Рішення

від 24.05.2018 по справі 906/163/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/163/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

за участю:

представника позивача: Ситник С.І., довіреність № 6-3,516 від 27.12.2017;

державного реєстратора Коростенської РДА: Ходаківська Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради "Київкомунсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дари Древлян"

про стягнення 87005,94 грн.

Позивачем подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дари Древлян" про стягнення 87005,94 грн. заборгованості за договором надання послуг № С-20-40 від 27.10.2016, з яких: 68764,50 грн. основний борг, 2554,65 грн. - 3% річних, 10520,97 грн. - інфляційні, 5165,82 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду від 28.03.2018 відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.04.2018.

Ухвалою від 23.04.2018 розгляд справи відкладено на 24.05.2018.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано умови договору № С-2016-40 надання послуг від 27.10.2016 в частині оплати наданих послуг.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив.

07.05.2018 та 11.05.2018 до суду повернулись копії ухвал господарського суду Житомирської області від 23.04.2018, які направлялись на адресу засновника ТОВ "Агрофірма "Дари Древлян" та на юридичну адресу відповідача, у зв'язку з неможливістю вручення поштових відправлень з відміткою поштового відділення зв'язку "за незапитом" та "за закінченням терміну зберігання" відповідно.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу як за юридичною адресою, так і за місцем проживання засновника відповідача, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки явка відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

В судовому засіданні надала пояснення державний реєстратор Коростенської РДА щодо зміни найменування відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 27.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнер Рісайклінг" (замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (виконавець, позивач) укладено договір № С-2016-40 надання послуг (а.с. 12-13).

З позовної заяви вбачається, що позов подано до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дари Древлян" .

Державним реєстратором Коростенської РДА в судове засідання, на виконання вимог ухвали від 23.04.2018, надано матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дари Древлян".

Згідно протоколу № 2-1/17 від 06.09.2017 загальних зборів Учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Магнер Рісайклігн" було вирішено, зокрема, питання про зміну місцезнаходження ТОВ "Магнер Рісайклінг" та зміну назви Товариства".

Так, вищевказаними загальними зборами Учасників вирішено:

- у зв'язку з виробничою необхідністю змінити місцезнаходження ТОВ "Магнер Рісайклінг" на нове, а саме: 11571, Житомирська область, Коростенський район, с. Садибне, вул. Арміі УНР, буд.8. ;

- змінити назву Товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дари Древлян";

- у зв'язку зі зміною місцезнаходження, зміною видів економічної діяльності, зміною учасників, зміною назви Товариства внести зміни до статуту Товариства шляхом викладення його у новій редакції (а.с. 71-73).

Крім того, згідно протоколу № 2-1/17 від 06.09.2017 загальними зборами Учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Магнер Рісайклігн" затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю " .

Відповідно до заяви уповноваженої особи ТОВ "Магнер Рісайклінг" від 06.09.2017 державним реєстратором зареєстровані зміни щодо юридичної особи.

Таким чином матеріали справи свідчать, що з моменту укладення між сторонами договору № С-2016-40 надання послуг від 27.10.2016 відбулась зміна найменування юридичної особи - відповідача з ТОВ "Магнер Рісайклінг" на ТОВ "Агрофірма "Дари древлян" .

Відповідно до ч.1 ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Право юридичної особи на найменування включає також правомочність щодо його зміни. Зміна найменування юридичної особи спричиняє необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення передбачено Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Зміна найменування юридичної особи, якщо вона не пов'язана зі зміною організаційно-правової форми, що є частиною найменування, не є припиненням юридичної особи в розумінні ст. 104 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки стороною договору (відповідачем) станом на момент звернення до суду змінено найменування юридичної особи з ТОВ "Магнер Рісайклінг" на ТОВ "Агрофірма "Дари древлян", позивач правомірно звернувся з позовом до суду саме до ТОВ "Агрофірма "Дари древлян".

Відповідно до умов п.1.1. укладеного між сторонами договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги по організації подальшої переробки та/або утилізації або видалення (весь процес надалі - вилучення), безпечних відходів (код ДК 016:2010: 38.21.2 Розміщування безпечних відходів, код ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація сміття та поводження зі сміттям) замовника, далі за текстом - відходи , а Замовник зобов'язується оплатити зазначені послуги. Орієнтовний обсяг відходів - 1000 (Одна тисяча) тон.

Згідно п. 2.1 договору, оформлення послуг здійснюється за актом наданих послуг, який складається кожного місяця (або за інший період) виконавцем до 5 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг (або протягом п'яти днів з дня складання акту у випадку надання послуг за інший період, відмінний ніж один календарний місяць), та направляється Замовнику.

Право власності на відходи (включно за тарою та пакувальними матеріалами, в які запаковані відходи) переходить виконавцеві в момент підписання акту або в момент фактичної передачі відходів (п. 2.3 договору).

У пункту 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуги по організації подальшої переробки та/або утилізації або видалення (весь процес надалі -вилучення), безпечних відходів (код ДК 016:2010: 38.21.2 Розміщування безпечних відходів, код ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація сміття та поводження зі сміттям) замовника за 1 тону складає 90,00 грн., в тому числі ПДВ -15.00 грн.

Орієнтовна сума даного Договору складає 90 000,00 грн. з ПДВ. Остаточна сума даного Договору складається з загальної вартості всіх підписаних обома сторонами Актів, що є невід'ємними частинами даного Договору (п. 3.2 договору).

Приписами п.3.3 договору встановлено, що розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку та Акту наданих послуг.

На виконання умов укладеного договору позивачем надано відповідачу послуги з організації подальшої переробки , утилізації та видалення відходів у кількості 764,05 тон на загальну суму 68764,50 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг № 444350 від 30.11.2016 (а.с. 14).

Проте відповідач, в порушення умов п. 3.3. договору, надані позивачем послуги не оплатив.

Позивач вказує, що станом на момент звернення з позовом до суду у відповідача існує заборгованість перед позивачем за надані згідно укладеного договору послуги в сумі 68764,50 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на норми ст.ст. 610, 611 ЦК України та ч.2 ст.343, п.6 ст. 232 ГК України заявив до стягнення з відповідача 5165,82 пені.

Водночас, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2554,65 грн. 3 % річних та 10520,82 грн. інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № С-2016-40 надання послуг.

Проаналізувавши умови даного договору суд дійшов висновку, що договір який укладено між сторонами, своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, матеріалами справи, а саме підписаним між сторонами актом надання послуг № 44350 від 30.11.2016 підтверджено, що позивачем, на виконання умов договору були надані відповідачу послуги по організації подальшої переробки та/або утилізації або видалення безпечних відходів за жовтень, листопад 2016 на загальну суму 68764,56 грн., що вказує на належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.

Внаслідок прийняття від позивача наданих послуг, шляхом підписання відповідного акту, у відповідача виник кореспондуючий обов'язок щодо оплати таких послуг.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами договору, а саме пунктом 3.3 договору сторонами погоджено, що розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку та акту, наданих виконавцем.

З урахуванням викладеного, у відповідача виник обов'язок оплатити отримані від позивача послуги за актом № 44350 від 30.11.2016 до 06.12.2016.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо отриманих послуг не виконав.

Як на дату звернення до суду так і на час розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за отримані послуги на загальну суму 68764,50 грн. Доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 68764,50 грн. заборгованості обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 5165,82 грн. пені, то суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняться у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд встановив, що умовами останнього взагалі не встановлена відповідальність відповідача за невчасне виконання грошових зобов'язань (оплати наданих послуг) у вигляді сплати пені.

Оскільки чинним законодавством, що регулює правовідносини між сторонами не передбачено відповідальності замовника за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені та враховуючи відсутність між сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчиненого у письмовій формі, вимога позивача про стягнення з відповідача 5165,82 грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення 2554,65 грн. 3% річних та 10520,97 грн. інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с.6) вбачається, що нарахування 3% річних здійснено на прострочену суму заборгованості 68764,50 грн. за період з 05.12.2016 по 01.03.2018, які за розрахунком позивача склали 2554,65 грн.

Перевіривши нарахування 3% річних, суд встановив, що при обрахунку позивачем допущено арифметичну помилку. За розрахунком суду 3 % річних становлять суму 2554,23 грн.

Відтак вимога про стягнення 3% річних є правомірною, заявленою відповідно до умов договору та чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 2554,23 грн.

В частині стягнення 0,42 грн. 3 % річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Вимога про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 10520,97 грн. є правомірною і підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 81839,70 грн., з яких: 68764,50 грн. основний борг, 2554,23 грн. 3 % річних та 10520,97 грн. інфляційні.

В частині стягнення з відповідача 5165,82 грн. суд відмовляє в задоволені позову.

На підставі ст. 129 ГПК України, витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дари Древлян" (11571, Житомирська область, Коростенський район, с. Садибне, вул. Армії УНР, будинок 8, код ЄДРПОУ 39922300)

на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23, код ЄДРПОУ 33745659)

- 68764,50 грн. - основний борг;

- 2554,23 грн. - 3% річних;

- 10520,97 грн. - інфляційні нарахування;

- 1657,37 грн. - судовий збір.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.05.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід)