Ухвала

від 11.05.2018 по справі 491/288/18

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/288/18

УХВАЛ А

11 травня 2018 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Дорош В.В. розглянувши заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (спадкоємиці ОСОБА_5), ОСОБА_6 (спадкоємиці ОСОБА_7), ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (спадкоємиці ОСОБА_14), ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (спадкоємниці ОСОБА_19), ОСОБА_20 (спадкоємця ОСОБА_21), ОСОБА_22 (спадкоємниці ОСОБА_23), ОСОБА_24 (спадкоємниці ОСОБА_25), ОСОБА_26 (спадкоємця ОСОБА_27), ОСОБА_28 (спадкоємниці ОСОБА_29), ОСОБА_30 (спадкоємця ОСОБА_31), ОСОБА_32, ОСОБА_33 (спадкоємця ОСОБА_34), ОСОБА_6 (спадкоємниці ОСОБА_35), ОСОБА_36 (спадкоємниці ОСОБА_37), ОСОБА_38 (спадкоємця ОСОБА_39) про відстрочення сплати судового збору за подання позову

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з вказаною заявою та вказують, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Аіст-1 (далі - 'ГОВ Аіст-1 ), основним видом діяльності якого є вирощування зернових та інших культур, та фізичними особами-позивачами по даній справі (далі усі разом - Позивачі ), укладені договори оренди земельних ділянок (далі усі разом - Договори Оренди).

Усі Договори Оренди укладені між ТОВ Аіст-1 та позивачами-фізичними особами (як власниками земельних ділянок), були укладені в 2010 році строком на 10 років, зареєстровані належним чином та є дійсними на дату подання даного позову.

Нещодавно стало відомо, що між ними та підприємством ТОВ Хлібороб Півдня нібито були укладені повторні договори оренди тих самих земельних ділянок, які раніше (8 років тому) вже були передані в оренду позивачу ТОВ Аіст-1 , знаходяться в оренді ТОВ Аіст-1 й на даний час, та обробляються силами ТОВ Аіст- 1 .

Позивачі звернулись з позовною заявою про визнання договорів оренди недійними, який ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 20.04.2018 року залишено без руху у зв'язку з існуванням недоліків позову, зокрема, у зв'язку з несплатою судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі .

Відповідно до положень Закону України Про судовий збір у разі звернення з позовом про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та про скасування відповідних рішень державних реєстраторів судовий збір за позовами фізичних осіб становитиме майже 37.000 гривен.

Позивачі майже усі є пенсіонерами та знаходяться на утриманні держави, джерел отримання додаткового прибутку не мають. Розмір судового збору, який має заплатити кожний з них за дві немайнові вимоги становить розмір їхньої місячної пенсії. Копії пенсійних посвідчень додаються.

Через реєстрацію Відповідачами договорів оренди землі, які вони, як власники земельних ділянок, ніколи не підписували, виникла загроза втрати навіть можливості отримання орендної платні за передані ними в оренду ТОВ Аіст-1 земельні ділянки.

Кошти, які вони отримають від ТОВ Аіст-1 у якості орендної плати за користування наданими в оренду земельними ділянками, їм сплачуються після збирання та реалізації врожаю, зібраного орендатором ТОВ Аіст-1 .

Оскільки оренду плату від ТОВ Аіст-1 вони отримають фактично лише у серпні - жовтні 2018 року та за умови сприятливих погодних умов та хорошого врожаю, то на даний час вони не мають змоги навіть спільно сплати майже 37000 гривен судового збору.

Звернення до суду пов'язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб .?

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_40 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя в тій мірі, в якій судові витрати становляться явну перешкоду доступові до правосудця, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати .

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України. Відсутність коштів для сплати вказаної суми судового збору, враховуючи її розмір, та, як наслідок, прийняття відповідного процесуального рішення щодо повернення позовної заяви, фактично призводить до обмеження у праві доступу до правосуддя.

При розгляді даної заяви, просять суд врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема п. 66 Рішення Європейського суду з прав людини Креуз проти Польщі , згідно якого, не забезпечення належного балансу між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

У даній справі накладання судових зборів на заявника становило непропорційне обмеження його права доступу до суду. Збір, який вимагався від заявника за розгляд його справи, був надмірним. Внаслідок цього він утримався від позову, і його справу так і не було розглянуто судом. Це, на думку суду, завдало шкоди самій суті його права на доступ до суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення законодавства, а також необхідність дотримання балансу між інтересами держави та Позивача, враховуючи практику Європейського суду з прав людини просимо розстрочити судовий збір до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно статті 8 Закону України Про судовий збір Суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо - 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік .

Інших доходів окрім пенсії, у позивачів немає.

Згідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру... .

Перевіривши надані документи, суд вважає, що прохання позивачів про відстрочення сплати судового збору, підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ч.2 п.2 п/п2 Закону України Про судовий збір при зверненні до суду з позовними вимогами немайнового характеру фізичною особою підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі , що складає 704 гривень 80 копійок, який позивач повинен сплатити на відповідний рахунок.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого ОСОБА_13 України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах ,якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог.

Як зазначено у п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, слід врахувати те, що судовий захист майнових прав суб'єктів передбачає звернення до відповідного судового органу з метою поновлення порушеного права. Таке звернення до суду пов'язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_40 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Згідно матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсним договорів оренди та відповідної кількості рішень державних реєстраторів.

Відсутність коштів для сплати суми судового збору, враховуючи її розмір відповідно до кількості об'єктів справляння судового збору, та, як наслідок, прийняття відповідного процесуального рішення щодо повернення позовної заяви, дійсно може свідчити про обмеження особи у праві доступу для правосуддя, тому суддя вважає за доцільне надати позивачам відстрочку у сплаті судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

При вирішенні вказаного питання, суддя також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема п. 66 Рішення Європейського суду з прав людини Креуз проти Польщі , згідно якого, не забезпечення належного балансу між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Накладання судових зборів на заявника становило непропорційне обмеження його права доступу до суду. Збір, який вимагався від заявника за розгляд його справи, був надмірним. Внаслідок цього він утримався від позову, і його справу так і не було розглянуто судом. Це, на думку ОСОБА_13, завдало шкоди самій суті його права на доступ до суду.

На підставі викладеного, враховуючи вищевикладені положення законодавства, а також необхідність дотримання балансу між інтересами держави та позивачів-пенсіонерів, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суддя вважає за доцільне відстрочити судовий збір до ухвалення судового рішення у справі лише позивачам, які є пенсіонерами.

Керуючись ст.ст.133, 136, 353 ЦПК України, ст.4, 8 ЗУ Про судовий збір , постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (спадкоємиці ОСОБА_5), ОСОБА_6 (спадкоємиці ОСОБА_7), ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (спадкоємиці ОСОБА_14), ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (спадкоємниці ОСОБА_19), ОСОБА_20 (спадкоємця ОСОБА_21), ОСОБА_22 (спадкоємниці ОСОБА_23), ОСОБА_24 (спадкоємниці ОСОБА_25), ОСОБА_26 (спадкоємця ОСОБА_27), ОСОБА_28 (спадкоємниці ОСОБА_29), ОСОБА_30 (спадкоємця ОСОБА_31), ОСОБА_32, ОСОБА_33 (спадкоємця ОСОБА_34), ОСОБА_6 (спадкоємниці ОСОБА_35), ОСОБА_36 (спадкоємниці ОСОБА_37), ОСОБА_38 (спадкоємця ОСОБА_39) про відстрочення сплати судового збору за подання позову - задовольнити.

Відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по вказаній справі позивачам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (спадкоємиці ОСОБА_5), ОСОБА_6 (спадкоємиці ОСОБА_7), ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_41, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (спадкоємиці ОСОБА_14), ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (спадкоємниці ОСОБА_19), ОСОБА_20 (спадкоємцю ОСОБА_21), ОСОБА_22 (спадкоємниці ОСОБА_23), ОСОБА_24 (спадкоємниці ОСОБА_25), ОСОБА_26 (спадкоємцю ОСОБА_27), ОСОБА_28 (спадкоємниці ОСОБА_29), ОСОБА_30 (спадкоємцю ОСОБА_31), ОСОБА_32, ОСОБА_33 (спадкоємцю ОСОБА_34), ОСОБА_6 (спадкоємниці ОСОБА_35), ОСОБА_36 (спадкоємниці ОСОБА_37), ОСОБА_38 (спадкоємцю ОСОБА_39).

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає, однак заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя ОСОБА_42