Постанова

від 25.05.2018 по справі 826/13238/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 травня 2018 року

справа №826/13238/16

адміністративне провадження №К/9901/31739/18, № К/9901/31743/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року у складі колегії суддів Федорчука А. Б., Кобилянського К. М., Мазур А. С. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів Беспалова О. О., Парінова А. Б., Губської О. А., а також касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Геліос Фінанс на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів Беспалова О. О., Парінова А. Б., Губської О. А. у справі №826/13238/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геліос Фінанс до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Геліос Фінанс (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податкова служба, податковий орган центрального рівня, перший відповідач), Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - податковий орган, другий відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (Управління, орган казначейства, третя особа), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність другого відповідача щодо неподання повторно до органу казначейства висновку про суми відшкодування податку на додану вартість на користь Товариства;

- зобов'язати другого відповідача подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про суми відшкодування податку на додану вартість на користь Товариства;

- визнати протиправною бездіяльність податкового органу центрального рівня щодо неподання до Державної казначейської служби України узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновку про суми відшкодування податку на додану вартість на користь платника податків;

- зобов'язати податкову службу подати до Державної казначейської служби України узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначену, в тому числі, у висновку про суми відшкодування податку на додану вартість на користь платника податків.

19 січня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позовні вимоги задоволено в повному обсязі з мотивів доведення протиправності бездіяльності та дій відповідачів.

18 травня 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства залишено без задоволення. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги у цій частині не є ефективним способом захисту.

30 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга податкового органу центрального рівня, в якій він посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пунктів 200.7, 200.11, 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 03 лютого 2011 року № 68/23 (далі - Порядок № 68/23) та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок № 68/23). Скаржник доводить правомірність своїх дій та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували наявності інформації, яка міститься у службовій записці.

31 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Шипуліна Т. М.) касаційну скаргу податкової служби залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 30 червня 2017 року.

03 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Шипуліна Т. М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу центрального рівня та зупинено виконання рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України подати до Державної казначейської служби України узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

09 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, в якій він доводить порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неврахування судом апеляційної інстанції обставин щодо ненаправлення другим відповідачем повторно висновку про бюджетне відшкодування до податкового органу центрального рівня.

12 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Шипуліна Т. М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

03 березня 2018 року матеріали касаційних скарг передано до Верховного Суду. В цей же день ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження та витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва справу № 826/13238/16.

15 березня 2018 року справа № 826/13238/16 надійшла до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою Геліос Фінанс (код ЄДРПОУ 38348793) перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року із заявою про відшкодування з Державного бюджету суми в розмірі 5 109 827 грн.

У травні 2015 року другим відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в установі банку за лютий 2015 року, за результатами якої складено довідку від 27 травня 2015 року №37/26-55-28-02/38348793 (далі - довідка) про відсутність порушень при відображенні платником податків у декларації за лютий 2015 року суми залишку від'ємного значення у розмірі 5 109 827 грн.

24 грудня 2015 року податковим органом складено висновок про суми відшкодування податку на додану вартість №17914-20 у розмірі 5 109 827 грн.

25 грудня 2015 року висновок передано до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

05 січня 2016 року третя особа листом повернула оригінал висновку про суми відшкодування податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю узагальненої інформації щодо обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках, за платниками, у яких суми бюджетного відшкодування становлять 100 тис. грн. і більше, сформованої за зверненням Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві.

Правомірність дій щодо нездійснення бюджетного відшкодування доводиться податковими органами на підставі службової записки від 03 серпня 2016 року №3733/26-55-07-03 та листа від 21 листопада 2016 року №4717/99-99-12-03-02-18, відповідно до яких встановити правомірність заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість не має можливості, оскільки будівля за адресою м. Луганськ, вул. Краснознамьонная, 2, буд. 16-б знаходиться на території, тимчасово не контрольованій Україні, та підтвердити факт придбання нерухомості на даний час не має можливості.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) визначено, що бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року визначались положеннями статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядками № 39 та № 68/23.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.10 - 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Норми Порядків № 39 та № 68/23 регламентують діяльність та порядок взаємодії органів державної податкової служби між собою, а також з органами Державного казначейства України у процесі відшкодування податку на додану вартість.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 39 висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є підставами для здійснення відшкодування таких сум органами державної казначейської служби.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку № 68/23 за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість податкові органи місцевого рівня формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.

На підставі пункту 5 Порядку № 68/23 на центральний орган державної податкової служби покладено обов'язок не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснити формування узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках. Таку узагальнену інформацію не пізніше наступного робочого дня після її формування центральний орган державної податкової служби надсилає до Державного казначейства України і одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

Повноваження центрального органу державної податкової служби щодо формування узагальненої інформації після отримання реєстрів висновків та направлення її до відповідних податкових органів, а також органів казначейської служби, є безумовними. Вони не є дискреційними, оскільки положення цитованих вище нормативно-правових актів не передбачають жодних альтернативних варіантів дій податкового органу.

На підставі абзацу третього пункту 37 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування до 1 липня 2015 року, здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу у редакції, що діяла станом на 1 липня 2015 року.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за умови проведення перевірки заявлених до бюджетного відшкодування сум, підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, складення відповідної довідки про відсутність встановлених порушень, у платника податку на додану вартість виникає безспірне право на отримання таких сум.

Посилання податкових органів на службові записки є безпідставними, оскільки підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість відбулося за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки платника податків, а службові записки отримано податковим органом поза строками проведення такої перевірки.

Доводи касаційної скарги позивача щодо зобов'язання податкового органу скласти та подати повторний висновок є також неприйнятними, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено факт складання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість за декларацією Товариства у розмірі 5 109 827 грн. Податковий орган вчинив усі дії, передбачені чинними законодавством, спрямовані на завершення процесу відшкодування податку на додану вартість. Можливість подання повторного висновку другим відповідачем чинним законодавством не передбачена, оскільки відсутні повноваження інших органів щодо повернення таких висновків.

Відсутність безспірного у цій справі бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, визначених у висновках податкового органу місцевого рівня, відбулася внаслідок протиправних дій Державної фіскальної служби України.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційні скарги Товариства та податкового органу залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині залишеній без змін, та суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Геліос Фінанс залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року в частині залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції у справі №826/13238/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер