Постанова

від 24.05.2018 по справі 822/3658/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3658/17

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (повне рішення складене 12 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнати протиправним та скасування рішення ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.08.2017 року, яким відмовлено у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,1487 га із кадастровим номером 6824283200:05:004:0021 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області; зобов'язання ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,1487 га із кадастровим номером 6824283200:05:004:0021 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06 лютого 2018 року адміністративний позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що відповідач зобов'язаний був розглянути заяву позивача з урахуванням дати її подання, при цьому, закінчення строку оренди під час розгляду ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області заяви позивача, не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що 7 листопада 2007 року між Старокостянтинівською районною державної адміністрації та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір) строком на 10 років, відповідно до якого, останньому передавалася в оренду земельна ділянка загальною площею 10 га, (кадастровий номер 6824283200:05:004:0004). На момент надання відповіді позивачу строк дії Договору оренди земельної ділянки від 7 листопада 2007 року загальною площею 10 га, закінчився. Вказаний договір не продовжувався та зміни до Договору не вносилися. Також, гр. ОСОБА_5 не було внесено зміни до Договору, оскільки в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6824283200:05:004:0004 площею 10 га та утворенням 3 земельних ділянок (6824283200:05:004:0020 - площею 2,9897 га, 6824283200:05:004:0021 - площею 3,1487 га, 6824283200:05:004:0022 - площею 3,8616 га, у зв'язку з чим змінилися істотні умови вищевказаного договору оренди земельних ділянок. Та фактичним виключенням земельної ділянки 6824283200:05:004:0004 з публічної кадастрової карти України, а відповідно і з Договору оренди, оскільки земельна ділянка із вказаним кадастровим номером з моменту затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, фактично перестала існувати. Тому, враховуючи вищевикладені факти, станом на момент звернення позивача до ОСОБА_3 управління у нього не могла перебувати в оренді земельна ділянка площею 3,1487 га з кадастровим номером 6824283200:05:004:0021, оскільки після поділу земельної ділянки, не було внесено зміни до Договору та не було змінено його істотні умови. Всупереч цьому позивач у своїй заяві стверджує, що земельна ділянка площею 3,1487 га із кадастровим номером 6824283200:05:004:0021 перебуває в оренді члена ФГ Ілля-2007 , а саме ОСОБА_5

Всупереч вимогам законодавства, позивачем не було подано до ОСОБА_3 управління документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі та надано неправдиву інформацію щодо перебування бажаної земельної ділянки в оренді ФГ Ілля-2007 .

Також, зазначено, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за меж і визначених йому повноважень законодавцем.

Позивач в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є членом фермерського господарства "Ілля 2007" разом з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4

Загальними зборами фермерського господарства "Ілля 2007" 13.06.2016 року прийнято рішення про розпаювання земельної ділянки площею 10 га рівними частками між вищевказаними членами господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, що підтверджується протоколом зборів членів фермерського господарства "Ілля 2007" від 13.06.2016 року.

15.05.2017 року позивач звернулася із заявою № Л-12285/0/5-17 від 15.05.2017 року (з доданими до неї документами) до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з метою отримання у власність земельної ділянки, відповідно до статі 55 Закону України "Про землеустрій" про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності загальною площею 3,1487 га за межами населених пунктів на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824283200:05:004:0021 для ведення фермерського господарства, без зміни її цільового призначення, яка перебувала в оренді члена фермерського господарства "Ілля 2007" ОСОБА_5

За результатом поданого ним клопотання (заяви), листом в.о. начальника ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № Л-12285/0-9578/6-17 від 12.07.2017 року позивачу відмовлено у наданні дозволу з підстав не надходження до відповідача документації із землеустрою. Вказано, що питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації може бути розглянуто відповідачем лише після погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок у встановленому законодавством порядку.

Також зазначено, що згідно договору оренди земельних ділянок від 07.11.2007 року в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10 га, згідно поданої заяви щодо встановлення меж земельних ділянок передається земельна ділянка площею 3,1487 га, а тому враховуючи зазначене, для вирішення питання стосовно виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, позивачу необхідно внести зміни до договору оренди щодо зміни площ.

Наказом ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-1245-СГ від 24.01.2017 року ОСОБА_5В, як члену фермерського господарства "Ілля 2007" надано дозвіл на поділ земельної ділянки площею 10 га (кадастровий номер 6824283200:05:004:0004) на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району, що перебувала в оренді на підставі договору оренди від 07.11.2007 року.

12.07.2017 року позивач надав ОСОБА_3 управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області виготовлену технічну документацію із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки з матеріалами про зміну площі.

Наказом відповідача № 22-15756 - СГ від 03.08.2017 року затверджено вищевказану документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 10 га, кадастровий номер 6824283200:05:004:0004, в результаті поділу якої утворено три земельні ділянки з кадастровими номерами: 6824283200:05:004:0020 площею 2,9897 га; 6824283200:05:004:0021 площею 3,1487 га; 6824283200:05:004:0022 площею 3,8616 га.

08.08.2017 року позивач повторно звернулася до відповідача з аналогічним клопотанням.

ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № Л-20594/0-11956/6-17 від 17.08.2017 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання (заяви) та наданні дозволу на виготовлення технічної документації.

Позивачем в позовних вимогах помилково зазначено неправильну площу земельної ділянки, а також неправильно зазначено її кадастровий номер, тому суд розглядав вказану адміністративну справу на підставі встановленого правильного кадастрового номеру земельної ділянки та її правильної площі, а саме: земельна ділянка площею 3,1487 га із кадастровим номером 6824283200:05:004:0021.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Згідно з частиною 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 31 ЗК України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися, зокрема, із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з частиною 1 статті 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Частиною 1 та 2 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного ОСОБА_9 від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як встановлено судом встановлено, що заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, позивач подала 08.08.2017 року, у період дії договору оренди земельних ділянок від 07 листопада 2007 року (строк дії до 17 серпня 2017 року), однак, листом ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № Л-20594/0-11956/6-17 від 17.08.2017 року ОСОБА_4, відмовлено в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

За результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний був розглянути заяву позивача з урахуванням дати її подання. При цьому, закінчення строку оренди під час розгляду ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області заяви позивача, не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Також, відповідачем не доведено правомірність рішення, викладеного у листі № Л-20588/0-11952/6-17 від 17.08.2017 року, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення від 17.08.2017 року ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_4, дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою є обґрунтованою та такою, що підлягала задоволенню.

Враховуючи той факт, що позивач повторно звертався до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції , що позовна вимога про зобов'язання ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,1487 га із кадастровим номером 6824283200:05:004:0021 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, підлягала задоволенню.

Стосовно доводів скаржника про застосування неефективного способу захисту прав позивача судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. У зв'язку з цим, судом першої інстанції було обрано найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права - визнано бездіяльність протиправною та зобов'язано розглянути відповідну заяву позивача по суті з наданням дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, оскільки на цьому етапі не вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_10 ОСОБА_9