Постанова

від 21.05.2018 по справі 818/1719/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.В. Воловик

21 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1719/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Яковенка М.М.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ГРУП", Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 по справі № 818/1719/17, ухвалене в м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 159, 40021, о 11:13, повний текст рішення складено 22.01.2018р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ГРУП"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2017р., через засоби поштового зв'язку, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЛМІ ГРУП (надалі - позивач, ТОВ ВАЛМІ ГРУП ), звернувя до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 1 566, 90 грн. та № НОМЕР_2 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11 244, 59 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2017 № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 80 469, 00 грн. та № НОМЕР_4 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 296, 80.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність податкових повідомлень-рішень є протиправними, оскільки господарська операція з ФОП ОСОБА_3 по перевезенню вантажів і наданню послуг розвантаження вантажних автомобілів та вагонів є реально здійсненою, направленою на настання правових наслідків, висновки податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок реалізації будівельних матеріалів за цінами нижче ціни придбання цих матеріалів є безпідставними, придбана позивачем згідно договору купівлі-продажу від 01.09.2016р. нежитлова будівля - склад сипучих матеріалів, загальною площею 1091,6 кв.м., відноситься до будівель промисловості, в зв'язку з чим, на підставі п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не може бути об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також, відповідно до касових книг за І півріччя 2014р., ІІ та ІV квартали 2016р. наявні видаткові касові ордери № 101 від 22.05.2014р., № 132 від 28.04.2016р. та № 356 від 21.12.2016р., які містять всі реквізити, в тому числі, і підписи одержувачів. Перелічені в акті перевірки видаткові касові ордери № 120 від 22.05.2014, № 132 від 28.04.2016 та № 356 від 21.12.2016 на підприємстві відсутні, в зв'язку з чим висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 2.8, 2.9, 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні є безпідставними.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2018р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.11.2017р. №0004101401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 80 469, 00 (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. та №0004111406 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 296, 80 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 80 коп.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2017 року №0002701401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 1 566, 90 (одна тисяча п'ятсот шістдесят шість) грн. 90 коп. та № НОМЕР_2 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11 244, 59 (одинадцять тисяч двісті сорок чотири) грн. 59 коп. - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

10.04.2018р. відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог без змін.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

10.04.2018р. позивачем, через засоби поштового зв'язку, до суду апеляційної інстанції направлено відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін.

15.05.2018р. позивачем надано до суду апеляційної інстанції письмові пояснення стосовно здійснення ФОП ОСОБА_3 послуг у грудні 2016р.

Представники сторін в суді апеляційної інстанції, підтримали доводи апеляційних скарг та просили суд їх задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, cуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачем проведена документальна планова перевірка ТОВ ВАЛМІ ГРУП з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За результатами перевірки 12.07.2017р. складений акт № 1096/18-28-14-01/36848790/48 (т. 1 а.с. 16-41) згідно якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 138.1, 138.2, 138.5, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 83 756, 00 грн.; порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19 909, 00 грн.; порушення пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно на загальну суму 1 253, 52 грн.; та порушення п.п. 2.8, 2.9, 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні внаслідок чого перевищений ліміт залишку готівки в касі на суму 14 472, 60 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки № 1096/18-28-14-01/36848790/48 від 12.07.2017р., подав заперечення на акт (т. 1 а.с. 42-50), за результатами розгляду яких, згідно відповіді № 5660/10/18-28-14-01-12 від 01.08.2017р. (т. 1 а.с. 51-55), ГУ ДФС у Сумській області вважає вказані висновки такими, що відповідають фактичним обставинам та нормам податкового законодавства, в зв'язку з чим, є правомірними.

02.08.2017р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_5 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, з у рахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 100193, 00 грн. (т. 1 а.с. 56);

- № НОМЕР_6 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28945, 20 грн. (т. 1 а.с. 57);

- № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 19190, 00 грн. (т. 1 а.с. 58);

- № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 1566, 90 грн.

