальна планова виїзна перевірка діяльності ОСОБА_3 проводилась (з 31 серпня 2017 по 13 вересня 2017) на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, статті 13 та абзацу 6 п. 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08.07.2010 № 2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , наказів Головного управління ДФС у Львівській області № 3105 від 20.07.2017 та № 3784 від 30.08.2017 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на III квартал 2017 року.

Акт про результати планової перевірки від 20.09.2017 №1512/13-01-13-07/НОМЕР_2 ОСОБА_3 отримав 20.09.2017 про що свідчить його підпис (а.с.52).

Суд зважає на покликання позивача, що дата акта містить розбіжності: 20.06.2017 та 20.09.2017, разом з тим, вказане є очевидною механічною помилкою, оскільки в тексті акта № 1512/13-01-13-07-2724312216 зазначено період проведення цієї перевірки: з 31.08.2017 по 13.09.2017, відтак, дата 20.06.2017 є опискою.

Крім вказаного, суд зауважує, що позивач не скористався своїм правом подати заперечення на акт перевірки у випадку наявності зауважень до такого, як це дозволяє абз. 4 п. 86.1 ст. 86 ПК України (у разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом).

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Утім, діяльність із складання за результатами проведеного аналізу висновків є реалізацією покладених на працівників контролюючого органу посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

Такий висновок не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів та не створює жодних перешкод для діяльності платника податків, що зумовлює відсутність порушень у реалізації охоронюваних законом інтересів особи.

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.01.2018 року у справі № К/9901/440/18.

На думку суду, сам по собі акт перевірки не має для платників податків ніяких наслідків. Правові наслідки настають у зв'язку з прийняттям податковим органом відповідного рішення, прийнятого на підставі акту перевірки.

Помилка у даті акта перевірки, про яку позивачу станом на момент складення акту було відомо, чи, на переконання позивача, неточності не створюють для позивача будь- яких правових наслідків. А отже викладені доводи позивача як підстава для визнання податкового повідомлення-рішення від 04.10.2017 є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Судом встановлено, що перевіркою правильності визначення податкового зобов'язання за перевіряємий період 01.01.2014 по 31.12.2016, встановлено заниження суми податкового зобов'язання на суму 42614,00 грн. у зв'язку з не включенням до складу податкового зобов'язання сум ПДВ за придбаний товар, який не використовується в операціях, що є об'єктом оподаткування.

В акті перевірки зафіксовано, що таких висновків контролюючий орган дійшов відповідно до податкових накладних від 21.12.2016 № 1962, виданої ТзОВ Кроноспан УА (код ЄДРПОУ 33273907) на суму ПДВ 7254,00 грн., від 19.12.2016 № 1690, виданої ТзОВ Кроноспан УА (код ЄДРПОУ 33273907) на суму ПДВ 9373,50 грн., від 21.12.2016 № 1963, виданої ТзОВ Кроноспан УА (код ЄДРПОУ 33273907) на суму ПДВ 10360,00 грн. та від 19.12.2016 № 1689 виданої ТзОВ Кроноспан УА (код ЄДРПОУ 33273907) на суму ПДВ 15626,50 грн.

Представниця позивача на противагу вказаному зазначила, що встановлювати таке порушення лише на підставі лише одного пояснення позивача є хибним та протиправним.

Представниця позивача зазначила, що позивач написав таке пояснення на вимогу ревізорів, разом з тим жодних доказів надання таких пояснень за вказаних обставин не представила.

На пропозицію суду спростувати такі твердження шляхом представлення відповідних доказів на підтвердження факту того, що у позивача є наявними відповідні товарно-матеріальні цінності та спростувати висновки відповідача про віднесення останніх до тих, що використані платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю, позивачем не надано будь-яких доказів чи пояснень.

Судом не досліджується реальність господарської операції між позивачем та ТОВ Кроноспан УА за договором поставки від 03.09.2015, оскільки реальність такої в межах розгляду цієї справи не ставилась під сумнів.

Разом з тим, позивач бажаючи підтвердити свою добросовісність як платника податків надав суду окрім договору, виписки по рахунках, податкові декларації, з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, видаткові та податкові накладні.

В ході проведення документальної позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 (РНОК НОМЕР_2) надано пояснення у формі довідки (а.с.54) про те, що станом на 01.01.2014 та 31.12.2016 залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні.

Позивач в тексті позовної заяви покликається на те, що ревізорами проігноровано його право надане п. 198.3 ст. 198 ПК України та доведено йому обов'язок використовувати товарно-матеріальні цінності придбані у кінці звітного періоду у цьому ж звітному періоді, а саме 31.12.2016.

Суд вважає безпідставними такі покликання позивача, оскільки відповідно до приписів ст. 198.3 ст. 198 ПК України стверджує про нарахування податкового кредиту незалежно від використання товарно-матеріальних цінностей, але жодним чином не стверджує про відсутність обов'язку обліковувати залишки товарно-матеріальних цінностей.

Судом також встановлено, що відповідач 31.08.2017 скеровував лист позивачу Про представлення документів (вих. № 383/10/13-01-13-06-11), у якому представлено в повному обсязі документи податкового і бухгалтерського обліку, в тому числі, довідки (довільної форми) про: 4. Залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2014 та 31.12.2016 (а.с.93-94).

Таким чином, суд вважає за можливе констатувати, що вказану довідку позивачем надано на виконання вимог вказаного листа.

З огляду на викладене, суд вважає неспростованими позивачем висновки контролюючого органу щодо використання придбаних у ТзОВ Кроноспан УА товарно-матеріальних цінностей в операціях, що не є господарськими.

Оскільки позивачем заниження суми податкового зобов'язання на суму 42614,00 грн. у зв'язку з не включенням до складу податкового зобов'язання сум ПДВ за придбаний товар, який не використовується в операціях, що є об'єктом оподаткування, не спростовано, відповідачем обґрунтовано застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10653,50 грн.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивачем в ході судового розгляду не підтверджено факту недотримання відповідних критеріїв відповідачем при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними, а тому позов задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Стуса, 10/33, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління державного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити.

Судові витрати покласти на позивача

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2018

Суддя Качур Р.П.