Постанова

від 22.05.2018 по справі 594/365/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/365/17Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І. Провадження № 22-ц/789/82/18 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

за участю секретаря - Коваль О.І.

та сторін: представника позивача - ОСОБА_1 «Мрія Центр» - адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 594/365/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року, ухваленого суддею Зушман Г.І., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» про визнання недійсним договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим, -

В С Т А Н О В И В:

у березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої на території Циганської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, площею 1,62 га, кадастровий номер 6120886800:01:001:0116, який 01 червня 2015 року уклали між собою ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» (ідентифікаційний код 39793949) та визнати поновленим на той самий строк та на таких самих умовах договір оренди земельної ділянки площею 1,62 га, кадастровий номер 6120886800:01:001:0116 від 10 травня 2009 року, який уклали між собою Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (ідентифікаційний номер 14040434) та ОСОБА_3, та який 10 грудня 2009 року був зареєстрований у Борщівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 травня 2009 року ОСОБА_1 «Мрія Центр» (далі - Орендар) та ОСОБА_3 (далі - Орендодавець) уклали між собою договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Циганської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, площею 1,62 га, строком на 5 років, з переважним правом орендаря на його поновлення.

Позивач протягом строку дії договору належним чином виконував умови договору, а також всі дії для його поновлення, а саме: до закінчення строку договору двічі надсилав на адресу орендодавця листи-повідомлення з проектами додаткових угод про намір скористатися переважним правом на поновлення договору, після закінчення строку дії договору оренди продовжував використовувати земельну ділянку та виплачував орендодавцю орендну плату.

Однак, 01 червня 2015 року ОСОБА_3 уклала новий договір оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» тієї самої земельної ділянки, який був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 не надала жодної відповіді на листи-повідомлення з проектами додаткових угод про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі, з урахуванням того, що ОСОБА_1 «Мрія Центр» виконало всі умови для поновлення договору, тому просило визнати недійсним договір оренди землі, укладений 01 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» та ОСОБА_3 , а також визнати поновленим договір оренди землі, укладений 10 травня 2009 року між ОСОБА_1 «Мрія Центр» та ОСОБА_3 на той самий строк, на таких самих умовах.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» про визнання недійсним договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим - відмовлено.

Судові витрати по справі покладено на сторони в межах, яких вони їх понесли.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 «Мрія Центр» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 «Мрія Центр» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» про визнання недійсним договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим - задовольнити, посилаючись на те, що воно є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також таким, в якому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що у ОСОБА_1 «Мрія Центр» є всі необхідні підстави для поновлення договору оренди землі на попередніх умовах, виходячи з переважного права, яке передбачено умовами договору та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» . Не погоджується з висновками суду про те, що лист-повідомлення про намір продовжити договір оренди земельної ділянки повинен направлятись рекомендованим листом, оскільки чинним законодавством це не передбачено. Вважає достатнім доказом письмового повідомлення орендодавця список наданий суду, на відправлення простих відправлень з відбитком поштового штемпеля ПАТ «Укрпошта» . Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 «Мрія Центр» запропонувало у надісланому відповідачу проекті додаткової угоди аналогічні умови оренди, а також зазначило в листі-повідомленні, що у разі незгоди останнього із запропонованими умовами оренди, він має право надати прийнятні для нього умови або власний проект додаткової угоди.

ОСОБА_1 «Борщівська аграрна компанія» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що позивачем не виконано приписи ч.2 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» , на їх думку списки на відправлення простих поштових відправлень по Україні не можуть слугувати доказом належного повідомлення ОСОБА_3 про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, а також доказом передачі листа оператору поштового зв'язку, оскільки згідно Правил надання поштового зв'язку він не вправі був цього робити. Списки на відправлення простих поштових відправлень не складаються. В листі №301-31/1-482 ТД ПАТ «Укрпошта» щодо пересилання ПАП «Агропродсервіс» , а не ОСОБА_1 «Мрія Центр» допущена описка, виходячи зі змісту запиту адвоката. Згідно листа УД ППЗ «Укрпошта» у ВПЗ «Оришківці» четвер є вихідним днем, а тому 7 серпня 2014 року був вихідним днем і позивач не міг цього числа відправляти лист. Крім цього, відбитки поштового штемпеля на списках не дають можливості ідентифікувати ВПЗ та час відправлення (31 година). На їх думку, відсутність оригіналів листів, проектів додаткових угод, а також журналу вихідної кореспонденції свідчить про те, що такі листи-повідомлення взагалі не складались, а відтак, не передавались на відправлення.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 «Мрія Центр» - адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник ОСОБА_1 «Борщівська аграрна компанія» - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4600112574931 та №4600112574877 відповідно.

У відповідності до вимог ст.372 ч.2 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 «Мрія Центр» , ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1 «Мрія Центр» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 «Борщівська аграрна компанія» , суд першої інстанції виходив з того, що переважне право на поновлення договору оренди землі можливе лише за умови дотримання орендарем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє таке право, а позивач не надав суду належних та допустимих доказів повідомлення ним орендодавця про намір скористатися переважним правом щодо укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення, враховуючи також, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження порушення переважного права позивача на укладення договору оренди землі з власником земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_3 на новий строк, тому в позові ОСОБА_1 «Мрія Центр» відмовлено за безпідставністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений у відповідності до вимог чинного законодавства й встановленим обставинам по справі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,62 га, розташованої на території Циганської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю IV-ТР № 000571, виданим 05 лютого 2002 року Циганською сільською радою Борщівського району Тернопільської області на підставі рішення Циганської сільської Ради народних депутатів від 06 листопада 2001 року №151 (а.с. 8).

10 травня 2009 року між ОСОБА_1 «Мрія Центр» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, земельної ділянки площею 1,62 га, строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. Державна реєстрація зазначеного договору здійснена 10 грудня 2009 року за №040965503522 (а.с. 7).

Умовами договору (пункт 8) передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За пунктом 9 цього договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 74 копійки в грошовій формі, або в натуральній формі 5 (п'ять) центнерів зерна щорічно.

01 червня 2015 року між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 «Борщівська аграрна компанія» укладено договір оренди належної ОСОБА_3 земельної ділянки строком на 7 років, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 29 786 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 17 копійок (а.с. 64-66).

Умовами оспорюваного договору оренди землі та додатковою угодою даного договору від 01 червня 2015 року встановлено орендну плату в розмірі 4 (чотири) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік в грошовій формі або в натуральній формі 1000 (одна тисяча) кілограмів зерна. Таким чином, умови даного договору є більш вигідними для відповідача ОСОБА_3, про що вона наголошувала у своєму зверненню до суду першої інстанції. Окрім того, зазначила, що з позивачем продовжувати орендні правовідносини не бажала і не бажає.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі» .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

У пункті 28 договору оренди землі, укладеного позивачем з ОСОБА_3, сторони передбачили, що їх права та обов'язки визначаються ЗУ «Про оренду землі» .

У статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Редакція цієї статті, яка діяла на час укладення договору оренди землі від 10 травня 2009 року передбачала: «Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням» .

В той же час, у п. 8 договору оренди землі сторони встановили обов'язок саме орендаря не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Законом України №3038-VI від 17 лютого 2011 року ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» викладена в новій редакції.

Так, частинами першою-п'ятою статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такі правові позиції висловив Верховний Суд України у постановах №6-55цс15 від 15 квітня 2015 року, №6-3цс15 від 18 березня 2015 року, №6-10цс15 від 25 лютого 2015 року, №6-219цс14 від 25 лютого 2015 року, №6-531цс15 від 9 вересня 2013 року, №6-70цс15 від 10 червня 2015 року. У вказаних постановах Верховний Суд України також вказав, що порушення переважного права на поновлення договору оренди землі матиме місце при укладенні орендодавцем договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря щодо наміру реалізувати переважне право, а також у разі укладення договору з новим орендарем на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_3 отримала лист-повідомлення від ОСОБА_1 «Мрія Центр» про наміри поновити договір оренди землі з додатковою угодою, тобто була реально обізнана з наміром позивача продовжити договірні відносини.

Із заперечень проти позову ОСОБА_3 вказала, що жодних повідомлень чи проектів додаткових угод до договору оренди земельної ділянки від позивача не надходило, і таких повідомлень ні вона особисто, ні члени її сім'ї, котрі проживають разом із нею, не отримували.

Порядок надання послуг поштового зв'язку встановлено Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (далі Правила), якими складання списків на відправлення простих поштових відправлень по Україні та проставлення на таких списках підпису працівника поштового зв'язку та відбитку штемпеля не передбачено.