Позивач, вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, подав на них скаргу до ДФС України (т. 1 а.с. 60-66).

За результатами розгляду цієї скарги 19.10.2017 прийнято Рішення № 23512/6/99-99-11-01-01-25 (т. 1 а.с. 67-71), згідно з яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 02.08.2017 № НОМЕР_5 в частині донарахувань по операціях за 2015-2016рр. щодо яких підтверджено здійснення оплати грошових коштів на користь контрагента та не встановлено дебіторської заборгованості, було скасовано. Також було скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.08.2017р. № НОМЕР_6 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій поза межами строків визначених п. 114.1 ст. 114, ст. 102 Податкового кодексу України. В іншій частині вказані повідомлення-рішення залишені без змін.

На підставі часткового скасування ДФС України вказаних вище податкових повідомлень-рішень, ГУ ДФС у Сумській області 14.11.2017р. прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 80469, 00 грн. (т. 1 а.с. 159);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19296, 80 грн. (т. 1 а.с. 161).

Правовою підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 02.08.2017р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11244, 59 грн., ГУ ДФС у Сумській області визначило порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ ВАЛМІ ГРУП протягом січня-листопада 2015р. здійснювало реалізацію товарів за цінами нижче ціни придбання, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11244, 59 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарська операція з перевезення вантажів автомобільним транспортом та розвантаження вантажних автомобілів і вагонів між ТОВ ВАЛМІ ГРУП і ФОП ОСОБА_3 є фактично здійсненою, направленою на настання правових наслідків, обумовлених нею та підтвердженою відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, а також суд першої інстанції дійшов висновку, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження порушень ТОВ ВАЛМІ ГРУП п.п. 2.8, 2.9, 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, відповідачем не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Стосовно позовних вимог ТОВ ВАЛМІ ГРУП про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2017р. № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 80 469, 00 грн. та № 0004111406р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 296, 80 грн., варто зазначити наступне.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 14.11.2017р., ГУ ДФС у Сумській області зазначає, що ТОВ ВАЛМІ ГРУП не мало правових підстав для врахування у податковому обліку господарської операції з ФОП ОСОБА_3, оскільки вказана господарська операція є нереальною та не направленою на настання правових наслідків, обумовлених нею, а надані на її підтвердження первинні документи бухгалтерського обліку, не можуть свідчити про її фактичне здійснення. Вказаних висновків відповідач дійшов через те, що контрагент позивача не мав фізичної можливості виконати обумовлений договором обсяг робіт по перевезенню вантажів і наданню послуг розвантаження вантажних автомобілів та вагонів.

Колегія суддів не погоджується з указаними доводами ГУ ДФС у Сумській області, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок оподаткування податком на прибуток підприємства та підстави формування витрат, визначаються Податковим кодексом України.

Так, згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2015р.) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2015р.), витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2015р.) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2015р.) собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2015р.) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла після 01.01.2015) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Крім того, статтями 138-140 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла після 01.01.2015р.) встановлений перелік різниць на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов'язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на врахування витрат при визначенні об'єкта оподаткування, не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як свідчать матеріали справи, згідно договору про надання послуг № 1 від 10.07.2012р. з додатками (т. 1 а.с. 72-76) ФОП ОСОБА_3 зобов'язувався надати ТОВ ВАЛМІ ГРУП послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському, приміському та міжміському сполученні, а також надати послуги розвантаження вантажних автомобілів та вагонів.

Наявність у контрагента позивача транспортних засобів для перевезення вантажів та засобів для розвантаження автомобілів і вагонів, підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (т. 1 а.с. 86-87), договором постачання та актом приймання-передачі автонавантажувача (т. 2 а.с. 1-5).

Про фактичне отримання ТОВ ВАЛМІ ГРУП послуг по перевезенню вантажів і розвантаженню, свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт, з/д накладні, товарно-транспортні накладні та видаткові накладні (т. 2 а.с. 111-250, т. 3, 4, 5, 6, 7, т. 8 а.с. 1-26).

