Постанова

від 08.07.2020 по справі 449/833/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 449/833/16-ц

провадження № 61-39421 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , громадська організація Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання ;

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - на постанову апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2018 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , громадської організації Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання ( далі - ГО Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання ) про спростування недостовірної інформації, захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що протягом ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті Бібрські вісті було опубліковано низку статей автором - ОСОБА_3 (лікар-терапевт Бібрської районної лікарні), а саме: від ІНФОРМАЦІЯ_2 випуск № НОМЕР_1, від ІНФОРМАЦІЯ_3 випуск № НОМЕР_2 та випуск від ІНФОРМАЦІЯ_4 № НОМЕР_3. У вказаних статтях авторка ОСОБА_3 поширила неправдиву інформацію про обставини звернення покійної матері ОСОБА_6 до Бібрської районної лікарні в січні 2015 року, але і грубо порушила свій професійний обов`язок щодо нерозголошення лікарської таємниці.

Такими діями ОСОБА_3 , на його думку, вчинила посягання на честь та гідність позивача, чим завдала йому моральної шкоди. Після виходу зазначених статей він знаходиться у стані постійного морального дискомфорту, вимушений постійно виправдовуватись перед своїми друзями та знайомими, давати пояснення щодо викладених у статтях відомостей, наголошувати, що такі є перекручені та не відповідають дійсності. Зазначені обставини також вплинули на його виробничі відносини, адже він перманентно перебуває у стані стресу та надмірних хвилювань, зумовлених втручанням у його особисте і сімейне життя. ОСОБА_3 намагалась знеособити персональні дані жінки Л та унеможливити ідентифікацію її імені та прізвища, про що свідчить використання неповного імені жінки, а лише позначення імені однією літерою Л , все ж інформація, яка розміщена в усіх статтях, у їх сукупності на думку позивача дає підстави чітко твердити про те, що жінкою Л . , історію якої у своїй статті описує автор ОСОБА_3 , є його покійна мати - ОСОБА_6 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправдивою інформацію та зобов`язати ОСОБА_3 та ГО Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання опублікувати у газеті Бібрські вісті і спростувати інформацію, яка була опублікована у вказаній газеті, а саме: випуск № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2: Так і померла - без родинної опіки, як і просила: Ці слова одинокої матері можуть свідчити про те, яким було її життя в похилому віці - одиноким, без родинного затишку і тепла, без синівської любові і співчуття, відданою на милосердя державного соціального захисту населення… А чи платимо, чи доплачуємо хоч половину з того, що заробляємо, доглядаючи закордонних старців, до мізерної зарплати наших соціальних працівників, які зрештою не зобов`язані опікувати таких одиноких , як пані Л.? ; Випуск № НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3: На жаль, родичі покійної, а за ними й адвокат, телекореспонденти схильні не лише звинувачувати персонально, але й узагальнювати: медики нефахові, безсердечні, одним словом - злочинці за визначенням ; Випуск № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4: А витрачені на тризни адвокатів, телевізійників кошти чи не краще було спрямувати на адресну допомогу потребуючим, таким же одиноким , покинутим... ; Випуск № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4: Можна зрозуміти й адвокатів - це їхня робота. І вони працюють, працюють так, як хоче і оплачує замовник. Журналісти очевидно, - теж... ; зобов`язати ГО Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання забезпечити позивачу право на відповідь, шляхом опублікування в газеті Бібрські вісті його позиції щодо поширеної ОСОБА_3 інформації та обставин порушення його прав на недоторканність сімейного життя та на повагу до честі та гідності; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ГО Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання моральної шкоди в розмірі 500 тис. грн, а також понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року у складі судді Борняка Р. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправдивою та зобов`язано ОСОБА_3 та ГО Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання опублікувати у газеті Бібрські вісті спростувати таку інформацію, яка була опублікована у вказаній газеті, а саме: Випуск № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2: Так і померла - без родинної опіки, як і просила: Ці слова одинокої матері можуть свідчити про те, яким було її життя в похилому віці - одиноким, без родинного затишку і тепла, без синівської любові і співчуття, відданою на милосердя державного соціального захисту населення… А чи платимо, чи доплачуємо хоч половину з того, що заробляємо, доглядаючи закордонних старців, до мізерної зарплати наших соціальних працівників, які зрештою не зобов`язані опікувати таких одиноких , як пані Л.? ;

Випуск № НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3: На жаль, родичі покійної, а за ними й адвокат, телекореспонденти схильні не лише звинувачувати персонально, але й узагальнювати: медики нефахові, безсердечні, одним словом - злочинці за визначенням ;

Випуск № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4: А витрачені на тризни адвокатів, телевізійників кошти чи не краще було спрямувати на адресну допомогу потребуючим, таким же одиноким , покинутим… ;

Випуск № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4: Можна зрозуміти й адвокатів - це їхня робота. І вони працюють, працюють так, як хоче і оплачує замовник. Журналісти очевидно, - теж… .

Зобов`язано ГО Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання забезпечити ОСОБА_1 право на відповідь, шляхом опублікування в газеті Бібрські вісті його позиції щодо поширеної ОСОБА_3 інформації та обставин порушення ОСОБА_1 прав на недоторканність сімейного життя та на повагу до честі та гідності.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ГО Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання на користь ОСОБА_1 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 протиправно, без будь-якої на те згоди чи дозволу родичів померлої ОСОБА_6 , поширила конфіденційну інформацію, яка стала їй відома як лікарю, що надавав медичну допомогу ОСОБА_6 . Поширення такої інформації відбулося шляхом публікації ряду статей в газеті Бібрські вісті за авторством ОСОБА_3 , дві з яких були підписані відповідачем із зазначенням її посади лікар-терапевт Бібрської лікарні . Оскільки поширення інформації відбулося шляхом публікації у газеті Бібрські вісті , засновником якої є ГО Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання , остання, на думку суду, несе відповідальність за поширення інформації, яку суд визнав неправдивою, а також обов`язок спростувати таку інформацію та відшкодувати моральну шкоду, завдану поширенням неправдивої інформації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна інформація є вираженням суб`єктивної думки автора, її погляду на обставини життя матері позивача - ОСОБА_6 , яким автор статті дає оцінку, така не носить стверджувального характеру, носить характер оціночних суджень на підставі, на думку ОСОБА_3 , відомої їй інформації, і є нічим іншим, як суб`єктивною думкою ОСОБА_3 з приводу життя ОСОБА_6 , тобто, є її оціночним судженням, яке не підлягає доведенню його правдивості та спростуванню, а, відтак, висновок суду першої інстанції про те, що зазначена у статтях інформація, яку позивач просить визнати неправдивою та спростувати, є необґрунтованим, оскільки зазначені у статтях висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містить фактичні дані.

Опубліковані протягом ІНФОРМАЦІЯ_1 статті у газеті Бібрські вісті , автором яких є ОСОБА_3 , не вмотивовані цілеспрямованими діями автора статті на приниження честі та гідності ОСОБА_1 , ці висловлювання, які позивач просить визнати недостовірними та спростувати, не містять жодної інформації, що стосується обставин захворювання та лікування його матері - ОСОБА_6 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 липня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 449/833/16-ц з Перемишлянського районного суду Львівської області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 навів докази того, що піклувався про свою матір, зокрема суду було надано оригінали наступних документів: медичну карту ОСОБА_9 від 09 березня 2011 року; лист медичного центру м. Лондона від 11 квітня 2011 року; лист медичного центру м. Лондона від 03 березня 2011 року; лист медичного центру м. Лондона від 04 травня 2012 року; закордонний паспорт ОСОБА_9 із візами до Великобританії; оригінали документів з банку, які засвідчують перекази коштів ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_6 ; конверти (листування ОСОБА_1 із ОСОБА_6 ); квитки (електронні та посадкові талони) для поїздки у Великобританію.

Також на недостовірність та неправдивість поданої в газеті інформації в статті ОСОБА_3 вказують письмові свідчення ОСОБА_10 . завірені державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори в яких вказано: ОСОБА_9 не була самотня, її провідували сусіди, коліжанки, часто приїжджали сини з Лондона , один син місцевий. Два-три рази на рік сини навідували маму завжди, мама для них це було святе... По кілька разів на тиждень сини дзвонили ОСОБА_9 , були постійно з нею на зв`язку. Я неодноразово, будучи в ОСОБА_9 у гостях, була свідком їхніх розмов, сама піднімала трубку і спілкувалася з синами... .

Крім того, ОСОБА_3 в суді підтвердила, що їй відомо що ОСОБА_6 проживала в комфортних умовах і ні в чому не мала нестатку. Таким чином твердження про те, що ОСОБА_6 була самотня і нею не опікувались рідні було спростовано, відтак, воно не є оціночним поняттям.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Протягом ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті Бібрські вісті , засновником якої є ГО Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання опубліковано статті, автором яких є ОСОБА_3 , інформацію в яких просить спростувати ОСОБА_1 , а саме: у випуску № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2: Так і померла - без родинної опіки, як і просила: Ці слова одинокої матері можуть свідчити про те, яким було її життя в похилому віці - одиноким, без родинного затишку і тепла, без синівської любові і співчуття, відданою на милосердя державного соціального захисту населення… А чи платимо, чи доплачуємо хоч половину з того, що заробляємо, доглядаючи закордонних старців, до мізерної зарплати наших соціальних працівників, які зрештою не зобов`язані опікувати таких одиноких , як пані Л.? ; у випуску № НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3: На жаль, родичі покійної, а за ними й адвокат, телекореспонденти схильні не лише звинувачувати персонально, але й узагальнювати: медики нефахові, безсердечні, одним словом - злочинці за визначенням ; у випуску № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4: А витрачені на тризни адвокатів, телевізійників кошти чи не краще було спрямувати на адресну допомогу потребуючим, таким же одиноким , покинутим… ; у випуску № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4: Можна зрозуміти й адвокатів - це їхня робота. І вони працюють, працюють так, як хоче і оплачує замовник. Журналісти очевидно, - теж… .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушення чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За положеннями статей 270, 297 ЦК України окремим видом особистих немайнових прав є право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Статтями 15, 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Положеннями статті 30 Закону України Про інформацію визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснив судам, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії від 08 липня 1986 року).

В рішенні у справі Ляшко проти України 10 серпня 2006 року (заява № 21040/02) Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство . Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі Українська прес-група проти України (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).

У справі, що переглядається, апеляційним судом правильно встановлено, що спірна інформація є вираженням суб`єктивної думки автора, її погляду на обставини життя матері позивача - ОСОБА_6 , яким автор статті дає оцінку, така не носить стверджувального характеру, носить характер оціночних суджень на підставі, на думку ОСОБА_3 , відомої їй інформації, і є нічим іншим, як суб`єктивною думкою ОСОБА_3 з приводу життя ОСОБА_6 , тобто, є її оціночним судженням, яке не підлягає доведенню його правдивості та спростуванню, оскільки зазначені у статтях висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містить фактичні дані. Опубліковані протягом ІНФОРМАЦІЯ_1 статті у газеті Бібрські вісті , автором яких є ОСОБА_3 , не вмотивовані цілеспрямованими діями автора статті на приниження честі та гідності ОСОБА_1 , ці висловлювання, які позивач просить визнати недостовірними та спростувати, не містять жодної інформації, що стосується обставин захворювання та лікування матері позивача - ОСОБА_6 .

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Апеляційний суд, не встановивши спричинення шкоди позивачу незаконними діями ОСОБА_3 , правильно відмовив в позові в цій частині.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович