Постанова

від 14.05.2018 по справі 449/833/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 449/833/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О.

Провадження № 22-ц/783/6674/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1О.

Категорія: 41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника

Громадської організації Бібрська асоціація депутатів

першого демократичного скликання - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4, Громадської організації Бібрської асоціації депутатів першого демократичного скликання , про визнання неправдивою та зобов'язання ОСОБА_4 та Громадської організації Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання опублікувати у газеті Бібрські вісті і спростувати інформацію, яка була опублікована у вказаній газеті, а саме: випуск № 19 (96) від 21.04.2016 pоку: Так і померла - без родинної опіки, як і просила: Ці слова одинокої матері можуть свідчити про те, яким було її життя в похилому віці - одиноким, без родинного затишку і тепла, без синівської любові і співчуття, відданою на милосердя державного соціального захисту населення… А чи платимо, чи доплачуємо хоч половину з того, що заробляємо, доглядаючи закордонних старців, до мізерної зарплати наших соціальних працівників, які зрештою не зобов'язані опікувати таких одиноких , як пані Л.? ;

Випуск № 20 (97) від 28.04.2016 pоку: На жаль, родичі покійної, а за ними й адвокат, телекореспонденти схильні не лише звинувачувати персонально, але й узагальнювати: медики нефахові, безсердечні, одним словом - злочинці за визначенням ;

Випуск № 21 (98) 05.05.2016 pоку: А витрачені на тризни адвокатів, телевізійників кошти чи не краще було спрямувати на адресну допомогу потребуючим, таким же одиноким , покинутим... ;

Випуск № 21 (98) 05.05.2016 року: Можна зрозуміти й адвокатів - це їхня робота. І вони працюють, працюють так, як хоче і оплачує замовник. Журналісти очевидно, - теж... .

Зобов'язання Громадської організації Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання забезпечити позивачу право на відповідь, шляхом опублікування в Газеті Бібрські вісті його позиції щодо поширеної ОСОБА_4 інформації та обставин порушення його прав на недоторканність сімейного життя та на повагу до честі та гідності.

Стягнення з ОСОБА_4 та Громадської організації Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. солідарно.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, визнано неправдивою та зобов'язано ОСОБА_4 та Громадську організацію Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання опублікувати у газеті Бібрські вісті спростувати таку інформацію, яка була опублікована у вказаній газеті, а саме:

Випуск № 19 (96) від 21.04.2016 р.: Так і померла - без родинної опіки, як і просила: Ці слова одинокої матері можуть свідчити про те, яким було її життя в похилому віці - одиноким, без родинного затишку і тепла, без синівської любові і співчуття, відданою на милосердя державного соціального захисту населення… А чи платимо, чи доплачуємо хоч половину з того, що заробляємо, доглядаючи закордонних старців, до мізерної зарплати наших соціальних працівників, які зрештою не зобов'язані опікувати таких одиноких , як пані Л.? ;

Випуск № 20 (97) від 28.04.2016 р.: На жаль, родичі покійної, а за ними й адвокат, телекореспонденти схильні не лише звинувачувати персонально, але й узагальнювати: медики нефахові, безсердечні, одним словом - злочинці за визначенням ;

Випуск № 21 (98) 05.05.2016 р.: А витрачені на тризни адвокатів, телевізійників кошти чи не краще було спрямувати на адресну допомогу потребуючим, таким же одиноким , покинутим… ;

Випуск № 21 (98) 05.05.2016 р.: Можна зрозуміти й адвокатів - це їхня робота. І вони працюють, працюють так, як хоче і оплачує замовник. Журналісти очевидно, - теж… .

Зобов'язано Громадську організацію Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання забезпечити ОСОБА_2 право на відповідь, шляхом опублікування в Газеті Бібрські вісті його позиції щодо поширеної ОСОБА_4 інформації та обставин порушення ОСОБА_2 прав на недоторканність сімейного життя та на повагу до честі та гідності.

Стягнуто з ОСОБА_4 та Громадської організації Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання у користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. солідарно.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 судові витрати у справі в сумі 1025.60 грн.

Стягнуто з Громадської організації Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання в користь ОСОБА_2 та судові витрати у справі в сумі 1025.60 грн.

Рішення судув апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_4. ,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що висновок суду першої інстанції про протиправне поширення ОСОБА_4, без будь-якої на те згоди чи дозволу родичів померлої ОСОБА_7, конфіденційної інформації, яка стала їй відома як лікарю, що надавав медичну допомогу ОСОБА_7, не відповідає фактичним обставинам справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2І вважає, що ОСОБА_4 грубо порушила свій обов'язок, розголосивши після смерті його матері інформацію про її стан здоров'я та сімейний стан, а саме: факт звернення за медичною допомогою до Бібрської районної лікарні, результати медичного обстеження, інформацію про сімейний стан. Проте, 23 березня 2016 року, на телеканалі ZIK транслювалася телепередача Лікарські таємниці , сюжет під назвою На які кошти живе Бібрська районна лікарня? . У вказаній телепередачі, що підтвердив також і сам позивач у позовній заяві, повністю висвітлено в деталях історію звернення його матері за медичною допомогою до Бібрської районної лікарні, показане інтерв'ю позивача, який висловлює обурення трьома різними поставленими діагнозами та бажання покарати винних , інтерв'ю лікарів Бібрської районної лікарні, директора Служби екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Львівській області, головного позаштатного спеціаліста Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації. Проте, не зважаючи на те, що публікації ОСОБА_4 в газеті Бібрські вісті були надруковані вже після виходу телепередачі, в якій детально висвітлено факт звернення за медичною допомогою ОСОБА_7 та про результати її медичного обстеження, суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що дана інформація була поширена саме відповідачем. Апелянт вважає, що висловлювання, які просить спростувати позивач, містять судження, що мають оціночний характер, є вираженням суб'єктної думки і поглядів ОСОБА_4, які не можна перевірити на предмет відповідності і згідно ст. 277 ЦК України, такі судження не можуть предметом судового захисту. Також вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання громадської організації Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання забезпечити ОСОБА_2 право на відповідь, шляхом опублікування в газеті Бібрські вісті його позиції щодо поширеної інформації обставин порушення ОСОБА_4 прав на недоторканність сімейного життя та на повагу до честі та гідності, оскільки ОСОБА_4 жодним чином не мала наміру образити честь і гідність позивача, весь текст є вираженням її суб'єктивної думки і поглядів на життя людини, яка самотньо проживала та потребувала допомоги, у тому числі, від рідних та близьких. Більше того, у публікації ОСОБА_4 в газеті Бібрські вісті випуск № 21 (98) від 05.05.2016 року, відповідач зазначає, що співчуває синам покійної з приводу важкої втрати - смерті матері . Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачів в солідарному порядку моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують завдання йому моральної шкоди внаслідок публікацій статей відповідачами, судом не обгрунтовано стягнення моральної шкоди у розмірі 100000.00 грн. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8, представника Громадської організації Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом квітня - травня 2016 року в газеті Бібрські вісті , засновником якої є Громадська організація Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання опубліковано статті, автором яких є ОСОБА_4, інформацію у яких просить спростувати ОСОБА_2, а саме: у випуску № 19 (96) від 21.04.2016 р.: Так і померла - без родинної опіки, як і просила: Ці слова одинокої матері можуть свідчити про те, яким було її життя в похилому віці - одиноким, без родинного затишку і тепла, без синівської любові і співчуття, відданою на милосердя державного соціального захисту населення… А чи платимо, чи доплачуємо хоч половину з того, що заробляємо, доглядаючи закордонних старців, до мізерної зарплати наших соціальних працівників, які зрештою не зобов'язані опікувати таких одиноких , як пані Л.? ; у випуску № 20 (97) від 28.04.2016 р.: На жаль, родичі покійної, а за ними й адвокат, телекореспонденти схильні не лише звинувачувати персонально, але й узагальнювати: медики нефахові, безсердечні, одним словом - злочинці за визначенням ; у випуску № 21 (98) 05.05.2016 р.: А витрачені на тризни адвокатів, телевізійників кошти чи не краще було спрямувати на адресну допомогу потребуючим, таким же одиноким , покинутим… ; у випуску № 21 (98) 05.05.2016 р.: Можна зрозуміти й адвокатів - це їхня робота. І вони працюють, працюють так, як хоче і оплачує замовник. Журналісти очевидно, - теж… .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, ОСОБА_4, протиправно, без будь - якої на те згоди чи дозволу родичів померлої ОСОБА_7, поширила конфеденційну інформацію, яка стала їй відома як лікарю, що надавав медичну допомогу ОСОБА_7, поширення такої інформації відбулося шляхом публікації ряду статей в газеті Бібрські вісті , за авторством ОСОБА_4, дві з яких були підписані відповідачем із зазначенням її посади лікар-терапевт Бібрської лікарні , право на поширення якої не виникає і у разі висвітлення її в інших засобах масової інформації, і оскільки поширення інформації відбулося шляхом публікації у газеті Бібрські вісті , засновником якої є ГО Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання , вони, на думку суду несуть відповідальність за поширення інформації, яку суд визнав неправдивою, несуть обов язок спростувати таку інформацію та відшкодувати моральну шкоду, завдану поширенням неправдивої інформації, яку суд оцінив у розмірі 100000.00 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновкам суду з огляду на таке.

Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст. 3,28).

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації . Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Разом із тим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов язковість їх надана Верховною ОСОБА_9 України, є частиною законодавства України.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі-Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч.2 ст.10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Стаття 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім ї недостовірної інформації, має право на відповідь,а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Суд першої інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази відповідно до положень ст. 212 ЦПК України 2004 року, дійшов висновку про неправдивість інформації, викладеної в опублікованих у газеті Бібрські вісті статтях, а саме, у випуску № 19 (96) від 21.04.2016 р.: Так і померла - без родинної опіки, як і просила: Ці слова одинокої матері можуть свідчити про те, яким було її життя в похилому віці - одиноким, без родинного затишку і тепла, без синівської любові і співчуття, відданою на милосердя державного соціального захисту населення… А чи платимо, чи доплачуємо хоч половину з того, що заробляємо, доглядаючи закордонних старців, до мізерної зарплати наших соціальних працівників, які зрештою не зобов'язані опікувати таких одиноких , як пані Л.? ; у випуску № 20 (97) від 28.04.2016 р.: На жаль, родичі покійної, а за ними й адвокат, телекореспонденти схильні не лише звинувачувати персонально, але й узагальнювати: медики нефахові, безсердечні, одним словом - злочинці за визначенням ; у випуску № 21 (98) 05.05.2016 р.: А витрачені на тризни адвокатів, телевізійників кошти чи не краще було спрямувати на адресну допомогу потребуючим, таким же одиноким , покинутим… ; у випуску № 21 (98) 05.05.2016 р.: Можна зрозуміти й адвокатів - це їхня робота. І вони працюють, працюють так, як хоче і оплачує замовник. Журналісти очевидно, - теж… , і дійшовши висновку про неправдивість цієї інформації зобов язав відповідачів спростувати таку інформацію, забезпечити ОСОБА_2 право на відповідь, шляхом опублікування в газуті Бібрські вісті його позиції щодо поширеної ОСОБА_4 інформації та обставин порушення ОСОБА_2 прав на недоторканність сімейного життя та на повагу до честі та гідності.

Із роз яснень, викладених у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв язку.

Відповідно до п.15 роз яснень згаданої постанови, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь - яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо), і яка, на думку позивач, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені, як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів ( вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, недоліків, які будучи вираженням суб єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти ОСОБА_8 суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору.

Згідно з роз ясненнями п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі , гідності чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь - який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.( п.15 роз яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною (в позовній заяві позивач просить визнати інформацію неправдивою), суд повинен визначити характер такої інформації та з ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Аналізуючи зміст статей, опублікованих протягом квітня - травня 2016 року у газеті Бібрські вісті у випуску № 19 (96) від 21.04.2016 р.: у випуску № 20 (97) від 28.04.2016 р., у випуску № 21 (98) 05.05.2016 р.: у випуску № 21 (98) 05.05.2016 р., автором яких є ОСОБА_4, колегія суддів дійшла висновку про те, що такі висловлювання, як Так і померла - без родинної опіки, як і просила: Ці слова одинокої матері можуть свідчити про те, яким було її життя в похилому віці - одиноким, без родинного затишку і тепла, без синівської любові і співчуття, відданою на милосердя державного соціального захисту населення… А чи платимо, чи доплачуємо хоч половину з того, що заробляємо, доглядаючи закордонних старців, до мізерної зарплати наших соціальних працівників, які зрештою не зобов'язані опікувати таких одиноких , як пані Л.? ; На жаль, родичі покійної, а за ними й адвокат, телекореспонденти схильні не лише звинувачувати персонально, але й узагальнювати: медики нефахові, безсердечні, одним словом - злочинці за визначенням ; А витрачені на тризни адвокатів, телевізійників кошти чи не краще було спрямувати на адресну допомогу потребуючим, таким же одиноким , покинутим… ; Можна зрозуміти й адвокатів - це їхня робота. І вони працюють, працюють так, як хоче і оплачує замовник. Журналісти очевидно, - теж… , є вираженням суб єктивної думки автора, її погляду на обставини життя матері позивача, ОСОБА_7, яким автор статті дає оцінку, така не носить стверджувального характеру, носить характер оціночних суджень на підставі, на думку ОСОБА_4, відомої їй інформації, і є нічим іншим, як суб єктивною думкою ОСОБА_4 з приводу життя ОСОБА_7, тобто, є її оціночним судженням, яке не підлягає доведенню його правдивості та спростуванню, а відтак висновок суду першої інстанції про те, що зазначена у статтях інформація, яку позивач просить визнати неправдивою та спростувати, є необґрунтованим, оскільки зазначені у статтях висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містить фактичні дані.

На думку колегії суддів опубліковані протягом квітня - травня 2016 року статті у газеті Бібрські вісті , автором яких є ОСОБА_4, не вмотивовані цілеспрямованими діями автора статті на приниження честі та гідності ОСОБА_2

Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, і такі не є предметом судового захисту, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини.

Відповідно до роз яснень п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні враховувати, що такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Пункт 19 вищезазначених роз яснень передбачає, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобах масової інформації, принижують її гідність, честь, ділову репутацію, а також особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першої статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 закону України Про телебачення і радіомовлення ) у тому ж самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

В той же час, як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції задоволено одночасно обидві позовні вимоги, і про визнання неправдивою та спростування інформації, опублікованої у газеті Бібрські вісті у статтях, автором яких є ОСОБА_4, і про зобов язання ГО Бібрська асоціація депутатів першої демократичного скликання забезпечити ОСОБА_2 право на відповідь, шляхом опублікування у газеті Бібрські вісті його позиції щодо поширеної ОСОБА_4 інформації та обставин порушення його прав на недоторканність сімейного життя та на повагу до честі та гідності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не звертався ні до редакції газети Бібрські вісті , ні до її засновника, яким Громадська організація Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання з вимогами про спростування вищезгаданої інформації, чи надання йому права на відповідь.

Даючи оцінку законності та обгрунтованості оскаржуваного рішення суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що резолютивна частина оскаржуваного рішення суду не відповідає вимогам, наданим у роз ясненнях п.п. 24, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи .

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, в мотивувальній частині рішення посилається на порушення ОСОБА_4 її професійного обов язку щодо нерозголошення лікарської таємниці, яка протиправно без будь - якої на те згоди чи дозволу родичів померлої ОСОБА_7, поширила інформацію про обставини захворювання та лікування матері позивача, ОСОБА_7, що є конфеденційною інформацією, і поширення такої інформації відбулося шляхом публікації ряду статей в газеті Бібрські вісті .

Разом з тим, аналізуючи зміст позовної заяви ОСОБА_2, зокрема, його прохальної частини, у якій позивач просить визнати неправдивою та зобов язати відповідачів опублікувати у газеті Бібрські вісті недостовірну інформацію, а саме, випуск № 19 (96) від 21.04.2016 pоку: Так і померла - без родинної опіки, як і просила: Ці слова одинокої матері можуть свідчити про те, яким було її життя в похилому віці - одиноким, без родинного затишку і тепла, без синівської любові і співчуття, відданою на милосердя державного соціального захисту населення… А чи платимо, чи доплачуємо хоч половину з того, що заробляємо, доглядаючи закордонних старців, до мізерної зарплати наших соціальних працівників, які зрештою не зобов'язані опікувати таких одиноких , як пані Л.? ; випуск № 20 (97) від 28.04.2016 pоку: На жаль, родичі покійної, а за ними й адвокат, телекореспонденти схильні не лише звинувачувати персонально, але й узагальнювати: медики нефахові, безсердечні, одним словом - злочинці за визначенням ; випуск № 21 (98) 05.05.2016 pоку: А витрачені на тризни адвокатів, телевізійників кошти чи не краще було спрямувати на адресну допомогу потребуючим, таким же одиноким , покинутим... ; випуск № 21 (98) 05.05.2016 року: Можна зрозуміти й адвокатів - це їхня робота. І вони працюють, працюють так, як хоче і оплачує замовник. Журналісти очевидно, - теж... , колегія суддів приходить до висновку про те, що ці висловлювання, які позивач просить визнати недостовірними та спростувати не містять жодної інформації, що стосується обставин захворювання та лікування матері позивача, ОСОБА_7.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 про визнання про визнання неправдивою та спростування інформації, опублікованої у газеті Бібрські вісті у статтях, автором яких є ОСОБА_4, і про зобов язання ГО Бібрська асоціація депутатів першої демократичного скликання забезпечити ОСОБА_2 право на відповідь, шляхом опублікування у газеті Бібрські вісті його позиції щодо поширеної ОСОБА_4 інформації та обставин порушення його прав на недоторканність сімейного життя та на повагу до честі та гідності, позовна вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає до задоволення, оскільки задоволення цієї вимоги залежить від задоволення первинних позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З врахуванням вищенаведеного, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає, що рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року слід скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 24.05.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_9