Надані ФОП ОСОБА_3 послуги були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки взаєморозрахунків (т. 1 а.с. 169-203).

Враховуючи вищевикладене, господарська операція з перевезення вантажів автомобільним транспортом та розвантаження вантажних автомобілів і вагонів між ТОВ ВАЛМІ ГРУП і ФОП ОСОБА_3 є фактично здійсненою, направленою на настання правових наслідків, обумовлених нею та підтвердженою відповідними первинними документами бухгалтерського обліку.

При цьому, твердження ГУ ДФС у Сумській області про відсутність у контрагента позивача найманих працівників та фізичної можливості одному виконати визначений договором обсяг послуг з урахуванням їх змісту та часу, не є достатніми належними доказами нереальності господарської операції.

Вказані обставини можуть свідчити лише про порушення ФОП ОСОБА_3 податкового чи іншого законодавства при використанні праці (послуг) інших осіб для фактичного надання обумовлених договором № 1 від 10.07.2012р. послуг. Проте, такі порушення мають спричиняти негативні наслідки лише для самого порушника та не можуть позбавити позивача права на відображення спірної господарської операції у податковому обліку при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Отже, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 14.11.2017р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 80 469, 00 грн. протиправним, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог ТОВ ВАЛМІ ГРУП в частині скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 14.11.2017р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 296, 80 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для прийняття вказаного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало те, що під час перевірки були виявлені видаткові касові ордери № 120 від 22.05.2014, № 132 від 28.04.2016 та № 356 від 21.12.2016, які не містять підписів одержувачів коштів, що є порушенням п.п. 2.8, 2.9, 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, яке призвело до перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 14 472, 60 грн.

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції, на вимогу суду ГУ ДФС у Сумській області належним чином завірені копії вказаних ордерів надані не були.

Вказані документи до суду апеляційної інстанції не надані.

Натомість, позивачем надано копії касових ордерів № 101 від 22.05.2014, № 132 від 28.04.2016 та № 356 від 21.12.2016 (т. 1 а.с. 119-123), які містять всі реквізити, в тому числі, і підписи одержувачів.

Крім того, з оглянутих в судовому засіданні в суді першої інстанції оригіналів касових книг за І півріччя 2014 року, ІІ та ІV квартали 2016 року, судом встановлено, що видаткові касові ордери № 120 від 22.05.2014, № 132 від 28.04.2016 та № 356 від 21.12.2016 без підписів одержувачів коштів відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження порушень ТОВ ВАЛМІ ГРУП п.п. 2.8, 2.9, 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, відповідачем не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 14.11.2017р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 296, 80 грн. не відповідає ч. 2 ст. 2 КАС України, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині його скасування підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2017р. №0002701401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 1566,90 грн. та № НОМЕР_2 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11244,59 грн., суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази на підтвердження реалізації придбаних товарів за цінами вище ціни придбання, не є достатніми для беззаперечного підтвердження вказаної обставини, а також, що позивач не є промисловим підприємством, в зв'язку з чим придбаний ним склад сипучих матеріалів не є будівлею промисловості та не може бути виключений з об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 02.08.2017р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11244, 59 грн., ГУ ДФС у Сумській області визначило порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ ВАЛМІ ГРУП протягом січня-листопада 2015 здійснювало реалізацію товарів за цінами нижче ціни придбання, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11 244, 59 грн.

З метою обґрунтування протиправність вказаного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає, що будівельні матеріали ним не реалізовувались за цінами нижче ціни придбання, а зазначені податковим органом в додатку № 14 до акту перевірки товари (т. 1 а.с. 224-237), є товарами які придбавались в минулих періодах за нижчою ціною.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем надані видаткові накладні, за якими були отримані товари в 2014р. (т. 1 а.с. 97-118), фіскальні чеки про продаж товарів (т. 2 а.с. 15-110) та порівняльна таблиця закупівельних цін з цінами продажу товарів за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. (т. 1 а.с. 92-96).

Дослідивши зазначені докази, встановлено, що з наданих фіскальних чеків (т. 2 а.с. 15-110) неможливо достеменно встановити, що зазначений в них товар є саме тим товаром, який вказаний у видаткових накладних (т. 1 а.с. 97-118), оскільки в чеках вказана лише загальна назва товару, як-то перчатки , цемент , гвозди і т.д., в той час, коли видаткові накладні містять чітку назву товару та його вид, як то Рукавички трикотажні робочі помаранчеві з пвх Універсал 10 клас , цемент ПЦ1 500 Н тара 25 кг. , цвяхи 6х200 мм , цвяхи 5х150мм і т.д.

Натомість, під час перевірки відповідачем опрацьовані податкові накладні, виписані внаслідок одержання позивачем товарів, в яких чітко визначена назва і характеристика кожного товару та ціна його придбання. Вказані дані були співставленні з цінами продажу товарів з такими ж назвами у відповідних періодах, а висновки такого співставлення були зафіксовані в додатку № 14 до акту перевірки № 1096/18-28-14-01/36848790/48 від 12.07.2017 (т. 1 а.с. 224-237).

Так, відповідно до ст. 72 КАС України, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі будь-яких даних (доказів).

Статтями 73, 76 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, є належними.

Докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, є достатніми.

Тобто, вказаними вище нормами, встановлено, що кожна обставина, на яку посилається учасник справи, повинна бути підтверджена належними та достатніми доказами.

Однак, враховуючи вищевикладене, надані позивачем на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог докази, а саме на підтвердження реалізації придбаних товарів за цінами вище ціни придбання, не є достатніми для беззаперечного підтвердження вказаної обставини.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2017р. № НОМЕР_2 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11 244, 59 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог ТОВ ВАЛМІ ГРУП про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2017р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 1 566, 90 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З метою обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач зазначає, що придбана ним згідно договору купівлі-продажу від 01.09.2016р. нежитлова будівля - склад сипучих матеріалів, загальною площею 1091,6 кв.м. (т. 1 а.с. 124-125), на підставі п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, оскільки відноситься до будівель промисловості.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи позивача, оскільки.

Згідно з п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Змістом вказаної норми встановлено, що не є об'єктом оподаткування не будь-які виробничі корпуси, цехи, складські приміщення, а лише ті, які належать промисловим підприємствам, в зв'язку з чим є будівлями промисловості.

За усталеною практикою застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, промисловим підприємством є суб'єкт господарювання, що є юридичною особою і здійснює виробництво та реалізацію продукції певних видів з метою одержання прибутку.

Як свідчать матеріали справи, зокрема ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 14-15), основним видом діяльності ТОВ ВАЛМІ ГРУП є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Іншими видами діяльності, як то: виготовлення виробів із бетону для будівництва, виробництво бетонних розчинів, готових для використання та виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу, позивач не займався, доказів виробництва та реалізації певної продукції, ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи, не надав.

Наявні в матеріалах справи картка рахунку 103 за 2016 рік, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.09.2016р., наказ № 17-п від 02.09.2016р., інвентарна картка обліку основних засобів, наказ про затвердження стратегічного плану № 18-п від 01.10.2016р. та стратегічний план розвитку ТОВ ВАЛМІ ГРУП (т. 2 а.с. 6-14), декларують лише наміри позивача здійснювати виробництво певних товарів та жодним чином не свідчать про їх фактичне виробництво.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ ВАЛМІ ГРУП не є промисловим підприємством, в зв'язку з чим придбаний ним склад сипучих матеріалів не є будівлею промисловості та не може бути виключений з об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок.

Отже, позовні вимоги ТОВ ВАЛМІ ГРУП в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2017р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 1 566, 90 грн., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог апеляційної скарги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

В адміністративному позові ТОВ ВАЛМІ ГРУП зазначило, що до судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи належать судовий збір в розмірі 2 245, 87 грн., який був сплачений згідно платіжного доручення № 1259 від 31.10.2017 (т. 1 а.с. 3), та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн., які були сплачені ФОП ОСОБА_1 згідно договору про надання юридичних послуг № 07/08 від 07.08.2017 (т. 1 а.с. 146-149).

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, розподілу підлягають витрати на правничу допомогу саме адвоката, а не іншої особи. При цьому, вартість послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

З метою підтвердження здійснених витрат на правничу допомогу, ТОВ ВАЛМІ ГРУП надало договір про надання юридичних послуг № 07/08 від 07.08.2017, укладений з ФОП ОСОБА_1, рахунок-фактуру № 07/08 від 07.08.2017, платіжне доручення про оплату послуг в розмірі 10 000, 00 грн., акт прийняття-передачі наданих послуг від 30.09.2017 (т. 1 а.с. 146-149), опис наданих послуг (т. 1 а.с. 241-242) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 8 а.с. 29).

Як свідчать матеріали справи, фактично правнича допомога ТОВ ВАЛМІ ГРУП була надана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а не адвокатом, що виключає наявність підстав для розподілу цих витрат. Наявність у ОСОБА_5 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про надання ним правничої допомоги позивачу, як адвокатом.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами (документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), які складаються під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Змістом вказаних норм встановлено, що документальним підтвердженням здійснення витрат на правову допомогу є наявність належним чином складених первинних документів, які відображають суть господарської операції по наданню цієї допомоги та підтверджують її фактичне здійснення.

Надані ТОВ ВАЛМІ ГРУП документи, не можуть вважатись належним чином складеними первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції по наданню правничої допомоги, оскільки договором № 07/08 від 07.08.2017 (т. 1 а.с. 146) встановлено, що юридичними послугами, які зобов'язувався надати ФОП ОСОБА_1 позивачу, є: складання заперечень на акт перевірки, написання скарги на податкові повідомлення-рішення до ДФС України, участь під час розгляду скарги ДФС України, складання позовної заяви та збір доказової бази, складання апеляційної/касаційної скарги або заперечень на апеляційну/касаційну скаргу, участь у судових засіданнях. Згідно акту прийняття-передачі наданих послуг від 30.09.2017 (т. 1 а.с. 149), ФОП ОСОБА_1 здійснював юридичний супровід, надавав усні та письмові консультації, які стосуються предмету договору, формулював раціональні форми і способи вирішення завдань, які ставилися ТОВ ВАЛМІ ГРУП . В поясненнях (т. 1 а.с. 242) представник позивача зазначив, що на написання позовної заяви було витрачено 5 годин, написання заяви про усунення недоліків - 1 година, написання заяви про зміну предмета позову - 1 година, написання клопотання про долучення до матеріалів справи - 0,5 годин, написання письмових пояснень - 1,5 годин, підготовка копій документів - 15 годин, участь у судових засіданнях - 3 години.

При цьому, заперечення на акт перевірки (т. 1 а.с. 42-50), скарга на податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 60-66), позовна заява (т. 1 а.с. 4-11), заява про усунення недоліків (т. 1 а.с. 134) та заява про зміну предмета позову (т. 1 а.с. 155-156) підписані директором ТОВ ВАЛМІ ГРУП ОСОБА_4, що ставить під сумнів складання цих документів ФОП ОСОБА_1 Крім того, позивачем не надано суду детального розрахунку (калькуляції) вартості юридичних послуг, обумовлених договором, документів, які б підтверджували надання усних та письмових консультацій, не надані завдання ТОВ ВАЛМІ ГРУП , які ставилися ФОП ОСОБА_1 для виконання договору, а також формулювання раціональних форм і способів вирішення цих завдань.

Таким чином, за наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу ФОП ОСОБА_1 в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 12.01.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг позивача та відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМІ ГРУП", Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 по справі № 818/1719/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено 25.05.2018.