Рішення

від 22.05.2018 по справі 826/12485/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2018 року № 826/12485/14

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005582230 від 02.12.2013 та № 0005592230 від 02.12.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" (далі по тексту - позивач, ТОВ Фортекс ЛТД ) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005582230 від 02.12.2013 та № 0005592230 від 02.12.2013.

В обґрунтування позову позивач вказали, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ПП "Альфа.-КОМ", ТОВ "Фалкон-2011", ТОВ "ДМС Голд", ТОВ "Інтер-Аркол", ТОВ "Конкорд-Ексім, ТОВ "Студер Бейкер", ТОВ "Рарт", ТОВ "Логістична Лінія", ТОВ "Будрай", ТОВ „Айпі-Сервіс, ТОВ "Бізнес Консалт Плюс", ПП „Флагман-1", ТОВ "Басмер ЛТД , ТОВ "Булавка", які мали реальний характер та за якими було поставлено товар та надано послуги використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2014 року у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 року апеляційну скаргу ТОВ Фортекс ЛТД залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2016 року касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши наявні документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Фортекс ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, достовірності, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП Альфа.-КОМ за серпень 2010 pоку, березень, квітень, травень, червень липень, серпень 2011 pоку, ТОВ Фалкон-2011 за період серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 pоку, січень, лютий 2013 pоку, ТОВ ДМС Голд за липень, серпень, вересень 2012 pоку, ТОВ Інтер-Аркол за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 pоку, ТОВ Конкорд-Ексім за червень 2012 pоку, ПП Унісон Дизайн за липень 2012 pоку, ТОВ Студер Бейкер за грудень 2012 року та січень 2013 pоку, ТОВ Рарт за грудень 2012 pоку та лютий 2013 pоку, ТОВ Логістична Лінія за серпень, вересень, листопад 2011 pоку, ТОВ Будрай за серпень 2012 pоку, ТОВ Айпі-Сервіс за серпень 2012 pоку, ТОВ Бізнес Консалт Плюс за грудень 2012 pоку, лютий 2013 pоку, ПП Флагман-1 за березень 2013 pоку, ТОВ Басмер ЛТД за березень 2013 pоку, ТОВ Булавка за травень 2013 року, за результатами якої складено акт від 09.10.2013 року № 1141/26-51-22-03/31513270.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств , підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на прибуток на суму 1 010 610,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ-ІІІ квартали 2012 року на 141 015,00 грн., за 2012 рік на 11 200,00 грн. та підлягає сплаті до бюджету податок на прибуток в сумі 1 010 610,00 гри.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР Про податок на додану вартість , пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 1 044 671,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 02.12.2013 року: № 0005592230, яким ТОВ Фортекс ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 010 610,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 137 994,00грн., № 0005582230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 044 671,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 328 146,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 року № 0005582230 в частині основного платежу в сумі 36 362,46 грн. та в частині штрафних санкцій в розмірі 9 090,62 грн., податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 року № 0005592230 - залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Альфа.-ком укладено договір поставки № 28-07 від 28.07.2010 року відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 4.3 якого первинними документами, що мають засвідчувати факт здійснення поставки товару є письмове замовлення, видаткова накладна та податкова накладна. На виконання умов договору, позивачем надано копії видаткових накладних, копії податкових накладних, копії банківських виписок та копії товарно-транспортних накладних.

Також, між позивачем та ТОВ Логістична лінія укладено договір купівлі-продажу № 571/11 від 22.08.2011 пунктами 2.2, 2.3 та 7.1 на виконання якого надано первинні документами, які підтверджують факт здійснення поставки товару, видаткові та податкові накладні, копії актів виконаних робіт, копії банківських виписок та копії товарно-транспортних накладних.

Між позивачем та ТОВ Фалкон-2011 укладено договір про надання послуг № 29/08 від 28.08.2012 року відповідно до пунктів 2.2, 3.1, 3.7, 4.2 якого, факт виконання робіт підтверджується актами здачі-прийнятті робіт (надання послуг), податкова накладні та рахунки фактури копії банківських виписок.

Крім того, між позивачем та ТОВ Інтер-Аркол укладено договір про надання послуг № 09/08/12 відповідно до пунктів 2.1.1, 2.2.1, 3.2 якого, факт виконання робіт підтверджується актами здачі-прийнятті робіт (надання послуг), податкова накладні та рахунки фактури копії банківських виписок.

Між позивачем та ТОВ Конкорд-Ексім укладено договір № 79/04 від 16.04.2012 року відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 3.1 та 7.1 якого, факт виконання робіт підтверджується видатковими та податковими накладними, копіями банківських виписок та копії товарно-транспортних накладних.

На підтвердження правовідносин з ПП Унісон Дизайн позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові та податкові накладні, копії актів виконаних робіт, копії банківських виписок.

Між позивачем та ТОВ Студер Бейкер укладено договір № ТО-19/2/12 від 19.12.2012 року. На виконання умов договору, позивачем надано копії копії податкових накладних, копії банківських виписок та копії актів здачі-прийняття робіт.

На підтвердження правовідносин з ТОВ Буд рай позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Позивачем на підтвердження факту наявності фінансово-господарських правовідносин з ТОВ Айпі-Сервіс надано рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Крім того, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Бізнес Консалт Плюс за договором № 67/12 від 03.12.2012 року відповідно до пунктів 2.2.2, 2.4.2, 2.4.12, 3.1, 3.5 виконання робіт підтверджується проектами процесуальних документів, довіреностями, консультаціями в письмові формі, актами приймання-передачі наданих послуг, запитами.

Позивачем на підтвердження факту здійснення фінансово-господарських правовідносин з ТОВ Флагман-1 надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Між позивачем та ТОВ Басмер ЛТД укладено договір № 17/02 від 20.02.2013 року, на виконання умов договору, позивачем надано копії рахунків-фактури, копії податкових накладних, копії товарно-транспортних накладних.

Крім того, позивач здійснював фінансово-господарські відносини з ТОВ Булавка за договором підряду № 23/03 від 01.03.2013 року, на виконання умов договору, позивачем надано копії видаткових накладних, копії податкових накладних, копії актів здачі-прийняття та копії товарно-транспортних накладних.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд звертає увагу, що податковий орган не заперечує самого факту реальності виконання робіт, передбачених у зазначених договорах, однак заперечує проведення таких саме TOB Фортекс ЛТД .

На переконання суду, результати зустрічних звірок контрагентів позивача, які на той час виявилися відсутніми за місцем реєстрації, за результатами їх податкової звітності та автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, не можуть бути безумовними свідченнями правомірності оспорюваних висновків податкового органу.

Чинне законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Покликання відповідача на відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою, відсутність засобів та устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, не обмежує можливість укладати угоди найму та оренди, залучати до господарської діяльності активи та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання. Сам факт відсутності посадових осіб за юридичною адресою не є безумовною підставою для висновку про те, що суб'єкт господарювання не веде господарської діяльності, а укладені ним угоди є безтоварними.

Крім того, відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентами, та не довів того, що правочини було вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та отримання бюджетного відшкодування, а також завищення витрат.

При цьому відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання його постачальником зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Окрім того, припускаючи, що певні матеріали могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили власних працівників, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.

Одночасно суд звертає увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента, для одержання незаконної податкової вигоди він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.

Отже, віднесення позивачем сум до складу витрат на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку, є правомірним.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю Фортекс ЛТД задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0005582230 та №0005592230 від 02.12.2013 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фортекс ЛТД (код ЄДРПОУ 31513270) судові витрати в сумі 487,00 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 06 коп.).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій