Рішення

від 10.05.2018 по справі 461/1521/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/1521/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Лялюка Є.Д.

при секретарі Станкевичі Р.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 (79005, М. Львів, вул. Глібова, 12/6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 39420875), -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №3013/20900/17 від 17 липня 2017 року.

В обґрунтування внесеного позову покликається на те, що 17 липня 2017 року заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_4 винесено постанову в справі про порушення митних правил №3013/20900/17, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300% несплаченої суми митних платежів на суму 72447,75 грн. Зазначає, що вказана постанова виносилась без його присутності, про її винесення йому стало відомо тільки 26 лютого 2018 року, коли я з'явився на виклик до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Вказує, що зі змісту постанови випливає, що про порушення відповідачу стало відомо після отримання відповідного листа Державної фіскальної служби України від 08 лютого 2016 року. Тобто, зважаючи на положення ст.461 МК України, при наявності усіх елементів складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, порушника можна було притягнути до відповідальності не пізніше 08 серпня 2016 року. По суті правопорушення позивач вказує на те, що обов'язок по одержанню відповідного сертифікату про походження форми СТ-1 покладався на продавця (білоруського контрагента), відтак він не міг знати, про те, що виданий сертифікат про походження товару виданий з порушенням встановленого порядку, оскільки не займався його одержанням. Покликається на те, що білоруські компетентні органи анулювали його через допущені ними порушення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві та просив таку задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, до судового засідання подав відзив на адміністративний позов, в якому вказує, що згідно ч.4 ст.45 МК України, запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про проходження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням. Таким чином, Львівською митницею 27 травня 2015 року на адресу Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України, на який 15 жовтня 2015 року була отримана відповідь, з подальшим доповненням від 08 лютого 2016 року щодо перевірки сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 25 листопада 2014 року, виданого уповноваженим органом Республіки Білорусь, в якій вказаному, що компетентним органом Республіки Білорусь прийнято рішення про анулювання вищевказаного сертифіката. З приводу строку притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності зазначає, що порушення митних правил, передбачене, зокрема, ст.485 МК України, є триваючим і адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, ніж через 6 місяців з дня виявлення цих правопорушень. Також вказує, що на адресу позивача було скеровано лист із примірником протоколу про порушення митних правил, в якому було зазначено дату, час та місце розгляду справи, однак, конверт повернувся на Львівську митницю у зв'язку із закінченням терміну зберігання, тому ОСОБА_3 вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 17 липня 2017 року заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_4 винесено постанову в справі про порушення митних правил №3013/20900/17, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300% несплаченої суми митних платежів на суму 72447,75 грн.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, у такій вказано, що зважаючи на положення ч.4 ст.45 Митного кодексу України митницею було скеровано запит на проведення перевірки поданого до митного оформлення сертифікату про походження товару (лист Львівської митниці ДФС від 27 травня 2015 №6210/8/13-70-25/35ЕП). У відповідь, отримано лист Державної фіскальної служби України від 15 жовтня 2015 року № 38104/7/99-99-25-02-03-17 та, в доповнення до нього лист від 08 лютого 2016 року № 4147/7/99- 99-25-02-03-17 щодо перевірки відповідного сертифіката про походження товару форми СТ-1. Згідно отриманої інформації (листи Державного митного комітету Республіки Білорусь від 28 серпня 2015 та від 11 січня 2016 року) сертифікат про походження форми СТ-1 від 25 листопада 2014 року, що був поданий до митного оформлення було анульовано.

Відповідно до ч. 1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Зі змісту постанови випливає, що про порушення відповідачу стало відомо після отримання відповідного листа Державної фіскальної служби України від 08 лютого 2016 року. Враховуючи наведене, суд приймає до уваги покликання сторони позивача, як належні та допустимі на те, що зважаючи на положення ст.467 МК України, при наявності усіх елементів складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, у даному випадку порушника можна було притягнути до відповідальності не пізніше 08 серпня 2016 року.

Згідно з ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у тому числі у разі закінчення строків передбачених ст.38 КУпАП.

Таким чином, зважаючи на порушення ст.467 МК України відповідач зобов'язаний був винести постанову про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків притягнення порушника до відповідальності.

Крім цього, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення .

Суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст.485 МК України передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює, що він заявляє в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Відповідно до п.3.2. зовнішньоекономічного договору № 2У/22102014 від 23 жовтня 2014 року до обов'язків постачальника (Торгової компанії Абсолют ) відповідних товарів (автоаксесуарів, автохімії та атгокосметики) віднесено необхідність надання покупцю (ТОВ Сапфір Авто ) в момент відвантаження оригіналів рахунок-фактур, протоколів про узгодження договірної ціни, С МЯ і інших відвантажувальних документів, оформлених у відповідності до законодавства Республіки Білорусь.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що обов'язок по одержанню відповідного сертифікату про походження форми СТ-1 покладався на продавця (білоруського контрагента), тобто позивач не міг знати, про те, що виданий сертифікат про походження товару виданий з порушенням встановленого порядку, оскільки не займався його одержанням. Крім цього, білоруські компетентні органи анулювали вказаний сертифікат через допущені ними порушення.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК

України наділений декларант.

Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник, або як уповноважений власником.

Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Таким чином, представник власника товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об'єктивну сторону такого порушення. При цьому таке діяння за суб'єктивною стороною характеризується прямим умислом на вчинення дій для ухилення від сплати податків у повному обсязі.

За відсутності зазначених умов само по собі зайняття особою керівної посади на підприємстві - власника товару не утворює в її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МУ України.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у даному випадку обов'язки декларанта при здійсненні митного оформлення товару його власником було покладено на уповноважену особу декларанта ТОВ МД- Компані , ОСОБА_5, зазначених у графах 14 та 54 МД № 209140000/2014/042581, а представником власника товару - керівником дії щодо декларування товару не здійснювалось, а відтак у нього відсутній умисел на заявления в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Відповідно до ст. 526 МК України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил . У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що представник відповідача також зазначив у відзиві на позовну заяву, вказавши, що позивачу скеровувався протокол про порушення митних правил з інформацією про дату розгляду, однак такий вручений не був.

Згідно ст.531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, оскільки в судовому засіданні за допомогою належних та допустимих доказів, встановлено відсутність у діях ОСОБА_3, ознак порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України; необ'єктивність та неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду, а також невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи та порушення права ОСОБА_3 на участь у розгляд протоколу про порушення митних правил та на захист.

Крім цього згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин .

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України суду не надано.

З огляду на вищенаведене, факти, викладені у оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, слід скасувати постановуу справі про порушення митних правил №3013/20900/17 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що позов задоволений повністю, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір на користь Державної судової адміністрації України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 257, 265, 467, 485, 526, 531 МК України, ст.ст.38, 247 КУпАП суд -

у х в а л и в :

адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №3013/20900/17 від 17 липня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 39420875) на користь Державної судової адміністрації України 704,80 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Лялюк Є.Д.