Постанова

від 19.06.2007 по справі 15/166-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/166-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

19 червня 2007 р.                                                                    Справа № 15/166-07

Суддя господарського суду Курко О.П.

при секретарі судового засідання Білоконна О.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції (м. Хмільник,вул. Леніна, 29)   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай" ( м. Хмільник, вул. Леніна, 101)

до: Приватне підприємство "Лутава"  ( м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, 31, корп. 3, кв. 50)  

про визнання угоди недійсною

Представники :

позивача     :   Сидоришин М.М., за дорученням

відповідача 1 :   не з'явився

відповідача 2 :   не з'явився

ВСТАНОВИВ :

          Хмільницька об'єднана державна податкова інспекція звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай" м. Хмільник та приватного підприємства "Лутава" м. Кіровоград, про визнання простої письмової угоди укладеної між відповідачами недійсною на підставі її укладення останніми з метою, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства, у відповідності до вимог ст. 207 ГК України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГПК України, зокрема стягнути з ТОВ "Коровай" на користь держави вартість отриманих ним по простій письмовій угоді по ремонту скважини на загальну суму 63990,96 грн. ( з них 10665,16 грн. ПДВ).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в ході проведення Хмільницькою ОДПІ планової документальної перевірки ТОВ "Коровай", встановлено що згідно простої письмової угоди Відповідач 2 надав Відповідачу 1 послуги по ремонту скважини, за що Відповідач 1 зобов'язувався на користь Відповідача 2 перерахувати кошти в сумі 63990,96 грн. ( в т.ч. 10665,16 грн. ПДВ). Виконання зобов'язань Відповідачем 2 підтверджується накладною № 88 від 09.12.2005р. на суму 63990,96 грн. Виконання Відповідачем 1 даних зобов'язань взагалі нічим не підтверджується.

Позивач вважає, що проста письмова угода укладена між відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки ПП "Лутава" з 2005р. не здійснює господарську діяльність та ніяких взаємовідносин з ТОВ "Коровай" не мало.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги та просив їх задоволити в повному обсязі.

Представник першого відповідача в судове засідання 19.06.2007р. не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на розписці. За вказаних обставин згідно п. 2 ч. 1 ст. 128 КАС України неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

В той же час в попередніх судових засіданнях представник першого відповідача вимоги Хмільницької ОДПІ не визнав в повному обсязі, вказуючи на їх безпідставність.

Надіслані на юридичну адресу другого відповідача - ПП "Лутава" судові документи: ухвала про порушення провадження у справі, судова повістка з позовними матеріалами в додаток, повернулись на адресу суду відділенням поштового зв'язку з відміткою про закінчення терміну зберігання.

За вказаних обставин суд вважає що вжив всіх можливих заходів для забезпечення участі  відповідачів в судовому засіданні, в зв'язку з чим  ухвалено здійснити її розгляд без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази в своїй сукупності приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 даного Кодексу визначено, що господарські зобов'язанні можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В позовній заяві позивач зазначив що між ТОВ "Коровай" та ПП "Лутава" виникли господарські зобов'язання по проведенню ремонту скважини, підтвердженням чого є податкова накладна № 88 від 09.12.2005р. на суму 63990,96 грн.  Дана ж накладна вказана позивачем як доказ виконання своїх  зобов'язань ПП "Лутава".

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність  або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

          Письмовими доказами згідно ст. 79 КАС України  є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Частина 4 даної статті наголошує що оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

          З аналізу даної норми слід зробити висновок, що письмові докази подаються до суду лише в оригіналах.

          До матеріалів позовної заяви позивачем в якості доказів додані копії відповідних документів. При відкритті провадження у адміністративній справі суд своєю ухвалою від 23.03.2007р. зобов'язав позивача надати в судове засідання всі оригінали документів, доданих до позовної заяви, та які підтверджують виникнення між відповідачами господарських зобов'язань. Аналогічно суд зобов'язав відповідачів надати докази в підтвердження укладення між ними письмової угоди щодо ремонту скважини та докази її виконання.

          На виконання вимог даної ухвали суду позивач в листі № 1801 від 19.04.2007р.  зазначив, що всі оригінали документів, вказані в позовній заяві знаходяться у відповідачів або в Кіровоградській ОДПІ. В нього наявні лише завірені копії. Однак в супереч наведеному позивач завіряє всі копії документів, проставляючи на них свою відмітку "згідно з оригіналом", що не відповідає дійсності та свідчить про введення суд в оману.

          В той же час з боку відповідачів жодних доказів, в тому числі і оригіналу податкової накладної № 88 від 09.12.2005р., які б свідчили про існування чи виконання між ними зобов'язань з приводу ремонту скважини суду не надано.

          З врахуванням наведеного фотокопія податкової накладної № 88 від 09.12.2005р. судом не приймається як належний доказ по справі, оскільки не відоме її походження та не звірена з оригіналом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Ч. 1 ст. 208 цього Кодексу передбачено що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Тобто, необхідними умовами для визнання недійсною угоди, згідно ст.ст. 207, 208 ГК України є укладання її з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (або однієї із сторін) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що проста письмова угода між відповідачами  укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. В той же час вказівки на те, в чому полягав умисел сторін та в якій мірі позивачем не зазначено. Враховуючи наведене, встановлення умислу сторін на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, і є предметом дослідження у цій справі.

Відповідно до твердження позивача, наявність умислу у сторін на укладення спірної угоди з метою, яка завідома суперечить інтересам держави підтверджується тим, що ПП "Лутава" не знаходиться за юридичною адресою, з січня 2005 року до ДПІ звітує поштою з відсутністю діяльності, що стверджується листом Кіровоградської ОДПІ № 2161/7/23-6 від 30.03.2006р. та інформаційною довідкою цієї ж ОДПІ № 1493/7/23-6 від 01.03.2006р. Крім того про відсутність господарської діяльності відповідача 2 свідчать податкові декларації, які воно подає поштою до Кіровоградської ОДПІ.

Однак наявність умислу, на думку суду, не може бути підтверджена даними відомостями, оскільки їх предметом є інформація про відсутність господарської діяльності підприємства, що не заборонено законом, а не наявність протиправного умислу при укладенні угод.

Пленум Верховного   Суду   України  у  п.  6  Постанови  N  3 від 28.04.78 (з наступними  змінами)  "Про  судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив,  що до угод,  укладених  з  метою,   суперечною   інтересам   держави   і суспільства,  зокрема,  належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо.

          Пунктом 2  зазначеної  постанови передбачено, що  угода  може  бути  визнана  недійсною  лише  з  підстав  та  з наслідками,  передбаченими  законом.  Тому  в  кожній  справі  про визнання угоди недійсною  суд  повинен  встановити  наявність  тих обставин,  з  якими  закон  пов'язує  визнання  угоди  недійсною і настання певних юридичних наслідків.

          Сама по собі угода, предметом якої є ремонт скважини не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Відповідачі наділені повним обсягом цивільної дієздатності, зареєстровані платниками податків та ніяким чином не обмежені в своєму праві укладати правочини.

          Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення а суд згідно ст. 86 даного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

          Позивач не надав суду обґрунтованих доказів того, що, укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. В судовому засіданні не встановлено умислу будь-кого з відповідачів на укладення оспорюваної угоди з цією метою.

          Таким чином вимоги позивача доведені не були, а тому позов задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову - відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду складена в повному обсязі 20.06.2007р.

Суддя                                                    Курко О.П.