Так, абзацом 8 п.2 Правил визначено, що згруповані поштові відправлення, поштові перекази, це внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази, кількість яких становить п'ять і більше, що одночасно передаються для пересилання одним відправником.

Абзацом 25 п.2 Правил визначено, що реєстроване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Отже, згруповані поштові відправлення це обов'язково зареєстровані відправлення, на які видаються відповідні розрахункові документи та вручаються одержувачу. Крім цього, опис вкладення проводиться лише при відправленні листа з оголошеною цінністю і обов'язковою перевіркою такого вкладення працівником поштового відділення.

Однак, позивач зазначив, що 05.03.2014 р. та 07.08.2014 р. відправив прості (не зареєстровані на пошті) поштові відправлення листів - повідомлень про намір продовжити дію договору оренди землі, на які складення списку та завірення його підписом працівника поштового зв'язку з відбитком штемпеля не передбачено.

Як вбачається із листів Тернопільської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 23 серпня 2017 року №301-31/1-455 та від 21 вересня 2017 року №301-31/1-517, згруповані поштові відправлення для пересилання (списком) у надходженні до відділення поштового зв'язку Оришківці ТД ПАТ «Укрпошта» за березень та серпень 2014 р. не значаться. Надати інформацію про відправлення за 07 серпня 2014 року - четвер неможливо, оскільки цей день у даному відділенні поштового зв'язку був вихідним (а.с. 176, 184).

Інших доказів щодо направлення ОСОБА_3 листів-повідомлень з додатковими угодами позивачем не надано.

З проекту додаткової угоди, яку, як пояснив представник позивача ОСОБА_1 «Мрія Центр» , направляло відповідачу разом з листом-повідомленням, вбачається, що товариством пропонувалась орендна плата 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік у грошовій формі або в натуральній формі 10 центнерів зерна щорічно (а.с. 11, 12).

Згідно оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 «Борщівська аграрна компанія» , орендна плата становить 4% від грошової оцінки земельної ділянки в рік у грошовій формі. За згодою сторін орендна плата може бути виплачена в натуральній формі (а.с.64).

Наведене також свідчить про те, що ОСОБА_3 не отримувала листа-повідомлення з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки, оскільки уклала новий договір оренди спірної земельної ділянки на гірших для себе умовах.

Крім того, за змістом ч.2 ст.33 Закону України «Про оренду землі» встановлено обов'язок орендаря, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендодавця. Тобто, в цьому випадку слід розуміти не тільки направлення, а й отримання орендарем відповідного листа - повідомлення, що відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду України №6-55цс15 від 15 квітня 2015 року, №6-3цс15 від 18 березня 2015 року, №6-10цс15 від 25 лютого 2015 року, №6-219цс14 від 25 лютого 2015 року, №6-531цс15 від 9 вересня 2013 року, №6-70цс15 від 10 червня 2015 року, № 6 - 2988 цс 15 від 13 квітня 2016 року. У вказаних постановах Верховний Суд України також вказав, що порушення переважного права на поновлення договору оренди землі матиме місце при укладенні орендодавцем договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря щодо наміру реалізувати переважне право , а також у разі укладення договору з новим орендарем на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права.

Однак, ОСОБА_1 «Мрія Центр» не подало суду не тільки доказів щодо отримання, а й доказів щодо відправлення орендодавцю зазначених листів - повідомлень.

ОСОБА_5 Верховного Суду 10 квітня 2018 року розглянула касаційну скаргу ОСОБА_1 «Мрія Центр» на рішення Борщівського районного суду від 23 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Мрія Центр» до ОСОБА_6, ОСОБА_1 «Борщівська аграрна компанія» про визнання недійсним договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим. У касаційній скарзі ОСОБА_1 «Мрія Центр» посилалось на помилковість висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо недотримання ним усталеної процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі ст.33 ЗУ «Про оренду землі» , оскільки у зазначеній нормі не передбачено та не вимагається надсилати листи-повідомлення рекомендованими цінними та/або з повідомленнями про вручення поштовими відправленнями.

Правовідносини у вищевказаній справі і справі, яка переглядається, є подібними, оскільки в них тотожний предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини справи, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Касаційний суд погодився з висновками судів про те, що списки на поштові відправлення № 100110-100509(125) від 5 березня 2014 року, № 201-305 від 7 серпня 2014 року не є належними та допустими доказами повідомлення орендодавця про наміри реалізувати ОСОБА_1 «Мрія Центр» переважне право на поновлення договору оренди землі.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо тлумачення районним судом норм ст.33 ЗУ «Про оренду землі» та встановлення обставин, які необхідні для поновлення договору оренди землі на підставі переважного права орендаря на власний розсуд.

Відтак, для поновлення договору оренди землі необхідно наявність юридичних фактів в сукупності, зокрема, одним із яких є повідомлення орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, а тому продовження користування орендованою земельною ділянкою орендарем і відсутність повідомлення орендодавцем орендаря про відмову у поновленні договору оренди не свідчить про наявність у позивача правових підстав для продовження користування і є недостатніми обставинами для визнання договору поновленим.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України №6-3цс15 від 18 березня 2015 року, в якій апелянт вказує, що Верховний Суд України підтвердив відсутність законодавчої необхідності направляти лист-повідомлення з проектом додаткової угоди рекомендованим листом, не заслуговують уваги суду, оскільки у цій постанові Верховний Суд навпаки, звернув увагу судів на те, що порушення переважного права орендаря матиме місце у разі укладення договору оренди з новим орендарем лише при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір поновити договір оренди.

Оскільки орендар не повідомив ОСОБА_3 про намір продовження договірних відносин, як це передбачено в п. 8 договору оренди і не звернувся до суду по закінченню місячного строку за захистом свого права на укладення додаткової угоди на умовах, які викладені в тексті вказаної угоди, то власник землі вправі розпоряджатись на свій розсуд вказаною земельною ділянкою.

Отже, відповідачка ОСОБА_3 на час укладення оспорюваного договору оренди землі мала правові підстави вважати, що договір оренди землі, укладений нею з ОСОБА_1 «Мрія Центр» є припиненим з 10 грудня 2014 року у зв'язку із закінченням строку його дії, оскільки позивач не скористався переважним правом на поновлення договору оренди землі в порядку, який визначено договором та уточнено новою редакцією ст.33 ЗУ «Про оренду землі» .

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду не відповідає постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 р. у справі № 6-2540цс16, оскільки у цій справі судом встановлено інші обставини. У вказаній справі було встановлено факт продовження користування позивачем орендованою земельною ділянкою відповідача та належного повідомлення орендодавця про наміри поновлення договору оренди землі з додатковою угодою, однак така обставина не встановлена у даній справі, яка переглядається апеляційним судом.

Доводи апелянта про те, що він продовжував користуватись спірною земельною ділянкою, здійснював її обробіток та виплатив у 2015 році орендну плату, що на його думку дає підстави вважати договір оренди землі поновленим на тих самих умовах, не заслуговують уваги суду, оскільки сам по собі факт продовження користування земельною ділянкою орендарем за умови невиконання ним свого обов'язку щодо повідомлення орендодавця про намір скористатись переважним правом на поновлення раніше укладеного договору оренди землі немає жодного правового значення для вирішення даного спору.

Посилання суду першої інстанції на те, що умови укладеного ОСОБА_3 договору оренди землі з ОСОБА_1 «Борщівська аграрна компанія» є вигіднішими та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 «Мрія Центр» про те, що умови запропонованого ним договору оренди є аналогічними умовам оскаржуваного договору не відповідають дійсності, оскільки договір оренди землі ОСОБА_3 укладено з ОСОБА_1 «Борщівська аграрна компанія» на гірших для неї умовах.

З урахуванням того, що переважне право на поновлення договору оренди землі можливе лише за умови дотримання орендарем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє право, а позивач не надав суду належних та допустимих доказів направлення орендодавцю повідомлення про намір скористатися переважним правом щодо укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, котре, на думку колегії суддів, відповідає принципам верховенства права, непорушності права власності - як основним принципам континентальної системи права, а також практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до норми ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Із аналізу практики розгляду Європейським судом з прав людини справ щодо порушення права володіння майном поняття «майно» , як і «власність» має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних. Зокрема, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції розглядались справи щодо порушення права власності, де об'єктами були прибутки, що випливають із власності, зокрема орендна плата (рента), передбачена договором, добровільно укладеним відповідно до законодавства « Mellacer та інші проти Австрії» , заяви №№10522/83, 11011/84, 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 року.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» слід залишити без задоволення, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» - залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах них понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 травня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_7