Рішення

від 25.05.2018 по справі 826/15203/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2018 року № 826/15203/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання протиправним та скасування архітектурно-планувального завдання Треті особи на стороні відповідача:

- Приватне підприємство "МАРКОН"

- Товариство з обмеженою відповідальністю "КАДОРР-УКРАЇНА"

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила визнати протиправним та скасувати Архітектурно-планувальне завдання №06-2092 від 26.01.2007 р. затверджене Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації замовнику будівництва - Приватному підприємству "МАРКОН".

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним Архітектурно-планувальним завданням Приватному підприємству "МАРКОН" дозволено розробку проектної документації з нового будівництва на земельній ділянці, віднесеної до категорії земель історико-культурного призначення в межах державного історико-архітектурного заповідника, комплексу пам'яток архітектури та парку-музею, а оскільки, на думку позивача, дії відповідача стосовно надання дозволу на проектування об'єкту містобудування суперечать містобудівним заборонам та режиму використання території, вбачає, що її права та охоронювані законом інтереси у сфері містобудування та архітектури, як власника прилеглої ділянки до об'єкта проектування, було порушено.

Представники позивача в судовому засідання підтримали позов.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноважених представників чи відкладення розгляду справи не надходило. Відзиву (заперечення) на позов не надав.

Представники позивача просили застосувати до відповідача заходи процесуального примусу в зв'язку з ненаданням документів, які витребовувались судом.

З цього приводу слід вказати на те, що при відкритті провадження у даній справі як позивача, так і відповідача було зобов'язано надати певні документи, зокрема відповідача, надати письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були, або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчинення дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

Проте, будь-які докази, у відповідності до ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду не витребовувалися.

В той же час, ч. 9 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин та з урахуванням наданого третіми особами пакету документів щодо оскаржуваного позивачем архітектурно-планувального завдання, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Окремо слід відмітити, що після надання у судовому засіданні 22.03.2018 р. представниками третіх осіб пакету документів, їх дослідження у цьому судовому засіданні, представники позивача просили надати їм термін для більш детального ознайомлення з цими документами та для надання письмових пояснень, однак станом на час складання рішення по даній справі будь-яких додаткових пояснень від представників позивача не надходило.

Представники третіх осіб просили відмовити в задоволенні позову та надали матеріали, які було передбачено оскаржуваним архітектурно-планувальним завданням.

За наявними клопотаннями присутніх учасників справи, суд ухвалив завершити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Закон України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 р. №687-XIV визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

У відповідності до положень ст. 5 Закону України "Про архітектурну діяльність" (тут і надалі - нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури, а також розмір плати за видачу архітектурно-планувального завдання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 р. №2328 затверджено Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу.

За п. 13 зазначеного Порядку, архітектурно-планувальне завдання - це комплекс містобудівних та архітектурних вимог і особливих умов проектування і будівництва об'єкта архітектури, що випливають з положень затвердженої містобудівної документації, державних будівельних норм, місцевих правил забудови населених пунктів, відповідних рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, включаючи вимоги і умови щодо охорони пам'яток історії та культури, довкілля, законних прав і інтересів фізичних та юридичних осіб при розташуванні об'єкта архітектури на конкретній земельній ділянці.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 р. №1699-III (в редакції Закону України від 12.09.2006 р. №109-V) для забезпечення дотримання вимог законодавства, а також регіональних та/або місцевих правил забудови, державних стандартів, норм і правил, містобудівної документації фізичним та юридичним особам за їх письмовим зверненням надаються єдині умови і обмеження забудови земельних ділянок, інші вихідні дані на проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2006 р. Київська міська рада, на підставі рішення від 06.10.2005 р. №151/3615, передала в оренду земельну ділянку на Андріївському узвозі, 14-16 у Подільському районі міста Києва Приватному підприємству "МАРКОН" (надалі - ПП "Маркон") для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту. Строк дії договору - 15 років.

Судом встановлено, що Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) замовнику ПП "Маркон" видало Архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) від 26.01.2007 р. №06-2092 на проектування об'єкту будівництва "Готельний комплекс з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на Андріївському узвозі, 14-16 у Подільському районі міста Києва".

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано замовнику - ПП "Маркон" Дозвіл на виконання будівельних робіт №2230-Пд/К від 14.10.2010 р. із будівництва готельного комплексу із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою: Андріївський узвіз, 14-16 у Подільському районі м. Києва.

Державною будівельною інспекцією України прийнято від ПП "Маркон" заяву за вх. №40-13983 від 12.07.2016 р. про внесення змін до Дозволу від 14.10.2010 р. №2230-Пд/К, вид будівництва - нове будівництво, категорія складності СС2 (ІV). Повідомленням про зміну даних у виданому дозволі на виконання будівельних робіт №ІУ120162082027 змінено генерального підрядника на Товариство з обмеженою відповідальністю "КАДОРР-УКРАЇНА" (ТОВ "Кадорр-Україна"), особу відповідальну за здійснення будівництва, а також осіб, що здійснюють авторський та технічний нагляд.

Стосовно дії Архітектурно-планувального завдання від 26.01.2007 р. №06-2092 суд зазначає, що АПЗ як складова вихідних даних для проектування скасоване у зв'язку з прийняттям Закону України від 16.09.2008 р. №509-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" та втратою чинності у травні 2009 року постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 р. №2328 "Про Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу".

Прикінцевими положеннями Закону від 16.09.2008 р. №509-VI передбачалося, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності окремих статей Закону, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а щодо об'єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва.

Вказаний Закон набрав чинності з дня його опублікування - 14.10.2008 р., а отже, максимальний термін дії архітектурно-планувальних завдань, виданих для об'єктів, будівництво яких не було розпочато - 14.10.2010 р. При цьому датою початку будівництва слід вважати дату отримання документа, що дає право на виконання будівельних робіт.

Документом, що став основною складовою вихідних даних після скасування АПЗ, стали містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки.

У разі коли будівництво розпочато до 14.10.2010 р., а проект не потребує коригування, АПЗ діє до закінчення будівництва та отримання містобудівних умов і обмежень не потрібно.

Наведене підтверджується листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10.09.2012 р. №7/17-14543.

Таким чином, зважаючи на те, що Дозвіл на виконання будівельних робіт №2230-Пд/К видано 14.10.2010 р., АПЗ від 26.01.2007 р. №06-2092 є чинним до завершення будівництва.

Також слід зазначити, що п. 10 Архітектурно-планувального завдання встановлено належність ділянки до території захисту традиційного характеру середовища та об'єктів культурної спадщини - архітектурний заповідник, археологічний заповідник згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1998 р. №976, від 16.07.1979 р. №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 р. №979 (додаток 1), а саме: Центральний історичний ареал, Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ", на території ділянки пам'ятки культурної спадщини відсутні.

Статтею 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 р. №1805-III (в редакції, чинній на час видачі АПЗ від 26.01.2007 р. №06-2092) встановлено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

У позовній заяві позивач наголошує на пп. 5.1. п. 5 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 р. №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 N 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві", згідно якого на території історико-культурних заповідників забороняється будь-яке будівництво, не пов'язане з прокладкою інженерних мереж, необхідних для заповідників, впорядкуванням території, відтворенням і реставрацією пам'яток історії та культури.

Суд зазначає, що предметом спору в даній адміністративній справі є вимога про визнання протиправним та скасування Архітектурно-планувального завдання №06-2092 від 26.01.2007 р., затвердженого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації замовнику будівництва - Приватному підприємству "МАРКОН".

Підпунктом 10.1 п. 10 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 р. №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 N 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" чітко встановлено, що в межах історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва: вихідні дані на проектування об'єктів архітектури та передпроектні роботи проводяться на підставі затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови, а також відповідних рішень Київської міської ради та розпоряджень Київської міської державної адміністрації.

Згідно пп. 10.2 п. 10 вказаного Розпорядження Архітектурно-планувальне завдання надається Головним управлінням містобудування і архітектури на проектування об'єктів архітектури (будинків і споруд житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплексів, об'єктів благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва) для нового будівництва, розширення реконструкції, реставрації (крім пам'яток історії та культури), капітального ремонту (далі - будівництво).

В межах зон регулювання забудови архітектурно-планувальне завдання надається за умови погодження з управлінням охорони пам'яток історії культури та історичного середовища.

Архітектурно-планувальне завдання в межах зон охорони включає вимоги і умови щодо охорони пам'яток історії та культури, історичного середовища. Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт та пристосування пам'яток здійснюється відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Вимоги та умови до архітектурно-планувального завдання щодо архітектурних та інженерних рішень об'єкта архітектури його внутрішнього оздоблення, інші умови і вимоги, що випливають з положень актів законодавства, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови м. Києва, зумовлені необхідністю збереження характеру існуючої забудови, довкілля і охорони пам'яток історії та культури розробляються управлінням охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища (пп. 10.3 п. 10).

Для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає здійснення у необхідних випадках передпроектних робіт. У разі коли намічено здійснити реконструкцію, реставрацію, розширення, капітальний ремонт об'єкта архітектури відомості про історико-культурну та архітектурну цінність об'єкта надаються управлінням охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища (пп. 10.4 п. 10).

При перебудові історичних кварталів, в межах зон регулювання забудови враховується історико-архітектурна і містобудівна цінність кожного будинку і споруди (пп. 10.5 п. 10).

Проекти об'єктів архітектури в межах зон регулювання забудови до розгляду їх на містобудівній раді при головному архітекторі м. Києва розглядаються на міській пам'яткоохоронній науково-методичній раді за умови розгляду цих питань Консультативною радою управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища за участю Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (пп. 10.6 п. 10).

В історико-культурних заповідниках і зонах охорони пам'яток історії та культури до початку робіт повинні бути проведені археологічні дослідження.

На цих територіях забороняється містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища і без погодження з Інститутом археології Національної академії наук України (пп. 10.7 п. 10).

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що Всеукраїнський науково-методичний та дослідно-інформаційний центр архітектурної спадщини розробив історико-містобудівне обґрунтування на об'єкт будівництва "Будівництво готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на Андріївському узвозі, 14-16 у Подільському районі міста Києва", погоджене Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.12.2007 р. №82.

Протоколом №1/75 від 28.03.2008 р. підтверджено проведення громадських обговорень з питання будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою: вул. Андріївський узвіз, 14-16 у Подільському районі м. Києва.

Згідно листа-погодження №15-475 від 18.01.2010 р. Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погодило архітектурне рішення проекту будівництва готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на Андріївському узвозі, 14-16 у Подільському районі міста Києва.

Проектна документація із будівництва готельного комплексу із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою: Андріївський узвіз, 14-16 у Подільському районі м. Києва погоджена з Державною службою з питань національної спадщини від 09.04.2010 р., Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2009 р. №74/1, Державним історико-архітектурним заповідником "Стародавній Київ" від 24.09.2009 р., Українським товариством охорони пам'яток історії та культури від 06.04.2010 р., Інститутом археології Національної академії наук України, а також отримала позитивний висновок комплексної державної експертизи ДП "Укрдержбудекспертиза" №11-00212-10 від 27.08.2010 р.

Листом №15/7 від 06.04.2010 р. Радою Київської міської організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури погоджено проектну документацію.

Інститутом археології Національної академії наук України надано довідки-дозволи для проведення монтажних та інших будівельних робіт №36-4А-125/01 від 12.11.2009 р., №11-4А-125/01 від 12.04.2012 р.

Міністерством культури України видано дозвіл №22-035/16з від 29.09.2016 р. на проведення земляних робіт з метою виконання робіт на об'єкті "Готельний комплекс з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на Андріївському узвозі, 14-16 у Подільському районі міста Києва".

Крім того, висновком експертизи №КА-01-01-ПВР035.17 від 18.12.2017 р. підтверджено відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці проекту виконання будівельно-монтажних робіт (ПВР) в частині забезпечення безпечної експлуатації баштового крану моделі Liebherr 91ЕС. Відповідність проекту виконання робіт (ПВР) проекту організації будівництва (ПОБ) встановлено Висновком судового експерту №02/2018 від 19.02.2018 р.

Відповідно до укладеного Договору від 29.01.2017 р. Київським національним університетом будівництва та архітектури ведеться науково-технічний супровід на об'єкті будівництва відповідно до затвердженої та погодженої Програми науково-технічного супроводу. Технічними звітами №1 та №2 встановлено відсутність впливу будівництва на оточуючі будинки.

Проведення науково-технічного супроводу на об'єкті будівництва здійснюється Київським національним університетом будівництва та архітектури (КНУБА), підтверджується Висновком судового будівельно-технічного експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №01/2018 від 15.02.2018 р.

Отже, підсумовуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що Архітектурно-планувальне завдання №06-2092 від 26.01.2007 р., затверджене Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації замовнику будівництва - Приватному підприємству "МАРКОН" відповідає вимогам законодавства, а відтак підстави для визнання його протиправним та скасування - відсутні.

Водночас, суд зазначає, що у відповідності до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 1 ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, за змістом наведених норм Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Відтак, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Натомість, в матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні представниками позивача не надано жодних обґрунтувань, які б могли слугувати доказом порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів.

Як підсумок, враховуючи наявні матеріали справи та здійснений аналіз норм чинного законодавства, суд акцентує увагу, що Архітектурно-планувальне завдання №06-2092 від 26.01.2007 р., затверджене Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації замовнику будівництва - Приватному підприємству "МАРКОН" є актом індивідуальної дії, не створює для позивача жодних правових наслідків, не змінює і не припиняє будь-яких прав та інтересів позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням всього вище викладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, відтак такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко