Рішення

від 14.05.2018 по справі 495/10309/16-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/10309/16-ц

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

14 травня 2018 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Боярського О.О.,

при секретарі - Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільне Козацтво , третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду з позовом до СВК Вільне Козацтво та просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.09.2008 року загальною площею 6,29 га сільськогосподарського призначення, що розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозацька сільська рада, масив № 26, ділянка № 21, про що у державному реєстрі вчинено запис № 04.10.515.00846 від 22.11.2010 року.

Позовна заява мотивована тим, що 01.06.2016 року між ОСОБА_1 та СФГ Алтай було укладено договір оренди земельної ділянки № 46/Ст, згідно з яким ОСОБА_1 надала в оренду СФГ Алтай належну їй земельну ділянку № 21 в масиві № 26 Старокозацької сільської ради, кадастровий № 5120886800:01:001:0245, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,29 га.

В листопаді 2016 року СВК Вільне Козацтво звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, СФГ Алтай , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора - державний реєстратор Маразліївської сільської ради ОСОБА_2, про визнання недійсним зазначеного договору оренди земельної ділянки № 46/Ст. В зазначеному позові СВК Вільне Козацтво посилається на те, що між ним та ОСОБА_1 30.09.2008 року був укладений Договір оренди земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку № 21 в масиві № 26 Старокозацької сільської ради надала в оренду СВК Вільне Козацтво . Як зазначає ОСОБА_1, вказаний договір оренди від 30.09.2008 року нею не підписувався, так само як і не підписувався акт приймання-передачі.

Крім того, державна реєстрація спірного договору оренди землі від 30.09.2008 року між ОСОБА_1 та СВК Вільне козацтво була здійснена від 21.11.2010 року за № 041051500846, але при цьому не здійснена державна реєстрація права користування землею, що на 22.11.2010 рік було обов'язковим, а тому договір оренди землі від 30.09.2008 року не набрав чинності.

Таким чином, враховуючи те, що договір позивачем не підписувався, то зазначений правочин є таким, що вчинений з порушенням письмової форми та дефектом волі. З огляду на викладене ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідними вимогами.

У судове засідання позивач не з'явилась, її представник ОСОБА_3 подала до суду заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_4 надав до суду клопотання з проханням справу розглянути без його участі та відмовити у задоволенні позову.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - ОСОБА_5 просила при винесенні рішення врахувати та прийняти до уваги надані Головним управлінням 13.04.2018 року пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та з врахуванням їх доводів, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІІ-ОД № 042644 від 16.06.2002 року, позивач є власником земельної ділянки загальною площею 6,29 га, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозацька сільська рада, масив № 26, ділянка № 21, кадастровий номер ділянки 5120886800:01:001:0245.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 03.10.2016 року, земельна ділянка № 21 в масиві № 26 Старокозацької сільської ради знаходиться у строковому платному користуванні СФГ Алтай на підставі договору оренди землі № 46/Ст укладений між СФГ Алтай та ОСОБА_1 01.06.2016 року. Реєстрація вказаного договору оренди проведена 25.08.2016 року.

Позивач надала до суду копію Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2008 року, за змістом якого позивач надає в оренду СВК Вільне Козацтво належну їй земельну ділянку площею 6,29 га строком на 5 років. При цьому, позивач наголошує на тому, що їй не було відомо про існування вказаного Договору та взагалі відсутні договірні відносини між нею та СВК Вільне Козацтво з приводу належної їй ділянки, спірний договір оренди вона не підписувала.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.6 ст. 177 ЦПК України, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

За час розгляду справи суд сприяв позивачу в наданні доказів на підтвердження заявлених вимог, зокрема неодноразово задовольняв клопотання про витребування доказів з метою отримання для дослідження оригіналу спірного договору оренди 2008 року. Проте, ухвали суду про витребування доказів позитивного результату не надали, оригінал договору оренди відсутній як у відповідача так і у Головного управління держгеокадастру в Одеській області.

Копію спірного договору оренди земельної ділянки від 30.09.2008 року позивач надала до суду 28.02.2018 року. Однак, враховуючи доводи позивача стосовного того, що спірний договір вона не підписувала, в позовній заяві представник позивача зазначала про необхідність проведення судово-почеркознавчої експертизи, яка можлива лише за наявністю оригіналу договору.

На підставі статті 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

29.09.2017 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському надійшов лист в якому управління повідомило, що згідно наявних в міськрайонному управлінні Книг реєстрації державних актів на права власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди та других примірників державних актів, станом на 01.01.2013 року Білгород-Дністровським районним відділом Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру було зареєстровано договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та СВК Вільне Козацтво загальною площею 6,29 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 5 років, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозацька сільська рада, масив № 26, ділянка № 21 про що у державному реєстрі вчинено запис за № 04.10.515.00846 від 22.11.2010 року. На даний час відповідно до даних Державного земельного кадастру в порядку інформаційного обміну від органу державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме Маразліївської сільської ради до міськрайонного управління надійшли відомості про реєстрацію договору оренди на вище вказану земельну ділянку, терміном на 10 років за СФГ Алтай .

В наданих суду 20.04.2018 року письмових поясненнях Головне управління Держгеокадастру в Одеській області також зазначило наступне. В абзаці 1 п.4 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані у Державному реєстрі земель до набрання чинності Законом України Про державний земельний кадастр , відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відповідно до якого, кадастровим реєстратором у 2016 році перенесено відомості про дану земельну ділянку до Державного земельного кадастру, але інформація про реєстрацію права користування на підставі даного договору оренди до Державного земельного кадастру внесена не була, так як термін дії вищевказаного договору оренди закінчився.

Згідно з ст.. 204 ЦПК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України в п.8 постанови № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 78 ЦПК України , обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, для правильного вирішення справи, встановлення дійсних обставин справи та врегулювання відносин між сторонами, для підтвердження доводів позивачки, або їх спростування, суду необхідний лише один доказ - оригінал Договору оренди від 30.09.2008 року чи інший документ, на підставі якого проводилась державна реєстрація речового права.

Наразі у суду відсутні належні, повні та достатні докази підтвердження стверджень позивача, оскільки наявний факт державної реєстрації речового права який навпаки свідчить про існування між сторонами договірних відносин на підставі вказаного договору від 30.09.2008 року. Докази неправомірних дій державного реєстратора чи відповідача під час здійснення реєстрації речового права у суду також відсутні.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст..79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.. 80 ЦПК України).

У пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , зазначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

За таких обставин саме на позивача покладається обов'язок довести, що його на момент звернення з позовом його права та охоронювані Законом інтереси були порушені діями відповідача.

У відповідності до п. 25, 26 постанови Пленуму Верховного суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 № 2 , під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів у порядку, передбаченому статтями 185, 187,189 ЦПК.

У рішенні суду повинні повно бути відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого доведення у судовому засіданні, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 49, 141, 77, 78, 81, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільне Козацтво , третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя