Рішення

від 17.05.2018 по справі 906/926/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/926/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовами: ОСОБА_1

від відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовами: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" (м. Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м. Житомир)

про стягнення 29219,72 грн.

та зустрічного позову: Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" (м.Житомир)

про визнання недійсним договору №15 від 30.12.2014 та стягнення безпідставно отриманих коштів, які являються орендною платою та становить 32500, 00 грн,

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість за березень - квітень 2015 за договором оренди №15 від 30.12.2014 нежилого приміщення (цілісного майнового комплексу), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складає 29219, 72 грн., з яких: 26 000, 00 грн. - сума основного боргу; 2 521, 64 грн. - пеня; 126, 08 грн. - 3% річних; 572, 00 грн. - інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду від 11.08.2015 прийнято зустрічний позов ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" про визнання недійсним договору №15 від 30.12.2014 та стягнення безпідставно отриманих коштів, які являються орендною платою та становить 32500, 00 грн. для спільного розгляду з первісним.

25.08.2015р. позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовами надав суду відзив на зустрічний позов, в якому заперечує проти поданої зустрічної заяви.

В своєму відзиві, відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що він є добросовісним набувачем спірного майна в розумінні ст. 388 ЦК України, а тому в нього виникла право власності на майно на підставі правочину посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюком М.М. та зареєстроване в Державному реєстрі прав майна про реєстрацію права власності від 11.12.2014р.

Згідно п. 1.1 договору оренди № 15 від 30.12.2014р. абз.4 , орендар перевірив документи орендодавця, що підтверджують право власності на майно, пересвідчився в дійсності цих документів та визнає за орендодавцем всю повноту прав власника, гарантовану діючим законодавством.

Також, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що оскільки ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" є власником даного майнового комплексу, що підтверджується витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно номер 30809318, а тому договір оренди № 15 є дійсним та таким, що укладений відповідно до чинного законодавства. А кошти отримані за даним договором оренди є набутими на законних підставах.

25.08.2015р. позивач за первісним позовом надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. згідно якої просить стягнути з відповідача за первісним позовом 47885,51 грн. загальної заборгованості по орендній платі, 7448,04 грн. пені, 3000 грн. інфляційних, 372,42 грн. штрафних санкцій.

Також, позивач за первісним позовом надав суду уточнений розрахунок суми боргу від 25.08.2015р., згідно якого заборгованість відповідача за первісним позовом становить 31250 грн. боргу по орендній платі, 4109,58 грн. пені, 1500 грн. інфляційних, 205,47 грн. штрафних санкцій.

30.09.2015р. відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовами надав суду додаткові пояснення, з яких вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до наданих суду рішень Господарського суду Житомирської області від 06.04.2015р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2015р. у справі №906/82/15 вбачається, що відповідач за зустрічним позовом не набув права власності на нерухоме майно, яке ним було передано в оренду позивачу за зустрічним позовом.

Відтак ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" не мало права передавати в оренду нерухоме майно, так як не було власником та не мало будь-якого іншого майнового права.

16.10.2015р. відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовами надав суду заяву про зупинення провадження у справі, в якій зазначив, що у якості обґрунтування підстав подання зустрічного позову, позивач посилається на рішення господарського суду Житомирської області від 06.04.2015р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2015р. у справі №906/82/15,яким задоволено позовні вимоги ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів", визнано за ним право власності на спірне нерухоме майно та витребувано його з незаконного володіння. При цьому предметом вказаного спору був цілісний майновий комплекс, частина якого і була передана в оренду за договором оренди, який і є предметом спору у справі № 906/926/15.

При цьому постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015р. у справі №906/82/15 скасовано, вказані вище судові рішення та справа направлена на повторний розгляд до господарського суду Житомирської області.

Враховуючи, що предметом спору справи № 906/926/15 є орендна плата за оренду частини цілісного майнового комплексу за первісним позовом та за зустрічним позовом визнання недійсним такого договору оренди та стягнення безпідставно набутих коштів, а предметом спору у справі № 906/82/15 є визнання права власності на цілісний майновий комплекс, позивач за зустрічним позовом вважає, що не є можливим розгляд справи № 906/926/15 до моменту розгляду справи № 906/82/15 по суті.

Ухвалою суду від 19.10.2015р. провадження у справі № 906/926/15 було зупинено до вирішення по суті справи № 906/82/15, оскільки суд вважає за неможливе розгляд даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Ухвалою суду від 13.12.2017р. провадження у справі № 906/926/15 поновлено, у зв'язку винесенням Рівненським апеляційним господарським судом постанови від 03.10.2017р. по справі № 906/82/15, тобто справа № 906/82/15 вирішена по суті.

23.02.2018р. від відповідача за зустрічним позов надійшов відзив на зустрічний позов, в якому проти позову заперечує.

Єдиною підставою визнання договору оренди № 15 від 30.12.2014р. недійсним, на думку позивача за зустрічним позов, є відсутність відповідача за зустрічним позовом права власності на майно, передане в найм.

Однак, посилання позивача за зустрічним позовом на рішення господарського суду Житомирської області від 06.04.2015р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2015р. у справі № 906/82/15, як на доказ своєї правоти є безпідставним, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015р. у справі 906/82/15 вказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд.

При цьому, рішенням господарського суду Житомирської області від 27.06.2017р. у справі № 906/82/15 у позові ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" відмовлено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017р. рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Таким чином, ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" є власником цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та набуло права власності на зазначене майно на законних правових підставах 11.12.2014р.

19.03.2018р. Позивач за первісним позовом надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача за первісним позовом 35432,95 грн., з яких 26000 грн. основного боргу, 5299,73 грн. пені, 3868,24 грн. інфляційних та 264,98 грн. штрафних санкцій.

Спір розглядається в межах суми позовних вимог згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.03.2018р.

Ухвалою суду від 20.03.2018р. продовжено строк проведення підготовчого провадження до 30.04.2018р.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом первісний позов підтримав, проти зустрічного позову заперечує з підстав викладених у відзиві.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2014 року ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" (надалі - орендодавець) та ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (надалі-орендар) укладено Договір оренди №15.

Згідно п.1.1 даного договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах оренди, нежиле приміщення (його частину) - майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також обладнання та інвентар згідно Переліку, що є додатком № 1 до цього Договору (надалі - майно). Загальна площа нерухомого майна, що передається в оренду складає 17000 (сімнадцять тисяч квадратних метрів) квадратних метрів, згідно даних, зазначених та узгоджених сторонами у Акті приймання-передачі.

Майно, що передається в оренду за цим Договором, належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. за реєстраційним номером 2370.

Пунктом 1.2 Договору оренди передбачено, що кількість рухомого майна (обладнання та інвентар), що надається сумісно з нежилим приміщенням зазначається у Додатку № 1 до цього Договору і є невід'ємною частиною цього Договору. Рухоме майно, що передається в оренду за цим Договором, перебуває у власності орендодавця на праві власності.

Відповідно до п. 1.4 Договору оренди сторони погодили, що майно передається в оренду за цим Договором строком по 1 травня 2014 року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду.

Відповідно до п.3.1 Договору оренди орендар сплачує орендодавцю за користування майном орендну плату на рахунок орендодавця, вказаний в даному Договорі, або за домовленістю між сторонами іншим не забороненим діючим законодавством способом.

Розмір орендної плати за один календарний місяць користування майном за цим Договором встановлюється у розмірі відповідно до п.3.4 цього Договору і може переглядатись сторонами протягом усього строку дії Договору.

Відповідно до п.3.4 Договору оренди сторони обумовили, що розмір орендної плати за користування рухомим майном за цим Договором складає 5000,00 грн. щомісячно.

Згідно п.3.6 Договору оренди орендна плата сплачується орендарем авансовими платежами, а саме: за кожний поточний місяць користування майном орендна плата сплачується орендарем в національній грошовій одиниці України - гривні, в безготівковому порядку шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 05-го числа поточного місяця на підставі рахунку, який виставляється орендодавцем в строк до 01-го числа поточного місяця.

Пунктом 4.1 Договору оренди передбачено, що передача майна в оренду згідно з цим Договором оформляється шляхом підписання Акту приймання - передачі. Орендодавець зобов'язується передати орендарю майно за актом приймання - передачі станом на 01.01.15р.

За умовами п.п. 4.2 - 4.4 Договору оренди орендоване майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання Акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.3. Договору оренди, у випадку несвоєчасного внесення або внесення не в повному обсязі орендної плати та/або витрат на утримання та експлуатацію майна (комунальні витрати), орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення Сплата пені за прострочення не звільняє орендаря від виконання грошових зобов'язань.

Пунктом 8.1 Договору оренди передбачено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту закінчення строку дії договору оренди відповідно до п.1.4 цього Договору. Строк оренди та дії цього Договору може бути продовжено на новий строк за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

30 грудня 2014 року орендодавцем та орендарем підписано Додаток №1 до Договору оренди "Перелік майна, що передається в оренду за Договором оренди", згідно якого сторони погодили, що майно, яке передається в оренду, складається з нерухомого майна площею 17000,00 кв.м та рухомого майна , в тому числі обладнання, з 103 одиниць.

30 грудня 2014 року орендодавцем та орендарем підписано Додаткову угоду №1 до Договору оренди, згідно якої сторони погодили доповнити п. 1.1. Договору реченням наступного змісту : " На момент укладання цього Договору вартість майна, що є об'єктом оренди, становить 800000,00 (вісімсот тисяч) грн. без ПДВ."

Також, сторони зазначили, що майно передається в оренду за цим Договором строком по 15.02.2015 року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Майна в оренду."

13 лютого 2015 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода 2 ), згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору оренди по 15.03.2015 року включно та викласти пункт 1.4 Договору в наступній редакції:" 1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 15 березня 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду" .

У п.п. 2 та 3 Додаткової угоди сторони домовились на період з 16.02.2015р. по 15.03.2015р. встановити у п.3.4 Договору оренди розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за цим Договором (нерухоме та рухоме майно) з 16.02.2015р. в сумі 22500,00грн. за повний календарний місяць.

13 березня 2015 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода 3), згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору оренди по 15.04.2015року включно та викласти пункт 1.4 Договору в наступній редакції:" 1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 15 квітня 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду".

15 квітня 2015 року орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду до Договору оренди як його невід'ємну частину (надалі - Додаткова угода 4), згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору оренди по 23 квітня 2015року включно та викласти пункт 1.4 Договору в наступній редакції:" 1.4. Майно передається в оренду за цим Договором строком по 23 квітня 2015року включно, який обчислюється з моменту підписання сторонами даної угоди."

З позовної заяви позивача вбачається, що 23 квітня 2015року відповідач звільнив приміщення, яке знаходилось у нього в оренді та відмовився підписувати акт приймання-передачі майна з оренди. Актом № 2 від 24 квітня 2015року "Про інвентаризацію майна, яке знаходилось в оренді ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" позивач установив, що призначеною ним комісією було перевірено наявність нерухомого та рухомого майна, яке знаходилось в оренді відповідача за первісним позовом згідно визначеного в акті переліку.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 24.04.2015 року позивач є власником цілісного майнового комплексу, який складається з будівель та споруд об'єктів промислового призначення загальною площею 17533 кв.м., які розташовуються по АДРЕСА_1, та якому визначено один реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515171918101.

На виконання укладеного між сторонами договору оренди № 15, позивач за первісним позовом надавав відповідачу за первісним позовом послуги оренди в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі - приймання робіт (послуг) за № ОУЖЕ00-3101-13 на суму 5000 грн., № ОУЖЕ00-1402-02 на суму 2500 грн., № ОУЖЕ00-2802-23 на суму 11250 грн., № ОУЖЕ00-1503-01 на суму 11250 грн., № ОУЖЕ00-3103-24 на суму 11250 грн., № ОУЖЕ00-1504-01 на суму 11250 грн., № ОУЖЕ00-2304-01 на суму 6000 грн.

Таким чином, за період з січня 2015р. по квітень 2015р. була нарахована орендна плата на загальну суму 58500 грн.

На вказану суму відповідачу за первісним позовом були виставлені рахунки-фактури, які містяться в матеріалах справи.

Однак, в порушення умов договору, відповідач за первісним позовом, орендну плату в повному обсязі не сплатив.

Відповідно до банківських виписок по рахунку позивача за первісним позовом, відповідачем були здійснені проплати на загальну сум 32500 грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем по нарахованій але не сплаченій орендній платі становить 26000 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Між сторонами - господарюючими суб'єктами - з господарською метою було укладено договір оренди нерухомого майна

За правилами статей 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За користування майном встановлено орендну плату, яка є істотною умовою цих договорів. Плата за орендоване майно повинна здійснюватися у певні строки.

Відомо, що згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, своєчасна сплата орендної плати є зобов'язанням відповідача, яке повинно виконуватись відповідно до закону і договору, як це передбачено наведеними вище положеннями закону, а також і нормами п.3 ст.285 Господарського кодексу України, відповідно до якої орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Юридична оцінка наявних у матеріалах справи доказів дає підстави для висновку, що відповідач в порушення положень ст.ст. 610, 629 ЦК України ст.193 ГК України та положень договору не виконав господарського зобов'язання належним чином.

Аналіз змісту умов договору №15 та угод до нього, зокрема п.1 додаткової угоди від 15.04.15р. дає підстави для висновку, що кінцевим строком користування орендованим майном є 23.04.15р. Як вбачається з акту №2 від 24.04.15р., орендар 24.04.15р. звільнив орендоване майно, проте в порушення умов договору між сторонами акт приймання-передавання майна сторонами не складено.

Позивач згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.03.2018р. просить суд стягнути на його користь суму орендної плати в розмірі 26000 грн., 5299,73 грн. пені за період з 25.04.2015р. по 27.08.2015р., 3868,24 грн. інфляційних з квітня по серпень 2015р. та 264,98 грн. штрафних санкцій (35 річних) за аналогічний період.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" з орендної плати, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 26000 грн. заборгованості за договором оренди №15 підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5299,73 грн. за період з 25.04.2015р. по 27.08.2015р.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи умови договору та наявність заборгованості відповідача, суд вважає, що нарахована пеня в сумі 5299,73 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявив також до стягнення 3% річних у розмірі 264,98 грн. та втрат від інфляції в розмірі 3868,24 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд погоджується з даним розрахунком, вважає його вірним.

Відтак, суд задовольняє первісний позов.

Публічне акціонерне товариство "Житомирський комбінат хлібопродуктів" подало зустрічний позов, в якому просить визнати недійсним договір оренди №15 від 30.12.2014 р. та стягнути безпідставно отримані кошти в розмірі 32500 грн. одержаної орендної плати.

Підставою недійсності договору оренди визначено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" права власності на майно, передане в оренду. При цьому позивач посилається на положення ст. 761 ЦК України, згідно якої право передання майна у найм має виключно власник.

Проаналізувавши зустрічну позовну заяву, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про безпідставність заявлених вимог про визнання недійсним договору оренди, виходячи при цьому з наступного.

Із змісту спірного договору оренди вбачається, що в користування Публічному акціонерному товариству "Житомирський комбінат хлібопродуктів" на умовах оренди передається нежитлове приміщення (його частину) - майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а також обладнання та інвентар згідно Переліку, що є додатком № 1 до цього Договору ( надалі - Договір оренди. Загальна площа нерухомого майна, що передається в оренду складає 17000 (сімнадцять тисяч квадратних метрів) квадратних метрів, згідно даних, зазначених та узгоджених сторонами у Акті приймання-передачі.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 24.04.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" є власником цілісного майнового комплексу, який складається з будівель та споруд об'єктів промислового призначення загальною площею 17533 кв.м., які розташовуються по АДРЕСА_1, та якому визначено один реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515171918101.

Приймаючи до уваги положення ст. 319, 321, 329 ЦК України суд не вбачає наявних на час укладення договору оренди встановлених обставин, які бПриймаючи до уваги положення ст. 319, 321, 329 ЦК України суд не вбачає наявних на час укладення договору оренди встановлених обставин, які б свідчили про неправомірне набуття права власності орендодавцем, враховуючи, що право власності на спірне майно було набуте ним на підставі оплатного договору, а саме договору купівлі-продажу, укладеного 11.12.14р. з ТОВ Голден Грейн . свідчили про неправомірне набуття права власності орендодавцем, враховуючи, що право власності на спірне майно було набуте ним на підставі оплатного договору, а саме договору купівлі-продажу, укладеного 11.12.14р. з ТОВ Голден Грейн .

Слід взяти до уваги, що визнання недійсним господарського договору потребує встановлення судом обставин, які би свідчили про невідповідність правочину вимогам закону.

Відповідно до п.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити як положенням Цивільного кодексу, так і іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 цієї ж статті Кодексу визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При вирішенні спору про визнання договору недійсним, згідно ст. 215 ЦК України, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За правилами ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи вказане, суд звертає увагу на те, що в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, щодо відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Аналіз матеріалів справи, положень договору оренди, укладеного 30.12.2014 р. між ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" та ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" дає підстави для висновку про наявність у ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" повноважень на передачу майна за договором оренди.

Оскільки судом не встановлено, що спірний договір за своїм змістом суперечить закону, а також не встановлено, що сторона за договором, орендодавець ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" діяв всупереч положенням законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання такого договору недійсним із тих підстав, які заявлені Публічним акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів".

Враховуючи, що не встановлено підстав для визнання недійсним договору оренди, а також що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, оскільки використання майна відбулось і не може бути повернуто, то вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" 32500 грн., сплачених в рахунок орендних платежів за договором оренди № 15, задоволенню не підлягає.

Відтак, стверджувати про те, що кошти за користування приміщенням сплачувались безпідставно і підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України є помилковим твердженням.

Також, посилання позивача за зустрічним позовом на обставини, встановлені рішенням господарського суду Житомирської області від 06.04.2015 року у справі №906/82/15 судом не приймаються до уваги, з огляду на те, що визнання права власності та повернення майна у власність Публічному акціонерному товариству "Житомирський комбінат хлібопродуктів" не спростовує тих обставин, що на час укладення та виконання договору від 30.12.2014 р. оренди приміщення сторони за договором - ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" та ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" мали правовий статус орендодавця і орендаря.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в ході розгляду даної справи було встановлено, що судові рішення по справі № 906/82/15, на які позивач за зустрічним позовом посилався, як на підставу своїх вимог, скасовані постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015р., а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Житомирської області по справі № 906/82/15 від 27.06.2017р., яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017р, в позові ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" до ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" , за участю третіх осіб ТОВ "Голден Грейн", ТОВ "ПКФ Орбіта" про витребування майна та визнання права власності на цілісні майнові комплекси (згідно переліку майна, які вони містять), що знаходяться за адресами, зокрема, АДРЕСА_1 - відмовлено.

З вказаного рішення суду від 27.06.2017р. вбачається, що ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" є добросовісним набувачем, оскільки на момент придбання майна не існувало обставин, які б вказували на те, що продавець не мав права відчужувати майно. Державна реєстрація права власності за ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" на спірні майнові комплекси не скасована. Таким чином, набуваючи цілісні майнові комплекси ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" діяло добросовісно.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд задовольняє первісний позов та відмовляє в задоволенні зустрічного.

Судові витрати за первісним позовом, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів".

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Перспективна, 3, фактична адреса: 10001, м. Житомир, пров. 2-й Іподромний, 3-а, ідентифікаційний код 00954047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" (10001, м. Житомир, пров. 2-й Іподромний, 3а, ідентифікаційний код 39531077) - 26000 грн. основного боргу, 5299,73 грн. пені, 3868,24 грн. інфляційних витрат, 264,98 3% річних, 1827 грн. судового збору.

3. В зустрічному позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.05.18

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам (рек. з повід.)